Рішення

від 17.10.2019 по справі 910/10680/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019Справа № 910/10680/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ"

про скасування рішення та визнання недійсним договору

Представники:

від позивача: Колодяжна А.В.;

від відповідача-1: Пилипчук І.І.;

від відповідача-2: Срібняк В . С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі -відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" (далі -відповідач 2) в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на проспекті Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі міста Києва;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,0420 га на проспекті Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:206:0021), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 13.05.2019 № 139.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Київської міської ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, у зв`язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню, а договір, укладений на підставі цього рішення, визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.09.2019.

22.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач -1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що видом використання земельної ділянки є експлуатація та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс), що не суперечить цільовому використанню земельної ділянки - 07.01-будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Крім того, відповідач-1 зазначає, що у пояснювальній записці до спірного рішення вказано, що земельна ділянка забудована - на ній розташована спортивна база відпочинку: адміністративний корпус, корпус спортивної зали, будівля роздягальні, споруда пірсу, що унеможливлює проведення аукціону та передачу земельної ділянки третім особам.

03.09.2019 прокурор через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив-1, в якій зазначає, що спірне рішення не містить інформації про те, що земельна ділянка відводиться для обслуговування іншого нерухомого майна (спортивної бази загальною площею 1696,7 кв.м.). Крім того, прокурор зазначає, що із встановлених судами під час розгляду справи № 44/154 обставин, можна дійти висновку, що станом на 14.07.1999 таке нерухоме майно як спортивно-оздоровча база на спірній земельній ділянці не існувало.

06.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що правомірність виникнення права власності відповідача-2 на об`єкти нерухомого майна (спортивної бази відпочинку), розміщених на земельній ділянці, переданій в оренду на підставі спірного рішення ніким не оспорене, рішення судів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу зазначеного майна відсутні.

12.09.2019 відповідач-1 через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 12.09.2019 оголошено перерву до 19.09.2019.

16.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду прокурор подав відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначає, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі, тобто відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а тому прокурор правомірно звернувся до суду з цим позовом на захист інтересів держави та територіальної громади міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/10680/19 призначено на 17.10.2019.

17.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав письмові пояснення, в яких, зокрема зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" є правомірним власником нерухомого майна придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2018 та на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2018.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на просп. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на пропс. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва (категорія земель - землі рекреаційного призначення, код КВЦПЗ 07.01, справа Д-9085, заява ДЦ від 12.11.2018 № 72011-003385856-031-03).

Відповідно до п. 2 рішення, передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,0420 га (кадастровий номер 8000000000:62:206:0021, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 8000848842018) для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на просп. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договори купівлі-продажу від 21.06.2018 № 1119, від 27.06.2018 № 1156).

Тож, 13.05.2019 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування причалів з влаштування майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс).

Згідно п. 2.1. договору, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:206:0021;

- місце розташування - проспект Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва;

- цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення;

- категорія земель - землі рекреаційного призначення;

- вид використання - для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс);

- розмір (площа) - 1,0420 га;

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 25.02.2019 № 2428/86-19 нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 3 920 520, 15 грн. (п. 2.2. договору).

Договір укладено на 10 (десять) років (п. 3.1. договору).

Договір оренди земельної ділянки від 13.05.2019 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 139.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що спірне рішення Київської міської ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Крім того, позивач зазначає, що відведена земельна ділянка більш ніж у 140 разів перевищує площу майна, для експлуатації та обслуговування якого вона відводиться, а також зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та частково до земель рекреаційного призначення, оскільки відноситься до території зелених насаджень загального користування, розташована в межах об`єктів природного-заповідного фонду та об`єктів культурної спадщини, у зв`язку з чим просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 і визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.05.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно положень ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування..

З огляду на зазначені вище норми, право розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності в територіальних межах м. Києва належить до повноважень Київської міської ради.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частино 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

До виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2018 та 27.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКГАУЗ ЛТД (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність ? частку спортивної бази відпочинку, що знаходяться за адресою: місто Київ, проспект Ватутіна Генерала, буд. 7 А (далі - майно).

Відповідно до п. 2 договору, зазначена у п. 1 цього договору спортивна база відпочинку, ? частка якої відчужується, складається з:

2.1. адміністративний корпус, літера А, загальною площею 773, 0 кв.м.;

2.2. корпус спортивної зали, літера Б, загальною площею 567, 6 кв.м.;

2.3. будівля роздягальні, літера В, загальною площею 177, 1 кв.м.;

2.4. баня, літера Г, загальною площею 104, 1 кв.м.;

2.5. споруда пірсу, загальною площею 74, 9 кв.м.

Згідно з п. 3 договору, майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного Приватним підприємством Науково-Виробнича Фірма Ділтек та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКГАУЗ ЛТД 14.07.1999 року та акту приймання-передачі нерухомого майна між Приватним підприємством Науково-Виробнича Фірма Ділтек та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАКГАУЗ ЛТД 14.07.1999 року (номер запису про право власності 26739809, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1582665280364).

Як зазначає відповідач-1, 06.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" звернулося до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на правах оренди строком на 25 років, орієнтовною площею 1,0420 га для експлуатації та обслуговування причалів з влаштування майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на проспекті Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі міста Києва.

Тож, рішенням Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на просп. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,0420 га (кадастровий номер 8000000000:62:206:0021, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 8000848842018) для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на просп. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договори купівлі-продажу від 21.06.2018 № 1119, від 27.06.2018 № 1156).

На виконання вказаного рішення, 13.05.2019 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" укладено договір оренди земельної ділянки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 139.

Суд зазначає, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000913292019 від 25.02.2019 земельна ділянка №8000000000:62:206:0021 має цільове призначення - 07.01. будівництво та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення та встановлено вид використання - для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс).

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Стаття 51 Земельного кодексу України визначає, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Згідно ст. 52 Земельного кодексу України, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Київською міською радою було встановлено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:62:206:0021, при цьому позивачем не надано доказів зміни цільового призначення спірної ділянки, або використання її відповідачем-2 не за призначенням.

Отже, з огляду на викладене вище, твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та частково до земельно рекреаційного призначення є безпідставними.

Крім того, як зазначено судом вище, з 21.06.2018 ТОВ Спортивний оздоровчий комплекс СКЕЛЯ є власником будівель спортивної бази, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 7А, на підставі договорів купівлі-продажу, зареєстрованих в Державному реєстрі правочинів за №1119 від 21.06.2018 та №1156 від 27.06.2018 посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною.

Дане нерухоме майно складається з адміністративного корпусу, корпусу спортивної зали, будівлі роздягальні, бані, споруди пірсу та займає площу спірної земельної ділянки площею 1696,7 кв.м.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

Отже, враховуючи що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачеві-2 на праві власності, суд зазначає, що дана земельна ділянка не підлягає наданню в оренду на конкурентних засадах та відповідно проведенні аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України).

Суд зазначає, що на момент звернення ТОВ Спортивний оздоровчий комплекс СКЕЛЯ до Київської міської ради про надання в оренду спірної земельної ділянки дана земельна ділянка вже була забудована та на ній розташовано об`єкти нерухомого майна, а саме спортивна база відпочинку.

Так, у пояснювальній записці № ПЗ-34874 від 14.11.2018 до проекту спірного рішення Київської міської ради зазначено, що земельна ділянка забудована - на ній розташована спортивна база відпочинку: адміністративний корпус (літ. А) загальною площею 773,0 кв.м., корпус спортивної зали (літ. Б) загальною площею 567, 6 кв.м., будівля роздягальні (літ. В) загальною площею 177,1 кв.м., баня (літ. Г) загальною площею 104,1 кв.м., споруда пірсу загальною площею 74,9 кв.м., що перебуває у приватній власності ТОВ Спортивний оздоровчий комплекс СКЕЛЯ на підставі договорів купівлі-продажу від 21.06.2018 № 1119 та від 27.06.2018 № 1156. Функціональне призначення: відповідно до Генерального плану міста Києва до 2020 року за функціональним призначенням земельна ділянка відноситься частково до території громадських будівель і споруд та до території зелених насаджень загального користування.

Крім того, відповідно до фінансово-економічного обгрунтування, яке міститься в пояснювальній записці №113-34874 від 14.11.2018 до проекту спірного рішення, відповідно до Податкового Кодексу України, Закону України Про оренду землі та рішення Київради від 21.12.2017 №1043/4050 Про Бюджет м. Києва на 2018 рік (зі змінами) встановлено орендну плату в розмірі 117 615.60 грн., що складає 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що відведена земельна ділянка більш ніж у 140 разів перевищує площу майна, для експлуатації та обслуговування якого вона відводиться.

При цьому, позивачем не надано суду доказів, зокрема висновків експерта, якими встановлено факт перевищення в 140 разів площі спірної земельної ділянки від площі майна та площі земельної ділянки, що передбачена для його обслуговування.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача стосовно того, що спірна земельна ділянка надана виключно під експлуатацію та обслуговування пірсу площею 74,09 кв.м., оскільки як зазначено в рішенні Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на просп. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва земельна ділянка площею 1,0420 га (кадастровий номер 8000000000:62:206:0021, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 8000848842018) передана відповідачу-2 у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно: договори купівлі-продажу від 21.06.2018 № 1119, від 27.06.2018 № 1156, відповідно до яких на спірній земельній ділянці розташована спортивна база, загальною площею 1696,7 кв.м., а не один причал площею 74,09 кв.м., тобто спірна ділянка відведена під експлуатацію та обслуговування рекреаційного комплексу, розрахунок площі для відведення здійснено щодо всього майнового комплексу власником якого є відповідач-2, а не окремої частини (причалу).

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд вважає безпідставними твердження прокурора про те, що спірну земельну ділянку надано виключно для експлуатації та обслуговування причалів з влаштування майданчиків для водних видів спорту, що суперечить її цільовому та функціональному призначенню.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу-2 погоджений в установленому законом порядку Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державним агентством водних ресурсів України, Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменто культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів звернення територіальної громади Деснянського району зі скаргами до Головного управління Дежргеокадастру у м. Києві, Департаменту містобудування та архітектури Київської державної адміністрації, Деснянської в м. Києві районної адміністрації чи безпосередньо до Прокуратури міста Києва щодо порушення законодавства, чи інтересів територіальної громади у зв`язку з орендою спірної земельної ділянки ТОВ Спортивний оздоровчий комплекс СКЕЛЯ .

На момент винесення судового акту у даній справі матеріали справи не містять доказів нецільового використання спірної земельної ділянки або допущення порушень чинного законодавства, що суперечить інтересам держави щодо охорони земель, відповідні акти правопорушень не складались, приписи не виносились.

Щодо тверджень позивача, стосовного того, що споруди, які є власністю відповідача, є самочинним будівництвом в зв`язку з тим, що речові права на них не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі до їх придбання ТОВ Спортивний оздоровчий комплекс СКЕЛЯ , суд відзначає наступне.

Як встановлено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" набуло у власність нежитлові будівлі спортивної бази відпочинку, за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 7А, відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 21.06.2018 року та від 27.06.2018 року укладених з ТОВ ПАКГАУЗ ЛТД .

В свою чергу, як вбачається зі змісту договорів купівлі-продажу від 21.06.2018 року та від 27.06.2018 року ТОВ ПАКГАУЗ ЛТД набуло у власність нежитлові будівлі спортивної бази відпочинку, за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 7А на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з Приватним підприємством Науково-Виробнича Фірма Ділтек 14.07.1999 року та акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.07.1999 (номер запису про право власності 26739809, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1582665280364).

Суд зазначає, що позивачем у встановленому законом порядку була проведена державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 1) індексний номер витягу: 131990231, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1582665280364, номер запису про право власності: 26740905, підстава - договір купівлі-продажу від 21.06.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 1119; 2) індексний номер витягу: 131990310, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1582665280364, номер запису про право власності: 26830257, підстава договір купівлі-продажу від 27.06.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. , зареєстрований в реєстрі за № 1156;

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наказом Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05.07.2019 № 805 присвоєно об`єкту нерухомого майна ТОВ "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" (спортивній базі відпочинку, яка складається з будівлі адміністративного корпусу літ А , нежитлової будівлі літ. Б1 , нежитлової будівлі літ. Б , нежитлової будівлі літ. Б3 , нежитлової будівлі Б4 , нежитлової будівлі літ. Б5 , будівлі роздягальні літ. В , бані літ. Г ) на просп. Генерала Ватутіна , 7-А у Деснянському районі м. Києва поштову адресу: просп . Генерала Ватутіна, 1-Г у Деснянському районі м. Києва.

У зв`язку з наведеним вище, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності були внесені відповідні зміни, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексні номери витягів: 175331203 та 175331555.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Частиною 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя (ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Таким чином, з приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази оскарження правомірності виникнення права власності відповідача-2 на об`єкти нерухомого майна (спортивної бази відпочинку), розміщених на земельній ділянці, переданій в оренду на підставі спірного рішення.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, на момент винесення судового акту, суду не надано доказів оскарження договір купівлі-продажу від 21.06.2018 року та від 27.06.2018 року укладених відповідачем-2 з ТОВ ПАКГАУЗ ЛТД , як і не надано доказів визнання таких договорів недійсними.

Тобто, відповідач-2 є добросовісним набувачем зазначеного майна.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протиправність набуття права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна його попереднім власником -ТОВ ПАКГАУЗ ЛТД .

В свою чергу, щодо самочинного будівництва об`єктів нерухомого майна, що розташоване на спірній ділянці, прокурор посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 у справі №44/154 за позовом ТОВ Інвестіум до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів про визнання права ТОВ Інвестіум на оренду спірної земельної ділянки для будівництва спортивно-оздоровчої бази.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестіум зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестіум на оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м.Києва (кадастровий номер - 8000000000:62:206:0021) та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 44/154 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестіум задоволено повністю. Визнано право товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестіум" на оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м.Києва (кадастровий номер - 8000000000:62:206:0021). Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчої бази в урочищі Чорторий (парк Дружби народів) у Деснянському районі м. Києва між товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестіум" та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестіум" та відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 .

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі №44/154 скасовано. В позові відмовлено повністю.

В касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржувалось.

Суд зазначає, що дані судові рішення не містять встановлених судом обставин щодо відсутності об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці, отже, в межах господарської справи №44/154 такі обставини не встановлювались.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом від 10.09.2019 №062/14-12330 (И-2019) Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації повідомлено, що за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації об`єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, проспект Ватутіна, 7-А на праві приватної власності зареєстрований за ТОВ ПАКГАУЗ ЛТД на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.1999 та акту прийому- передачі від 14.07.1999, по якому Приватне підприємство Науково-виробнича фірма Ділтек продав, а ТОВ ПАКГАУЗ ЛТД придбав спортивну базу відпочинку, а саме адміністративний корпус літ. А (773 кв.м.), корпус спортивного залу літ. Б (567,6 кв.м.), будинок роздягальні літ. В (177,1 кв.м.), баня літ. Г (104,1 кв.м.).

Таким чином, наведене вище спростовує твердження позивача про відсутність нерухомого майна станом на 2003 рік на спірній земельній ділянці, про його самочинне будівництво та про відсутність запису про реєстрацію спортивної бази відпочинку.

Отже, встановленими вище обставинами підтверджується правомірність прийняття Київською міською радою рішення від 07.02.2019 № 107/6763 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на проспекті Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі міста Києва .

Суд зазначає, що обґрунтованих підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради позивачем не наведено, обставин щодо порушення норм законодавства внаслідок прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення матеріалами справи не підтверджено.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на проспекті Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі міста Києва є правомірним та таким, що винесене у відповідності до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,0420 га на проспекті Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:206:0021), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 13.05.2019 № 139, суд відзначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, рішенням Київської міської ради від 07.02.2019 № 107/6763 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на просп. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,0420 га (кадастровий номер 8000000000:62:206:0021, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 8000848842018) для експлуатації та обслуговування причалів з влаштуванням майданчиків для водних видів спорту (рекреаційний комплекс) на просп. Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі м. Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договори купівлі-продажу від 21.06.2018 № 1119, від 27.06.2018 № 1156).

На виконання вказаного рішення, 13.05.2019 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" укладено договір оренди земельної ділянки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 139.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачем-1 та відповідачем-2 під час укладення оспорюваного правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що обставини, які б свідчили про порушення відповідачем-1 приписів чинного законодавства під час прийняття спірного рішення, як підставу для укладення договору оренди земельної ділянки судом не встановлено, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем позову та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 1,0420 га на проспекті Генерала Ватутіна, 7-а у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:206:0021), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 13.05.2019 № 139

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний оздоровчий комплекс "СКЕЛЯ" про скасування рішення та визнання недійсним договору не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 28.10.2019

Суддя С. О. Щербаков