Рішення

від 28.10.2019 по справі 280/4079/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2019 року (16 год. 35 хв.)Справа № 280/4079/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Поліщук Я.В., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019 Приватне підприємство ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 № № 0011861409, 0011851409.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про безпідставність оскаржуваних рішень. Зазначає, що позивачу на праві власності належав об`єкт нерухомості, який знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці. У травні 2017 року між позивачем та ПрАТ Запорізький абразивний комбінат укладено договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості. У зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно новим власником, у відповідності до приписів Закону України Про оренду землі , дія договору оренди землі - припинена. Проте, відповідачем під час перевірки зроблено висновок про заниження позивачем орендної плати за землю за 2017-2019 роки, а також встановлено порушення вимог Податкового кодексу України - неподання податкових декларацій за землю за 2018 - 2019 роки. Вважає такі висновки не обґрунтованими та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2019.

18.09.2019 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (вх. № 38836). Зазначає, що станом на момент проведення перевірки позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку, яку орендував позивача, відсутній запис щодо фактичної передачі цієї земельної ділянки іншому суб`єкту. Також у відзиві зазначає, що у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Акт приймання-передачі земельної ділянки відсутній. Таким чином, позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату. Просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 22.10.2019.

22.10.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД з питань дотримання вимог податкового законодавства з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017, 2018, 2019 роки за земельну ділянку кадастровим номером 2310100000:07:036:0017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №429/08-01-14-09/35536459 від 11.07.2019.

У акті №429/08-01-14-09/35536459 від 11.07.2019 зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

п.288.1, п. 288.2. п. 288.3 ст.288 Податкового кодексу Украйни, в результаті чого підприємством занижено розмір орендної плати за землю в сумі 764 515,62 гри., у т.ч. за: 2017 рік - 222 983,72 грн., 2018р - 382 257,80 грн., 2019рік - 159 274,10 грн.;

п.286.2. п. 286.3 ст.286 Податкового кодексу України, а саме - неподання податкових декларацій з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018-2019 роки.

Не погодившись із висновками акту, позивач надав заперечення на нього.

За результатами розгляду заперечень позивача, відповідач відповіддю від 07.08.2019 №46181/10/08-01-14-09-11 висновки акту перевірки залишив без змін.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 08.08.2019 прийняті податкові повідомлення- рішення:

№ 0011861409, яким позивачу донарахований земельний податок на загальну суму 955644,53 грн., у тому числі податкове зобов`язання 764 515,62грн. та штрафні санкції у сумі 191128,91 грн.;

№ 0011851409, який позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 340 грн. за неподання податкової декларації за 2018, 2019 роки.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до п.п.14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп.270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до п. 287.7 ст.287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Частинами 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, у разі відчуження частини об`єкта нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці, відбувається заміна орендаря за договором оренди земельної ділянки з попереднього на нового власника об`єкта нерухомості щодо відповідної частини земельної ділянки, а до нового власника об`єкта нерухомості переходить обов`язок сплачувати орендну плату за землю у відповідній частині.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 30.05.2008 №1488, зареєстрованого в Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 12.06.2008, у реєстровій книзі за номером 10, номер запису 1647, належав об`єкт нерухомості - фізкультурно-оздоровчий комплекс інв. №13000110.

19.08.2016 між ПП ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД та Запорізькою міською радою укладено договір оренди землі №201607000100295, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Олексія Поради/Виробничій, 40,86, загальною площею 2,8452га. Строк дії договору оренди землі - до 30.03.2025.

13 травня 2017 між ПП ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД (продавець) та ПрАТ ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (фізкультурно-оздоровчий комплекс інв. 13000110), що знаходиться по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 2,8452 га., за яким покупець зобов`язувався прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору.

Договір зареєстровано у реєстрі за №516 та посвідчено приватним нотаріусом В.В. Войтовим.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за ПрАТ ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ 13.05.2017, що підтверджується Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій землі, новим власником - ПрАТ ЗАПОРІЗЬКИЙ АБРАЗИВНИЙ КОМБІНАТ , згідно із приписами ст. 31 Закону України Про оренду землі , дія договору оренди земельної ділянки від 19.08.2016 вважається припиненою.

Листом № 02/382 від 24.05.2017 до Запорізької міської ради позивачем подано повідомлення про розірвання договору оренди земельної ділянки із Запорізькою міською радою.

На час розгляду справи судом заява позивача про розірвання договору оренди не розглянута.

З огляду на зазначені вище норми, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою, до якої перейшло це майно, обов`язок сплати орендної плати у позивача відсутній.

Отже, висновок контролюючого органу щодо необхідності сплати позивачем земельного податку є неправомірними.

Також, п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Перевіркою було встановлено, що ПП ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД не подавало до контролюючого органу Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018-2019 роки.

Суд зазначає, що оскільки з травня 2017 року позивач не є власником об`єкту нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, то, відповідно, не є і користувачем земельної ділянки, а тому з 2018 року позивач не повинен подавати податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), оскільки такий обов`язок є похідним від обов`язку сплати земельного податку за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності.

Така правова позиція також висловлюється у рішенні Верховного Суду від 19.06.2018 № 922/3655/17, відповідно до якої право попереднього власника або користувача припиняється на підставі прямої вказівки закону без припинення загалом договору оренди земельної ділянки; новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не в порядку повторного надання земельної ділянки.

У постанові від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 Верховний Суд зазначив, що заміна орендаря, припинення й набуття відповідних обов`язків відбувається автоматично. У разі відчуження об`єкта нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці:

- відбувається заміна орендаря за договором оренди земельної ділянки з попереднього на нового власника об`єкта нерухомості з моменту набуття ним права власності на такий об`єкт;

- заміна відбувається автоматично на підставі закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом унесення змін до договору оренди;

- зобов`язання зі сплати орендної плати автоматично виникає в нового власника об`єкта нерухомості з моменту набуття ним права власності на такий об`єкт.

Також, у постанові від 05.11.2018 у справі №822/2695/17 Верховний суд виклав аналогічну позицію, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 42, кім. 5, код ЄДРПОУ 35536459) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0011861409 від 08.08.2019 та № 0011851409 від 08.08.2019, які винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Приватного підприємства ІНВЕСТ-РЕСУРСБУД судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14339,78 грн. (чотирнадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень 78 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.10.2019.

Суддя Ю.В. Калашник