Рішення

від 24.10.2019 по справі 440/3180/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3180/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

представника позивача - Марискіної О.О.,

представника відповідача - Бондаренко Ю.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "САВІТУР" до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2019 року Приватне підприємство "САВІТУР" (надалі по тексту - позивач, ПП "Савітур") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (згідно ТТН від 14.06.2019 №2730) від 14.06.2019 №1161 до акту № 0001161 від 14.06.2019 на суму 729,00 Євро, складеними посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Саяпіна М.О. та постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області № 138538 від 30.07.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн.

Підставою позову позивач зазначив порушення спірною постановою своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а також винесення постанови Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області № 138538 від 30.07.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн. Наголосив, що позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу (полівінілхлорид суспензійний), який є рухомим під час зміни напрямку руху, а відтак його вага не є сталою у різних точках автомобіля. Крім того, звернув увагу суду, що ні акт, ні роздруківка з вагового комплексу, яка додана до акту не містить характеристик вимірювального та зважувального обладнання, а фото, зроблені водієм свідчать про факт унеможливлення різниці навантаження на вісі. Враховуючи відсутність повірочних клейм на зважувальному пристрої, ваги, які використовувались відповідачем при зважуванні транспортного засобу ПП "Савітур", не відповідають вимогам законодавства про обладнання, яке застосовується на стаціонарному пункті габаритно-вагового контролю, та не можуть застосовуватись для зважування транспортних засобів у русі, оскільки їх метрологічна атестація для такого способу зважування не проведена.

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Приватного підприємство "САВІТУР" в частині вимог до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (згідно ТТН від 14.06.2019 №2730) від 14.06.2019 №1161 до акту № 0001161 від 14.06.2019 на суму 729,00 Євро, складеними посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Саяпіна М.О.

У зв`язку з викладеним з переліку відповідачів виключено Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

06.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Наголосив, що 14.06.2019 в ході проведення рейдової перевірки шляхом проведення габаритно-вагового контролю на а/д Київ-Чоп, км 434, інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області був перевірений транспортний засіб ДАФ д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ПП "Савітур", за кермом якого перебував ОСОБА_1 . За результатами проведених заходів контролю виявлено перевищення допустимого навантаження на одиничну вісь: 12,64 т при допустимих 11,00 т, про що складено акт, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд. На підставі вказаних документів за результатами розгляду справи Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області винесено постанову № 138538 від 30.07.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн /а.с. 31-34/.

Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався.

21.10.2019 від представника Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких наголошено про відсутність вимог щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю /а.с. 77-78/.

Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області відзив позовну заяву не надано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 07.06.2019 № 007321 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 10.06.2019 по 16.06.2019 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено рейдову перевірку транспортних засобів на а/д Київ-Чоп, 434км+418 /а.с.45-46/.

Згідно товарно-транспортних накладних від 14.06.2019 №2730 та №2729 водієм ПП " ОСОБА_2 " ОСОБА_3 на автомобілі ДАФ, д.н.з. НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2 здійснено перевезення Полівінілхлориду суспензійного вагою 18,700 т та 2,200 т відповідно /а.с. 21-22, 39-40/.

14.06.2019 інспектором Укртрансбезпеки здійснено перевірку вказаного автомобіля, в ході якої складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №121788, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001161; Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0022744 /а.с. 17-18, 37/.

30.07.2019 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №138538 у розмірі 1700,00 грн за надання ПП "Савітур" послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт /а.с. 44/.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що повідомлення від 16.07.2019 про призначення розгляду справи на 30.07.2019 було направлено позивачеві та повідомлено останнього завчасно /а.с. 36/. На підтвердження викладеного, до відзиву відповідачем долучено копію фіскального чеку про відправлення згрупованих поштових рекомендованих відправлень від 17.07.2019 та копію списку згрупованих поштових рекомендованих відправлень, в тому числі на ім`я та адресу позивача за номером 3600807262422 /а.с.43/.

Відповідно до витягу з Інтернет-ресурсу ДП "Укрпошта" з відстеження відправлень поштове відправлення вручено 19.07.2019, тобто лист позивачу направлений завчасно та до настання дати розгляду справи.

Пунктами 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням .

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином обов`язок щодо направлення позивачу повідомлення про дату, час і місце розгляду справи відповідачем виконано в повному обсязі, а тому суд вважає таку позицію позивача необґрунтованою.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для висновків відповідачів про порушення позивачем вимог Закону України Про автомобільний транспорт стали твердження інспекторів про відсутність у позивача на час проведення перевірки дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

З цього приводу, слід зазначити, що частиною другою статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України Про автомобільні дороги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення рейдової перевірки вказаний вище транспортний засіб пройшов зважування на ваговому комплексі, за результатами якого встановлено перевищення габаритних вагових параметрів ТЗ, а саме повна маса ТЗ склала 39,05 т при допустимих 40 т. При цьому, навантаження на одиничну вісь 12,64 т при допустимих 11 т, що зафіксовано чеком вагового зважування №б/н від 14.06.2019, Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001161 від 14.06.2019; Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0022744 від 14.06.2019 /а.с.17-18, 80/.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем не надано свідоцтво про повірку вимірювального пристрою вагового комплексу, суд зазначає наступне.

Форма таких документів затверджена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013 (надалі - Порядок взаємодії №1007/1207) та не передбачає зазначення таких даних.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Що стосується зважувального обладнання, яким проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та його справності, то, відповідно до пояснень представника відповідача такий здійснювався типом засобів вимірювальної техніки Вага автоматична для зважування у русі ВА-20 НОМЕР_3 -023 № НОМЕР_4 , за результатами повірки якого встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13 січня 2016 року /а.с. 81-83/.

Вказаний відповідачем засіб пройшов повірку відповідно до статті 8 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №187, виданим 13.10.2009 державним підприємством Львівстандартметрологія .

Зазначений документ, на переконання суду, не підтверджує той факт, що зважування транспортних засобів проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненський області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт задіяння саме вказаного вимірювального засобу 14.06.2019 на а/д Київ-Чоп, 434 км під час рейдової перевірки та здійснення зважування транспортного засобу позивача.

Окремо суд наголошує, що відсутність зазначення будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль у чеку (квитанції) такого приладу, тобто в документі, який встановлює обсяг ваги транспортного засобу, викликає обґрунтовані сумніви у суду щодо здійснення заходів такого контролю вказаним вище приладом на який посилається відповідач /а.с. 80/. Таким чином, чек (квитанція), на підставі якої відповідачем складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001161 від 14.06.2019, Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022744 від 14.06.2019 не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію, на яке посилається відповідач /а.с.81/.

Суд звертає увагу, що Свідоцтво про державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 містить назву, позначення та порядковий номер, заводський номер вимірювальної техніки. В той же час, чек (квитанція), документ, який не має назви але наданий відповідачем в підтвердження проведення зважування транспортного засобу позивача - не містить реквізитів щодо назви, позначення, порядкового номеру, заводського номеру вимірювальної техніки, якою було проведено ваговий контроль. Крім того, вказаний документ не підписано жодною особою, яка проводила ваговий контроль, він не містить серійного номеру, ПІБ водія /а.с.80/.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 33 Законом України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони , затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).

В даному ж випадку, слід також враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме Полівінілхлориду суспензійного, що є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання суду, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.

Допитаний в якості свідка, водій транспортного засобу ОСОБА_1 , зазначив, що через погане дорожнє покриття, а саме напливи асфальту, в місці розміщення вагового комплексу, він декілька разів був змушений заїжджати на ваговий комплекс і кожен раз цей комплекс показував різні показники ваги. Окремо здійснював заїзд без причіпу і показники вагового комплексу не фіксували перевищення норми навантаження на ту ж саму вісь (друга вісь тягача), ніж коли здійснював заїзд із причіпом. Вказане пояснював через нерівномірне дорожнє покриття в місці розміщення вагового комплексу, що призводило до неправильної роботи всього вагового комплексу. Так як в місці розміщення другої осі тягача на зважувальних елементів вагового комплексу на них здійснювалося додаткове навантаження від причіпу, який в свою чергу знаходився в такому місці де були напливи асфальту на дорожньому покритті і це призводило до нерівномірного розміщення причіпу по відношенню до всього "автопоїзду". Також свідок вказував, що на ваговому комплексі були відсутні будь-які пломби, які мають бути після проведення повірки вагового комплексу.

Додатково суд наголошує, що загальна вага транспортного засобу під час відповідного зважування не перевищувала загального ліміту у 40 т., а становила 39,05т., що не заперечується сторонами.

Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології , свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі № 821/597/17 (постанова від 12.06.2018) по застосуванню положень ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд вважає слушним посилання представника відповідача у відзиві на адміністративний позов щодо виключення з пункту 19 Порядку №879 (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671) вимоги щодо необхідності наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи. Разом з тим суд зазначає, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який на час розгляду справи є чинним.

При цьому існування такої методики і її використання відповідачем не доведено.

Суд зазначає, що виключення пункту 19 Порядку №879 вищезазначеної норми, на думку суду, свідчить лише про те, що Кабінетом Міністрів України усунуто вимогу про використання двох різних методик, затверджених різними центральними органами виконавчої влади, а не про те, що ним прийнято рішення про відсутність необхідності у застосуванні будь-яких методик при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Оскільки законодавством не встановлено альтернативних вимог щодо можливості проведення вимірювання (зважування) без застосування такої методики або відповідно до будь-яких інших методик, то враховуючи положення ст.19 Конституції України щодо обов`язку органу державної влади та його посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, такі заперечення представника відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючі вищевказані положення Кодексу адміністративного судочинства представником позивача доведено суду протиправності винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Натомість відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх відзив, і не довели правомірність дій щодо складання оскаржуваних документів і прийняття спірної постанови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "САВІТУР" (вул. Ак.Герасимовича, 2, м. Кременчук, Полтавська область,39621, ідентифікаційний код 40908352) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області № 138538 від 30.07.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) на користь Приватного підприємства "САВІТУР" (вул. Ак.Герасимовича, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 40908352) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Суддя І.Г.Ясиновський