Рішення

від 30.08.2019 по справі 376/2069/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2069/19

Провадження № 2-а/376/31/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді - Коваленка О.М.,

При секретарі - Ярликовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області про припинення права постійного користування, визнання державного акту таким, що втратив чинність, скасування запису в Державному земельному кадастрі, скасування запису в Державному реєстрі речових прав,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лютізької сільської ради мотивуючи свої вимоги тим, що ним, в передбачено законодавством порядку, набуто у власність об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Разом з тим, на даний момент, він позбавлений можливості отримати в користування земельну ділянку, на якій знаходиться придбана ним нерухомість через бездіяльність відповідача - Лютізької сільської ради, в якої, на думку позивача, є всі правові підстави для припинення права постійного користування даною ділянкою Централізованого спеціалізованого будівельного управління МО України.

Позивач ОСОБА_1 просить суд:

Визнати протиправними дії Лютізької сільської ради щодо відмови у переоформленні земельної ділянки, загальною площею 0,5982 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201:20:299:0017, оформлені листом №196 від 23.05.2019 р.

Припинити право постійного користування Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України земельною ділянкою, загальною площею 0,5982 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201:20:299:0017, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №143511 від 12 травня 2005 року.

Визнати таким, що втратив чинність Державний акт серії ЯЯ №143511 від 12 травня 2005 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5982 га, виданий Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України.

Скасувати запис в Поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,5928 га, кадастровий номер 3221885201:20:299:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати запис в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5928 га, кадастровий номер 3221885201:20:299:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221885201:20:299:0017, площею 0,5928 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Віднести земельну ділянку загальною площею 0,5982 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201:20:299:0017 до земель запасу житлової та громадської забудови Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутність (а.с. 44).

Представник відповідача Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив, що з приводу позовних вимог зазначають, що в травні 2019 року до Лютізької сільської ради звернувся ОСОБА_2 із заявою про надання в оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 322 188 52 01: 20:299:0017. Листом Лютізької сільської ради № 196 від 23.05.2019 року у задоволенні вищевказаної заяви було відмовлено, виходячи з того, що зазначена земельна ділянка, на даний момент, перебуває у постійному користуванні Централізованого спеціалізованого будівельного управління МО України згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 12 травня 2005 року. Представник відповідача, а саме Лютізький сільський голова просить суд розглянути справу у відповідності до чинного законодавства України та за відсутності представника відповідача (а.с.42).

Представник третьої особи Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, а саме розпорядник майна третьої особи арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович в судове засідання не з`явився, надав до канцелярії суду письмові пояснення в яких зазначив, що проти позову не заперечує та просить справу розглянути у його відсутність, а також вказав, що 14.09.2004 року міністерством оборони України було видано дозвіл № 6/1843, яким було дозволено Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України здійснити відчуження майна (нерухомого) яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (військове містечко № 2) шляхом його реалізації ТОВ Українська міжнародна компанія Євромет . Відповідно до змісту того ж дозволу земельна ділянка, що безпосередньо прилягає до зазначених об`єктів нерухомості підлягає вилученню з фондів земель оборони після проведення відчуження зазначеного майна. 28.09.2004 року, на підставі вищевказаного дозволу, між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України та ТОВ Українська міжнародна компанія Євромет було укладено договір купівлі - продажу військового містечка № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Військове містечко ). В подальшому зазначений об`єкт нерухомості неодноразово змінював власника та був реконструйований під об`єкт житлової нерухомості. На даний момент це майно знаходиться у власності фізичної особи - ОСОБА_1 , що в свою чергу підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно з п.п. 44,45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 року № 483 за відсутністю потреб або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Відповідно до положень ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. листом № 6/154 від 23 січня 2006 року Центральне спеціалізоване будівельне управління, у відповідності до норм законодавства, повідомило голову Лютізької сільської ради про відмову від належних йому прав на земельну ділянку площею 0,5968 га, на користь власників будівель, що знаходяться на вказаній ділянці (а.с. 21,22).

Відповідно до вимог ч. 3,4 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, примирення сторін проводиться в порядку, встановленому статтями 189, 190 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст. 189 КАС України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

З відзиву на позов відповідача вбачається, що представник проти задоволення позову не заперечує, також проти задоволення позовних вимог не заперечує і представник третьої особи.

Суд вважає за необхідне ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні, а також звертає увагу на те, що ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні не суперечать вимогам закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяви учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.09.2004 р., на підставі дозволу Міністра оборони України від 14.09.2004 р. № 6/1843, між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України та ТОВ "Українська міжнародна компанія Євромет" було укладено договір купівлі-продажу військового містечка №2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Військове містечко) (а. с. 13).

В ході примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області №35/584-06 від 11.12.2006 р. у справі за позовом ТОВ "МобілВорлд" до ТОВ "Українська міжнародна компанія Євромет" про стягнення заборгованості, право власності на Військове містечко було зареєстровано за ТОВ "МобілВорлд", про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2007 року, індексний номер 13542077 (а.с. 53).

07.06.2007 р. між ТОВ "МобілВорлд" та ТОВ "Олітан" було укладено договір купівлі-продажу Військового містечка, що підтверджується копією Договору купівлі - продажу (а.с. 55).

29.02.2016 р. між ТОВ "Олетан" та фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу Військового містечка №2. Внаслідок цього зазначені особи стали співвласниками Військового містечка (копія договору а.с. 57 - 59).

14.07.2016 р. між фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та фізичними особами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу Військового містечка. Внаслідок цього зазначені особи стали співвласниками Військового містечка в пропорційних частинах, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості номер 638 231 98 (а.с. 60,61).

14.07.2017 р. фізичні особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,шляхом укладення договору купівлі - продажу, продали свої частини об`єкту гр. ОСОБА_2 (а.с. 64-67).

Протягом 2017 року ОСОБА_2 була проведена реконструкція Військового містечка під об`єкти житлової нерухомості, які були належним чином введені в експлуатацію (декларація про готовність об`єкту до експлуатації від 14.09.2017 р.) та зареєстровані за ОСОБА_2 на праві власності (а.с. 69).

14.05.2019 р. ОСОБА_2 , згідно відповідного акту приймання-передачі,вищевказане нерухоме майно було внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА ЕНД КО (код ЄДРПОУ 41684789) (а.с. 70).

21.06.2019 р. у зв`язку із виходом позивача ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ ТЕРРА ЕНД КО , на підставі акту приймання - передачі від 21.06.2019р., даний об`єкт нерухомості було передано у його власність, про що свідчить копія Акту приймання - передачі майна Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА ЕНД КО від 21 червня 2019 року (а.с. 71) та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Індексний номер: 171 793 711 (а.с. 71).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та піші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. "ж" ч. 1 статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 статті 19 Земельного кодексу України).

Статтею 65 Земельного кодексу України передбачено, що землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Нормами статті 10 Закону України Про оборону України передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерство оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п. п. 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483 (надалі - Положення), відведення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі.

Земельні ділянки для потреб Збройних Сил України надаються в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею.

Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами.

За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади.

Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до положень статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч.3). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4).

При цьому в дорученні Міністерства оборони України Центральному спеціалізованому управлінню від 14.09.2004 р. № 6/1843 на реалізацію будівель та споруд колишнього Військового містечка № 2 (на виконання якого було укладено договір купівлі продажу від 28.09.2014 року) міністерством було зазначено, що земельна ділянка, що безпосередньо прилягає до об`єктів нерухомого майна, що виставлені на продаж, підлягає вилученню з фондів земель оборони після проведення відчуження цього майна.

Суд звертає увагу, що Центральне спеціалізоване будівельне управління листом № 6/154 від 23 січня 2006 року, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, повідомило голову Лютізької сільської ради про відмову від належних йому прав на земельну ділянку площею 0,5968 га, на користь власників будівель.

Разом з тим, рішення про припинення права третьої особи на постійне користування земельною ділянкою, на момент звернення позивача до суду,Лютізькою сільською радою не прийнято, що свідчить про незаконну бездіяльність відповідача, яка порушує права ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна, що знаходиться на спірній ділянці.

Все вищенаведене свідчить про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовної вимоги про припинення права постійного користування Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221885201:20:299:0017.

В свою чергу, наявність правових підстав для припинення права постійного користування Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України зазначеною земельною ділянкою вказує на обґрунтованість похідних позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема вимог про визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею Серії ЯЯ № 143511 від 12.05.2005 р., скасування записів про спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 ст. 152 та ч. 1 ст. 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У пункті 9 підпунктів 2, 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (надалі - Порядок) установлено, щодо повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держгеокадастру у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать: здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг.

Згідно з п. 49 Порядку поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.

Пунктами 60, 61 Порядку передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Таким чином, рішення суду за даним позовом є достатньою та законною підставою для вилучення відомостей про спірну земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, реєстрація речових прав на земельну ділянку, як об`єкт цивільних прав, є похідним від формування та державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, при скасуванні державної реєстрації земельної ділянки вона не є об`єктом цивільних прав, а тому запис про державну реєстрацію прав на таку земельну ділянку підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Щодо підсудності даної справи Сквирському районному суду Київської області, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 10 Закону України Про Місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні система місцевого самоврядування включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно зі ст. 18 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що однією зі сторін даної справи є орган місцевого самоврядування, а саме Лютізька сільська рада, бездіяльність якої, в частини припинення права Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України постійного користування спірною земельною ділянкою, унеможливила реалізацію ОСОБА_1 законних прав землекористувача, а позивач проживає у місті Сквира Київської області, суд приходить до висновку, що дана справа підсудна Сквирському районному суду Київської області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13,19,129-1 Конституції України, ст. ст. 1,2,3,19,65,77,79-1,142,152,155 Земельного кодексу України, ст. ст. 18,25,183,189,229, 241-246,250,255,292,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 10 Закону України Про оборону України , ст. ст. 1,2 Закону України Про використання земель оборони , ст. ст. 2,26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.п. 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, п. п. 9,49,60,61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області про припинення права постійного користування, визнання державного акту таким, що втратив чинність, скасування запису в Державному земельному кадастрі, скасування запису в Державному реєстрі речових прав - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Лютізької сільської ради щодо відмови у переоформленні земельної ділянки, загальною площею 0,5982 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201:20:299:0017, оформлені листом №196 від 23.05.2019 р.

Припинити право постійного користування Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України земельною ділянкою, загальною площею 0,5982 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201:20:299:0017, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №143511 від 12 травня 2005 року.

Визнати таким, що втратив чинність Державний акт серії ЯЯ №143511 від 12 травня 2005 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5982 га, виданий Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України.

Скасувати запис в Поземельній книзі про земельну ділянку площею 0,5928 га, кадастровий номер 3221885201:20:299:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати запис в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5928 га, кадастровий номер 3221885201:20:299:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221885201:20:299:0017, площею 0,5928 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Віднести земельну ділянку загальною площею 0,5982 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201:20:299:0017 до земель запасу житлової та громадської забудови Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. М. Коваленко