Рішення

від 30.10.2019 по справі 924/872/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2019 р. Справа № 924/872/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» , м. Бровари Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Зооветпром Україна» , м. Хмельницький

про стягнення 2247050,70 грн., з яких 2171409,00 грн. основного боргу, 32124,96 грн. 3% річних, 43516,74 грн. інфляційних втрат

за участю представників:

позивача: Васильченко В.О. - згідно з ордером від 02.09.2019 р. серії АО №1001771

відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» , м. Бровари Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Зооветпром Україна» , м. Хмельницький 2247050,70 грн., з яких 2171409,00грн. основного боргу, 32124,96 грн. нарахованих відсотків річних, 43516,74 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 16.09.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.10.2019 р., яке відкладено на 16.10.2019 р.

Ухвалою суду від 16.10.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30.10.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого за видатковими накладними товару. Правовою підставою позову зазначає положення ст. ст. 530, 536, 610-612, 625, 627, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 216, 218, 229, 230-232 ГК України.

Також позивачем надано додаткові пояснення (від 28.10.2019 р.) щодо розрахунку суми заборгованості.

Відповідач представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Німецько-українська науково-виробнича фірма "Бровафарма" як постачальником поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Зоответпром Україна" товар (ветеринарні препарати та засоби захисту рослин) за видатковими накладними: № 5841 від 21.09.2018р. - на суму 64035,96 грн.; № 5842 від 21.09.2018р - на суму 55380, 42 грн.; № 5926 від 26.09.2018р. - на суму 64785 грн.; № 5927 від 26.09.2018р. - на суму 28961,04 грн.; № 5939 від 27.09. 2018р. - на суму 36885, 60 грн.; № 5945 від 27.09.2018р. - на суму 115190,52 грн. № 5946 від 27.09.2018р. - на суму 120197,52 грн.; № 5963 від 28.092018р. - на суму 6298,56 грн.; № 6012 від 28.09.2018р. - на суму 549,30 грн.; № 6016 від 28.09.2018р. - на суму 37096,62 грн.; № 6017 від 28.09.2018р. - на суму 120137,52 грн.; № 6049 від 02.10.2018р. - на суму 26535,72 грн.; № 6050 від 02.10.2018р. - на суму 27509,58 грн.; № 6082 від 03.10.2018р. - на суму 26490,24 грн.; № 6108 від 04.10.2018р. - на суму 213,30 грн.; № 6395 від 22.10.2018р. - на суму 57049,14 грн.; № 6396 від 22.10.2018р. - на суму 133713,12 грн.; № 6397 від 22.10.2018р. - на суму 121240,68 грн.; № 6398 від 22.10.2018р. - на суму 75133,86 грн.; № 6399 від 22.10.2018р. - на суму 28563, 36 грн.; № 6400 від 22.10.2018р.- на суму 1068 грн.; № 6422 від 22.10.2018р. - на суму 55555,62 грн.; № 6721 від 09.11.2018р. - на суму 72808,68 грн.; № 6722 від 09.11.2018р. - на суму 108189,18 грн.; № 6723 від 09.11.2018р. - на суму 54572,58 грн.; № 6724 від 09.11.2018р. - на суму 6719,56 грн.; № 6762 від 13.11.2018р. - на суму 87732,78 грн.; № 6773 від 14.11.2018р. - на суму 65964,36 грн.; № 6774 від 14.11.2018р. - на суму 534 грн.; № 6981 від 28.11.2018р. - на суму 157306,38 грн.; № 6983 від 28.11.2018р. - на суму 97202,70 грн.; № 7292 від 14.12.2018р. - на суму 116615,82 грн.; № 7381 від 21.12.2018р. - на суму 17244 грн.; № 202 від 17.01.2019р. - на суму 30779,28 грн.; № 203 від 17.01.2019р. - на суму 125608,92 грн.; № 275 від 21.01.2019р. - на суму 58685,40 грн.; № 276 від 21.01.2019р. - на суму 90238,56 грн.; № 364 від 25.01.2019р. - на суму 34890,48 грн.; № 368 від 25.01.2019р. - на суму 655,20 грн.; № 384 від 28.01.2019р. - на суму 307,32 грн.; № 415 від 29.01.2019р. - на суму 5289,36 грн., всього на суму 2333935,24 грн.

Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 17224 грн. згідно платіжного доручення №816 від 21.12.2018р. Крім того, як зазначає позивач, сторонами було досягнуто домовленості про погашення заборгованості в сумі 40078,74 грн. Також відповідачем було здійснено часткове повернення товарів на загальну суму 105223,50 грн., що відображено в акті звірки взаєморозрахунків за період 18.04.2018 р. - 19.06.2019 р., який підписаний представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

У зв`язку із несплатою коштів за поставлений товар позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 2171409,00 грн. заборгованості та 32124,96 грн. 3% річних, 45516,74 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару згідно з видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу згідно з вищенаведеними у рішенні видатковими накладними товар (ветеринарні препарати та засоби захисту рослин) на загальну суму 2333935,24 грн. Натомість, відповідач не здійснив повністю розрахунки за поставлений товар, утворивши заборгованість в розмірі 2171409,00 грн.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 2171409,00 грн. заборгованості заявлені у межах можливого та є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доказів, які би спростовували заявлену до стягнення суму заборгованості, суду не подано.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 32124,96 грн. 3% річних та 43516,74 грн. інфляційних втрат згідно з наведеним розрахунком.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що останній здійснено в межах можливих нарахувань, тому позовні вимоги щодо стягнення 32124,96 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, з огляду на лист Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97р Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року №14, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснено в можливих межах, тому підлягають задоволенню .

Будь - яких доказів, які би спростовували заявлені вимоги про стягнення 32124,96 грн. нарахованих 3% річних та 43516,74 грн. інфляційних втрат, суду не подано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» , м. Бровари Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Зооветпром Україна» , м. Хмельницький про стягнення 2247050,70 грн., з яких 2171409,00 грн. основного боргу, 32124,96 грн. 3% річних, 43516,74 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Зооветпром Україна» , м. Хмельницький вул. Толбухіна, буд. 1 (код 40173700) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Німецько-українська науково-виробнича фірма «Бровафарма» , Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 18-а (код 14332579) 2171409,00 грн. (два мільйони сто сімдесят одну тисячу чотириста дев`ять гривень 00 коп.) основного боргу, 32124,96 грн. (тридцять дві тисячі сто двадцять чотири гривні 96 коп.) 3% річних, 43516,74 грн. (сорок три тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 74 коп.) інфляційних втрат, 33705,76 грн. (тридцять три тисячі сімсот п`ять гривень 76 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.10.2019 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 18а), 3 - відповідачу 29000, м. Хмельницький, вул. Толбухіна, 1). Всім рек. з пов. про вруч.