Постанова

від 24.10.2019 по справі 686/7046/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/7046/19

Провадження № 22-ц/4820/1691/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Журбіцький В.О.

за участю учасників справи: апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року (суддя Логінова С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Управління капітального будівництва Хмельницької обласної ради про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що у період з 1 липня 2009 року по 16 квітня 2013 року позивач знаходилась у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці та відповідним наказом 16 квітня 2013 року трудові відносини з відповідачем були припинені. При звільнені позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата у сумі 7056,08 грн., що підтверджується довідкою за № 7 від 12 березня 2019 року. Однак, в день звільнення позивача 16 квітня 2013 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України .

У зв`язку з цим позивач просила суд стягнути з комунального підприємства Управління капітального будівництва обласної ради заборгованість по заробітній платі 7056,08 грн. та середній заробіток в розмірі - 212088,60 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства Управління капітального будівництва Хмельницької обласної ради на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі у сумі 7056 грн. 80 коп. У решті позову відмовлено.

Стягнуто з комунального підприємства Управління капітального будівництва Хмельницької обласної ради у дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Не погоджуючись в повній мірі з таким рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі - 212088, 60 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині відмови у стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Посилається на те, що судом помилково застосована ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Крім того, судом при розгляді справи, не взято до уваги положення п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

КП УКБ обласної ради подало відзив, яким визнають позовні вимоги.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати сторонами не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу № 7 від 1 липня 2009 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідуючої юридичним відділом Управління капітального будівництва Хмельницької обладміністрації. (а. с. 8).

Наказом № 20 від 16 квітня 2013 року комунального підприємства Управління капітального будівництва Хмельницької обласної ради ОСОБА_1 звільнена з займаної посади за власним бажанням, що підтверджується записами у трудовій книжці (а. с. 8).

При звільнені позивачу була не виплачена заробітна плата у сумі 7056,08 грн., що підтверджується довідкою за № 7 від 12 березня 2019 року (а. с. 9).

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що позивач пропустила строк звернення до суду - звільнена була 16 квітня 2013 року, однак до суду звернулась 15 березня 2019 року, крім того не обґрунтувала поважність причин пропуску звернення до суду.

З таким висновком не погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу .

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні станом на 15 березня 2019 року, визначено кількість робочих днів з 17 квітня 2013 року по день подання позовної заяви до суду - 15 березня 2019 року, що складає 1479 днів.

Враховуючи те, що позивач була звільнена 16 квітня 2013 року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є лютий та березень 2013 року.

Згідно довідки КП Управління капітального будівництва обласної ради середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за лютий-березень 2013 року складає 2868 грн., середньоденна - 143,40 грн.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні станом на 15 березня 2019 року складає 212088,60 грн (143,40 грн х 1479 днів).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116 , 117 , 237 -1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 233 КЗпП України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 223 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Отже, працівник вправі отримати середній заробіток за час затримки розрахунку незважаючи на те, що розрахунок по зарплаті із ним ще не проведено.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у повній мірі не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, та не врахував, що закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

У справі, яка переглядається судом першої інстанції установлено, що розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено.

Апеляційний суд, відповідно до ст. 376 ЦПК України , скасовує рішення суду першої інстанції, якщо встановить невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин Хмельницький апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, змінює розподіл судових витрат.

За звернення до суду першої інстанції та апеляційного суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 5302,23 грн., тому ці кошти слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 липня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства Управління капітального будівництва Хмельницької обласної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Управління капітального будівництва Хмельницької обласної ради (код ЄДРПОУ 04014170, юридична адреса: вул. Грушевського, 87, м. Хмельницький, 29001) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 212088 грн. 60 коп. (сума визначена без утримання податку і інших обов`язкових платежів) та 5302 грн. 23 копійок судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк