Ухвала

від 30.10.2019 по справі 910/14970/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.10.2019Справа № 910/14970/19

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши заяву заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Пошта (03131, місто Київ, Столичне шосе, будинок 103, корпус 1, поверх 9; код ЄДРПОУ 31316718) до Товариства з обмеженою відповідальністю Крідарбуд (03045, місто Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 60; код ЄДРПОУ 39974736) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за Договором в сумі 14 249, 63 грн., пені в сумі 544, 22 грн., 30% річних в сумі 480, 19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова пошта (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Крідарбуд (далі - боржник) заборгованості в сумі 14 249, 63 грн., пені в сумі 544, 22 грн., 30% річних в сумі 480, 19 грн.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю Нова пошта заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.

Так, підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу, зокрема, щодо стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, сума якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимоги щодо форми та змісту судового наказу встановлені статтею 150 Господарського процесуального кодексу України.

Так, пунктом 2 частини 3 вищевказаної норми процесуального права передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника.

Разом з тим, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в сумі свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

30.09.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401- VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1401), яким внесено зміни до Конституції України та доповнено Основний Закон окремими статтями.

За приписами частин третьої та четвертої статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону № 1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді, зокрема, у малозначних спорах.

При цьому відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

За змістом статті 131-2 Конституції України необхідність її додаткової регламентації законом передбачена частиною четвертою цієї статті щодо встановлення винятків представництва в суді адвокатами, зокрема, визначення поняття малозначних спорів.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, сторона у справі, віднесеної законом до малозначних, не позбавлена права на представництво своїх інтересів представником на підставі довіреності за відсутності у нього статусу адвоката, у тому числі і на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Суд зазначає, що заява про видачу судового наказу підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта Дещенко Анатолієм Сергійовичем.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (частини 6, 7 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначене дає підстави вважати, що в разі підписання заяви про видачу судового наказу представником заявника, до означеної заяви має бути долучений або оригінал документа, що посвідчує право представника на вчинення такої дії або належним чином завірена копія зазначеного документа.

Згідно з частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Проте, заявником до заяви про видачу судового наказу додано фотокопію довіреності від 17.07.2019 на ім`я ОСОБА_1 , яка не засвідчена у встановленому законом порядку, зокрема не містить назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до заяви про видачу судового наказу заявником всупереч вимог пункту 2 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України не було додано документа, що підтверджує повноваження представника ОСОБА_1 на підписання та подання заяви про видачу судового наказу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта .

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю Нова пошта заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам, викладеним у статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє заявнику у видачі судового наказу на підставі пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись статтями 148, 150, пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Нова пошта у задоволенні заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Крідарбуд про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 14 249, 63 грн., пені в сумі 544, 22 грн., 30% річних в сумі 480, 19 грн.

2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та згідно з положеннями статті 256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака