Рішення

від 16.10.2019 по справі 916/132/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/132/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дімова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (65031, м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd" (050061, Казахстан, м. Алмати, вул. Чурина, буд. 3, оф. 5)

про розірвання договору та стягнення 8 716,12 доларів США

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ :

21.01.2019р. Приватне акціонерне товариство "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd", в якій просить суд розірвати Договір поставки № 11 від 26 вересня 2016 року, укладений між ПрАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" та ТОВ "Aitesk Ltd", стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № 11 від 26.09.2016 р. у розмірі 4 013,76 доларів США., суму неустойки у розмірі 3 652,52 доларів США., суму штрафу за невиконання умов Договору у розмірі 802,75 доларів США., суму 3% річних від простроченої суми зобов`язання у розмірі 247,09 доларів США., а також суму сплаченого судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №11 від 26.09.2016р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2019р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху.

Вказаною ухвалою позивачу встановлено строк до 08.02.2019р. для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 876,29 грн; доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; письмового підтвердження стосовно того, що ПрАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" не подано іншого позову до ТОВ "Aitesk Ltd" з тим самим предметом та з тих самих підстав.

11.02.2019р. до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (направлена поштою 08.02.2019р.) надійшла заява з додатками, згідно якої позивач на виконання вимог вищевказаної ухвали суду такі недоліки усунув та просив суд відкрити провадження у справі, надавши при цьому платіжне доручення №65168364 від 31.01.2019р., що підтверджує сплату судового збору у сумі 876,29 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2019 р., враховуючи усунення недоліків позовної заяви, судом відкрито провадження у справі № 916/132/19, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

При цьому, з огляду на необхідність належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, який, як зазначено позивачем у позовній заяві, знаходиться за адресою: Казахстан, м. Алмати, вул. Чурина, буд. 3, оф. 5, вищевказаною ухвалою суду підготовче засідання у справі призначено на "19" червня 2019 р. о 10:30, провадження у справі зупинено до зазначеної дати.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду було передбачено, що у випадку, якщо повідомлення про місце та час розгляду справи не буде вручено відповідачу своєчасно, суд врахує це і проведе наступне підготовче засідання 18.09.2019р. о 10:30. За відсутності підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання, суд здійснить розгляд справи по суті в день судового засідання - 06.11.2019р. о 10:30.

З метою належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd" про розгляд вказаної справи, 18.04.2019р., у відповідності до положень Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, Господарським судом Одеської області було направлено на адресу "Специализированного межрайонного экономического суда г. Алматы" доручення про вручення документів, виклик, підтвердження про вручення документів, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі №916/132/19 та копію позовної заяви для вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd".

06.06.2019р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.72-73).

13.06.2019р. до канцелярії суду надійшов лист "Специализированного межрайонного экономического суда г. Алматы", в якому повідомлено про вручення надісланих Господарським судом Одеської області документів представнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd".

Ухвалою суду від 19.06.2019р. провадження у справі №916/132/19 поновлено.

У судовому засіданні 19.06.2019 р. суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.07.2019 р. о 12год.00хв.

Ухвалою суду від 24.06.2019р. судом в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено ТОВ "Aitesk Ltd" про відкладення розгляду справи на 29.07.2019р. о 12 год. 00 хв. Копію ухвали направлено на визначену відповідачем електрону адресу.

29.07.2019 р. електронним зв`язком від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого провадження на 06.11.2019 р. у зв`язку з перебуванням директора ТОВ "Aitesk ltd" у відпустці.

Ухвалою суду від 29.07.2019р. підготовче засідання у даній справі відкладено на "19" серпня 2019 р. о 14:15 та визначено попередньо дату та час судового засідання для розгляду справи по суті, а саме "18" вересня 2019р. о 10:30. Вищевказану ухвалу було направлено відповідачу на зазначену ним електрону адресу.

Ухвалою суду від 19.08.2019р. судом закрито підготовче провадження із призначенням справи №916/132/19 до розгляду по суті на раніше визначені дату та час - 18.09.2019р. о 10 год. 30 хв. Відповідну ухвалу було направлено відповідачу на зазначену ним електрону адресу.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd" про розгляд вказаної справи, 04.09.2019р., у відповідності до положень Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, Господарським судом Одеської області було направлено на адресу "Специализированного межрайонного экономического суда г. Алматы" доручення про вручення документів, виклик, підтвердження про вручення документів для вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd".

12.09.2019р. до суду від ТОВ "Aitesk Ltd" надійшов відзив на позовну заяву (а.с.110-113). Відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, зазначаючи, що поставлена йому ізоляційна стрічка була неякісною, а також те, що даний факт позивачем було визнано у листі від 16.02.2017р.

Враховуючи недоліки поставленого товару, відповідач зазначає про відсутність у нього обов`язку з оплати товару.

Стосовно вимоги про розірвання договору поставки, відповідач таку вимогу вважає безпідставною з огляду на припинення дії договору у зв`язку із закінченням його строку.

У судовому засіданні 18.09.2019р. представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача щодо заявленого відповідачем клопотання не заперечував.

Суд, враховуючи подане представником відповідача клопотання, дійшов висновку про необхідність поновлення відповідного строку для подачі відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим приймає наданий відповідачем відзив та враховує його при розгляді справи.

У судовому засіданні 18.09.2019р. судом оголошено перерву до 16 жовтня 2019р. об 11 год. 30 хв.

У судове засідання 16.10.2019р. представники сторін не з`явилися, водночас від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на недоведеність неможливості участі у судовому засіданні іншого представника або керівника підприємства, а також з огляду на закінчення встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Поряд з цим. відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов`язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 9.1. договору (а.с.36) сторони погодили, що у разі, якщо сторони не можуть дійти згоди, то спори, що виникають з цього Договору або у зв`язку з ним, у тому числі, що стосуються його укладення, виконання, порушення, припинення або недійсності, вирішуються в суді за місцем знаходження Постачальника, при цьому застосовуються норми чинного законодавства України. До прав і обов`язків сторін, що випливають з цього Договору, застосовується законодавство України (п.9.2. договору).

Враховуючи, що продавець - Приватне акціонерне товариство "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" зареєстрований за адресою 65031, м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

При цьому, враховуючи погодження сторонами при вирішенні спорів застосування матеріального права України, саме вказане законодавство підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2016р. між Приватним акціонерним товариством "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd" (Покупець) було укладено договір поставки №11 (а.с.33-36), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар погоджений сторонами в специфікаціях на кожне відвантаження, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.1.2. договору умови поставки згідно Інкотермс-2010, кількість, асортимент та вартість (ціна) товару, умови оплати, строки поставки, спосіб транспортування, місце призначення, вантажоодержувач та інші істотні умови поставки конкретної партії товару погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна вартість договору орієнтовно дорівнює сумі специфікацій (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору оплата товару покупцем здійснюється в доларах США, оплата здійснюється наступним чином протягом 5 банківських днів та датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Передоплата у розмірі 100 % в момент готовності відправки товару, якщо інше не передбачено в специфікаціях до договору (п.2.2.1. договору).

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, якщо інше не передбачено в специфікаціях до Договору у вартість проданого товару включена вартість упаковки і маркування товару, витрати по його навантаженню в транспортний засіб, а також витрати на виконання митних формальностей, необхідних для експорту товару.

Згідно п.3.1. договору якість товару має відповідати вимогам ДЕСТ, ТУ, вказаних у договорі та/або в специфікаціях до договору.

Якщо специфікацією не встановлено інше, партія товару за Договором повинна бути поставлена в строк не більше 10 календарних днів з дати надходження на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів в оплату вартості партії товару відповідно до підпункту 2.2.2. цього Договору якщо інше не обумовлено в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (п.4.1. договору).

В пункті 4.3. договору сторони погодили, що право власності на товар, ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, ризик додаткових витрат переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки товару, яка визначається відповідно до умов специфікацій до цього Договору.

За умовами п.4.5. договору Покупець зобов`язався в термін не пізніше 14 календарних днів від дати поставки товару надати Постачальнику 1 примірник оригіналу товарної накладної з відміткою Покупця про отримання товару.

Розділом 5 договору сторони погодили, що покупець має право оглянути товар, упаковку і маркування його на складі вантажовідправника при відвантаженні. Приймання за кількістю місць провадиться в момент розвантаження. Остаточне приймання товару за кількістю внутритарних місць і якістю проводиться протягом 2 днів з моменту поставки (п.5.1. договору).

Згідно п. 6.3. договору право на отримання неустойки (пені), штрафу за п.п. 6.1., 6.2 цього Договору виникає у сторони після того, як вона виставить іншій стороні претензію з обґрунтованим розрахунком, та така сторона визнає її, або на підставі рішення суду в разі, якщо претензія боржником не визнавалась.

У разі визнання Постачальником претензії Покупця щодо якості товару або його частини (з дотриманням вимог розділу 5 цього договору) Постачальник зобов`язується за свій рахунок провести заміну неякісного товару на товар, що відповідає умовам договору. Порядок повернення неякісного товару узгоджується Сторонами додатково (п.6.4. договору).

Пунктом 10.4. договору сторони погодили строк дії договору: з моменту підписання по 31.12.2016р. Водночас обов`язки по договору зберігаються до повного врегулювання розрахунків між сторонами.

26.09.2016р. між сторонами по справі було підписано специфікацію №1 до договору, якою погоджено поставку ізоляційної стрічки чорної ПВХ 19мм Х 11м кількістю 2 169,60 кг вартістю 8 027,52 дол. США.

Вказаною специфікацією сторонами було погоджено також строк поставки - 10 днів та умови оплати - 50% передоплати, 50% на протязі 21-го календарного дня з моменту відгрузки товару зі складу Постачальника.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, на виконання умов договору та специфікації, 04.10.2016р. відповідачем було перераховано позивачу передоплату у 50% розмірі у сумі 4 013,76 дол. США, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку (а.с.39).

Як встановлено судом, на виконання умов договору 18.11.2016р. позивачем за митною декларацією №500060006/2016/021594 (а.с.41) було відвантажено ТОВ "Aitesk Ltd" обумовлений у Специфікації товар вартістю 8 027,52 дол. США.

Водночас, як вказує позивач, залишок необхідної до сплати суми вартості поставленого товару відповідачем оплачено не було.

В свою чергу заперечення відповідача зводяться до того, що оплата за поставлений товар не була ним здійснена з огляду на наявність недоліків поставленого товару, про що позивача було повідомлено листом.

Надаючи оцінку таким твердженням відповідача, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ч. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

За умовами ч.1 та ч.2 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Так, пунктом 5.2. договору сторони погодили, що у разі виявлення під час приймання невідповідність якості товару (його частини) умовам Договору, а також у разі невідповідності кількості товару, що надійшов, з даними, зазначеними в товарно-транспортних документах, Покупець повинен скласти акт за участю експерта діючої на даній території Торгово-промислової палати або іншої незалежної експертної організації, схваленої Постачальником. У складанні акта приймання за кількістю (якістю) також повинні брати участь представники перевізника (п.5.2. договору).

До акту приймання мають бути додані: копії документів виробника, підтверджуючих якість та комплектність товару (паспорти, сертифікати), пакувальні ярлики з тих місць, в яких виявлено товар неналежної якості (п.5.3.1.); пломби, справжні транспортні документи, комерційні акти, акти про відкриття контейнерів, напівпричепів, розрахунки та інші документи, що підтверджують обґрунтованість рекламації, зокрема, фотографії, ескізи товару, опечатані зразки разом з актом про вилучення зразків, результати виконаних аналізів нейтральною лабораторією, матеріали про результат огляду та випробування товарів, передбачені договором (п.5.3.2.), документи, що підтверджують право представників та перевізника на участь у прийманні товару (п.5.3.3).

Відповідно до п. 5.4. договору акт приймання (акт виявлення прихованих недоліків) складається в день приймання (виявлення прихованих недоліків) та не пізніше 5 днів з моменту складання з додатком перерахованих в п. 5.3 документів направляється Постачальнику.

За умовами п.8.1. договору Покупець має право пред`явити претензії по кількості та якості на протязі 5 днів з моменту виявлення факту недостачі та поставки неякісного товару, але не пізніше 1 місяця з дати виготовлення товару, вказаного в паспорті якості виробника.

Відповідно до п.8.2. договору в обґрунтування претензій по кількості та (або) якості Покупець зобов`язаний надати Продавцю акт приймання, складений у відповідності до п.5.2-5.5. цього договору.

Аналізуючи умови договору у сукупності, суд зазначає про погодження сторонами певної процедури фіксування та повідомлення іншої сторони про виявлені недоліки товару, а також можливість пред`явлення претензії стосовно якості товару не пізніше ніж 1 місяць з дати виготовлення товару вказаного в паспорті якості виробника із наданням акту, складеного у відповідності до п.5.2-5.5. договору.

Як вказує відповідач та позивачем по справі не заперечується, виявивши певні недоліки поставленого товару, ТОВ "Aitesk Ltd" було надіслано позивачу листа від 06.02.2017р. вих.№06 (а.с.43-44), в якому зазначено про невідповідність технічних характеристик частини отриманого товару у кількості 4 540 шт.

Водночас, наявний в матеріалах справи лист, надісланий відповідачем фактично з порушенням передбаченого договором місячного терміну, не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу мотивованої відмови від оплати поставленого товару внаслідок виявлення недоліків поставленої продукції, за відсутності акту, складеного у відповідності до п.5.2-5.5. договору.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про недотримання відповідачем порядку виставлення позивачу претензії щодо поставки неякісного товару.

Отже, враховуючи отримання відповідачем поставленого товару, з огляду на недотримання останнім процедури пред`явлення претензій щодо якості товару, суд зазначає про наявність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар в повному обсязі.

Суд також визначає, що наслідки передання товару неналежної якості та відповідні права покупця в цьому випадку встановлені ст. 678 ЦК України, зокрема, у різі істотного порушення щодо якості товару покупець має право відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Водночас матеріали справи не містять доказів відмови від прийняття поставленого товару та повернення його позивачу.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 4 013,76 доларів США відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафної неустойки у розмірі 3 652,52 дол. США грн. та 3% річних у сумі 247,09 дол. США суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п.6.1. договору сторони погодили, що у разі прострочки оплати товару Покупець сплачує штрафну неустойку у розмірі 0,5% від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.

Виходячи з правового аналізу наведеної правової норми та умов договору, суд доходить висновку, що штрафна неустойка у розмірі 0,5% від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки, передбачена пунктом п.6.1. договору, за своєю правовою природою є пенею, оскільки саме пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд зауважує, що частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, ПрАТ "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" відповідне нарахування здійснено у доларах США, виходячи із ставки 0,5%, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

За змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні, або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Водночас, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона, на відміну від 3% річних, не входить до складу зобов`язання, нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Аналогічний висновок, який відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України має бути врахований судом першої інстанції при виборі і застосування норма права, викладений у Постанові ВП ВС від 20.03.2019р. по справі № 761/26293/16-ц.

За таких обставин, здійснюючи перерахунок суми пені, суд, з урахуванням погодження сторонами у специфікації строку оплати - 21 календарний день з моменту відвантаження товару, яке відбулось 18.11.2016р., зазначає, що датою порушення зобов`язання фактично є 10.12.2016р.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 343 ГК України, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок пені на суму заборгованості в гривнях станом на 10.12.2016р. у сумі 11 472,15 грн. (27.7725 - курс долара станом на 09.12.2016р. х 4 013,76 - сума боргу) та в межах заявленого позивачем періоду.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 111472.15 10.12.2016 - 26.01.2017 48 14.0000 % 0.077 %* 4093.40 111472.15 27.01.2017 - 02.03.2017 35 14.0000 % 0.077 %* 2992.95 111472.15 03.03.2017 - 13.04.2017 42 14.0000 % 0.077 %* 3591.54 111472.15 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 3335.00 111472.15 26.05.2017 - 08.06.2017 14 12.5000 % 0.068 %* 1068.91 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 15 081,81 грн, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних, згідно якого сума 3% річних складає 247,09 дол. США, суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 802,75 дол. США, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Пунктом 6.5. договору сторони погодили, що у разі ненадання Покупцем у встановлений строк документів, вказаних в п. 4.5. договору, Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості товару щодо якого не надані документи.

Враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем умов п.4.5. договору, що, зокрема, встановлено судом з листування сторін, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок штрафу, суд вважає його вірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 802,75 дол. США обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги позивача про розірвання договору поставки, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вже було встановлено судом, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не сплатив 50% суми за поставлений йому товару, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.

Водночас, суд також зауважує, що статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов`язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Так, строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Як вже було зазначено судом, пунктом 10.4. договору сторони погодили строк дії договору: з моменту підписання по 31.12.2016р.

Отже строк дії договору поставки №11 від 26.09.2016р. закінчився 31.12.2016р.

Водночас суд зауважує, що розірвати договір можливо лише за умови його дії, тобто строк/термін дії якого не закінчився.

Враховуючи погодження сторонами строку дії договору до 31.12.2016р., а також той факт, що з вимогою про розірвання договору поставки №11 від 26.09.2016р. позивач звернувся після закінчення строку його дії, суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді розірвання договору поставки, у зв`язку із припиненням його дії.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Aitesk Ltd" (050061, Казахстан, м. Алмати, вул. Чурина, буд. 3, оф. 5, РНН НОМЕР_1 , БИНО 150240003972) на користь Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (65031, м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5, код ЄДРПОУ 00291411) заборгованість у сумі 4 013 /чотири тисячі тринадцять/ дол. США 76 центів, пеню у сумі 15 081 /п`ятнадцять тисяч вісімдесят одна/ грн 81 коп., 3% річних у сумі 247 /двісті сорок сім/ доларів США 09 центів, штраф у сумі 802 /вісімсот два/ дол. США 75 центів, судовий збір у сумі 2 355 /дві тисячі триста п`ятдесят п`ять/ грн 22 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядок ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська