Рішення

від 22.10.2019 по справі 918/562/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/562/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача 1: Фермерського господарства "ГРАЙ-ЛАН"

до відповідача 2: ОСОБА_1

про стягнення в сумі 87 113,35 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Акціонере товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Фермерського господарства "ГРАЙ-ЛАН" та до відповідача 2: ОСОБА_1 про стягнення в сумі 87 113,35 грн., з яких: 79 600,00 грн. заборгованість за кредитом, 1 743,64 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 4 320,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 1 449,71 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 - Фермерське господарство "ГРАЙ-ЛАН" не виконало зобов`язань, прийнятих за умовами заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", яка разом із вказаними Умовами, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua складають договір банківського обслуговування № б/н від 19 жовтня 2018 року, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість яка станом на 23 липня 2019 року складає: 79 600,00 грн. заборгованість за кредитом, 1 743,64 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 4 320,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 1 449,71 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Крім того позивач зазначає, що згідно з договором поруки №POR1538739355802 від 05 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 виступив поручителем за виконання боржником - Фермерським господарством "ГРАЙ-ЛАН" зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом.

Позивач вважає, що в силу закону та договору, у нього виникло право на солідарне стягнення з відповідачів - з позичальника та поручителя, неповернутої суми кредиту, несплачених в строк відсотків, пені та комісії за користування кредитом, що нарахована за порушення зобов`язань за кредитним договором.

Відповідачі не навели суду своєї позиції щодо пред`явленого спору.

Інші процесуальні дії у справі

На виконання вимог статті 176 ГПК України, 15 серпня 2019 року судом направлено до Управління Державної міграційної служби у Рівненській області звернення щодо надання інформації про місце перебування (проживання) ОСОБА_1 .

30 серпня 2019 року Управлінням Державної міграційної служби у Рівненській області надано суду відомості щодо місця реєстрації відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 01 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року відкладено судове засідання на 22 жовтня 2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Разом з тим, 22 жовтня 2019 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, при цьому позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, ухвала суду що містила відомості про місце дату та час розгляду справи повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з положеннями частини 5 статті 232 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду направлялась на адресу відповідача 1, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, ухвала суду що містила відомості про місце дату та час розгляду справи повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з положеннями частини 5 статті 232 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як визначено положненнями частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, оскільки відповідач 1 та відповідач 2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідачі та відзиву з боку останніх, за наявними у ній матеріалами.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

19 жовтня 2018 року Фермерським господарства "ГРАЙ-ЛАН" (відповідач 1, клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - заява). Відповідно до цієї заяви відповідач - 1 приєднався до розділу 3.2.8. умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - умов), що розміщені на сайті ПриватБанку http://privatdank.ua.

Пунктом 3.2.8.1. умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" (далі заява), а також в системі Приват 24.

Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн. (п. 3.2.8.2. умов).

За змістом пункту 3.2.8.3.1 умов, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням банку (п. 3.2.8.1.1. умов).

Пунктом 3.2.8.3.1.3. умов передбачено, що клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Згідно з пунктом 3.2.8.3.2. умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.).

Як визначено положеннями пункту 3.2.8.3.3. умов, при порушенні клієнтом будь - якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві. Уразі порушення клієнтом будь - якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1., клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. умов клієнт взяв на себе зобов`язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до положень пункту 3.2.8.9.1. умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1., 3.2.8.2.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Пункт 3.2.8.9.3. умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначених у заяві (п. 3.2.8.3.1.).

Пунктом 1.3. заяви визначено, що кредит надається на строк 12 місяців з моменту видачі коштів.

Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та за узгодженням з банком) (п. 1.5. заяви).

Згідно з пунктом 1.6. заяви, у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, визначених в п. 1.4. сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. умов та правил надання банківських послуг.

19 жовтня 2018 року на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок Відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка наявна в матеріалах справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем 1 суду не надано.

А отже суд встановив, що відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув.

Суд також встановив, що 05 жовтня 2018 року між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №POR1538739355802 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Підприємством ФГ "ГРАЙ-ЛАН" (боржник) зобов`язань за угодами приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі угода 1 (у договорі поруки дана угода іменується "угода 1"), по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно угоди 1 - 1,8% від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3. угоди 1 - 4,0% від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний у "угоді 1".

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з положеннями цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з положеннями 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за "угодою 1", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Спір виник внаслідок того, що відповідач - 1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав та не повернув кредитні кошти в сумі 79 600 грн. у передбачений договором термін та не сплатив 1 743,64 грн. боргу по відсотках за користування кредитом.

З матеріалів справи видно, що 15 липня 2019 року позивач направив відповідачам повідомлення про наявність заборгованості.

На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованість перед кредитором в повному обсязі не сплатили.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо, а також правовідносини щодо забезпечення кредитного договору порукою.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, друга складова пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.

У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. по справі №910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ КБ "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа. Тобто, між позивачем та відповідачем 2 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 175 Господарського процесуального кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як було зазначено вище, суд встановив, що 19 жовтня 2018 року відповідачем 1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви відповідач - 1 приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ", що розміщені на сайті ПриватБанку http://privatdank.ua.

Отже, 19 жовтня 2018 року між відповідачем 1 та позивачем було укладено кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних анкети-заяви та умов.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем 1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статтей 173, 174 Господарського кодексу України (а також статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), та відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно з вимогами статті 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір № б/н від 19 жовтня 2018 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з правилами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було встановлено судом, відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав та в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув. У зв`язку з цим, у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 79 600,00 грн., а також заборгованість по відсотках за користування кредитом 1 743,64 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як було зазначено вище суд встановив, що виконання зобов`язань за кредитним договором, який має місце між позивачем та відповідачем 1, забезпечено порукою внаслідок укладення договору поруки між позивачем та відповідачем 2.

Суд зауважує, що договір поруки (від 05.10.2018) передував кредитному договору (від 19.10.2018). Водночас положення чинного законодавства не забороняють укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов`язання, яке може виникнути в майбутньому. Вимогу до поручителя, пов`язану з порушенням боржником свого зобов`язання, може бути пред`явлено виключно при настанні обставини, передбаченої абзацом 2 частини першої статті 553 Цивільного кодексу України.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками, прийшов до висновку, що вказаний розрахунок є правильним, відтак позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 79 600,00 грн. заборгованості за кредитом та 1 743,64 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість,

Окрім того пунктом 3.2.8.10.1. умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., 3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

З посиланням на зазначені положення умов та правил надання банківських послуг та у зв`язку з порушенням з боку відповідача 1 грошових зобов`язань позивач здійснив нарахування пені в сумі 1 449,71 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1 449,71 грн. вважає його правильним та зазначає, що солідарно з відповідачів має бути стягнута пеня у сумі 1 449,71 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 4 320,00 грн. заборгованості за відсоткамим у вигляді щомісячної комісії суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з анкетою-заявою проценти (комісія) за користування кредитом: 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, тобто розмір та порядок нарахування процентів і комісії є тотожними.

Умови та правила надання послуг визначення комісії не наводять, у розділі 3.2.8. умов окремих пунктів, які б визначали порядок нарахування та сплати комісій, немає.

У той же час банківська комісія - грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. Банківська комісія - це винагорода за здійснення банком банківських операцій. Правова основа комісійної винагороди за банківські послуги - договір, за яким одна сторона - банк - зобов`язується здійснювати банківські операції від свого імені в інтересах клієнтів, які, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання за здійснення цих операцій сплачувати на користь банку комісійну винагороду за банківські послуги згідно з банківськими тарифами. Банк зобов`язаний надавати ці послуги на найвигідніших для клієнта умовах, відповідає за якість і оперативність здійснених операцій. Комісійна винагорода за банківські послуги визначають згідно з тарифами у відсотках до суми операції. Банки залишають за собою право доповнювати тарифи без попереднього повідомлення клієнтів, а також змінювати їх з наступним повідомленням. Тарифи використовують тільки щодо операцій, які здійснюються у звичайному порядку. Банк залишає за собою право брати спеціальну комісійну винагороду за банківські послуги, якщо виконання операцій потребує додаткових робіт або в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Відтак, з наведеного видно, що по суті в анкеті-заяві йдеться про проценти, як плату за користування кредитом, а не про комісію, як про винагороду за здійснення банком банківських операцій, яка, як правило, визначається у відсотках від суми конкретно наданої операції, а не щомісячно від суми наданого кредиту.

Разом з тим, позивач здійснив нарахування як процентів, так і комісії, що є по суті подвійним нарахуванням процентів, а тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 4 320,00 грн. задоволенню не підлягає.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статтей 75-79, 86 ГПК України, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 79 600,00 грн. заборгованості за кредитом, 1 743,64 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість та 1 449,71 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

При цьому, на переконання суду, в задоволенні вимог про стягнення 4 320,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з правилами частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 825,73 грн. підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача, судовий збір в сумі 95,27 грн. слід залишити за позивачем.

При цьому, судові витрати в сумі 912 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору слід покласти на відповідача 1, а судові витрати в сумі 912 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору слід покласти на відповідача 2.

Керуючись статтями 129, 232, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "ГРАЙ-ЛАН" (34700, Рівненська область, Корецький район, с.Іванівка, вул. П`ятихатки 8, код ЄДРПОУ 39640387) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , дата народження: 27 березня 1991 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 79 600 (сімдесят дев`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн. 64 коп. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 1 449 (одна тисяча чотириста сорок дев`ять) грн. 71 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

3. В задоволенні вимог про солідарне стягнення 4 320 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства "ГРАЙ-ЛАН" (34700, Рівненська область, Корецький район, с.Іванівка, вул. П`ятихатки 8, код ЄДРПОУ 39640387) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 912 (дев`ятсот дванадцять) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , дата народження: 27 березня 1991 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 912 (дев`ятсот дванадцять) грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Судові витрати в сумі 95,27 грн. покласти на позивача.

Позивач (стягувач): Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач (боржник): Фермерське господарство "ГРАЙ-ЛАН" (34700, Рівненська область, Корецький район, с.Іванівка, вул. П`ятихатки 8, код ЄДРПОУ 39640387).

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , дата народження: 27 березня 1991 року).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Суддя Качур А.М.