Рішення

від 28.10.2019 по справі 529/797/19

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/797/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гвоздика А. Є. у приміщенні Диканського районного суду в смт. Диканька, розглянувши без проведення судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог Виконавчий комітет Дібрівської сільської ради як орган опіки та піклування, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання колишньої дружини ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та неповнолітнього онука ОСОБА_3 , такими, що втратили право проживання (користування ) житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на підставі договору купівлі продажу, укладеного 25 жовтня 1997 року, являється власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . В цьому будинку, окрім інших осіб зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та її неповнолітній син, тобто онук позивача, ОСОБА_3

Наразі відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 неповнолітній син ОСОБА_3 значний час проживають за іншими адресами зі своїми сім`ями. А відповідач ОСОБА_4 - колишня дружина, на протязі п`яти років не проживає в належному йому будинку, її місце проживання йому невідоме.

Вказуючи на те, що відповідачі не проживають та не користуються даним житловим приміщенням, в добровільному порядку знятися з реєстрації відмовляються, що в свою чергу позбавляє останнього можливості оформити субсидію, позивач звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Враховуючи характер спору, який, виник з житлових правовідносин, який є немайновим, а також є незначної складності, є пріоритетним швидке вирішення вказаної справи, окрім цього не підпадає під положення ч. 4 ст. 247 ЦПК України у якій передбаченні спори які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження, дана справа є малозначною, а тому відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України вона була розглянута без повідомлення сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З наявних у матеріалах справи поштових розписок про отримання кожним відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позову з доданими до неї копіями документів вбачається, що відповідачі зазначені документи отримали заздалегідь, однак у визначений їм строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подали, що в свою чергу, на думку суду свідчить про байдуже ставлення таких як до вимог позивача, так і до розгляду справи стосовно них.

Третя особа - виконавчий комітет Дібрівської сільської ради як орган опіки та піклування - у визначений судом строк, в порядку ст. 181 ЦПК України, письмових пояснень не подала.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з належно завіреної копії Договору купівлі продажу, укладеного 25 жовтня 1997 року, позивач по справі є власником житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

На даний час у належному йому домоволодінні зареєстровані, окрім інших осіб і відповідачі по справі, які з 2014 року і по сьогоднішній день не проживають та не користуються вказаним житлом, оскільки проживають за іншими адресами.

Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по справі є дочками позивача, а ОСОБА_3 - онуком і являються членами сім`ї останнього.

З актів обстеження господарства, яке розташоване по АДРЕСА_1 від 23.05.2018 року, 21.06.2018 року, 23.07.2018 року, 30.08.2018 року, 24.09.2018 року, 30.10.2018 року, 27 листопада 2018 року, 27.12.2018 року, 28.01.2018 року, 04.03.2019 року, 22.03.2019 року, 07.05.2019 року, 03.06.2019 року та 24.06.2019 року складених за участі секретаря сільської ради Сторчун Г.І., Депутата сільської ради ОСОБА_7 , сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вбачається, що відповідачі за вказаною вище адресою зареєстровані, але не проживають з 2014 року.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житловим приміщенням у разі відсутності члена сім"ї без поважної причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З вище наведеного вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 за місцем своєї реєстрації не проживає більше року не користуються вказаним житловим приміщенням, постійно проживає в іншому місці, а реєстрація відповідачів у належному позивачеві житловому будинку перешкоджає останньому як власнику отримати субсидію на житлово-комунальні послуги, тому суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 підлягають визнанню таким, що втратили право користування житловим приміщенням в домоволодінні позивача.

В той же час, як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого подружжя, позивач та відповідач ОСОБА_10 , уклали між собою шлюб 14 вересня 1991 року, який зареєстрований Виконавчим комітетом Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області, актовий запис 12.

26 листопада 2013 року шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 21.

Таким чином, судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_4 з 14 вересня 1991 року до 26 листопада 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Саме в період шлюбу позивачем було придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 , а отже відповідно до ст. 60 СК України , даний житловий будинок має статус спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В пункті 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України , статті 316-319 ЦК ), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71 , 72 , 109 , 110 , 116 Житлового кодексу Української РСР . Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71 , 72 , 116 , 156 ЖК УРСР ; стаття 405 ЦК ), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 346 ЦК України, врегульовані підстави припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам`яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки положення частини другої статті 405 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини. А самі по собі обставини того, що відповідач ОСОБА_4 не проживає та не користується житловим будинком понад рік, не може слугувати підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного, керуючись ст. 72 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 7, 8, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , проживаючого в с. Діброва Диканського району Полтавської області, до ОСОБА_2 , яка діє за себе та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , які проживають по АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , проживаючої по АДРЕСА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог Виконавчий комітет Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області, с. Діброва Диканського району Полтавської області, Код ЄДРПОУ 21046727, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, задоволити частково.

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий: