Рішення

від 28.10.2019 по справі 922/2969/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. Справа № 922/2969/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Нова Інтернешнл", м. Слов`янськ, Донецької обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютек Трейд Груп", м. Куп`янськ, Харківська обл. про стягнення 269803,18 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Нова Інтернешнл", м. Слов`янськ, Донецької обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютек Трейд Груп", м. Куп`янськ, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 269803,18 грн., з яких:

179900,00 грн. сума основної заборгованості;

5042,13 грн. 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання;

25006,10 грн. сума інфляційних втрат;

59854,95 грн. сума пені в порядку п. 5.1.3 договору.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов договору поставки № 23/03/17 від 14.11.2017 щодо поставки попередньо оплаченого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Нова Інтернешнл" прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2019 розгляд справи відкладено на 28.10.2019.

В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов в порядку та строк, визначений ухвалою господарського суду від 17.09.2019 у даній справі.

На судове засідання 28.10.2019 сторони своїх уповноважених представників не направили.

Позивач надіслав на адресу суду клопотання (вх. № 25810 від 28.10.2019), в якому просить суд судове засідання 28.10.2019 у справі № 922/2969/19 проводити за відсутності його представника.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на його адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань копії ухвал від 17.09.2019 та від 15.10.2019, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання» (а. с. 42-46, 54-56).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

,

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 23/03/17 від 14.11.2017 (далі за текстом - договір; а. с. 23-25), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

За умовами п. 1.6 договору постачальник поставляє товар протягом строку дії цього договору в узгодженому з покупцем порядку.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.5 договору ціна товару вказується у специфікаціях з урахуванням вартості послуг перевізника. Розрахунки покупця з постачальником за товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України на умовах 100% передплати згідно рахунку, наданого постачальником, якщо інше не обумовлено у специфікації. Транспортні витрати покупцем передплачуються згідно рахунку, наданого постачальником, якщо інше не обумовлено у специфікації.

Згідно з п. 3.2 договору датою поставки товару вважається дата штемпеля станції призначення на залізничній квитанції (залізничній накладній) про видачу товару покупцеві (вантажоодержувачу).

Відповідно до п. 3.6 договору, товар поставляється постачальником покупцю (вантажоодержувачу) протягом 10-ти календарних днів з дати направлення заявки покупцем постачальнику на його електронну адресу та його оплати, згідно з п. 2.5 цього договору.

Пунктом 5.1.3 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме у період, за який сплачується пеня від суми не поставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки товару.

Відповідно до п. п. 8.1-8.2 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як свідчать матеріали справи, специфікацією № 2 від 20.08.2018 до договору сторони узгодили до поставки щебінь гранітний фр. 5-20 в кількості 1000 тонн, на суму 514000 грн.; термін поставки серпень - вересень 2018 р. (а.с. 27)

З метою оплати частини товару, що обумовлений специфікацією № 2, відповідач виставив до сплати позивачу рахунок № ЮТ ЮТ-000431 від 22.08.2018 (а. с. 28) на суму 179900,00 грн. в т.ч. ПДВ. (а.с. 28)

Позивач, зазначений рахунок сплати платіжним дорученням № 603 від 23.08.2018 на суму 179900 грн. (а. с. 29).

Однак, відповідач всупереч умовам договору не поставив позивачу обумовлений договором та попередньо оплачений товар.

В зв`язку з зазначеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) № 12/08/19-ДП23/03/17 від 12.08.2019 (а. с. 30-34) в якій вимагав повернути сплачені грошові кошти в сумі 179900 грн., а також сплатити на його користь пеню та 3% річних, нараховані за прострочення виконання зобов`язання.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Обставини щодо стягнення з відповідача сплачених за товар грошових коштів у сумі 179900,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, позивачем на підставі п. 5.1.3 договору нараховано відповідачу пеню у сумі 59854,95 грн. за період прострочення з 03.09.2018 по 09.08.2019 включно, а також на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу 25006,10 грн. інфляційних та 5042,13 грн. 3% річних за той самий період прострочення, які позивач також просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

За умовами ч. ч. 1 та 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати попередньо оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт перерахування позивачем на користь відповідача передоплати за товар в сумі 179900 грн. підтверджується матеріалами справи.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору щодо поставки на користь позивача узгодженого, та попередньо оплаченого товару в строк визначений умовами договору. Зазначене надає позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, вимоги позивача про повернення грошових коштів в сумі 179900,00 грн. сплачених за цей товар є такими, що відповідають вимогам ст. ст. 693, 708 ЦК України, а тому позовні вимоги про їх стягнення з відповідача підлягають задоволенню.

Щодо позову про стягнення пені суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з поставки, оскільки не поставив узгоджений сторонами та попередньо оплачений товар в строк, передбачений п. 3.6 договору.

Як зазначено вище, п. 5.1.3 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме у період, за який сплачується пеня від суми не поставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки товару.

Зазначене надає позивачу право на нарахування пені за допущене відповідачем прострочення, з 03.09.2018.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок пені, останнім її нараховано за період прострочення з 03.09.2018 по 09.08.2019.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що його здійснено без врахування обмежень щодо можливого шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Суд констатує, що умови укладеного між сторонами договору не дозволяють нарахування пені понад строк, встановлений зазначеною нормою закону.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32273,57 грн. пені, нарахованої за 6 місяців прострочення виконання зобов`язання починаючи з 03.09.2018.

В решті позову про її стягнення слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо позову про стягнення інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість відповідач згідно з умовами договору № 23/03/17 від 14.11.2017 має перед позивачем зобов`язання з поставки товару, а не сплати коштів, тобто не грошові зобов`язання, за прострочення яких можуть нараховуватися інфляційні та річні згідно з ст.. 625 ЦК України.

При цьому, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки, відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 21 Інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2015 № 01-06/1837/15 та в постановах Верховного суду України від 01.07.2015 у справі № 3-357гс15, від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13 та від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

Пунктом 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Умовами договору поставки № 23/03/17 від 14.11.2017 розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

До того ж, вимоги про повернення передоплати позивачем заявлено тільки в претензії від 12.08.2019, а нарахування 3% річних та інфляційних здійснено позивачем з 03.09.2018 по 09.08.2019.

За таких обставин, в задоволенні позову про стягнення з відповідача 25006,10 грн. інфляційних та 5042,13 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов`язань з повернення коштів слід відмовити.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3182,60 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютек Трейд Груп" (адреса: 63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Студентська, буд. 5-А; код ЄДРПОУ 40389729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Нова Інтернешнл" (адреса: 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5; код ЄДРПОУ 37320399):

179900,00 грн. основної заборгованості;

32273,57 грн. пені;

3182,60 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "30" жовтня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак