Рішення

від 10.09.2019 по справі 160/6276/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Справа № 160/6276/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання у Професійно-Технічному училищі № 33 м. Горлівка 01.09.1979 року по 12.07.1982 рік, період проходження військової служби в армії з 11.11.1982 по 15.10.1984 року, та період роботи з 26.07.1982 по 03.11.1982 з 11.01.1985 по 15.11.1985 17.12.1985 по 06.01.1987, з 12.01.1990 по 14.09.1992, з 09.12.1996 по 17.07.1997, з 01.08.1997 по 23.04.1999, з 28.04.1999 по 23.05.2000, з 24.06.2000 по 25.09.2000, з 20.11.2001 по 30.12.2005, з 01.01.2006 по 26.12.2006, з 05.02.2007 по 28.12.2007, з 01.09.2010 по 21.03.2011, з 12.09.2011 по 23.10.2013, з 13.01.2014 по 02.02.2015 року;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та почати виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 починаючи з моменту звернення з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення необхідного віку позивач 14.03.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії згідно п. б ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , за результатами розгляду якої прийнято рішення, яким в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено. Посилання відповідача на не підтвердження періоду навчання у Професійно-технічному училищі № 33 м. Горлівка 01.09.1979 року по 12.07.1982 рік, періоду проходження військової служби в армії з 11.11.1982 по 15.10.1984 року та періоду роботи з 26.07.1982 по 03.11.1982 з 11.01.1985 по 15.11.1985 17.12.1985 по 06.01.1987, з 12.01.1990 по 14.09.1992, з 09.12.1996 по 17.07.1997, з 01.08.1997 по 23.04.1999, з 28.04.1999 по 23.05.2000, з 24.06.2000 по 25.09.2000, з 20.11.2001 по 30.12.2005, з 01.01.2006 по 26.12.2006, з 05.02.2007 по 28.12.2007, з 01.09.2010 по 21.03.2011, з 12.09.2011 по 23.10.2013, з 13.01.2014 по 02.02.2015 року вважає протиправними, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працював повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має безперервний стаж у вказаний період понад 28 років, з яких пільговий стаж по списку № 2 більше 20 років. Також вказує, що в трудовій книжці наявні записи перебування позивача у вказаний період на відповідних професіях, які відносяться до списку, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 07.08.2019 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 44022), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відомості, що зазначені в трудовій книжці позивача не містять інформації щодо зайнятості виконанням робіт передбачених Списком №2 на протязі повного робочого дня. За таких обставин вбачається необхідність уточнення відомостей шляхом надання довідки підприємства. Позивачем не пред`явлено уточнюючу довідку підприємства за період роботи з 26.07.1982 р. по 03.11.1982 р., а тому період навчання та військової строкової служби, як і саме вказаний період роботи, не можуть бути зараховані до пільгового стажу за Списком №2 для визначення права на пільгову пенсію. У зв`язку з відсутністю відомостей про зайнятість на роботах, передбачених Списком №2 протягом повного робочого дня, не можуть бути зарахованими до пільгового стажу й періоди роботи з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р., з 17.12.1985 р. по 06.01.1987 р., з 12.01.1990 р. по 14.09.1992 р. Вказує, що період роботи позивача з 09.12.1996 р. по 17.07.1997 р., що становить 7 місяців 9 днів зараховано до пільгового за Списком №2. Позивачем не надано уставних документів приватних підприємств, де він працював, не надано документів, які б підтверджували проведення на цих приватних підприємствах атестації робочих місць та затвердження їх результатів. Крім того, відомості трудової книжки позивача не містять посилання на відповідні накази про проведення атестації, також й відсутні відомості щодо зайнятості в шкідливих умовах протягом повного робочого дня. За таких умов, періоди роботи позивача з 01.08.1997 р. по 23.04.1999р., з 28.04.1999 р. по 23.05.2000 р., з 24.06.2000 р. по 25.09.2000 р., з 20.11.2001 р. по 30.12.2005 р., з 01.01.2006 р. по 26.12.2006 р., з 05.02.2007 р. по 28.12.2007 р. не має законних підстав зараховувати як пільгові періоди роботи за Списком №2. Оскільки відсутні відомості про проведену на підприємстві ТОВ «БУ Аглобуд 4» атестацію робочих місць за умовами праці, що визначає право на пільгове пенсійне забезпечення, тому відповідний період роботи з 12.04.2011 р. по 23.10.2013 р. на посаді електрогазозварювальника не обчислюється для визначення права на пільгову пенсію. Період роботи позивача з 13.01.2014 р. по 02.02.1995 р. на ПАТ «Криворіжаглобуд» на посаді електрогазозварювальника, що становить 1 рік 20 днів, зараховано до пільгового за Списком №2.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема у періоди:

- з 01.09.1979 року по 12.07.1982 року проходив навчання в професійно - технічному училищі № 33 м. Горлівка Донецької області по професії електрогазозварника;

- з 26.07.1982 р. по 03.11.1982 р. працював електрогазозварювальником на дільниці № 1 з монтажу контрольно-налагоджувального управління (наказ про призначення № 69к від 15.07.1982 р.);

- з 13.11.1982 р. по 15.10.1984 р. проходив строкову службу в рядах радянської армії;

- з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р. працював електрозварювальником (наказ про призначення № 13 від 11.01.1985 р.);

- з 17.12.1985 р. по 06.01.1987 р. працював в Ямпільському філіалі 2 МПЗ газоелектрозварювальником (наказ про призначення № 568 від 16.12.1985 р.);

- з 30.01.1987 р. по 22.02.1988 р. працював монтажником зв`язку СМП 864 трест Транссвязьстрой (наказ про призначення № 17 від 29.01.1987 р.);

- з 24.05.1988 р. по 02.01.1989 р. працював будівельником в Радгоспі Двинский Свердловської області, Росія; (наказ про призначення № 49 від 01.06.1988 р.);

- з 12.01.1990 р. по 14.09.1992 р. працював електрогазозварювальником в Криворожжылстрой м. Кривий Ріг (наказ про призначення № 2к від 11.01.1990 р.);

- з 17.09.1992 р. до 26.08.1995 р. працював регулювальником швидкості руху вагонів на залізничній станції Кривий Ріг головний (наказ про призначення № 310/ДС від 17.09.1992 р.);

- з 27.08.1995 р. по 20.11.1996 р. працював помічником составника поїздів (наказ про переведення № 183/ДС від 27.08.1995 р.);

- з 09.12.1996 р. по 17.07.1997 р. працював електрозварювальником в Криворізькій ЦОБ (наказ про призначення № 169-к від 06.12.1996 р.);

- з 01.08.1997 р. по 23.04.1999 р. працював газорізчиком на ПП РІЧІ (наказ про призначення № 16 від 01.08.1997 р.);

- з 28.04.1999 р. по 23.05.2000 р., з 24.06.2000 р. по 25.09.2000 р. працював електрогазозварювальником на ТОВ Агрофірма Гірник (наказ про призначення № 19-к від 29.04.1999 р., № 5-к від 24.06.2000 р.);

- з 20.11.2001 р. по 30.12.2005 р. працював газоелектрозварювальником на ТОВ Компанія Кучеренко (наказ про призначення № 36 від 20.11.2001 р.);

- з 01.01.2006 р. по 26.12.2006 р. працював газоелектрозварювальником на ПСП Золота Марія (наказ про призначення № 3 від 01.01.2006 р.);

- з 05.02.2007 р. по 28.12.2007 р. прийнятий зварювальником на ПП Абиссаль (наказ про призначення № 02-02/07 від 05.02.2007 р.);

- з 01.09.2010 р. по 21.03.2011 р. прийнятий на посаду підсобного робочого в ТОВ Друїди (наказ про призначення № 13-к від 31.08.2010 р.);

- з 12.09.2011 р. по 23.10.2013 р. працював електрогазозварювальником в ТОВ Будівельне управління Аглобуд-4 ;

- з 13.01.2014 р. по 02.02.2015 р. працював в ПАТ Криворіжаглобуд електрозазозварювальником (наказ про призначення № 1 від 13.01.2014 р.);

- з 12.10.2017 року прийнятий електрогазозварювальником в КП Кривбасводоканал (наказ про призначення № 1002 від 11.10.2017 р.).

Вказані періоди роботи підтверджені даними трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_1 НОМЕР_2 .

Відповідно до диплому серія НОМЕР_3 номер НОМЕР_4 від 12.07.1982 р. ОСОБА_1 проходив навчання в середньому професійно-технічному училищі № 33 м.Горлівка Донецької області у період з 01.09.1979 р. по 12.07.1982 р. за професією електрогазозварника.

Військовим квитком НУ № 8230496 підтверджено, що ОСОБА_3 з 13.11.1982 р. по 15.10.1984 р. проходив строкову службу в рядах радянської армії.

Згідно довідки КП Криворізька центральна районна лікарня від 01.04.2019 р. № 124, ОСОБА_3 працював з 09.12.1996 р. по 17.07.1997 р. на посаді газоелектрозварювальника повний робочий день. Також підтверджено, що посада газоелектрозварювальника відноситься до посад за Списком № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р. (позиція 23200000-19756).

Згідно довідки ПрАТ Криворіжаглобуд від 29.10.2018 року № 02-49, ОСОБА_3 у період з 13.01.2014 р. по 10.04.2014 р. та 10.04.2014 р. по 02.02.2015 р. працював повний робочий день на посаді, що передбачена, Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, № 383 від 18.11.2005 року (розділ ХХХІІІ підрозділ 2, підрозділ 33).

Судом встановлено, що 14.03.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.04.2019 року № 572/03.15/12 повідомлено позивача про відмову у призначенні пенсії.

Відмова обґрунтована тим, що ОСОБА_3 не пред`явлено уточнюючу довідку підприємства за період роботи з 26.07.1982 р. по 03.11.1982 р. у контрольно-налагоджувальному управлінні Донецькжитлобуд трест Сантехелектромонтаж , яка слідує за періодом навчання за фахом та передує військовій службі, а тому період навчання та військової строкової служби не можуть бути зараховані до пільгового стажу за Списком №2. Згідно довідки від 20.11.2018 р. № 02-1702, наданої адміністрацією ТОВ «БУ Аглобуд 4» , заявник у період з 12.04.2011 р. по 23.10.2013 р. працював на посаді електрогазозварювальника. Робота на цій посаді є пільговою, що передбачено розділом XXXIII Списків № 2, затверджуваних постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р., проте відсутні відомості про проведену на підприємстві атестацію робочих місць за умовами праці, що визначає право на пільгове пенсійне забезпечення. Тому відповідний період роботи не обчислюється для визначення права на пільгову пенсію. Згідно довідки від 29.10.2018 р. № 02-49, наданої адміністрацією ПАТ «Криворіжаглобуд» , заявник з 13.01.2014 р. по 02.02.2015 р. працював на посаді електрогазозварювальника. Робота на цій посаді є пільговою, що передбачено розділом XXXIII Списків № 2, затверджуваних постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р. Пільгові умови праці по списку № 2 затверджені наказом про атестацію робочих місць за умовами праці по ПАТ «Криворіжаглобуд» № 60/1 від 25.04.2012 р. Згідно наданих документів, а саме: трудової книжки, копії диплому про навчання, копії військового квитка, довідок про підтвердження пільгового стажу страховий стаж роботи станом на 14.03.2019 р. складає 29 р. 08 міс. 07 дн., в тому числі пільговий стаж роботи за списком № 2 01 р. 09 міс. 09 дн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року

Згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» знижується на 1 рік.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ).

Відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідним є: 1) наявність страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 2) віднесення професії до списку робіт і професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію зазначених роботах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 року № 36.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є встановлення факту перебування особи на посаді та виконання нею робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відсутність же підтвердження вищезазначених обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.03.2018 року у справі № 607/5358/17, від 03.04.2018 року у справі № 132/3610/16-а.

Так, постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року затверджено, зокрема, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що затверджений вказаною постановою Список № 2 не містить посади електрогазозварювальник , яку займав ОСОБА_3 у період з 26.07.1982 р. по 03.11.1982 р. та з 17.12.1985 р. по 06.01.1987 р., з 12.01.1990 р. по 14.09.1992 р.

Пояснення щодо господарської діяльності підприємства, на якому працював позивач у період з 26.07.1982 р. по 03.11.1982 р., у період з 17.12.1985 р. по 06.01.1987 р. та з 12.01.1990 р. по 14.09.1992 р., також позивачем не надано, відповідні докази виконання робіт, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до суду не надано.

Також трудова книжка ОСОБА_3 НОМЕР_2 за періоди роботи з 26.07.1982 р. по 03.11.1982 р., з 17.12.1985 р. по 06.01.1987 р., з 12.01.1990 р. по 14.09.1992 р. не містить записів про те, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах, як і не містить посилань на відповідний наказ, виданий за результатами атестації робочих місць, посилань на списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення тощо.

За приписами статті 38 Закону України Про професійно-технічну освіту час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, підстави для зарахування періоду роботи з 26.07.1982 р. по 03.11.1982 р. на посаді електрогазозварювальника, період роботи з 17.12.1985 р. по 06.01.1987 р., з 12.01.1990 р. по 14.09.1992 р. на посаді електрогазозварювальника та період навчання з 01.09.1979 року по 12.07.1982 року в професійно - технічному училищі № 33 м. Горлівка Донецької області до пільгового стажу відсутні.

Судом встановлено, що професія електрозварювальник міститься у переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року.

Отже, період роботи ОСОБА_3 з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р. має бути зарахований до пільгового стажу за Списком №2.

Судом встановлено, що професія монтажник связи у переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, відсутня.

Вказаний перелік містить лише професії (мовою оригіналу): слесари-монтажники и электромонтажники подземных проходческих механизмов , монтажники на ремонте ванн , монтажники , занятые на участках и работах с применением ртути и плавиковой кислоты при изготовлении ртутных приборов, монтажники и демонтажники горного оборудования , монтажники печей , вышкомонтажники , котельщики, котельщики-сборщики, сборщики корпусов судов и котельщики-монтажники , монтажники по монтажу стальных и железобетонных конструкций .

Пояснення щодо господарської діяльності підприємства, на якому працював позивач у період з 30.01.1987 р. по 22.02.1988 р., також позивачем не надано, відповідні докази виконання робіт, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до суду не надано.

Також трудова книжка ОСОБА_3 НОМЕР_2 за періоди роботи з 30.01.1987 р. по 22.02.1988 р. не містить записів про те, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах, як і не містить посилань на відповідний наказ, виданий за результатами атестації робочих місць, посилань на списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Також посада будівельник , яку ОСОБА_3 у період з 24.05.1988 р. по 02.01.1989 р. займав у радгоспі Двинский , не міститься в переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року.

Отже, підстави для зарахування періоду роботи з 30.01.1987 р. по 22.02.1988 р. на посаді монтажника зв`язку, період роботи 24.05.1988 р. по 02.01.1989 р. у радгоспі Двинский на посаді будівельника до пільгового стажу відсутні.

Посада регулировщик скорости движения вагонов та составитель поездов , яку ОСОБА_3 займав у період з 17.09.1992 р. по 20.11.1996 р. на залізничній станції Кривий Ріг головний, не міститься в переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року.

Суд зауважує, що перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, містить посади регулировщик , проте такі роботи/ посади повинні виконуватись/ займатись на підприємствах металургійного виробництва, переробки нафти, газу, вугілля та сланцю, виробництві азбесту, коксовому, пекококсовому, термоантрацітовому та коксохімічному виробництві.

Отже, підстави для зарахування періоду роботи з 17.09.1992 р. по 20.11.1996 р. на посаді регулировщик скорости движения вагонов та составитель поездов до пільгового стажу ОСОБА_3 відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 затверджено, зокрема, Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно вказаної постанови, професія газоелектрозварювальника (код 23200000-19756) відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 року № 36 затверджено, зокрема Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого серед іншого входить професія газоелектрозварювальник (позиція 33 розділу XXXIII).

Таким чином, професія позивача газоелектрозварювальник , згідно записів у його трудовій книжці у період з 09.12.1996 року по 17.07.1997 року, з 01.08.1997 року по 23.04.1999 року, з 28.04.1999 року по 23.05.2000 року, з 24.06.2000 року по 25.09.2000 року, з 20.11.2001 року по 30.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 26.12.2006 року, з 05.02.2007 року по 28.12.2007 року, з 12.04.2011 року по 23.10.2013 року, з 13.01.2014 року по 02.02.2015 року віднесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 підтверджено, що позивач у період з 09.12.1996 року по 17.07.1997 року, з 01.08.1997 року по 23.04.1999 року, з 28.04.1999 року по 23.05.2000 року, з 24.06.2000 року по 25.09.2000 року, з 20.11.2001 року по 30.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 26.12.2006 року, з 05.02.2007 року по 28.12.2007 року, з 12.04.2011 року по 23.10.2013 року, з 13.01.2014 року по 02.02.2015 року працював на посаді газоелектрозварювальник .

Отже, судом встановлено, що позивач у період з 09.12.1996 року по 17.07.1997 року, з 01.08.1997 року по 23.04.1999 року, з 28.04.1999 року по 23.05.2000 року, з 24.06.2000 року по 25.09.2000 року, з 20.11.2001 року по 30.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 26.12.2006 року, з 05.02.2007 року по 28.12.2007 року, з 12.04.2011 року по 23.10.2013 року, з 13.01.2014 року по 02.02.2015 року працював на посадах віднесених до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 та постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 року № 36, відповідно.

Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками підприємства.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Так, довідкою КП Криворізька центральна районна лікарня від 01.04.2019 р. № 124 підтверджено, що ОСОБА_3 працював з 09.12.1996 р. по 17.07.1997 р. на посаді газоелектрозварювальника повний робочий день. Також підтверджено, що посада газоелектрозварювальника відноситься до посад за Списком № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р. (позиція 23200000-19756).

Довідкою ПрАТ Криворіжаглобуд від 29.10.2018 року № 02-49 підтверджено, що ОСОБА_3 у період з 13.01.2014 р. по 10.04.2014 р. та 10.04.2014 р. по 02.02.2015 р. працював повний робочий день на посаді, що передбачена, Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Держпраці.

Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 348/1079/17.

Окрім того, наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.

Щодо періоду роботи позивача з 01.09.2010 року по 21.03.2011 року на посаді підсобного робочого в ТОВ Друїди (код ЄДРПОУ 34685418), суд вказує, що професія підсобний робітник наявна у Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 року № 36. Проте такі роботи повинні виконуватись на підприємствах з виробництва ртуті, елементарної сірки, ксантогенату, миш`яку, хромових солей, сірчистого натрію, світлосполук, молібдату амонію, сталініту, їх сполук, афінажу золота, срібла, платини, металів платинової групи; видобування та збагачення азбесту.

Проте за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом господарської діяльності ТОВ Друїди (код ЄДРПОУ 34685418) є відтворення рослин.

Отже, підстави для зарахування періоду роботи з 01.09.2010 року по 21.03.2011 року на посаді підсобного робочого в ТОВ Друїди до пільгового стажу ОСОБА_3 відсутні.

Пунктом 109 постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботы зараховується також: служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування в партизанських загонах.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та по інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій за віком робітникам підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Зважаючи на те, що період роботи позивача з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р., тобто період, що слідує за проходженням служби в армії, надає позивачу право на зарахування до пільгового стажу за Списком №2, період проходження строкової служби в рядах радянської армії з 13.11.1982 р. по 15.10.1984 р. має бути прирівняний до роботи з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ПФУ зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник необхідний стаж роботи - не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування періоду роботи з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р., з 09.12.1996 року по 17.07.1997 року, з 01.08.1997 року по 23.04.1999 року, з 28.04.1999 року по 23.05.2000 року, з 24.06.2000 року по 25.09.2000 року, з 20.11.2001 року по 30.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 26.12.2006 року, з 05.02.2007 року по 28.12.2007 року, з 12.04.2011 року по 23.10.2013 року, з 13.01.2014 року по 02.02.2015 року за посадами, віднесеними до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також періоду проходження строкової служби в рядах радянської армії з 13.11.1982 р. по 15.10.1984 р. до пільгового стажу за Списком №2, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_3 період роботи з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р., з 09.12.1996 року по 17.07.1997 року, з 01.08.1997 року по 23.04.1999 року, з 28.04.1999 року по 23.05.2000 року, з 24.06.2000 року по 25.09.2000 року, з 20.11.2001 року по 30.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 26.12.2006 року, з 05.02.2007 року по 28.12.2007 року, з 12.04.2011 року по 23.10.2013 року, з 13.01.2014 року по 02.02.2015 року, а також період проходження строкової служби в рядах радянської армії з 13.11.1982 р. по 15.10.1984 р. із здійсненням відповідного розрахунку загального пенсійного стажу та пільгового стажу.

На підставі викладеного суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14.03.2019 року про призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, оскільки органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі від 01.04.2019 року № 572/03.15/12, прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки у рішенні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви не зарахування до стажу періодів з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р., з 09.12.1996 року по 17.07.1997 року, з 01.08.1997 року по 23.04.1999 року, з 28.04.1999 року по 23.05.2000 року, з 24.06.2000 року по 25.09.2000 року, з 20.11.2001 року по 30.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 26.12.2006 року, з 05.02.2007 року по 28.12.2007 року, з 12.04.2011 року по 23.10.2013 року, з 13.01.2014 року по 02.02.2015 року, а також період проходження строкової служби в рядах радянської армії з 13.11.1982 р. по 15.10.1984 р., а наведені підстави судом визнано необґрунтованими.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1399575034.1 від 04.07.2019 року.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 384,20 грн.

Також, згідно з пунктом першим частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання юридичних послуг від 19.06.2019 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Предметом договору є надання юридичних послуг, роз`яснення з юридичних питань, складання документів правового характеру; здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 в державних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності та галузевої належності, в усіх судових установах, у відповідному відділі державної виконавчої служби міністерства юстиції України та в інших органах державної виконавчої влади України.

Згідно із частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Понесені витрати на правничу допомогу у суді позивач підтверджує договором про надання юридичних послуг від 19.06.2019 року та квитанцією до прибуткового касового ордера від 19.06.2019 року на суму 5000 грн., прийняту від ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 826/14072/17.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Так, щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме на суму 5000,00 грн., суд зазначає, що із загальної суми незрозумілим є який розмір винагороди адвоката пов`язаний безпосередньо за складення позовної заяви та який розмір витрат здійснено на збір доказів у конкретній адміністративній справі.

Також, суд акцентує увагу на тому, що предметом наведеного договору про надання юридичних послуг є надання юридичних послуг, роз`яснення з юридичних питань, складання документів правового характеру; здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 в державних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності та галузевої належності, в усіх судових установах, у відповідному відділі державної виконавчої служби міністерства юстиції України та в інших органах державної виконавчої влади України.

Відповідно до частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованою та непропорційною до предмета спору загальну суму витрат у розмірі 5000,00 грн.. Позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у даній справі; не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі № 160/6276/19.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 , дата народження: 04.01.1964 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, б.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі від 01.04.2019 року № 572/03.15/12, про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_3 період роботи з 11.01.1985 р. по 15.11.1985 р., з 09.12.1996 року по 17.07.1997 року, з 01.08.1997 року по 23.04.1999 року, з 28.04.1999 року по 23.05.2000 року, з 24.06.2000 року по 25.09.2000 року, з 20.11.2001 року по 30.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 26.12.2006 року, з 05.02.2007 року по 28.12.2007 року, з 12.04.2011 року по 23.10.2013 року, з 13.01.2014 року по 02.02.2015 року, а також період проходження строкової служби в рядах радянської армії з 13.11.1982 р. по 15.10.1984 р. із здійсненням відповідного розрахунку загального пенсійного стажу та пільгового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14.03.2019 року про призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 , дата народження: 04.01.1964 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 вересня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков