Рішення

від 18.10.2019 по справі 916/1924/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1924/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідачів - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк? до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 286117,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк? звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом за договором банківського обслуговування від 31.05.2013 р. в сумі 286117,18 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем - ТОВ "Торгімпортгруп? прийнятих на себе зобов`язань як позичальником за договором банківського обслуговування від 31.05.2013 р., укладеним між АТ КБ "Приватбанк? та ТОВ "Торгімпортгруп?, а також на неналежне виконання відповідачем - ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов`язань як поручителем за договором поруки № POR1427272741163 від 25.03.2015 р., укладеним з АТ КБ "Приватбанк?.

Зокрема, позивач вказує, що 31.05.2013 р. ТОВ "Торгімпортгруп? було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Таким чином, як зазначає позивач, 31.05.2013 р. між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та Приватним Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? було укладено договір банківського обслуговування № б/н.

Як вказує позивач, відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Наразі позивач посилається на те, що відповідно до п. 3.18.1.16 Умов при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Наразі позивач вказує, що згідно з п. 3.18.1.1. вищевказаних Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Таким чином, як стверджує позивач, АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 320000,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку.

Відповідно до розділу 3.18.4. Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -"період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).

Позивач вказує, що при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2).

Також у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов). Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).

Наразі позивач зазначає, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування., виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Таким чином, за ствердженнями позивача, у зв`язку із порушенням своїх зобов`язань за договором відповідач-1 станом на 05.06.2019 р. має заборгованість перед позивачем в сумі 916280,12 грн., яка складається з наступного: 286117,18 грн. - заборгованість за кредитом; 304495,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12875,31 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 312792,57 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань з договором.

Так, позивач вказує, що частиною 1 статті 14 ГПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Таким чином позивач зазначає, що, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи статей 15 та 16 ЦК України, позивач має право самостійно обрати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог, зважаючи на що розмір позовних вимог до відповідача, які позивач просить задовольнити, складає 286117,18 грн., що є заборгованістю за кредитом.

При цьому позивач зазначає, що 25.03.2015 р. АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали договір поруки № РОR1427272741163, предметом якого є надання поруки ОСОБА_2 за виконання зобов`язань позичальником, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

Так, позивач, посилаючись на приписи статей 15 та 16 ЦК України, вказує, що скористався правом самостійно обрати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог, а тому заявлено до стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 286117,18 грн.

В обґрунтування підсудності спору господарському суду Одеської області позивач зазначив, що предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена похідна вимога до поручителя фізичної особи, якою укладено правочин в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1, який є суб`єктом господарської діяльності). За таких обставин, позви вважає, що за приписами ст.ст. 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідний правовий висновок суддів Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 13.03.2018 р. у справі №415/2542/15-ц (провадження 14-40цс18), який позивач просить врахувати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2019 р. позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк? прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1924/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 01 серпня 2019 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2019 р. у справі № 916/1924/19 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 18 жовтня 2019 р.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідач - ОСОБА_1 відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, вказаною Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Одеській області у відповіді на запит господарського суду Одеської області від 09.07.2019 р., а саме: з 23.10.2017 р. ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 . Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 18.10.2019 р. представники сторін не з`явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

31.05.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? було подано до ПАТ КБ "Приватбанк" заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг б/н, згідно з якою відповідач приєднався і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, викладених в "Умовах та правилах надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет www.privatbank.ua.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і Правила надання банківських послуг.

Документи, розміщені на сайті банку, - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком і його партнерам, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.

Пунктом 3.8.1.16 Умов передбачено, що під час укладання договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що заява відповідача-1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Приватбанк" від 31.05.2013 р., а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://privatbank.ua, в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем - ТОВ "Торгімпортгруп?.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір б/н від 31.05.2013 р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського обслуговування можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 31.05.2013 р. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 31.05.2013 р. є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Пунктом 3.18.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка і клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов).

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms повідомлення або інших).

Так, відповідно до договору від 31.05.2013 р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms- повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Зокрема, як вбачається з наданої позивачем до суду довідки від 14.06.2019 р. ТОВ "Торгімпортгруп? первісно встановлено кредитний ліміт в розмірі 6000,00 грн., в подальшому збільшено: з 21.06.2013 р.- 10000,00 грн., з 09.09.2013 р. - 20000,00 грн., з 23.09.2013 р. - 30000,00 грн., з 16.10.2013 р. - 50000,00 грн., з 01.03.2014 р. - 50000,00 грн., а з 02.03.2014 р. зменшено до 49579,42 грн., з 08.04.2015 р. - збільшено до 75000,00 грн., з 25.04.2015 р. - 75000,00 грн., з 13.05.2015 р. збільшено до 100000,00 грн., з 22.07.2015 р. зменшено до 130000,00 грн., з 23.09.2015 р. збільшено до 140000,00 грн., з 21.10.2015 р. збільшено до 170000,00 грн., з 11.01.2016 р. збільшено до 200000,00 грн., з 02.02.2016 р. зменшено до 90000,00 грн., з 03.02.2016 р. збільшено до 200000,00 грн., з 02.06.2016 р. збільшено до 320000,00 грн., з 08.07.2016 р. - 320000,00 грн., з 20.09.2016 р. зменшено до 300000,00 грн., з 21.12.2016 р. зменшено до 250000,00 грн., з 23.12.2016 р. збільшено до 300000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ "ПриватБанк" надало ТОВ "Торгімпортгруп? кредитні кошти з встановленням відповідного ліміту, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 № НОМЕР_1 .

Так, згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003 року кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою овердрафт відображається на підставі виписки з банку кредитного рахунку.

Отже, надана позивачем до суду виписка з поточного рахунку № НОМЕР_1 є належним доказом перерахування банком кредитних коштів відповідачу в силу вимог ст. 74 ГПК України.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як з`ясовано судом та не спростовано відповідачами, отримані кредитні кошти ТОВ "Торгімпортгруп? не повернуло, у зв`язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем. Виникнення дебетового сальдо документально підтверджується випискою з поточного рахунку клієнта. Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05.06.2019 року ТОВ "Торгімпортгруп? має непогашену заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором б/н від 31.05.2013 року по кредиту в розмірі 286117,18 грн. При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості ТОВ "Торгімпортгруп? не оспорило, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 викладено правову позицію, що Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Так, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 31.05.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 286117,18 грн.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2015 року між ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (кредитор) укладено договір поруки № РОR1427272741263, відповідно до умов п.1.1. якого сторони погодили, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Торгімпортгруп? зобов`язань за угодами-приєднання до:

- 1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1 по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди 1" - 30% річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" - 60% річних; комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць"; г) кредиту в розмірі 10000,00 грн. Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні;

- 1.1.2. до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг" "Угода 2" по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 "Угоди 2" - 36% річних; за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2 "Угоди 2" - 56% річних; б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у "Угоді 2"; в) кредиту в розмірі 10000,00 грн. Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 25.03.2015 р. поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно п. 2.1.2. договору поруки від 25.03.2015 р. у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредиторам поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В п. 4.1. договору поруки від 25.03.2015 р. сторони погодили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи вищенаведене та виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки № РОR1427272741263 від 25.03.2015 р. як вид забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним договором б/н від 31.05.2013 р., не є припиненою, оскільки позивач пред`явив вимогу до поручителя.

Таким чином, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно спірної суми основної заборгованості по договору б/н від 31.05.2013 року, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Торгімпортгруп? - позичальником своїх зобов`язань по вказаному договору, що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 286117,18 грн. обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4291,76 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 286117,18 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпортгруп? (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, оф. 303; код ЄДРПОУ 37680166) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідент.код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредиту в розмірі 286117/двісті вісімдесят шість тисяч сто сімнадцять/грн. 18 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4291/чотири тисячі двісті дев`яносто одна/грн. 76 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2019 р.

Суддя В.С. Петров