Рішення

від 29.10.2019 по справі 580/3147/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року справа № 580/3147/19

21 година 41 хвилина м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 580/3147/19

за позовом Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод (просп. Перемоги, 49/2, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14308569) [представник позивача, адвокат Кушнір С.Л. - за довіреністю]

до Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (вул. Шевченка, 11, смт. Драбів, Черкаська область, 19800, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34238381) [представник відповідача - Михлик О.В.]

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Агроміл Дистрибьюшн (вул. Козелецька, 24, оф. 10, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39469617) [представник третьої особи, адвокат Конопля А.М. - за ордером]

про визнання протиправними дій, прийняв рішення.

07.10.2019 АТ Перший Київський машинобудівний завод (далі - АТ ПКМЗ ), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Агроміл Дистрибьюшн з урахуванням заяви, що надійшла від АТ Перший Київський машинобудівний завод 22.10.2019 у порядку усунення недоліків, просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенка Володимира Михайловича у виконавчому провадженні № 59445526 щодо передачі нерухомого майна: нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 для реалізації;

- визнати незаконними дії державного виконавця Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенка Володимира Михайловича у виконавчому провадженні № 59445526 щодо проведення опису нерухомого майна АТ ПКМЗ : нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м. у виконавчому провадженні № 59445526.

Ухвалою від 28.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 28.10.2019. Ухвалою від 28.10.2019 залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Агроміл Дистрибьюшн як особу, яка надала свідоцтво про придбання майна з прилюдних електронних торгів під час здійснення виконавчого провадження (а.с.74).

29.10.2019 суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/14680/19 та у справі № 910/14858/19 , оскільки предметом позову у зазначених справах є правомірність електронних торгів, а предметом даної справи є оцінка дій відповідача за виконавчими документами про стягнення недоїмки з ЄСВ, що надійшли від контролюючого органу, яким описано майно у податкову заставу.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 № 2864-III (далі - Закон № 2864) визначено, що цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Згідно з статтями 1, 2 цього Закону, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом, зокрема звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою. Позивач вважає, що будь - яка передача для реалізації нерухомого майна АТ ПКМЗ та його реалізація не передбачена і заборонена законом. Позивач вважає, що ринкова вартість нежитлових будівель, що описані та передані на реалізацію, значно вища, аніж зазначена у висновках оцінювача та перевищує суму боргу. Позивач зазначає, що відповідач не направив позивачу повідомлення/постанову про передачу нерухомого майна для реалізації.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 29.10.2019 подав до суду відзив на позовну заяву де зазначив, що опис майна було проведено на підставі у межах та у спосіб, встановлені законом, під час опису майна був присутній представник позивача, позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду з метою оскарження. У відзиві зазначено, що позивачем не доведено, що майно на яке звернуто стягнення забезпечувало ведення виробничої діяльності, постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2019 (а.с.34) та постанови 30.07.2019 про об`єднання у зведене виконавче провадження прийнято (а.с.153) щодо вимог про стягнення боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Відповідач зазначав, що Закон № 185 втратив чинність 20.10.2019, а майно позивача не є об`єктом управління державної власності, тому на думку відповідача положення Закону № 185 не можуть поширюватись на позивача, позаяк йдеться про стягнення недоїмки з ЄСВ.

Третя особа, представник-адвокат у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідно до свідоцтва про придбання майна з електронних торгів від 10.10.2019 ТОВ Агроміл Дистрибьюшин згідно Акта про проведені електронні торги належить на праві власності майно: нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м., що складається з: склад двигунів, загальна площа 474,8 кв.м.; будівлю - центральну котельню (цех № 14), загальна площа 2354,8 кв.м; нежитловий будинок літера Т західна прохідна, загальна площа 1024,6 кв.м.; будівлю кисневої газової станції, загальна площа 392,5 кв. м.; будівля, корпус № 10 цеху № 9, загальна площа 2152,5 кв.м. з місцем розташування за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 вартістю 23 544 100 грн (а.с.74-75). Представником третьої особи під час заперечення проти задоволення позову зазначено доводи, що відповідають аргументам відповідача. Представником третьої особи зазначено, що позивачем самостійно подано декларацію про доходи та майно боржника юридичної особи, де визначено майно, що у подальшому було описано та передано на реалізацію, позивач з публічних джерел отримував відповідну інформацію про хід виконавчого провадження і поважних причин пропуску строків на оскарження на надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Статтею 6 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Наказом Міністерства юстиції від 20.04.2016 № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Враховуючи зазначене, належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 303/3418/17 (ЄДРСР 82315800). Відповідно до відомостей з ЄДР Драбівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області є органом державної влади, має ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34238381, а тому може бути відповідачем у даній справі.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону належать примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина 1 статті 16 Закону № 2464). Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону № 2464). Згідно частини 4 статті 25 Закону № 2464 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Згідно статті 1 Податкового кодексу України (пункт 1.3) не регулює питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито 02.07.2019 виконавче провадження № 59445526 (а.с.33, 155) з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 № Ю-11853-23 У про стягнення з АТ Перший Київський машинобудівний завод 349611,18 грн. заборгованості із сплати єдиного внеску (а.с.33, а.с.155).

ПАТ Науково-виробниче підприємство Більшовик , що перебуває у державній власності, змінило назву на АТ Перший київський машинобудівний завод (АТ ПКМЗ ). Згідно з повідомленням в системі розкриття інформації Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, це закріплено наказом Фонду державного майна України від 10.05.2018.

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, що надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Позивачем оскаржуються дії у виконавчому провадженні № 59445526 щодо передачі нерухомого майна: нежитлових будівель загальною площею 6399,20 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, третя особа надала свідоцтво щодо нерухомого майна від 10.10.2019 зареєстрованого у реєстрі за № 662 про право власності на нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м. (а.с.74-75).

Згідно постанов від 01.08.2019 ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника, описано та накладено арешт на нерухоме майно загальною площею 17 417,14 кв.м. (склад двигунів, загальна площа 474,8 кв. м. + будівля кисневої газової станції, загальна площа 392,5 кв. м. + будівля - центральна котельня (цех № 14) загальна площа 2354,8 кв.м. + нежитловий будинок літера Т західна прохідна, загальна площа 1024,6 кв.м. + нежитлова будівля корпус № 3 цех 15, загальна площа 11018,2 кв.м. + будівля, корпус № 10 цеху № 9, загальна площа 2152,5 кв.м.).

Разом з тим, позивач у позовній заяві просить визнати протиправними дії державного виконавця Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенка Володимира Михайловича у виконавчому провадженні № 59445526 щодо проведення опису та передачі нерухомого майна АТ ПКМЗ у частині для реалізації загальною площею 6399,20 кв.м.

30.07.2019 прийнято постанову ВП № 59680285 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об`єднано виконавчі провадження № 59445526, № 59442821, № 59662942, № 59663059 у зведене виконавче провадження № 59680285 (а.с.40, а.с.153).

Судом встановлено, що відповідно до заяв ГУ ДФС у м. Києві від 27.06.2019 про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 05.06.2019 № Ю-11853-23 У, від 22.07.2019 про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 06.02.2018 № Ю-11853-23 У (а.с.165), від 22.07.2019 про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 03.07.2019 № Ю-11853-23 У (а.с.170), від 22.07.2019 про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 03.04.2018 № Ю-11853-23 У (а.с.175), де зазначалось лише про нерухоме майно, зареєстроване за АТ ПКМЗ за адресою: Черкаська область, Драбівський район, смт. Шрамківка, вул. Чапаєва, 35. У розділі ІІІ декларації про доходи та майно боржника йдеться про майно, на яке поширюється право податкової застави згідно акта від 31.07.2009 № 23 опису активів на які поширюється право податкової застави. У розділі ХІ цієї декларації зазначено майно, що безпосередньо не використовується у виробництві декларації про доходи та майно боржника (додаток 3 до розділу ХІ), де міститься Комплекс Еврика-1, що не є тотожним комплексу - майну за листом ДФС.

Згідно листа відповідача до ТОВ Меркурій Партнерс від 09.08.2019 № 8818/15.10-36, відповідач просив надати висновок, звіт про оцінку арештованого майна позивача: комплекс будівель до складу якого входять: чотирьохповерхова цегляна будівля, частково зруйнована, двері та віконні рами відсутні, пошкоджений дах, будівля знаходиться у занедбаному стані; будівля прохідної частково зруйнована, двері та віконні рами відсутні; будівля підстанції, матеріал стін - цегла, частково зруйнована, двері та віконні рами відсутні; огорожа, частково зруйнована; автодорожна площадка, частково зруйнована, місцезнаходження: 19812, Черкаська область, Драбівський район, с. Шрамківка, вул. Щерби (Чапаєва), 35, тобто не є тотожним переліку нерухомого майна за адресою: проспект Перемоги, 49/2, м.Київ.

Відповідно до статті 52 Закону № 1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

01.08.2019 прийнято постанову ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на склад двигунів, місцезнаходження: м. Київ, пр.-т Перемоги, 49/2, загальна площа 474,8 кв. м., матеріал стін - цегла, що належить боржнику АТ Перший Київський машинобудівний завод (а.с.41-42, а.с.269-272). У постанові від 01.08.2019 (а.с.269) зазначено, що під час проведення опису майна були присутні свідки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у присутності представника боржника - ОСОБА_3 , копію акта опису і арешту майна не отримав (а.с.272).

01.08.2019 прийнято постанову ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на будівлю кисневої газової станції, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа 392,5 кв. м., матеріал стін - цегла, частково пошкоджені віконні рами та скло, що належить боржнику АТ Перший Київський машинобудівний завод (а.с.44-46, 286-287). У постанові від 01.08.2019 (а.с. 286-287) зазначено, що під час проведення опису майна були присутні свідки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у присутності представника боржника - ОСОБА_3 , копію акта опису і арешту майна не отримав (а.с.287 - зворотній бік).

01.08.2019 прийнято постанову ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на будівлю - центральну котельню (цех № 14), до складу якої входить будівля - слюсарна дільниця (площею 900,7 кв.м.), місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа 2354,8 кв.м, матеріали стін - цегла, частково пошкоджені, що належить боржнику АТ Перший Київський машинобудівний завод (а.с.47-49, а.с.282-283). У постанові від 01.08.2019 (а.с.282-283) зазначено, що під час проведення опису майна були присутні свідки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у присутності представника боржника - ОСОБА_3 , копію акта опису і арешту майна не отримав (а.с.283 - зворотній бік).

01.08.2019 прийнято постанову ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на нежитловий будинок літера Т західна прохідна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа 1024,6 кв.м., матеріали стін - цегла, частково пошкоджені, що належить боржнику АТ Перший Київський машинобудівний завод (а.с.50-52, 284-285). У постанові від 01.08.2019 (а.с.284-285) зазначено, що під час проведення опису майна були присутні свідки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у присутності представника боржника - ОСОБА_3 , копію акта опису і арешту майна не отримав (а.с.285 - зворотній бік).

01.08.2019 прийнято постанову ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на нежитлову будівлю корпус № 3 цех 15, до складу якого входить допоміжне приміщення Депо мотовозів загальною площею 545,1 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа 11018,2 кв.м, матеріали стін - цегла, частково пошкоджені, що належить боржнику АТ Перший Київський машинобудівний завод (а.с.53-55, а.с. 280-281).

01.08.2019 прийнято постанову ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на будівлю, корпус № НОМЕР_1 цеху № 9, до складу будівлі входять: група приміщень 1 загальною площею 1728,6 кв.м.; група приміщень 2 загальною площею 393,5 кв.м.; місця загального користування загальною площею 30,4 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа 2152,5 кв.м., матеріал стін - цегла, частково пошкоджені віконні рами та скло (а.с.56-58). У постанові від 01.08.2019 (а.с.280-281) зазначено, що під час проведення опису майна були присутні свідки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та у присутності представника боржника - ОСОБА_3 , копію акта опису і арешту майна не отримав (а.с.281 - зворотній бік).

Тобто, матеріали справи свідчать про опис та передачу нерухомого майна для реалізації: нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а не за адресою: АДРЕСА_2 згідно актів опису від 02.08.2019, що не відповідає листам контролюючого органу, який здійснює адміністрування ЄСВ.

Статтею 13 Закону № 2464 визначені права органів доходів і зборів при адмініструванні єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ). Так, органи доходів і зборів мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців (далі - ФОП) відомості про нарахування, обчислення і сплату ЄСВ, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених Законом № 2464; 2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, ФОП бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; 3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від ФОП усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ; 4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, ФОП копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується ЄСВ; 5) ініціювати застосування до платників ЄСВ судових процедур банкрутства; 6) застосовувати фінансові санкції, передбачені Законом № 2464; 7) стягувати з платників несплачені суми ЄСВ; 8) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄСВ; 9) у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати ЄСВ звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів.

Оцінюючи твердження відповідача стосовно пропуску строку звернення позивачем суд зазначає про таке. Згідно опису вкладення у цінний лист на адресу АТ Перший Київський машинобудівний завод позивачеві направлялись копії постанов опису та арешту майна від 01.08.2019 та від 02.08.2019 (а.с.290) та на адресу ГУ ДФС у м. Києві (а.с.291), проте у фіскальному чеку про направлення зазначеного цінного листа не зазначено штрихкодовий ідентифікатор, а відповідачем не надано доказів вручення зазначених постанов позивачу, у зв`язку з чим суд не бере до уваги посилання відповідача та третьої особи на пропуск позивачем строку звернення до суду як такі, що необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо зазначення у декларації майна та оцінки зазначених дій у контексті погодження майна для опису та продажу, суд зазначає, що подання декларації є обов`язком боржника у виконавчому провадженні та не свідчить про погодження відчуження майна.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Частиною 5 статті 24 Закону № 1404 встановлено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Згідно частини 1 статті 25 Закону № 1404 за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Частиною 4 статті 25 Закону № 1404 встановлено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо виконання рішення на території, на яку поширюються функції Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у контексті статті 24, 25 Закону № 1404 та на іншій території знаходження майна (за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, а не за адресою: АДРЕСА_3 ), 35) виконавче провадження відкрито за місцем знаходження частини майна боржника, проте матеріали справи не містять доказів узгодження реалізації іншого майна, ніж зазначено у листі стягувача.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) варто зазначити про таке.

Збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності самостійним суб`єктом господарювання, не є обставинами, що ототожнюються з поняттям стихійне лихо або інші непереборні обставини, з якими законодавець пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Період невиконання рішення для позивача (стягувача) є надмірно тривалим, що свідчить про недотримання справедливого балансу інтересів сторін у спорі. Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону належать примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Оцінюючи відповідність дій відповідача під час прийняття постанов від 01.08.2019 у ВП № 59445526 про опис та арешт майна боржника за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає про таке.

Право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку передбачено пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону № 1404. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 48 Закону № 1404: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Відповідно до частини 2 статті 48 Закону № 1404 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Відповідно до частини 5 статті 48 Закону № 1404 у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, що необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону № 1404 на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною другою статті 48 Закону № 1404 визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Судом встановлено, що 26.09.2019 відбулося звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, де зазначено, що рішення суду боржником самостійно не виконано (без зазначення номеру і дати рішення) сума звернення - 14326868,43 грн (а.с.38). Звернення стягнення відбувалось за рахунками відкритими у АТ Сбербанк , філія ПАТ ПІБ в м. Києві, АБ Укргазбанк , АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві, ПАТ Промінвестбанк , АТ Банк Січ (а.с.38-39).

Порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має особливості, що повинні враховуватись державним виконавцем під час виконавчого провадження. Проведення опису для виконання рішення майнового характеру має на меті звернення стягнення на майно боржника у достатньому обсязі для задоволення вимог стягувача.

Частиною 6 статті 48 Закону № 1404 встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі , необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Суд зазначає, що ВП № 59445526 відкрито з виконання вимоги ГУ ДФС у м. Києві про стягнення з АТ Перший Київський машинобудівний завод заборгованості із сплати єдиного внеску у сумі 349611,18 грн (а.с.33), натомість сума звернення стягнення у зведеному виконавчому провадженні 14 326 868,43 грн (а.с.37), а майно позивача відчужено на суму 23 544 100 грн (а.с.74-75), що значно перевищує як суму боргу за ВП № 59445526, так і у зведеному ВП № 59680285.

Державним виконавцем щодо арешту усього майна з проведення виконавчої дії сума звернення стягнення 14326868,43 грн (а.с.37-38) зазначено: рішення суду боржником в самостійному порядку не виконано (а.с.38) , проте щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ю-11853-23 У в ЄДРСР містяться ухвали у справах № 826/3907/16, 826/5865/16, 826/17245/16, 826/877/16 від 01.12.2015 № Ю-11853-23 У на суму 9 491 571,98 грн (недоїмка - 6 463 092,38 грн, штрафи - 834 360,52 грн, пеня - 2 194 119,08 грн), що не є рішенням суду із вирішення спору по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2019 пояснила стосовно наявності зазначення рішення суду технічною опискою.

Відповідно до вимоги про сплату боргу від 05.06.2019 № Ю-11853-23 У (а.с.154) ГУ ДФС у м. Києві вимагає від АТ Перший Київський машинобудівний завод сплатити недоїмку із сплати єдиного внеску у сумі 349611,18 грн. Дата набрання чинності вимогою 27.06.2019.

Принцип добросовісності означає обов`язок адміністративного органу діяти відповідно до загальновстановлених норм моралі та права, не допускати зловживання владою, не порушувати права та свободи осіб, приймати рішення, враховуючи як загальносуспільні так й індивідуальні інтереси.

Державний виконавець під час примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, зобов`язаний виконувати обов`язки державного службовця. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема: верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Накладення арешту на майно боржника є заходом примусового виконання рішення, направленим на забезпечення його реального виконання, під час вжиття якого державний виконавець має діяти з повним дотриманням відповідної процедури, зокрема з урахуванням того, що на певне майно згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до пункту 10 розділу 8 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5) після виявлення майна (коштів ) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Судом встановлено, що дії щодо звернення стягнення на кошти на рахунках у банках та арешт коштів боржника здійснено відповідачем після прийняття постанов від 01.08.2019 і 02.08.2019 про опис та арешт майна боржника, відповідно до яких описано та накладено арешт на майно нерухоме майно боржника загальною площею 17 417,14 кв.м., тобто з порушенням вимог частини 2 статті 48 Закону № 1404.

Судом встановлено, що за зведеним виконавчим провадженням № 59680285 об`єднано в одне виконавчі провадження: № 59445526 за вимогою від 05.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 349611,18 грн (а.с.33); від 03.04.2018 № 59662821 за вимогою про сплату боргу (недоїмки) у сумі 114784,17 грн (а.с.172), від 03.07.2019 № 59662942 за вимогою про сплату боргу (недоїмки) у сумі 3288761,44 грн (а.с.178), від 06.02.2018 № 59663059 за вимогою про сплату боргу (недоїмки) у сумі 9270832,69 грн (а.с.167). Разом з тим, у зведеному виконавчому провадженні суму звернення стягнення визначено 14 326 868,43 грн (а.с.38).

Надаючи оцінку діям відповідача у контексті перевірки на відповідність критеріям: безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації щодо реалізації повноважень з оформлення постанов від 01.08.2019 щодо опису і арешту майна у рядку щодо боржника - міститься відмітка прочерк (а.с.281, 283,285,287 - зворотній бік). Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо повноважень (довіреності) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , натомість у листі відповідача від 05.09.2019 № 9453/15.10-36 (а.с.305) зазначено: під час проведення виконавчих дій Вашими співробітниками з цього списку запропоновано майно, яке описано державним виконавцем , що не свідчить про добросовісність дій державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні.

Згідно частини 1 статті 1 Закону № 2864 встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. За визначенням статті 2 Закону № 2864 для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що належать виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, що виникла до 01.01.2011, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У преамбулі Закону № 2864 зазначено, що цей закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Пунктом 3.6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003, зазначено: Конституційний Суд України виходить із того, що Закон (№ 2864) не порушує конституційної вимоги обов`язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону (№ 2864) ним не скасовуються, вони залишаються у силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто, Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання. З огляду на це необґрунтованим є твердження суб`єкта права на конституційне подання, що оспорюваний Закон (№ 2864) суперечить статті 124 Конституції України .

Законом № 2864 встановлено мораторій на примусове відчуження майна державних підприємств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Вказана заборона поширюється також і на випадки відчуження майна, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що належать виконанню Державною виконавчою службою.

Відповідачем та третьою особою не заперечується, що АТ Перший Київський машинобудівний завод є державним підприємством із більш ніж 25-відсотковою часткою державного майна у його статутному фонді, діє як акціонерне товариство, що належить до сфери управління Фонду державного майна України.

Отже, на позивача поширюється дія встановленого статтею 1 Закону № 2864 мораторію на примусове відчуження майна, що унеможливлює накладення арешту на майно позивача органами Державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності від 21.09.2006 № 185-V (далі - Закон № 185) встановлено обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності, зокрема нерухомого майна об`єктів державної власності, що не належать приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об`єктів соціальної сфери, гуртожитків та об`єктів незавершеного капітального будівництва у комунальну власність (крім об`єктів соціальної сфери, гуртожитків та об`єктів незавершеного будівництва, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України) та на відчуження шляхом приватизації, а також на рішення державних підприємств, установ і організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі, про відчуження житла працівникам таких підприємств, установ, організацій та господарських товариств шляхом продажу, що здійснюється на виконання умов укладених колективних договорів без застосування конкурентних засад.

Щодо нерухомого майна об`єктів державної власності, що не належать приватизації , не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Згідно Додатку 2 до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07.07.99 № 847-XIV (далі - Закон № 847), що був чинний у період вчинення відповідачем оскаржуваних дій - втрата чинності відбулася 20.10.2019) до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації входить відкрите акціонерне товариство Більшовик (ЄДРПОУ 14308569), що відповідно до пункту 7 наказу Фонду державного майна України від 10.05.2018 № 624 змінює найменування з публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Більшовик на акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод , скорочене найменування з ПАТ НВП Більшовик на АТ ПКМЗ .

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 08.06.2016 № 398 від 21.02.2018 № 555 АТ ПКМЗ не включений у вказаний перелік. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/83-2015-п/print

02.10.2019 прийнято Закон України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації № 145-IX відповідно до пункту 3 розділу ІІІ якого зазначено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, що на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

З огляду на те, що спір у справі стосується права власності осіб на об`єкти нерухомого майна, суд відповідної юрисдикції шляхом провадження здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок - і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Відповідна правова позиція викладена в постановах ВС від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17.

Захист права власності фізичних та юридичних осіб гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Статті 15 та 16 ЦК України вказують, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статті 316, 317, 319, 321 ЦК України вказують, що право власності є непорушним, власник речі має право користуватися, володіти та розпоряджатися своїми речовими правами на власний розсуд незалежно від волі інших осіб. Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Більше того, положення статті 60 Закону України Про виконавче провадження передбачають, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Позови власників майна щодо зняття арешту з їх власності на яке було накладено арешт за виконавчими провадження щодо третіх осіб розглядаються у порядку цивільного судочинства. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 640/7794/16-ц (ЄДРСР 74376418).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 5 статті 48 Закону № 1404 у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404 виконавче провадження належить закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 статті 40 Закону № 1404 встановлено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, що у день її прийняття надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 57 Закону № 1404 встановлено особливості визначення вартості майна боржника та оцінка майна боржника. Так, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторін виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Під час проведення опису державний виконавець має дотримуватися принципу якнайскорішого та законного вчинення виконавчого провадження, враховуючи інтереси та законні права обох сторін. Для забезпечення прав боржника пропонується надати йому можливість звернення з письмовою заявою, яка має зберігатись разом із актом опису майна і де зазначаються причини, за яких боржник просить не застосовувати стягнення до окремих речей (належність їх третім особам, їх значна моральна значущість для боржника або його родини тощо), а також пропозиція звернення стягнення на альтернативні речі. Останнє положення стосується звернення стягнення в інтересах стягувача. Однак така заява не повинна мати процесуального значення і зупинити виконавче провадження. В цьому випадку, якщо відповідна заява боржника була письмовою, державний виконавець має винести постанову щодо можливості або неможливості її врахування, а також зобов`язати боржника повідомити третіх осіб про те, що протягом п`яти днів майно не буде вилучатись і вони вправі подати позов про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Першочерговість стягнення щодо рухомого майна боржника має визначатись з урахуванням інтересів стягувача, явка якого для проведення опису майна в цьому випадку є доцільною та необхідною.

Судом встановлено, що на позивача розповсюджується дія Закону № 2864.

Згідно пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна від 18.01.2018 № 2269-VIII (далі - Закон № 2269) рішення про приватизацію - рішення, що приймається органами приватизації щодо кожного об`єкта приватизації шляхом видання наказу. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 11 Закону № 2269 ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України. Без прийняття рішення органами приватизації про приватизацію об`єкта, об`єкти не належать приватизації.

Відповідно до статтей 1, 2 Закону № 2864 встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Судом встановлено, що у статутному капіталі позивача частка держави становить 100 відсотків, що підтверджується інформаційною довідкою Національного депозитарію України від 21.08.2018 № 164493 (а.с.203).

Судом встановлено, що арешт накладено на все майно, вартість якого значно перевищує суму звернення стягнення, що не є пропорційним у спірних правовідносинах.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, а тому належить задоволенню частково.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В постановах Верховного Суду України у справах від 15.03.2017 №3-1515гс16, від 25.01.2017 №3-1533гс16, від 23.11.2016 №3-1058гс16, від 05.10.2016 №3-604гс16, викладено таке: власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК) .

Враховуючи зазначене, Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод у період вчинення оскаржуваних дій був об`єктом права державної власності, що не належить приватизації, і, відповідно до абзацу 1 частини 9 статті 11 Закону № 185 щодо нерухомого майна цього підприємства не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Суд зазначає, що законодавець, встановлюючи обмеження на відчуження нерухомого майна об`єктів державної власності, не ставить ці обмеження у залежність від використання/невикористання державним підприємством такого майна.

Згідно частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач вчиняючи дії щодо проведення опису нерухомого майна АТ ПКМЗ : нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м. у виконавчому провадженні № 59445526 та, передаючи нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (474,8 кв.м. + 2354,8 кв.м. + 1024,6 кв.м. + 392,5 кв. м.+ 2152,5 кв.м.) для реалізації діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законами України, без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Разом з тим, саме скасування рішення (постанови) суб`єкта владних повноважень означає втрату чинності таким рішенням з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Згідно пункту 16 розділу 8 Інструкції № 512/5 у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна, в якій обов`язково зазначається висновок з урахуванням вимог Закону щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, що призвели до порушення порядку накладення арешту, вирішується питання про скасування постанови про арешт майна боржника, під час винесення якої порушено порядок накладення арешту, визначається які дії необхідно вчинити державному виконавцю щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання Правосуддя та суспільство зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень. ЄСПЛ у рішенні у справі Ponomariov проти України від 03.04.2008, № 61333/00 наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - ЄКПЛ) має розумітися у світлі преамбули ЄКПЛ, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що являє собою сукупність вимог до діяльності органів державної влади, змісту правових актів, здійснення судочинства та правозастосовної діяльності в цілому.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була би рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, пункт 71).

Відповідно до частини 3 статті 74 Закону № 1404 рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом.

Судом встановлено, що оскаржувані дії відповідачем було вчинено після об`єднання виконавчих проваджень у зведеному виконавчому провадженні № 59680285. Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо пропорційності, зокрема оцінки дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) варто зазначити про таке.

Згідно постанови про арешт коштів боржника (а.с.38-39) звернення стягнення на кошти на рахунках боржника 26.09.2019 вчинено без урахування повідомлення АТ ПКМЗ від 25.07.2019 № 199-13, отриманого відповідачем 30.07.2019 вх.2866/15.10-35 щодо неможливості арешту рахунку № НОМЕР_2 з якого виплачується заробітна плата, виплати із заробітної плати та податки до державного бюджету (а.с.247). Такі дії виконавця суперечать конституційним гарантіям та діючому законодавству: накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, що призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав працюючих (ВГСУ від 29.11.16 справа № 905/3472/15).

Суд, надавши оцінку діям державного виконавця за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій державного виконавця Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенка Володимира Михайловича у зведеному виконавчому провадженні № 59680285 щодо проведення опису та передачі нерухомого майна: нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 , 49/2 для реалізації та зобов`язання керівника Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області провести перевірку рішень і дій вчинених державним виконавцем Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенком Володимиром Михайловичем у зведеному виконавчому провадженні № 59680285.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1921 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 139, 242-245, 255, 268, 269, 271, 272 287, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенка Володимира Михайловича у зведеному виконавчому провадженні № 59680285 щодо проведення опису нерухомого майна АТ ПКМЗ : нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 49/2.

Визнати протиправними дії державного виконавця Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенка Володимира Михайловича у зведеному виконавчому провадженні № 59680285 щодо передачі нерухомого майна: нежитлові будівлі загальною площею 6399,20 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 Київ АДРЕСА_4 49/2 для реалізації.

Зобов`язати керівника Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області провести перевірку рішень і дій, вчинених державним виконавцем Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Носенком Володимиром Михайловичем у зведеному виконавчому провадженні №59680285.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (вул. Шевченка, 11, смт. Драбів, Черкаська область, 19800, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34238381) на користь Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод (просп. Перемоги, 49/2, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14308569) судові витрати із сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 272, 293, частиною 6 статті 287, статтями 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод [просп. Перемоги, 49/2, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14308569];

відповідач: Драбівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області [вул. Шевченка, 11, смт. Драбів, Черкаська область, 19800, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34238381];

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Агроміл Дистрибьюшн [вул Козелецька, 24, оф. 10, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39469617]

Повне судове рішення складено і проголошено 29.10.2019.

Суддя Л.В. Трофімова