Постанова

від 29.10.2019 по справі 823/1436/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2019 року

Київ

справа №823/1436/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тальнівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 (суддя Паламар П.Г.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 (судді Василенко Я.М., Бабенко К.А., Мельничук В.П.)

у справі № 823/1436/13-а

за позовом Державного підприємства Іваньківський спиртовий завод

до Тальнівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Державне підприємство Іваньківський спиртовий завод (далі - позивач, ДП Іваньківський спиртовий завод ) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Тальнівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, Тальнівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 № 0000192301 та № 0000182301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 у справі за адміністративним позовом державного підприємства Іваньківський спиртовий завод до Тальнівської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано винесені Тальнівською міжрайонною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0000182301 та №0000192301.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.12.2014 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ ВКФ Симиренківські сади , а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу, що для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не мав права формувати податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Семиренківські сади , оскільки документи надані позивачем до перевірки не підтверджують взаємовідносин з вказаним контрагентом, у останнього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення тощо, які необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивач посилається на дефекти наданих позивачем документів. Також, податковий орган посилається на наявність пояснень директора ПП Ріо Гранде , який є контрагентом ТОВ ВКФ Семиренківські сади .

Інших обґрунтувань порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права касаційна скарга не містить.

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.11.2012 по 09.11.2012, на підставі наказу від 02.11.2012 № 297, повідомлення про проведення перевірки від 02.11.2012 № 5/22, згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП Іваньківський спиртовий завод з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із ТОВ ВКФ Симиренківські сади за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 13.11.2012 № 206/22/00374841.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 у сумі 1 833 469 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року - 656 175 грн, за листопад 2011 року - 710 569 грн, за грудень 2011 року - 227 576 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.12.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000182301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 992 091 грн, у тому числі 1 594 321 грн - за основним платежем, 398 580 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000192301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 833 469 грн, в тому числі 1 833 469 грн за основним платежем.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що факт реальності господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських та податкових документів за жовтень - грудень 2011 року, зокрема видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, а також виписками банку про оплату отриманого товару позивачем.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських зобов`язань щодо виконання робіт позивачем наданий Договір №1/а від 06.01.2011 згідно з п. 1.1 якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу дроблену (надалі Товар) в кількості 9000 (дев`ять тисяч тон), згодом додатковою угодою № 6 від 21.09.2011 пункт 1.1 викладено у такій редакції: Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу дроблену (надалі Товар) в кількості 10000 (десять тисяч тон) . Пунктом 2 Договору №1/а визначено, що поставка Товару здійснюється згідно з умовами договору по рознарядці Покупця. Витрати по перевезенню Товару несе Продавець. Кожна партія Товару повинна супроводжуватися товарно-транспортною накладною, сертифікатом кількості та якості у трьох примірниках. Датою передачі Товару вважається дата оформлення видаткових накладних. Товар, що надходить до Покупця, повинен відповідати чинній в Україні нормативно-технічній документації, його вологість не повинна перевищувати 14,5%. Відповідно до п. 3.1 Договору №1/а вартість однієї тони Товару складає 1 600,00 грн. в тому числі ПДВ, проте згодом вартість однієї тони Товару було підвищено до 2450 грн. в т.ч. ПДВ згідно з додатковими угодами від №1 від 06.01.2011, № 2 від 01.03.2011, №3 від 01.06.2011, № 4 від 01.07.2011, № 5 від 01.08.2011, № 6 від 21.09.2011 вартість однієї тони Товару було підвищено до 2450 грн в т.ч. ПДВ.

Також, позивачем наданий суду та досліджений Договір від 02.08.2011 №02/08 купівлі-продажу подрібненої пшениці, згідно з п. 1.1 останнього Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю подрібнену (надалі Товар) в кількості 10000 (десять тисяч тонн). Пунктом 2 вказаного Договору визначено, що поставка Товару здійснюється згідно з умовами договору по рознарядці Покупця. Витрати по перевезенню Товару несе Продавець. Кожна партія Товару повинна супроводжуватися товарно-транспортною накладною, сертифікатом кількості та якості у трьох примірниках. Датою передачі Товару вважається дата оформлення видаткових накладних. Товар, що надходить до Покупця, повинен відповідати чинній в Україні нормативно-технічній документації, його вологість не повинна перевищувати 14,5%. Відповідно до п. 3.1 Договору №02/08 вартість однієї тонни Товару складає 1 550,00 грн. в тому числі ПДВ, проте згодом додаткову угоду №1 від 01.10.2011 п. 3.1 викладено в такій редакцій 3.1. Вартість однієї тонни Товару складає 2450 грн. в т.ч. ПДВ .

Факт реальності господарських операцій за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських та податкових документів за жовтень - грудень 2011 року, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, а також виписками банку про оплату отриманого товару позивачем.

Крім того, судами досліджено документи підприємства щодо оприбуткування, обліку, визначення якості, використання у виробництві та списання сировини - товару отриманого від ТОВ ВКФ Симиренківські сади .

Факт отримання позивачем від ТОВ ВКФ Симиренківські сади спірних товарно-матеріальних цінностей підтверджується також відомостями журналу контролю за рухом сировини на акцизному складі ДП Іваньківський спиртовий завод , який ведеться працівником податкового органу.

Судами встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ ВКФ Семиренківські сади перебував на обліку як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій, що аналіз реальності господарських операцій повинен здійснюватися на підставі первинних документів. Отримана контролюючим органом інформація про можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни повинна перевірятися у встановленому законом порядку та не може слугувати беззаперечним доводом на підтвердження безтоварності операцій.

Наявність кримінальних проваджень суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання товарів (послуг) не є доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце

Відтак, наявність у товарно-транспортних накладних певних недоліків при оформленні, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тальнівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі № 823/1436/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко