Рішення

від 30.10.2019 по справі 240/7899/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/7899/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправною, яка виразилася у непередачі земельної ділянки, розташованої на території Коростенського району Житомирської області, у оренду терміном на 49 років для сінокосіння ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирської області передати ОСОБА_1 земельну ділянку для сінокосіння в оренду терміном на 49 років за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128 площею 30,5528 га, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області.

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2606,10 грн. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про передачу в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128 площею 30,5528 га для сінокосіння терміном на 49 років, яка розташована за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області, однак отримав відмову у задоволенні поданого клопотання. Вважає відмову, викладену у листі від 30.01.2019 №Г-55/0-409/0/22-19, протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою судді від 22.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Вважає, що позивач є керівником, підписантом і засновником селянського (фермерського) господарства "Нона" та "Нона-1", тому отримання земельної ділянки в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України. Також зазначає, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.01.2019 №Г-55/0-409/0/22-19 однією з підстав для відмови у наданні в оренду земельної ділянки слугувала відсутність розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме в оренду. При цьому відповідач вказує на те, що передача в оренду земельних ділянок громадянам, юридичним особам здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України. Водночас, докази того, що позивачем розроблявся проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області, чи докази звернення з відповідною заявою для його отримання, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач 02.01.2019 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 30.01.2019 №Г-55/0-409/0/22-19 відмовило у задоволенні клопотання у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди, а саме вимог ст. 34, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про охорону земель", постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", ст. 14 Закону України "Про оренду землі". Також відмова мотивована тим, що заявник є керівником, підписантом і засновником селянського (фермерського) господарства "Нона" та "Нона-1", тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України. У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Позивачем не надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, група рілля включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Не погодившись із відмовою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у передачі земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128 в оренду терміном на 49 років для сінокосіння, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування, в тому числі на умовах оренди, громадянам регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

У відповідності до ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, серед інших, належить, зокрема, внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин та розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в тому числі на умовах оренди, врегульовано правовими нормами статей 123 та 124 цього ж Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Відтак, аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що для прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів про передачу земельної ділянки в оренду особі, передує стадія розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки в оренду з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.

Встановлено, що позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання в оренду терміном на 49 років для сінокосіння земельної ділянки площею 30,5528 га за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області, при цьому додавши до клопотання лише копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.

За результатами розгляду клопотання, відповідач листом від 30.01.2019 №Г-55/0-409/0/22-19 відмовив в його задоволенні, зокрема, у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки в оренду.

Разом з цим, в матеріалах справи містяться звернення ОСОБА_1 від 02.07.2018 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та заява позивача від 11.07.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Житомирземпроект" щодо розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, розташованої на території бувшої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області орієнтовною площею 96,0 га згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.06.2018 №6-2239/14-18-СГ.

За результатом розгляду звернення та заяви позивач отримав листи, зі змісту яких вбачається, що при передачі земельної ділянки, розташованої за межами бувшої Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, орієнтовною площею 96,0 га за кадастровим номером 1820985300:05:000:0375 в користування (оренду) розробляти проект землеустрою не потрібно. Проте, такі листи-відповіді фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 02.07.2018 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Житомирземпроект" від 16.07.2018 до даної справи жодного відношення не мають, оскільки наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.06.2018 №6-2239/14-18-СГ щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою винесений стосовно іншої земельної ділянки. Таким чином, вказані докази не заслуговують на увагу.

Водночас, докази того, що позивачем розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128, яка розташована на території Коростенського району Житомирської області, площею 30,5528 га, чи докази звернення з відповідною заявою для його отримання, у матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що відсутність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128 в оренду ОСОБА_1 виключає можливість прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області позитивного рішення, тобто рішення про передачу такої земельної ділянки в оренду строком на 49 років з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.

Що стосується доводів позивача про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128 сформована як об`єкт цивільного права, визначено її площу 30,5528 га та 16.10.2013 проведено державну реєстрацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

У відповідності до ст. 79-1 ЗК України врегульовано порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Тобто, для набуття земельною ділянкою статусу об`єкта речових прав необхідно дотримання двох необхідних умов, а саме:

1) формування земельної ділянки та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру;

2) державної реєстрації права власності на неї.

У контексті наведеного суд відмічає, що необхідність складення документації із землеустрою при наданні у користування земельної ділянки відсутня за наявності таких умов, а саме: не змінюються межі та цільове призначення земельної ділянки; земельна ділянка має бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр"; має бути зареєстроване право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що передача земельної ділянки у користування без складання проекту землеустрою, в т.ч. на правах оренди допускається, зокрема, за наявності зареєстрованого у встановленому порядку речового права на цю земельну ділянку.

Разом з тим, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822386800:03:000:0128 ні за ким не зареєстроване, отже така не є об`єктом цивільного права.

Тому, для отримання в оренду земельної ділянки для сінокосіння, позивачу необхідно пройти загальну процедуру розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою за правилами статей 123, 124 ЗК України.

Враховуючи зазначене, відсутність проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за кадастровим номером 1822386800:03:000:0128 виключає можливість прийняття відповідачем рішення про передачу такої земельної ділянки в оренду з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, а отже і у суду на даний час відсутні підстави зобов`язувати відповідача надавати позивачу вказану земельну ділянку в оренду з огляду на те, що ним жодні дії, спрямовані на її отримання у порядку, встановленому Земельним Кодексом, не були вчинені.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева