Рішення

від 29.10.2019 по справі 640/8972/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2019 року № 640/8972/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Н-БУРГЕР доГоловного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №КВ791/57/АВ/П/ФС-380 від 14 травня 2019 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Н-БУРГЕР (далі - ТОВ Н-БУРГЕР , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області, відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ791/57/АВ/П/ФС-380 від 14 травня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 08 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року відповідачем проведено перевірку ТОВ Н-БУРГЕР з питань додержання законодавства про працю, за результатами якої відповідачем винесено спірну постанову про накладення штрафу, у зв`язку із тим, що у день звільнення працівника ОСОБА_1 ТОВ Н-БУРГЕР не проведено виплату всіх належних до виплати сум, що є порушенням частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки працівник ОСОБА_1 01 березня 2019 року звернувся до ТОВ Н-БУРГЕР із заявою про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, до якої було додано листок непрацездатності серії АДІ №196504 від 14 березня 2018 року та довідку про трудовий та страховий стаж, тобто листок непрацездатності ОСОБА_1 було надано майже через рік після звільнення. При цьому, позивач зауважує, що 07 березня 2019 року ним було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також про необхідність надання банківських реквізитів для перерахування належних до виплати грошових коштів. Після отримання банківських реквізитів, ТОВ Н-БУРГЕР перерахував на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти.

Таким чином, на думку позивача, невчасна сплата позивачу лікарняних відбулась у зв`язку з недобросовісними діями працівника ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), або заяву про визнання позову.

20 червня 2019 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що при звільненні працівника ОСОБА_1 виплата усіх сум, що належать йому від ТОВ Н-БУРГЕР не проведена в день звільнення, що є порушенням частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України. Відповідно до листка непрацездатності №196504 від 14 березня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 14 березня 2018 року до 21 березня 2018 року включно. Даний листок є оформленим і виданим згідно чинного законодавства. При цьому, ОСОБА_1 не отримано виплату розрахункових коштів в повному обсязі за перших п`ять днів при звільненні 29 березня 2018 року.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

За результатами проведення у період з 08 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року перевірки ТОВ Н-БУРГЕР з питань дотримання законодавства про працю, ГУ Держпраці у Київській області складено акт інспекційного відвідування №КВ791/57/АВ

22 березня 2019 року заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування, яким, на період з 08 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року, направлено головного державного інспектора Дмитренко А .В. для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у ТОВ Н-БУРГЕР (код ЄДРПОУ 37354544, юридична адреса: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33, офіс 46, фактична адреса: м. Київ, вул. Здолбунівська, 3).

18 квітня 2019 року інспектором праці Куліш Н.І. складено вимогу про надання документів №791, якою зобов`язано ТОВ Н-БУРГЕР надати копії необхідних для проведення інспекційного відвідування документів.

За результатами проведення інспекційного відвідування, інспектором праці Куліш Н.І. , у присутності директора ТОВ Н-БУРГЕР Джонні Гарольда Бергендала , було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ791/57/АВ від 19 квітня 2019 року (далі - Акт перевірки) за висновками якого, виявлено порушення частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України - при звільненні працівника ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать йому від ТОВ Н-БУРГЕР не проведено в день звільнення, що є порушенням частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України. Відповідно до листка непрацездатності №196504 від 14 березня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 14 березня 2018 року по 21 березня 2018 року включно. Даний листок є оформленим і виданим згідно вимог винного законодавства. ОСОБА_1 не отримано виплату розрахункових коштів в повному обсязі за перших п`ять днів при звільненні 29 березня 2018 року.

У подальшому, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області Андрієнком В.С. винесено постанову про накладення штрафу №КВ791/57/АВ/А/ФС-380 від 14 травня 2019 року, якою, на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України Про зайнятість населення , частини 3 статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на ТОВ Н-БУРГЕР накладено штраф у розмірі 4 173, 00 грн.

Незгода позивача із зазначеною постановою, зумовила його звернення до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзаців 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.

У відповідності до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція №81), Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Стаття 16 Конвенції №81 визначає, що Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

За приписами пункту 10 Порядку №506 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, будь - яке порушення вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас, при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

З оскаржуваної постанови вбачається, що під час інспекційного відвідування виявлено, що при звільненні працівника ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать йому від ТОВ Н-БУРГЕР не проведено в день звільнення, що є порушенням частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України. Відповідно до листка непрацездатності №196504 від 14 березня 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 14 березня 2018 року по 21 березня 2018 року включно. Даний листок є оформленим і виданим згідно вимог винного законодавства. ОСОБА_1 не отримано виплату розрахункових коштів в повному обсязі за перших п`ять днів при звільненні 29 березня 2018 року.

Так, за визначенням, наведеним у частині першій статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 березня 2018 року, наказом ТОВ Н-БУРГЕР №22/к/тр про звільнення з посади від 29 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади молодшого члена бригади ресторану виробничого відділу ТОВ Н-БУРГЕР з 29 березня 2018 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Також у наказі зазначено про необхідність виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 3 календарні дні невикористаною щорічної відпустки та всіх сум, що належать йому від Товариства.

01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Н-БУРГЕР із заявою, у якій повідомив, що з 13 лютого 2018 року по 29 березня 2018 року він працював у ТОВ Н-БУРГЕР на посаді молодшого члена бригади ресторану. 14 березня 2018 року він захворів та отримав листок непрацездатності серії АДІ №196504 від 14 березня 2018 року, виданий КНП Центр первинної медико - санітарної допомоги №2 Голосіївського району м. Києва (Амбулаторія загальної практики сімейної медицини №7) на термін його хвороби, який становив з 14 березня 2018 року по 21 березня 2018 року (включно). Зазначив, що у зв`язку з вищевикладеним, вважає, що має право на призначення та отримання сум виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності.

До вказаного листа ним був долучений листок непрацездатності серії АДІ №196504 від 14 березня 2018 року та довідка про страховий (трудовий) стаж від Пенсійного фонду України.

ТОВ Н-БУРГЕР листом від 07 березня 2019 року за вих. №2019/03/07-01 повідомило ОСОБА_1 про прийняття рішення про нарахування та виплату останньому допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виникла за період його роботи в ТОВ Н-БУРГЕР , а саме: з 13 лютого 2018 року по 29 березня 2018 року включно у загальному розмірі 353, 76 грн. з урахуванням податків.

Крім того, в вказаному листі зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не вказав у заяві банківських реквізитів для перерахування суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, йому було запропоновано невідкладно з моменту отримання цього листа повідомити у письмовому вигляді ТОВ Н-БУРГЕР про банківські реквізити, за якими необхідно перерахувати суму нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно відомостей ПАТ УКРПОШТА лист ТОВ Н-БУРГЕР від 07 березня 2019 року за вих. №2019/03/07-01 ОСОБА_1 отримав 26 березня 2019 року.

29 березня 2019 року грошові кошти у сумі 177, 98 грн. були перераховані на банківські реквізити ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №1589 від 29 березня 2019 року.

Нормативно - правовим актом, що відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я є Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 16 Закону № 1 105-XIV застраховані особи зобов`язані:

1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;

2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд зазначає, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України, відповідачем здійснено протиправно, оскільки дані виплати врегульовані спеціальним Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яким чітко регламентована незалежність останніх від дати звільнення.

Вказана правова позиція також зазначена у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №809/575/16 (адміністративне провадження №К/9901/12190/18).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність вини ТОВ Н-БУРГЕР у нездійсненні виплати працівнику ОСОБА_1 . допомоги по тимчасовій непрацездатності у день його звільнення та протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу №КВ791/57/АВ/П/ФС-380 від 14 травня 2019 року, прийнятої ГУ Держпраці у Київській області, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача та її скасування.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу №КВ791/57/АВ/П/ФС-380 від 14 травня 2019 року, не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Н-БУРГЕР (код ЄДРПОУ 37354544, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33, офіс 46) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) про накладення штрафу №КВ791/57/АВ/П/ФС-380 від 14 травня 2019 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Н-БУРГЕР (код ЄДРПОУ 37354544, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33, офіс 46) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко