Постанова

від 23.10.2019 по справі 686/20944/16-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/20944/16-ц

Провадження № 22-ц/4820/10/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Садік Н.Д.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/20944/16 за апеляційною скаргою правонаступників ОСОБА_4 ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2017 року (суддя Логінлова С.М.) у справі за позовом правонаступників ОСОБА_4 ОСОБА_1 і ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

25 жовтня 2016 року ОСОБА_4 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку №132444 від 14 березня 2008 року він є власником земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 6825081200:01:001:0032 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 . Суміжний землевласник ОСОБА_6 змістив межу і самовільно зайняв частину належної йому земельної ділянки, встановивши паркан із металевої сітки та стовпчиків. Це призвело до зменшення площі земельної ділянки на 0,103 га.

Тому, позивач просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,103 га, демонтажу паркану (металевої сітки) та відновлення меж земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2017 року в позові відмовлено.

ОСОБА_4 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом принципу диспозитивності та змагальності, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд залишив поза увагою докази, які підтверджували порушення права власності та проігнорував технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року до участі у справі залучено правонаступників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 травня 2019 року є спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та представник позивачів апеляційну скаргу підтримали. Представник відповідача визнав її необґрунтованою у повному обсязі.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку №132444 від 14 березня 2008 року був власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 6825081200:01:001:0032, для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Власником суміжної земельної ділянки площею 0,2192 га, кадастровий номер 6825081200:01:001:0172, для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 .

Між сторонами існує спір щодо користування земельними ділянками.

Позивач вважав, що відповідач змістив межу між земельними ділянками, встановив паркан, самовільно зайнявши частину його земельної ділянки площею 0,103 га, і чинить перешкоди у користуванні нею.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Рішення про відмову в позові суд обґрунтував недоведеністю позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 78 і ч. 2 ст. 90 ЗК України право власності на землю - це

право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлення твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Отже, наявність права власності на землю не лише наділяє правами, а і зобов`язує, у тому числі обов`язком не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

На підставі ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 і п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Загальними вимогами, закріпленими у процесуальному законі, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частинами 1 і 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

П редметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобом встановлення

обставин, що мають значення для вирішення справи, може бути висновок експерта.

Згідно з ч. 1, ч. 5 і ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 363 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із висновку №1062/1063/18-26 від 26 червня 2019 року, проведеної під час розгляду справи в апеляційному суді земельно-технічної експертизи (т.2, а.с.17-37) площа земельної ділянки ОСОБА_4 (кадастровий номер 6825081200:01:001:0032), що відображена в державному акті на право власності № 132444 від 14 березня 2008 року і становить 0,25 га не відповідає фактичній площі земельної ділянки на місцевості (в натурі) та становить 0,2484 га.

Площа земельної ділянки ОСОБА_6 (кадастровий номер 6825081200:01:001:0172), що відображена в державному акті на право власності № 090243 від 05 лютого 2009 року і становить 0,2192 га, не відповідає фактичній площі земельної ділянки на місцевості (в натурі), яка становить 0,2236 га.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6825081200:01:001:0172, що перебуває у власності відповідача згідно з державним актом на право власності №090243 від 05 лютого 2009 року накладається (нашаровується) площею 0,0068 га на земельну ділянку з 6825081200:01:001:0032, що згідно з державним актом №132444 від 14 березня 2008 року перебуває у власності позивача.

У Додатку №3 до висновку експерта (т.2, а.с.29) наявний план меж земельних ділянок сторін, що містить графічне позначення накладення (нашарування) земельних ділянок сторін за даними обмінних файлів для ведення Державного земельного кадастру.

Із відображених у додатках до висновку експерта №1 (т.2, а.с.27) і №2 (т.2, а.с.28) планів меж земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_6 видно, що фактичні межі земельних ділянок за координатами поворотних точок відрізняються від тих, що зазначені у обмінних файлах для ведення Державного земельного кадастру.

Однак, ні висновок експерта, ні інші матеріали справи не містять відомостей де саме відбулося самовільне зайняття частин земельної ділянки позивачів і якої площі, не зазначено координати поворотних точок, де відбулося порушення меж земельних ділянок та чи здійснено фактично відповідачем самовільне захоплення суміжної земельної ділянки.

Накладення (нашарування (0,0068 га)) земельних ділянок, відображених у державних актах, що не відповідає фактичній площі земельних ділянок, могло відбутися внаслідок помилки, допущеної при виготовленні документації і видачі державних актів.

У такому випадку захист порушеного права без оспорювання правовстановлюючих документів на землю неможливий.

З огляду на те, що площі земельних ділянок, якими користуються сторони

відрізняються від тих, що зазначені у державних актах, а іншими належними та допустимими доказами позивачі не довели наявність порушеного права, відсутні підстави стверджувати про самовільне зайняття ОСОБА_6 суміжної земельної ділянки площею 0,103 га.

У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про знищення

відповідачем межі, порушення права власності позивача на земельну ділянку з посиланням на відомості з кадастрового плану, не заслуговують на увагу.

Безпідставним є доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу правонаступників ОСОБА_4 ОСОБА_1 і ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П`єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай