Рішення

від 17.10.2019 по справі 320/1148/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м. Київ № 320/1148/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Волошка О.Л.,

представника позивача: Сидоренка В.А.,

представника відповідача: Тютюнника В.Ю.,

розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велас Трейд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

до суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Велас Трейд» з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000089/2 від 30.01.2019.

В обґрунтування позову позивач вказав, що в січні 2019 року при оформлені ввезення товарів на митну територію України, ним було задекларовано в Київській митниці ДФС митну вартість шин пневматичних нових гумових для вантажних автомобілів у розмірі 59156 доларів США на підставі поданої електронної митної декларації від 29.01.2019 №UA125220/2019/7000995.

30 січня 2019 року відповідачем було прийнято спірне рішення №UA125000/2019/000089/2 про коригування митної вартості товарів та збільшено вартість митних платежів позивача підвищивши розмір митної вартості із заявленої у 62450,55 доларів США до 84613,44 доларів США.

Формуючи митну вартість товару, що ввозиться на митну територію України, у митній декларації від 29.01.2019 позивач застосував основний метод визначення вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, митний орган не погодившись із застосованим методом визначення вартості задекларованих товарів, прийняв рішення самостійно надати оцінку таким товарам, що імпортуються в Україну, застосувавши альтернативний метод оцінки (визначення вартості), а саме резервний із групи другорядних.

В рішенні, що оскаржується, про коригування митної вартості товарів основними критеріями не прийняття митної декларації від 29.01.2019 у позивача та застосовування альтернативного методу визначення митної вартості товарів, які підлягали ввезенню на митну територію України, відповідач вказав: кількісну відмінність товару; розбіжність у сплачених сумах; не чинність прас-листа та неузгодженість дат експортних митних декларацій з виставленим комерційним інвойсом.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 18.04.2019. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, а у разі його не подання у встановлений судом строк вказано на те, що справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Взявши до уваги подане письмове клопотання представника відповідача, судом 18.04.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження та відкладено підготовчого засідання до 3 червня 2019 року.

Протокольною ухвалою від 03.06.2019 відкладено підготовче судове засідання до 10.07.2019 у зв`язку із наданням додаткових доказів.

За наслідками проведення судового засідання 10.07.2019, суд постановив протокольною ухвалою оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 12.08.2019 у зв`язку із наданням письмових пояснень.

12 серпня 2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті визначивши наступну дату на 17 жовтня 2019 року. 17.10.2019 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Під час здійснення митного контролю за митною декларацією позивача опрацьовувалася інформація, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визначена. На вимогу декларантом додаткові документи в повному обсязі не надані, а саме не надані банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, бухгалтерські виписки.

Розбіжності, які містились у поданих декларантом документах, а саме: кількісна відмінність товару, розбіжність у сплачених сумах, не чинність прайс-листа та неузгодженість дат експортних митних декларацій з виставленим комерційним інвойсом і подані додаткові документи не давали підстав митному органу прийняти спірну митну декларацію.

Зважаючи на необґрунтованість числового значення митної вартості, виявленні розбіжності та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували зазначені в рішенні митні декларації.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Враховуючи вимоги частини 3 статті 58 Митного кодексу України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. Вважає, що посадові особи Київської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив, та з наведених підстав просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Велас Трейд» (Покупець) та HAOHUA TIRE CO. LIMITED (Продавець, Китай) 21 травня 2018 року укладений контракт № HT-001 (далі - Контракт) (а.с. 19-21), згідно пункту 1.1 якого Продавець виробляє та продає Покупцеві радіальні шини.

Кількість, ціни та умови постачання та сума передоплати визначаються згідно кожного конкретного замовлення та вказуються в проформі-інвойсі по кожному окремому постачанню, що слідує з пункту 1.2 Контракту.

Загальна сума цього Контракту складається із загальної суми інвойсів (пункт 1.3 Контракту).

За умовами пункту 2.1 Контракту за згодою Сторін сума передоплати по кожному конкретному замовленню вказуються в проформі-інвойсі, залишок сплачується впродовж 14 днів з моменту отримання копії коносамента на підставі остаточного комерційного інвойсу.

Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Контракту, оплата за договором здійснюється в доларах США за кожне окреме постачання банківським переказом з рахунку Покупця на рахунок Продавця.

Умови постачання передбачені пунктами 3.1 та 3.2 Контракту, в яких зазначено, що допускається часткове відвантаження товару. Допустима кількісна поправка товару, що поставляється, складає +/- 5 %. Продавець зобов`язується відвантажити товар впродовж 14 днів з дати отримання передоплати.

При відвантаженні товару Продавець надає наступні документи: проформа-інвойс, комерційний інвойс, пакувальний лист, транспортні документи (коносамент), сертифікат про походження товару, експортну декларацію, інші документи, які можуть бути надані на вимогу офіційних органів країни Покупця (наприклад каталог продукції, креслення, технічний паспорт, сертифікат якості, протоколи випробувань, європейські сертифікати та ін.), що слідує з пункту 4.1 Контракту.

Контракт є дійсним до 31.12.2020 та в разі, якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Контракту не оголосила про намір його розірвання в письмовій формі, Договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах (пункт 8 Контракту).

До дійсного Контракту Сторони уклали додаткову угоду від 18.06.2018 № 1 (а.с. 22-23), в якій сторони погодились викласти пункт 3.1 Контракту в наступній редакції: « 3.1 Допускається часткове відвантаження товару, а також відвантаження товару партіями. В такому випадку сума передплати по відповідній проформі-інвойсу розділюється на кількість партій (контейнерів) рівними частинами. Допустиме кількісне корегування товарів, що поставляються, складає +/- 5%» .

Сторони також уклали додаткову угоду від 05.11.2018 № 2 (а.с. 24-25), відповідно до пункту 1 якої пункт 1.2 Контракту було викладено в наступній редакції: « 1.2 Кількість, ціни, умови постачання та сума передоплати вказується в проформі-інвойсі по кожному окремому постачанню» .

Також додатковою угодою № 2 викладено пункт 2.1 Контракту в наступній редакції: «За згодою сторін сума передоплати по кожному конкретному постачанню вказується в проформі-інвойсі, залишок оплачується на підставі остаточного комерційного інвойсу та копії коносаменту не пізніше прибуття вантажу в порт призначення» .

Продавцем за Контрактом 12.11.2018 було оформлено проформу-інвойс № EU2-VELAS-LV-20181112 щодо товару, обумовленого цим Контрактом, в кількості 406 одиниць та загальною вартістю у 59768,00 доларів США із застереженням про можливу кількісну розбіжність у 5% (а.с. 30).

Продавцем 12.12.2018 сформовано дві експортні митні декларації: 1) з попереднім вхідним номером E20180000146397151 з визначеною кількістю товару у 322 одиниці та загальною вартістю 49556,00 доларів США (а.с. 27); 2) з попереднім вхідним номером E20180000146398915 вартістю товару 9600 доларів США та кількістю 80 штук (а.с. 29). Всього на суму 59156 доларів США за 402 одиниці товару.

В матеріалах справи знаходиться прайс-лист Продавця за Контрактом з періодом дійсності заявлених цін на товари з 01.11.2018 по 31.12.2018 (а.с. 31), а також коносамент №J0118120638 про прийняття на відправку 402 одиниць товару від Продавця морським перевізником (а.с. 32).

Продавцем для Покупця 15.12.2018 виставлено комерційний інвойс (рахунок-фактуру) EU2-VELAS-LV-20181112 щодо оплати 402 одиниць товару за умовами укладеного Контракту (а.с. 33).

Позивач надав суду документи (банківські виписки), за якими було проведено оплату за товар, а саме: від 26.11.2018 у розмірі 17930,40 доларів США (з позначкою «попередня оплата» ) (а.с. 37) та від 16.01.2019 в розмірі 41225,60 доларів США (а.с. 35), всього на суму 59156 доларів США.

Згідно відповіді (висновку), наданої державним підприємством «Укрпромзовнішекспертиза» від 15.01.2019 № 98, у відповідь на запит позивача від 10.01.2019 за номером 10/01-01 щодо проведення аналізу відповідності цінових умов Контракту поточній кон`юнктурі ринку, останнє зазначило, що з урахуванням комерційного інвойсу від 15.12.2018 EU2-VELAS-LV-20181112, предметом імпорту якого є шини, за ціною, що наведена у таблиці та враховуючи дані спеціалізованих площадок, зокрема Інтернет ресурсів alibaba.com та made-in-china, рівень обумовлених цін відповідає поточній кон`юнктурі ринку на умовах поставки товару FOB-Qingdao, Китай (а.с. 34).

В матеріалах справи, крім того, наявні наступні докази: договір від 20.02.2017 № 02/08-2017 про надання транспортного експедирування (а.с. 42-49) та заявка від 12.12.2018 № 2 про надання таких послуг при доставці шин (а.с. 36); довідка про транспортні витрати позивача від 19.01.2019 № 27 сформована для «Митних органів України» (а.с. 39); пакувальний лист (packing list) від 15.12.2018 із зазначеною кількістю предметів у 402 одиниці (а.с. 50); видаткові накладні про оплату замовлених товарів контрагентами позивача (а.с. 56-59).

Також, адміністративна справа містить запит №UA125220/2019/700995 від 29.01.2019 про направлення до підрозділу UA125220 митного органу митної декларації №UA125220/2019/700995 (а.с. 127). З перелічених причин запиту вказано, зокрема, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

29 січня 2019 року позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію №UA125220/2019/7000995 (далі - ЕМД), у якій для митного оформлення було пред`явлено товар: шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 402 штуки загальною вартістю 59156 доларів США, вказавши країну походження Китай та виробника (відправника) HAOHUA TIRE CO. LIMITED, торговельна марка - Lanvigator (а.с. 144-145).

Митна вартість товару, що підлягав розмитненню та переміщенню на митну територію України, сформована позивачем на загальну суму 62450,55 доларів США і була побудована на основному методі визначення - за ціною договору (контракту).

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу позивачем були подані наступні документи:

1) Контракт № НТ-001 від 21.05.2018, укладений між HAOHUA TIRE CO., LIMITED та Позивачем та додаткові угоди до нього від 18.06.2018 та 05.11.2018;

2) Декларація форми МД-2 №UA125220/2019/700995 від 29.01.2019;

3) Експортні митні декларації (попередні вхідні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) китайською мовою та їх переклад українською мовою;

4) Проформа-інвойс від 12.11.2018 (англійською мовою);

5) Прайс-лист за 01.11.2018 - 31.12.2018 (англійською мовою);

6) Коносамент (Bill of lading) № j0118120638;

7) Комерційний інвойс від 15.12.2018 (англійською мовою); (на суму 59 156,00 доларів США за 402 одиниці товару);

8) Висновок ДП «Укрпромзовнішексгіертиза» від 15.01.2019 № 98;

9) Заявка № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 12.12.2018;

10) Платіжні доручення: № 1 від 26.11.2018 на 17930,40 доларів США (англійською мовою), № 2 від 16.01.2019 на суму 41225,60 доларів США (англійською мовою), завірені належним чином уповноваженим банком в Україні - КБ «Прокредит банк» ;

11) Сертифікат походження № 19С3502М0133/00011 (англійською мовою);

12) Довідка про транспортні витрати від 19.01.2019 № 27;

13) Рахунок на оплату № 85 від 19.01.2019 (Транскарго, на суму 91086,00 грн.);

14) Рахунок на оплату № 86 від 19.01.2019 р. (Транскарго, на суму 564,00 грн.);

15) Договір транспортного експедирування від 20.02.2007 № 02/08-2017;

16) Пакувальний лист від 15.12.2018 (англійською мовою);

17) Лінійний коносамент (Sea waybill of lading for port lo port or combined transport) № ZIMUQIN5256276.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення (а.с. 53), у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності, зокрема:

1) відповідно до пункту 1.2 доповнення № 2 до зовнішньоекономічного контракту: кількість, ціни, умови поставки і сума передоплати зазначаються у проформах інвойсах. Загальна сума та кількість товару, задекларованих за МД є відмінним від даних наведених у проформі-інвойсі;

2) сума сплачених коштів Продавцю є відмінним від суми, наявної у проформі-інвойсі;

3) прас-лист виробника не є чинним на дату виставлення кінечного комерційного інвойсу;

4) дата оформлення експортних МД країни-відправлення є ранішою (12.12.2018), ніж дата виставлення комерційного інвойсу (15.12.2018).

Посилаючись на положення частин 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, що є чинними як на дату виставлення проформи інвойсу, так і кінцевого комерційного інвойсу;

2) виписку з бухгалтерської документації. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вказаний запит декларантом був наданий лист вих. № 3001/01 від 30 січня 2019 (а.с. 54) із наступними документами:

1) Пояснення до запиту (а.с. 53), де вказано директором ТОВ «Велас Трейд» , що: 1) відповідно до п. 3.4 контракту НТ-001 від 21.05.2018 допускається часткове відвантаження товару. Допустима кількісна поправка товару, що постачається, становить +/- 5%. У проформі-інвойсі зазначено 406шт, в комерційному інвойсі - 402 шт.; 2) відповідно до п. 2.1 додаткової угоди № 2 до контракту НТ-001 від 21.05.2018, оплата за товар проводиться на підставі остаточного комерційного інвойсу, тобто, за фактично відвантажений товар за цінами, вказаними у проформі-інвойсі. Ціни відповідають прайс-листа виробника, який діє на момент виставлення проформи-інвойсу;

2) Видаткова накладна № 1112-01 від 11.12.2018 (а.с. 56);

3) Видаткова накладна № 312-10 від 03.12.2018 (а.с. 57);

4) Видаткова накладна № 2811-05 від 28.11.2018 (а.с. 58);

5) Видаткова накладна № 2111-09 від 21.11.2018 (а.с. 59).

30 січня 2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA125000/2019/000089/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 29.01.2019 №UA125220/2019/7000995 скоригував до рівня 84613,44 доларів США (а.с. 60-61).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що витребувані документи не усувають усіх раніше встановлених розбіжностей, зокрема, декларантом не надано пояснень щодо причин оформлення експортних МД з більш ранніми датами (12.12.2018) ніж дата виставлення комерційного інвойсу (15.12.2018) та на підставі яких документів проводився експорт вантажу. Відтак, декларантом не вжито заходів встановлених ч. 2 ст. 52, ч. 3 ст. 53, ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв`язку з цим, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 80 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (ст. 61 МК України).

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що в необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не буде. У митниці така інформація також відсутня.

Так як під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару слугувала митна декларація від 25.01.2019 № UA100050/20186277685 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,18 дол./кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2019/00016 (а.с. 130).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 Митного кодексу України).

Тобто, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом, при поданні до митного оформлення декларації від 29.01.2019 №UA125220/2019/7000995 ТОВ «Велас Трейд» додавались наступні документи:

1) Контракт № НТ-001 від 21.05.2018, укладений між HAOHUA TIRE CO., LIMITED та Позивачем та додаткові угоди до нього від 18.06.2018 та 05.11.2018;

2) Декларація форми МД-2 №UA125220/2019/700995 від 29.01.2019;

3) Експортні митні декларації (попередні вхідні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) китайською мовою та їх переклад українською мовою;

4) Проформа-інвойс від 12.11.2018 (англійською мовою);

5) Прайс-лист за 01.11.2018 - 31.12.2018 (англійською мовою);

6) Коносамент (Bill of lading) № j0118120638;

7) Комерційний інвойс від 15.12.2018 (англійською мовою); (на суму 59 156,00 доларів США за 402 одиниці товару);

8) Висновок ДП «Укрпромзовнішексгіертиза» від 15.01.2019 № 98;

9) Заявка № 2 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 12.12.2018;

10) Платіжні доручення: № 1 від 26.11.2018 на 17930,40 доларів США (англійською мовою), № 2 від 16.01.2019 на суму 41225,60 доларів США (англійською мовою), завірені належним чином уповноваженим банком в Україні - КБ «Прокредит банк» ;

11) Сертифікат походження № 19С3502М0133/00011 (англійською мовою);

12) Довідка про транспортні витрати від 19.01.2019 № 27;

13) Рахунок на оплату № 85 від 19.01.2019 (Транскарго, на суму 91086,00 грн.);

14) Рахунок на оплату № 86 від 19.01.2019 р. (Транскарго, на суму 564,00 грн.);

15) Договір транспортного експедирування від 20.02.2007 № 02/08-2017;

16) Пакувальний лист від 15.12.2018 (англійською мовою);

17) Лінійний коносамент (Sea waybill of lading for port lo port or combined transport) № ZIMUQIN5256276.

18) Пояснення до запиту, де вказано директором ТОВ «Велас Трейд» , що: 1) відповідно до п. 3.4 контракту НТ-001 від 21.05.2018 допускається часткове відвантаження товару. Допустима кількісна поправка товару, що постачається, становить +/- 5%. У проформі-інвойсі зазначено 406шт, в комерційному інвойсі - 402 шт.; 2) відповідно до п. 2.1 додаткової угоди №2 до контракту НТ-001 від 21.05.2018, оплата за товар проводиться на підставі остаточного комерційного інвойсу, тобто, за фактично відвантажений товар за цінами, вказаними у проформі-інвойсі. Ціни відповідають прайс-листа виробника, який діє на момент виставлення проформи-інвойсу;

19) Видаткова накладна № 1112-01 від 11.12.2018;

20) Видаткова накладна № 312-10 від 03.12.2018;

21) Видаткова накладна № 2811-05 від 28.11.2018;

22) Видаткова накладна № 2111-09 від 21.11.2018.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності, зокрема:

1) відповідно до пункту 1.2 доповнення № 2 до зовнішньоекономічного контракту: кількість, ціни, умови поставки і сума передоплати зазначаються у проформах інвойсах. Загальна сума та кількість товару, задекларованих за МД є відмінним від даних наведених у проформі-інвойсі;

2) сума сплачених коштів Продавцю є відмінним від суми, наявної у проформі-інвойсі;

3) прайс-лист виробника не є чинним на дату виставлення кінечного комерційного інвойсу;

4) дата оформлення експортних МД країни-відправлення є ранішою (12.12.2018), ніж дата виставлення комерційного інвойсу (15.12.2018).

Щодо 1 пункту, то слід наголосити, що позивачем надано вичерпну відповідь на вказану розбіжність у своїх письмових поясненнях від 30 січня 2019 № 3001/01, зокрема те, що відповідно до пункту 3.4 Контракту допускається часткове відвантаження товару. Допустима кількісна поправка товару, що постачається, становить +/- 5%. У проформі-інвойсі зазначено 406 шт., в комерційному інвойсі - 402 шт., тобто в межах визначеної похибки.

Відносно різниці сум визначеної у проформі-інвойсі та фактично сплаченої, то як було зазначено у наведених поясненнях директора ТОВ «Велас Трейд» відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди № 2 до Контракту, оплата за товар проводиться на підставі остаточного комерційного інвойсу, тобто, за фактично відвантажений товар за цінами, вказаними у проформі-інвойсі. Ціни відповідають прайс-листа виробника, який діє на момент виставлення проформи-інвойсу.

Вказане підтверджується матеріалами справи, зокрема.

Продавцем для Покупця 15.12.2018 виставлено комерційний інвойс (рахунок-фактуру) EU2-VELAS-LV-20181112 щодо оплати 402 одиниць товару за умовами укладеного Контракту.

З наявних в матеріалах справи банківські виписок, за якими було проведено оплату за товар, 26.11.2018 позивачем було перераховано Покупцю кошти в розмірі 17930,40 доларів США (з позначкою «попередня оплата» ) та 16.01.2019 в розмірі 41225,60 доларів США, всього на суму 59156 доларів США, що сумарно відповідає заявленому рахунку.

Будь яких інших доказів, що підтверджували б не здійснення оплати позивачем на користь Продавця товару за Контрактом Київською митницею ДФС не надано.

Розрахована сума оплати в пропорції номенклатури виставленого товару, розрахована з урахуванням цін прайс-листа Продавця за Контрактом з періодом дійсності заявлених цін на товари з 01.11.2018 по 31.12.2018. Тобто, на момент розрахунку ціни товару (15.12.2018) ціновий показник відповідав чинному прайс-листу відправника (Продавця), що спростовує висновки у спірному рішенні щодо чинності прайс-листа та правильності визначення ціни одиниці товару та сукупно.

Проформа-інвойс за своєю природою є декларативним документом (пропозиція-намір), при цьому документом бухгалтерського характеру, є саме комерційний інвойс (рахунок-фактуру), а тому є необґрунтованим та некоректним твердження відповідача щодо невідповідності основних розрахункових документів, документам декларативного характеру.

Як слідує з обставин справи, ключовою розбіжністю, яка може свідчити про неналежний спосіб визначення митної вартості товарів декларантом є, за твердженням митного органу, оформлення експортних МД країни-відправлення ранішою датою (12.12.2018), ніж дата виставлення комерційного інвойсу (15.12.2018).

Проте, таке твердження, що міститься у спірному рішенні, немає належного підґрунтя, оскільки експортні митні декларації з попереднім вхідним номером E20180000146397151 з визначеною кількістю товару у 322 одиниці та загальною вартістю 49556,00 доларів США та з попереднім вхідним номером НОМЕР_3 вартістю товару 9600 доларів США та кількістю 80 штук, всього на суму 59156 доларів США за 402 одиниці товару, а також комерційний інвойс, сформовані відправником (Продавцем) у тій послідовності, яку він вважав потрібною, тому така обставина не може вказувати на винність дій позивача як підставу неналежного визначення методу, оскільки не залежала від нього безпосередньо, а сама послідовність дат у зазначених документах ні яким чином не вливає на товар, що був оплачений та підлягав переміщенню на митну територію України.

Вказані основні документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

На момент митного оформлення ввезеного на митну територію України позивачем товару оплата за нього була проведена, банківські та бухгалтерські документи з цього приводу митному органу подавались.

За положеннями статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. Дана обставина у тому числі підтверджує протиправність рішень відповідача.

Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості спірного товару, була митна декларація від 25.01.2019 № UA100050/20186277685 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,18 дол./кг).

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, отже мала бути врахована відповідачем.

Щодо визначення відповідачем митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом, суд зазначає.

Згідно з частиною 1статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до чатини 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як передбачено частинами 4-5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та статті 58 Митного кодексу України.

Судом також встановлено, що джерелом для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувала декларація UA100050/2019/277685 від 25.01.2019. Відповідно до графи 43 вказаної декларації, декларантом при здійсненні митного оформлення обрано 6 резервний метод визначення митної вартості.

Суд зазначає, що оскільки у зазначеному випадку митна вартість визначена самим декларантом за іншим методом визначення митної вартості, така декларація не може братись до уваги при розрахунку митної вартості у випадку прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та не може вважатись інформативною у випадку із визначенням митної вартості імпортованих товарів позивачем.

Крім того, як слідує зі змісту Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція також підтверджується правовою позицією Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови, а також у відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною Контракту.

Відтак відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена (відрізняється), є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 14250,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14250 грн. суд дійшов висновку про його часткове задоволення.

Як вбачається з укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Велас Трейд» (Замовник) та адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» (Об`єднання) договору про надання правової допомоги від 19.02.2018 № 2/2018. Об`єднання зобов`язується надавати допомогу Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін.

Відповідно до додатку № 4 від 10.02.2019 до даного Договору, Сторони погодили, що Об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах Замовника здійснити необхідні та доречні дії щодо звернення до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (позовною заявою) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000089/2 від 30.01.2019. Об`єднанням також забезпечується судове представництво в Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді. Об`єднанням забезпечується підготовка необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Сторони погодили, що гонорар Об`єднання за надання правової допомоги згідно п.1 даного додатку становить:

- 1000 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо підготовки документів, у т.ч. судово-процесуальних, надсилання адвокатських запитів;

- 1400 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо здійснення судового представництва Замовника, ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги (послуг) від 30.09.2019 до договору про надання правової допомоги від 19.02.2018 № 2/2018, Адвокатським об`єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» в особі керуючого партнера Сидоренка Вадима Анатолійовича надана позивачу правова допомога за Договором та Додатком № 4 від 10.02.2019 до Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 12850,00 грн.

Перелік правової допомоги, що була надана Об`єднанням, а також витрачений час для її надання вказані у звіті, який є додатком №1 до даного Акту.

Об`єднанням 30.09.2019 було виставлено рахунок-фактуру № 006/19 на оплату вищенаведеної правової допомоги у розмірі 12850,00 грн., а також здійснено авансування за надання наступної правової допомоги: забезпечення судового представництва Позивача у судовому засіданні 17.10.2019 вартістю 1400 грн., всього на суму 14250,00 грн.

Позивачем було сплачено Об`єднанню гонорар у розмірі 14250,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 245 від 01.10.2019 на суму 14250,00 грн.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

17.10.2019 на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача від 16.10.2019 № 12806/10/10-70-42, який вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що аналізуючи наданий звіт про витрачений час на надання правової допомоги, зокрема, витрати на підготовку клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та ознайомлення в суді з матеріалами судової справи № 320/1148/19 та зняття фотокопій по справі не є окремими процесуальними діями а такими, що направлені на досягнення одного результату, тобто ці дії і є ознайомленням в суді із матеріалами судової справи. Вказане відповідач розцінює як намагання представника позивача збільшити кількість годин на правничу допомогу, необґрунтовано завищуючи витрати на такі послуги.

Аналізуючи звіт про витрачений час на надання правової допомоги, який є додатком № 1 до акту № 6 від 30.09.2019, що складений до договору № 2/2018 про надання правової допомоги від 19.02.2018, суд зазначає, що до складу витрат включено такі послуги адвоката Сидоренка В.А:

- 10.02.2019 аналіз матеріалів, що передували ухваленню рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000089/2 від 30.01.2019 у сумі 1000,00 грн.;

- 15.02.2019 підготовка адвокатського запиту вих. № 15/02/2019-1 від 15.02.2019 до Київської митниці ДФС у сумі 1000,00 грн.;

- 11.03.2019 підготовка адміністративного позову (позовної заяви) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000089/2 від 30.01.2019 та клопотання про витребування доказів у сумі 4000,00 грн.;

- 04.04.2019 підготовка клопотання про ознайомлення із матеріалами справи № 320/1148/19 у сумі 200,00 грн.;

- 05.04.2019 підготовка відповіді на відзив по справі № 320/1148/19 у сумі 500,00 грн.;

- 14.05.2019 підготовка та подання клопотання про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі № 320/1148/19 у сумі 200,00 грн.;

- 18.04.2019 підготовка та подання клопотання про долучення додаткового доказу по справі № 320/1148/19 у сумі 250,00 грн.;

- 06.05.2019 ознайомлення в суді із матеріалами судової справи №320/1148/19 у сумі 500,00 грн.;

- 18.04.2019, 03.06.2019, 10.07.2019 забезпечення судового представництва Замовника по справі № 320/1148/19 у сумі 1400,00 грн. за одне засідання, всього на суму 4200,00 грн.;

- 30.09.2019 підготовка проекту клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу по справі №320/1148/19 у сумі 1000,00 грн.

Всього сума витрат за вказаним звітом складає суму 12850,00 грн.

Суд зазначає, що до звіту не включено вартість судового представництва у судовому засіданні 17.10.2019, яка оплачена позивачем згідно рахунку-фактури № 006/19 від 30.09.2019.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що витрати на підготовку клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та ознайомлення в суді з матеріалами судової справи № 320/1148/19 та зняття фотокопій по справі не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату.

Відтак суд не вбачає підстав для окремого включення до складу витрат позивача на правову допомогу часу, витраченого адвокатом 04.04.2019 (підготовка клопотання про ознайомлення із матеріалами справи у сумі 200,00 грн.), 06.05.2019 (ознайомлення в суді із матеріалами судової справи у сумі 500,00 грн.) та 14.05.2019 (підготовка та подання клопотання про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі у сумі 200,00 грн.), а тому вважає за необхідне зменшити вартість на правову допомогу на 900,00 грн., виключивши з загальної суми витрат витрати на обумовлені адвокатські послуги по справі 320/1148/19.

Щодо іншої частини витрат на правову допомогу суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який здійснював підготовку позовної заяви із попереднім опрацюванням матеріалів, супроводження справи в суді та вчиненням інших процесуальних дій, як-то підготовка адвокатського запиту вих. № 15/02/2019-1 від 15.02.2019, підготовка клопотання про долучення додаткових доказів, підготовка письмових пояснень про умови поставки по справі та підготовка проекту клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом Сидоренком В.А. роботами (послугами).

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 13350,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання витрат правової допомоги вирішено на підставі окремого клопотання, при цьому в матеріалах справи міститься платіжне доручення від 07.03.2019 № 174, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2621,83 грн., який підлягає відшкодуванню. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000089/2 від 30.01.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велас Трейд» (ідентифікаційний код 40864703, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ) судовий збір у розмірі 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 83 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13350 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 28 жовтня 2019 р.