Рішення

від 30.10.2019 по справі 400/2586/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 р. № 400/2586/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Приватного вищого навчального закладу "Медико - Природничий Університет", пр-т. Богоявленський, 43-А, м. Миколаїв, 54018 до відповідача:Міністерства освіти і науки України, пр-т. Перемоги, 10, м. Київ, 01135 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватний вищий навчальний заклад Медико-Природничий Університет (надалі - Університет або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо розгляду заяви (з підтвердними документами) Університету про отримання ліцензії на освітню діяльність: Галузь знань: 22 Охорона здоров`я , Спеціальність: 227 Фізична терапія, ерготерапія , перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, які були отримані МОН України 24.07.2019 та розглянуті Міністерством освіти та науки України 08.08.2019, та щодо неприйняття рішення, передбаченого Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності ;

зобов`язати МОН України прийняти рішення про видачу Університету ліцензії на освітню діяльність: Галузь знань: 22 Охорона здоров`я , Спеціальність: 227 Фізична терапія, ерготерапія , перший (бакалаврський) рівень вищої освіти за Заявою та підтвердними документами, які були отримані МОН України 24.07.2019 та розглянуті Міністерством освіти і науки України 08.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог Університет зазначив, що Міністерство, в порушення підпункту 1 пункту 2 статті 6 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII Про ліцензування видів господарської діяльності (надалі - Закон № 222), за результатами розгляду відповідної заяви Університету, не прийняло ані рішення про залишення заяви без розгляду, ані рішення про відмову у видачі ліцензії, ані рішення про видачу ліцензії.

У відзиві (арк. спр. 27-31) Міністерство просило відмовити в задоволенні адміністративного позову та зазначило, що заяву Університету було розглянуто по суті, підтвердженням чого є факт видання 08.08.2019 наказу № 950-л. Також відповідач у відзиві вказав, з яких підстав позивачеві було відмовлено у видачі ліцензії.

У відповіді на відзив (арк. спр. 80-81) Університет вказав, що зазначений відповідачем наказ не відповідає вимогам, встановленим частиною шостою статті 13 Закону № 222.

Відповідач надав заперечення (арк. спр. 114), в яких зазначив, що відомості, які, згідно з частиною шостою статті 13 Закону № 222, зазначаються в рішенні про відмову у видачі ліцензії, були викладені у відповідному додатку, що згодом був надісланий позивачу. Відсутність на офіційному веб-сайті тексту додатку Міністерство пояснило необхідністю захисту репутації закладу освіти, відповідно до статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації .

В судовому засіданні представники Університету вимоги адміністративного позову підтримали, додатково зазначили, що відповідач порушив встановлені Законом № 222 строки розгляду заяви; представник Міністерства просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, 22.07.2019 Університет поштою надіслав до Міністерства Заяву про розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підтвердними документами (арк. спр. 33, 8).

У заяві позивач просив … розширити провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти шляхом започаткування провадження освітньої діяльності за новою спеціальністю на надання освітніх послуг, пов`язаних з одержанням вищої освіти на першому бакалаврському рівні галузь знань 22 Охорона здоров`я найменування спеціальності 227 Фізична терапія, ерготерапія … .

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 9), уповноважена особа Міністерства отримала заяву 24.07.2019.

12.08.2019 на офіційному веб-сайті Міністерства були розміщені:

текст наказу від 08.08.2019 № 950-л Про ліцензування освітньої діяльності (надалі - Наказ, арк. спр. 10-11);

текст Протоколу № 146 засідання Ліцензійної комісії Міністерства від 08.08.2019 (надалі - Протокол, арк. спр. 12-15, 38-59).

У пункті 6 Наказу (виданого з урахуванням рішень Ліцензійної комісії, викладених у Протоколі) зазначено про відмову у видачі ліцензій на провадження освітньої діяльності (розширенні провадження освітньої діяльності) здобувачам ліцензій (ліцензіатам) у сфері вищої освіти згідно з переліком (додаток 5) за відповідними підставами, що додаються (додатки 5.1-5.5).

Додатки на офіційному веб-сайті Міністерства не були розміщені.

Згідно з Протоколом, Ліцензійна комісія відмовила у задоволенні заяви позивача.

Відсутність у тексті Наказу інформації, наявність якої є обов`язковою для рішення про відмову у видачі ліцензії, дала підстави позивачу для тверджень про неприйняття відповідачем передбаченого Законом № 222 рішення та, відповідно, для звернення Університету до суду з адміністративним позовом.

На вимогу суду Міністерство надало додаток 5.5 Підстави відмови у розширенні провадження освітньої діяльності ліцензіату у сфері вищої освіти (арк. спр. 36-37), що має відношення до заяви позивача.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону № 222, освітня діяльність підлягає ліцензуванню.

Ліцензування освітньої діяльності закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, а також перевірку дотримання ними ліцензійних умов та атестацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від їх підпорядкування і форми власності, згідно з підпунктом 44 пункту 4 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 Положення про Міністерство освіти і науки України , здійснює відповідач.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 222 визначено, що орган ліцензування за відповідним видом господарської діяльності отримує та розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатами їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються повноважень органу ліцензування.

Частиною шостою статті 13 Закону № 222 встановлено, що у рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються:

1) реквізити заяви про отримання ліцензії;

2) вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);

4) перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

5) пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

У додатку 5.5 ця інформація наявна.

Законом № 222 не встановлено, протягом якого строку орган ліцензування приймає рішення про відмову у видачі ліцензії.

Як вказано у частині восьмій статті 13 Закону № 222, строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

На думку суду, з урахуванням положень частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, при визначенні того, протягом якого строку орган ліцензування приймає рішення про відмову у видачі ліцензії, необхідно застосовувати частину восьму статті 13 Закону № 222 (аналогія закону).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 222, документи, подання яких до органу ліцензування передбачено цим Законом, можуть бути подані до органу ліцензування, в тому числі, поштовим відправлення з описом вкладення.

В судовому засіданні представник Міністерства вказала, що особа, яка, згідно з підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отримала 24.07.2019 заяву позивача, не є працівником Департаменту ліцензування, а до Департаменту ліцензування заява позивача надійшла 31.07.2019. Саме ця дата, за твердженнями відповідача, є початком відліку встановленого частиною восьмою статті 13 Закону № 222 строку для прийняття рішення про видачу ліцензії. За таких обставин, на думку відповідача, при виданні Наказу строк не був порушений.

Суд з доводами відповідача не погодився.

По-перше, Міністерство не надало суду жодного доказу на підтвердження зазначених доводів.

По-друге, як вказано вище, строк для прийняття рішення обчислюється з дня одержання органом ліцензування (яким є Міністерство) відповідної заяви, при цьому жодних застережень щодо того, який саме структурний підрозділ Міністерства (або яка посадова особа) має одержати заяву, Закон не містить.

З урахуванням цього, суд визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що Міністерство порушило строк розгляду заяви, оскільки Наказ був виданий після спливу десяти робочих днів з дня її отримання (07.08.2019), а саме - 08.08.2019.

Як вказав Університет (і це не було спростовано відповідачем), на офіційному веб-сайті Міністерства 12.08.2019 були розміщені тексти Наказу (без додатків) та Протоколу. В якості доказу того, що додаток 5.5 до Наказу був надісланий позивачеві 20.08.2019, Міністерство послалось на копію сторінки Журналу обліку повідомлень здобувачів ліцензій (ліцензіатів) відповідно до наказів МОН України (арк. спр. 75, 76).

На думку суду, цей документ не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що 20.08.2019 на адресу Університету поштою був направлений додаток 5.5 до Наказу.

Проте, суд зауважив, що датою звернення Університету до суду з адміністративним позовом є 20.08.2019, і доводи позивача щодо неприйняття відповідачем рішення за заявою про видачу ліцензії були обґрунтовані саме відсутністю станом на 12.08.2019 додатків на офіційному веб-сайті Міністерства.

Пунктом 8 частини другої статті 6 Закону № 222 встановлено, що орган ліцензування за відповідним видом господарської діяльності розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про прийняті ним рішення за відповідним видом господарської діяльності.

Суд погодився з Університетом в тому, що відповідач не виконав цей обов`язок, оскільки розмістив на своєму офіційному веб-сайті лише текст Наказу, без додатків, а саме в них (зокрема, в додатку 5.5) міститься інформація, наявність якої є обов`язковою для рішення органу ліцензування відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 222.

В той же час, зазначені вище обставини, виходячи з предмету адміністративного позову, жодним чином не впливають на результат вирішення справи, оскільки недотримання відповідачем строку прийняття рішення за заявою позивача та нерозміщення повного тексту цього рішення (Наказу з відповідними додатками) не спростовують факту прийняття Міністерством рішення про відмову позивачеві у видачі ліцензії.

Як зазначено у частинах першій та другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, оскільки відповідач, як вказано вище, за результатами розгляду заяви позивача, прийняв рішення про відмову у видачі ліцензії.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного вищого навчального закладу "Медико - Природничий Університет" (пр-т. Богоявленський, 43-А, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41149112) до Міністерства освіти і науки України (пр-т. Перемоги, 10, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38621185) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна