Рішення

від 25.10.2019 по справі 917/1649/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.19 Справа № 917/1649/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Груп", 04086, м.Київ, вул. Олени Теліги, буд. 41, адреса для листування: 04212, м. Київ, а/с 2.

до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал", 37604, Полтавська область, м.Миргород, вул. Шишацька, 82

про стягнення 57 010, 68 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Без виклику учасників справи

Обставини справи: 23.09.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Груп" до Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" про стягнення 57010,68 грн. заборгованості, з яких: 53477,71 грн. - основна сума боргу, 2153,76 грн. - пені, 742,83 грн. - 3% річних, 636,38 грн. - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №130 від 22.12.2018 р. в частині здійснення оплати наданих послуг.

Суд, ухвалою від 26.09.2019 року, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1649/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.09.2019 року була надіслана сторонам 26.09.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Відповідач копію вказаної ухвали отримав 01.10.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалися.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:

22.12.2018 року між Обласним Комунальним виробничим підприємством водопровідно - каналізаційного господарства МИРОГОРОДВОДОКАНАЛ (надалі також Відповідач) та ТОВ ГІДРОТЕХ ГРУП (надалі Позивач) було укладено Договір №130

(надалі Договір), згідно умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги, а Замовник- прийняти та оплатити їх. Найменування послуги: на гідродинамічне прочищення самоплинного каналізаційного колектору по вул. Вовка, Прорізна та Вокзальна в м. Миргород.

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що загальна вартість Договору складає 53477,71 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 8912,95 грн.

Розділом 3 Договору сторони погодили умови оплати та визначили наступне:

Розрахунки за фактично виконані послуг здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (форма КБ-2в, форма КБ-3), які готує та надає Виконавець, підписаних уповноваженими представниками Виконавця та Замовника. Оплата по даному Договору проводиться згідно Акту здачі-приймання послуг по факту надання їх. Оплата по даному Договору проводиться з врахуванням діючих коефіцієнтів на кожен вид робіт. Форма оплати - перерахування Замовником коштів в безготівковій формі на рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання акта про надані послуги. Кінцевий, розрахунок по даному Договору проводиться Замовником не пізніше 31 березня 2019 р. після повного надання послуг, включаючи усунення і виявлених в процесі приймання недоліків.

Згідно з п. 4.3. Договору, здача-приймання послуг здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється Актом здачі-приймання послуг.

За невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених Договором, винна сторона відшкодовує спричинені в зв`язку з цим збитки. У разі несвоєчасної оплати Замовником вартості виконаних Виконавцем послуг, він виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів (п. 6.1, 6.3 Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору були надані послуги відповідачу в повному обсязі, а відповідач прийняв виконання робіт (надання послуг), що підтверджується Актом №1 за грудень 2018 р. (за формою КБ-2в), а також Довідкою про вартість виконаних робіт (за формою КБ - 3), на загальну суму 53477,71 грн., в тому числі ПДВ 8912,95 грн.

20.02.2019 р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про сплату боргу №24, яке залишене відповідачем без відповіді. В зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 53477,71 грн. заборгованості.

Крім того позивач на підставі п. 6.3 Договору та ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 2153,76 грн. - пені, 742,83 грн. - 3% річних, 636,38 грн. - інфляційних збитків.

Таким чином, загальна сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення, складає 57010,68 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 53477,71 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір №130 від 22.12.2018, Акт приймання виконаних робіт, який містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Акт звірки взаємних рахунків за період 01.11.2018 р.-28.02.2019 р., підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту надання послуг позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі). Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 636,38 грн. за період з березня 2019р. по серпень 2019р. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 742,83 грн. за період з 01.04.2019 р. по 16.09.2019 р.

Враховуючи те, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення 742,83 грн. 3% річних за період з 01.04.2019 р. по 16.06.2019 р. підлягають задоволенню.

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам за період з березня 2019р. по серпень 2019р. з використанням калькулятора "Ліга: Еліт 9.1.3" та з урахуванням практики висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 згідно якого в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 530,25 грн. В частині стягнення 106,13 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє в задоволенні

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно п. 6.3 Договору у разі несвоєчасної оплати Замовником вартості виконаних Виконавцем послуг, він виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

З огляду на те, що відповідач не оплатив надані згідно Договору послуги, позивач нарахував пеню за період 01.04.2019 р. по 16.09.2019 р. на загальну суму 2153,76 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив його правильність, в зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідач не надав жодних обґрунтованих заперечень проти позову чи обґрунтованого контррозрахунку.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

У позовній заяві позивач вказував, що попередній розмір судових витрат позивача складає 8921,00 грн., в тому числі 1921,00 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що його витрати на професійну правничу допомогу склали 7000,00 грн.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 16.09.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Оплачко В.О.;

- ордер серії КС № 410595 від 17.09.2019 виданий адвокатом Оплачко В.О. на представництво інтересів позивача у Господарському суді Полтавської області та копію свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю;

- оригінал платіжного доручення від 17.09.2019 № 214 про сплату позивачем адвокатських послуг.

Згідно ч. ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги та не надав заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (37604, Полтавська область, м.Миргород, вул. Шишацька, 82, код ЄДРПОУ 03362560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Груп" (04086, м.Київ, вул. Олени Теліги, буд. 41, код ЄДРПОУ 41417678) 53477,71 грн. - основної заборгованості за Договором №130 від 22.12.2018 р., 2153,76 грн. - пені, 530,25 грн. - інфляційних нарахувань, 742,83 грн. - 3% річних, 1921,00 грн. судового збору, 6986,97 грн. - судових витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2019р.

Суддя В.В. Паламарчук