Ухвала

від 13.09.2019 по справі 757/5878/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5878/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2017, у рамках кримінального провадження № 32016100060000117,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому попросила скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2017 року у справі №757/57957/17-к на корпоративні права ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у вигляді частки статутного фонду ТОВ «Спецбайт» (код 38050241), що становить 1020 гривень, шляхом заборони державним реєстраторам Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, посадовим особам Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ «Спецбайт» (код 38050241).

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що корпоративні права ОСОБА_4 не відповідають критеріям визначеним у ст. 98 КПК України та не є речовим доказом злочину в кримінальному провадженні № 32016100060000117, вказує, що накладення арешту на корпоративні права триває понад 14 місяців. Окрім того, зазначає, що накладення арешту призводить до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності та може призвести до зупинення господарської діяльності ТОВ «Спецбайт» та не відповідає засадам кримінального провадження щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а відтак дані обставини у своїй сукупності вказують на можливість скасування арешту майна.

У судове засідання представник заявника не з`явилася. До суду представник заявника адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги визначені у ньому підтримує та просить скасувати арешт.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів клопотання, в рамках кримінального провадження №32016100060000117, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2017 року у справі №757/57957/17-к накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у вигляді частки статутного фонду ТОВ «Спецбайт» (код 38050241), що становить 1 020 гривень, шляхом заборони державним реєстраторам Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, посадовим особам Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ «Спецбайт» (код 38050241).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.10.2017 року вбачається, що підставою накладення арешту на корпоративні права, належні ОСОБА_4 є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього.

Окрім того, ОСОБА_4 підозри не пред`явлено, слідчих (процесуальних) дій за участю останньої не здійснюється.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для подальшого арешту корпоративних прав спростовується, зважаючи на досить тривалий період обмеження права власника володіння належним майно, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2017, у рамках кримінального провадження № 32016100060000117 задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2017 року у справі №757/57957/17-к на корпоративні права ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у вигляді частки статутного фонду ТОВ «Спецбайт» (код 38050241), що становить 1 020 гривень, шляхом заборони державним реєстраторам Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, посадовим особам Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ «Спецбайт» (код 38050241).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1