Рішення

від 24.10.2019 по справі 920/941/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.2019 Справа № 920/941/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши матеріали справи №920/941/19

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Ветфактор ЛТД (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 57А, код 39531433)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Птахопродукт-2007 (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул.Русанівська,15/1, код 34932382)

про стягнення 82134 грн. 08 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гуль В.І., довіреність від 01.02.2019;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.09.2019 провадження у справі № 920/941/19 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 09.10.2019 за клопотаннями відповідача розгляд справи по суті з повідомленням (викликом) сторін було призначено на 24.10.2019.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача 82134,08 грн., з яких: 64077,00 грн. основного боргу, 14855,33 грн. пені, 1937,77 грн. інфляційних збитків, 1263,98 грн. - 3 % річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 455 від 06.12.2018, а також витрати по сплаті судового збору.

Від позивача надійшла заява №82 від 18.09.2019 (вх. №2929к від 19.09.2019) про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості стягнути з відповідача 72134,08 грн., з яких: 54077,00 грн. основного боргу, 14855,33 грн. пені, 1937,77 грн. інфляційних збитків, 1263,98 грн. - 3 % річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 455 від 06.12.2018, а також 1936,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

24.10.2019 позивачем подано заяву №23/10 від 23.10.2019 про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості стягнути з відповідача 47859,03 грн., з яких: 30000,00 грн. основного боргу, 14855,33 грн. пені, 1739,72 грн. інфляційних збитків, 1263,98 грн. - 3 % річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 455 від 06.12.2018, а також 1936,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Суд приймає зазначену заяву до розгляду відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві (вх. №8094 від 07.10.2019) на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на помилкове нарахування позивачем інфляційних збитків.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

06 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ветфактор ЛТД і Товариством з обмеженою відповідальністю Птахопродукт-2007 було укладено договір поставки № 455 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність Відповідачу певний Товар, а Відповідач - прийняти і здійснити його оплату на умовах, визначених Договором.

Відповідно п. 1.2. Договору предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі по тексту - товар ) згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що оплата Товару здійснюється в наступному порядку: 100 % суми кожної поставки сплачується по факту поставки протягом 30 календарних днів після переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 5.3. Договору грошові кошти, що надходять від Покупця як оплата за отриманий по Договору товар, зараховуються Продавцем в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до п. 9.6. Договору визначено, що рахунки на оплату товару передаються Покупцю за допомогою факсимільного зв`язку, оригінал рахунку надається Продавцем разом з товаром, що постачається. Якщо Покупець прийняв товар (підписав відповідну видаткову накладну) - вважається, що він отримав оригінал рахунку і не може у випадку не оплати товару в строк посилатися на те, що в нього відсутній рахунок на оплату відповідної поставки.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що з урахуванням суми заборгованості відповідача, порядку зарахування коштів, визначеного п. 5.3. Договору та оплат здійснених відповідачем, неоплаченою є видаткова накладна №6069 від 07.12.2018 на загальну суму 91 476 грн. 00 коп.

За даними акту звірки взаєморозрахунків станом на 02.09.2019, сума поставленого Позивачем згідно видаткових накладних товару становить 91 476, 00 грн., а сума здійснених Відповідачем оплат - 27 399, 00 грн., таким чином розмір заборгованості відповідача станом на 02.09.2019 становив 64 077, 00 грн.

В подальшому, відповідачем сума основного боргу була частково сплачена: 06.10.2019 сплачено 10 000 грн. 00 коп., 11.10.2019 сплачено 14 077 грн. 00 коп., 22.10.2019 відповідачем сплачено 10 000 грн. 00 коп., таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу складає 30 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, сума заборгованості у розмірі 30 000 грн. 00 коп. підтверджується письмовими матеріалами: видатковою накладною №6069 від 07.12.2018, рахунком на оплату №6258 від 06.12.2018, банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 30 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 14 855 грн. 33 коп. пені, нарахованої за загальний період з 07.01.2019 по 03.09.2019, відповідно до умов п. 7.2 Договору, яким передбачено, що у разі порушення терміну розрахунків Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу за його вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення за кожен день затримки від суми заборгованості.

Пунктом 7.4. Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується позовна давність в три роки.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Згідно з вимогами ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК України).

За змістом ч.3 цієї ж статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту ч.6 ст.232 ГК України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, сторони встановили інший, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14855 грн. 33 коп. пені, нарахованої за загальний період з 07.01.2019 по 03.09.2019.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1263 грн. 98 коп. - 3% річних та 1739 грн. 72 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 07.01.2019 по 03.09.2019, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 1263 грн. 98 коп. - 3% річних та 1739 грн. 72 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 07.01.2019 по 03.09.2019, визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривень.

Таким чином, виходячи з ціни позову у справі №920/941/19 - 47 859 грн. 03 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 24.10.2019), сума судового збору, що підлягала би сплаті при зверненні до суду, становить 1921 грн. 00 коп.

Під час звернення з позовною заявою до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1936 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №612 від 03.09.2019.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ветфактор ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахопродукт-2007 - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Птахопродукт-2007 (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул.Русанівська,15/1, код 34932382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ветфактор ЛТД (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 57А, код 39531433) 30 000 грн. 00 коп. основного боргу, 14 855 грн. 33 коп. пені, 1739 грн. 72 коп. інфляційних збитків, 1 263 грн. 98 коп. - 3 % річних, 1921 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 30.10.2019

Суддя О.Ю. Соп`яненко