Рішення

від 30.10.2019 по справі 547/1240/18

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/1240/18

Провадження №2/547/208/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Совєтовій О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що за свого життя ОСОБА_2 побудував вказаний житловий будинок, не здійснивши в подальшому державну реєстрацію свого права власності на нього у передбаченому законом порядку. Постановою державного нотаріуса від 26.11.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове майно, що належало ОСОБА_2 з підстави відсутності правовстановлюючого документа на підтвердження набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно. За вказаних обставин позивач змушена звернутись до суду з позовом про визнання за нею в порядку спадкування права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , від якого залежить реалізація її прав, як спадкоємця за заповітом.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явилися. Згідно письмової заяви представника, останній прохав суд розглянути справу в підготовчому засіданні без його участі та участі позивача. Підтримав позов в повному обсязі заявлених вимог та прохав суд його задоволити (а.с.76).

В судове засідання представник відповідача Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області не з`явився. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Згідно письмової заяви прохав суд розглянути цивільну справу без його участі. Зазначив про визнання позову та відсутність заперечень проти його задоволення (а.с.63).

Відповідно до ч.1 ст.198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу ІІІ, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, з огляду на письмову заяву сторін по справі, суд приходить до висновку про можливість проведення підготовчого засідання за їх відсутності, та, з урахуванням визнання відповідачем позову, вирішення питання про ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що за життя гр-н ОСОБА_2 згідно заповіту від 26.03.1998 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, заповів все належне йому майно позивачу по справі ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_1 ), виданого Василівською сільською радою Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Василівка Семенівського району Полтавської області у віці 74 років (а.с.6).

Як вбачається із довідки №695, виданої 26.11.2018 року виконавчим комітетом Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, згідно запису в погосподарській книзі №1 Василівської сільської ради, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (номер погосподарського обліку 01-0036-3), побудований у 1964 році та належить померлому ОСОБА_2 (а.с.12).

Згідно довідки №11, виданої 26.11.2018 року виконавчим комітетом Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та до дня смерті проживав по АДРЕСА_1 одиноко. За життя ним був складений заповіт на ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до технічного паспорту та інформаційної довідки, виданих 28.11.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехЕксперт-БТІ", по вул.Садовій, №22 в с.Василівка Семенівського АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок літ.А-1 загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 23,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сараєм-гаражем-літньою кухнею (літ. Б ), погрібом (літ. під Б ), воротами №1 , право власності на який не зареєстровано. Самовільного перепланування та добудов не виявлено (а.с.13-14).

Постановою державного нотаріуса Семенівської державної нотаріальної контори Полтавської області від 26.11.2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок у зв`язку з відсутністю наданого нотаріусу правовстановлюючого документа, що підтверджує набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно (а.с.9).

Судом по справі також встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , що безпосередньо підтверджується матеріалми спадкової справи №257/2005, заведеної 16.06.2005 року, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 11.11.2005 року державним нотаріусом Семенівської нотаріальної державної контори та зареєстрованим реєстрі за №1482, згідно якого до складу успадкованого позивачем майна входить земельна ділянка розміром 3,23 га, розташована на території Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області (а.с.72).

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення у підготовчому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому, зокрема, ст.206 ЦПК України.

За змістом ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги письмову заяву відповідача, суд приходить до висновку про те, що визнання представником відповідача Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області позову здійснено у процесуальній формі та порядку, що відповідають вказаним вище вимогам ч.1 ст.206 ЦПК України.

Щодо наявності законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За змістом п.п.4.14, 4.15 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

На підставі викладеного, з урахуванням відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку про те, що звернення позивача по справі ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , як спадкодавця, до суду з позовом про визнання за нею в порядку спадкування права власності на нерухоме майно, що було набуте ОСОБА_2 за життя та постійно перебувало у його володінні та користуванні, здійснено у спосіб, передбачений законом, а тому порушене право позивача на реалізацію своїх спадкових прав підлягає судовому захисту.

Відповідно до роз`яснень п.3.1, викладених в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

На підставі викладеного, враховуючи, що правовідносини, пов`язані з набуттям спадкодавцем ОСОБА_2 права власності на вказаний вище житловий будинок виникли до 01.01.2004 року, тобто до дати набрання чинності ЦК України, судом при вирішенні спору застосовуються положення законодавства, чинного на дату будівництва (створення) нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Так, на дату побудови житлового будинку (1964 рік) питання набуття громадянами права власності регулювалися Указом Президії Верховної ради СРСР від 26.08.1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (втрата чинності згідно Указу Президії від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ) і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , які зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно ст.1 Указу від 26.08.1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26.08.1948 року було визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

З огляду на викладене, підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування його ним з додержанням вимог цих актів законодавства і вказані правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 18 грудня 2013 року у цивільній справі №6-137цс13, предметом якої був спір про встановлення юридичних фактів і визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, та відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, при вирішенні спору, суд враховує положення Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність 13.12.1995 року (далі - Інструкція від 31.01.1966 року), та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР , затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, яка втратила чинність 07.07.1994 року (далі - Інструкція від 31.10.1975 року).

Так, за змістом п.1 Розділу І Інструкції від 31.01.1966 року реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих. Тобто у період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна в сільській місцевості не проводилась.

Разом з тим, відповідно до п.62 Інструкції від 31.10.1975 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, могли бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Таким чином, з урахуванням викладеного, а також того, що обов`язкова реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ могла здійснюватись на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції від 31.01.1966 року), а записи в погосподарських книгах, як особливій формі статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, суд приходить до висновку про належність наданого позивачем письмового доказу у виді наданої органом місцевого самоврядування довідки, сформованої на підставі інформації з погосподарської книги про наявні відомості щодо об`єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , на підтвердження його належності на праві власності ОСОБА_2 ..

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за нею в порядку спадкування права власності на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявністю фактичних та правових підстав виникнення права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, а саме: відомостями з погосподарської книги за місцезнаходження будинку, наданими Василівською сільською радою Семенівського району Полтавської області, про належність спадкодавцю ОСОБА_2 вказаного вище житлового будинку; технічного паспорту на цей будинок; постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.11.2018 року.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із вимог діючого законодавства України та необхідності застосування виняткового способу захисту інтересів позивача, як спадкоємця, з урахуванням існуючих перешкод для оформлення ним спадкових прав у нотаріальному порядку, та відсутності при цьому порушень прав, свобод та інтересів інших осіб.

Щодо стягнення з відповідача по справі Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області на користь позивача судових витрат у вигляді сплаченого ним судового збору при поданні позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем у поданій до суду позовній заяві не зазначено про наявність у неї наміру стягувати з відповідача судові витрати у виді сплаченого нею судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого нею судового збору, що становить 1393 грн. 81 коп..

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 200, 206, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, зазначеними в технічному паспорті, а саме: житловий будинок (літера А-1 ) загальною площею 45,4 кв.м, житловою площею 23,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сараєм-гаражем-літньою кухнею (літера Б ), погрібом (літера підБ ), ворота №1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у виді сплаченого нею судового збору в сумі 1393 грн. 81 коп. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: с.Чаплинці Семенівського району Полтавської області АДРЕСА_2 поштовий індекс АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Василівська сільська рада Семенівського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Шевченка, буд.№43 с.Василівка Семенівського району Полтавської області, поштовий індекс 38254, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25154454.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Суддя Семенівського районного суду

Полтавської області С.Ю.Атаманова