Справа № 548/1988/19
Провадження № 2/548/704/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.10.2019 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді- Коновод О.В.
за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1 ( дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ), є дочкою ОСОБА_3 , що доводиться копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 та копією свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_2 .
30 серпня 2003 року спадкодавець ОСОБА_3 померла в с. Попівка Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть Серії НОМЕР_3 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її спадкове майно, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки виконавчого комітету Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 1006 від 25.07.2019 року слідує, що згідно записам в погосподарській книзі №6 за 2016-2023 роки, особовий рахунок № НОМЕР_4 житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася, але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання представник відповідача Новоаврамівської сільської ради Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що позов визнають та не заперечують проти його задоволення.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з повідомленням державного нотаріуса Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. від 11.09.2019 року за № 1113/01-16 спадкова справа до майна ОСОБА_3 відкрита у цій держнотконторі 20.02.2004 року за № 142/2004 на підставі моєї заяви про прийняття спадщини. Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у даній спадковій справі немає. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відсутня можливість оформити право власності на нього у нотаріальному порядку, тому державним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка прийняла її спадщину, тому має право успадкувати належне їй спадкове майно.
З довідки Комунального підприємства Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації від 12.09.2019 року № 47 слідує, що станом на 29.12.2012 року нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 КП Лубенське МБТІ не зареєстроване.
Згідно Звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна, виготовленого ПП Бюро послуг та консультацій , вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку Літ. А-1, загальною площею 61, 2 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., літньої кухні Літ.Б, сараю Літ.В, сажу Літ. Г, вбиральні Літ. Д, колодязя №1, огорожі №2, становить станом на 12 вересня 2019 року - 27 919,00 гривень.
З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ПП Бюро послуг та консультацій станом на 12 вересня 2019 року вбачається, що господарські будівлі вказаного домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у задовільному технічному стані та придатний до подальшої експлуатації.
З листа Міністерства юстиції від 21.02.2005 року за № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника(спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.
Належність вказаного спадкового нерухомого майна померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 доводиться довідкою виконавчого комітету Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 1006 від 25.07.2019.
Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.
Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
З огляду на зазначене, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою права або може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Під змістом позову розуміють саме вид (спосіб) судового захисту прав та законних інтересів, з яким позивач звертається до суду (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду № 5 від 12.06.2009 року).
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Статтею 328 цього Кодексу визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, для реалізації набуття позивачем права власності щодо вказаного нерухомого майна необхідно визнати право власності на нього у порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 318, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на неприватизованій земельній ділянці, що складається з: житлового будинку Літ. А-1, загальною площею 61, 2 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м., літньої кухні Літ.Б, сараю Літ.В, сажу Літ. Г, вбиральні Літ. Д, колодязя №1, огорожі №2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 28.10.2019 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: село Попівка Хорольського району Полтавської області, індекс: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Новоаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, адреса: село Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, індекс : 37842, код ЄДРПОУ: 22535517 .
Суддя: О.В. Коновод
Суд | Хорольський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 28.10.2019 |
Оприлюднено | 30.10.2019 |
Номер документу | 85278297 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Хорольський районний суд Полтавської області
Коновод О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні