Рішення

від 16.10.2019 по справі 280/3038/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2019 року (16 год. 20 хв.)Справа № 280/3038/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю.,

представника позивача - Хілька А.С., представника відповідача - Корольова О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39380838) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (далі - позивач або ТОВ Елтранс Україна ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0021664906.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що 17 грудня 2018 року внаслідок господарських операцій з Відокремленим підрозділом Запорізька АЕС Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ТОВ Елтранс Україна виписано податкову накладну №4. Так, 15 січня 2019 року, ТОВ Елтранс Україна направило податкову накладну №4 від 17.12.2018, протягом операційного дня до єдиного вікна подання електронної звітності ДФС України засобами телекомунікаційного зв`язку. Оскільки, податкова накладна направлена на реєстрацію вчасно, у межах операційного дня 15.01.2019, то ДФС був зобов`язаний надіслати квитанцію про неприйняття податкової накладної, однак не зробив цього, а відтак податкова накладна вважається зареєстрованою. Так, податкова накладна №4 від 17.12.2018 зареєстрована з порушенням строку не з вини позивача, а отже ТОВ Елтранс Україна не порушено вимог, встановлених п.201.10 ст.201 Податковому кодексі України. Позивачем виконано обов`язок щодо реєстрації податкової накладної №4 від 17.12.2018 вчасно. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 29.07.2019.

18.07.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №29508), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час проведення камеральної перевірки позивача, відповідачем встановлено, що ТОВ Елтранс Україна порушено терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, що є порушенням п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначені висновки викладено в акті камеральної перевірки №0291/08-01-49-06/39380838 від 07.02.2019, на підставі якого винесено оскаржуване рішення. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

29.07.2019 відкладено розгляд справи до 21.08.2019.

Ухвалою суд від 21.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи до 23.09.2019.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 23.09.2019.

23.09.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 16.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, у порядку ст. 76 Податкового кодексу України фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ Елтранс Україна з датою виписки грудень 2018 року, за результатами якої складено відповідний Акт перевірки №0291/08-01-49-06/39380838 від 07.02.2019 (а.с.8-9).

Дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем вимог, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: перевищення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: ПН № 4, дата виписки 17.12.2018, дата реєстрації 16.01.2019, сума ПДВ 540581,84 грн, кількість днів простроченої реєстрації -1.

На підставі вказаних висновків Акту №0291/08-01-49-06/39380838 від 07.02.2019, ГУ ДФС у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення-рішення форми Н від 27.02.2019 №0021664906, яким до позивача за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 540581,84 грн. застосовано штраф з податку на подану вартість у розмірі 10% у сумі 54058,18 грн. (а.с.12).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем до ДФС України подано скаргу вих. № 52019/03-020 від 13.03.2019, на яку рішенням ДФС України № 22001/6/99-99-11-06-01-25 від 14.05.2019 надано відповідь, якою скаргу залишено без задоволення, оскаржуване рішення без змін (а.с.14-15, 16).

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Починаючи з 01.02.2015, реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Отже, статтею 201 Податкового кодексу України визначений обов`язок продавця товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр).

Як визначено пунктами 2, 3 Порядку №1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1246, до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 11 Порядку №1246 обумовлено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку №1246).

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 15 Порядку №1246).

З аналізу вказаних норм слідує, що строки, визначені для реєстрації податкових накладних, встановлені у календарних днях, при цьому право платника податку для реєстрації податкових накладних пов`язане виключно з операційним днем, який відповідно до Порядку №1246 триває з 8-ї до 20-ї години. Разом з тим, податковий орган в будь-якому випадку зобов`язаний протягом операційного дня надіслати платнику податку одну з квитанцій: або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин, або зупинення реєстрації податкової накладної. Разом з тим, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, судом встановлено, що ТОВ Елтранс Україна 15 січня 2019 року в межах операційного дня, засобами електронного зв`язку направлено на реєстрацію податкову накладну № 4 від 17.12.2018.

Податкова накладна доставлена до центрального рівня ДФС 15.01.2019 о15:32:13, що підтверджується квитанцією № 1 (а.с.18).

Однак, протягом операційного дня 15.01.2019 (до 20:00) позивачу від ДФС не надходило не надходило будь-якого підтвердження факту реєстрації/не реєстрації, або зупинення реєстрації вказаної вище податкової накладної.

Квитанція № 1 про не прийняття податкової накладної № 4 від 17.12.2018 надіслано позивачу 15.01.2019 о 22:38, тобто після наступний день за днем подання документів.

Отже, у зв`язку з неотриманням позивачем 15.01.2019 протягом операційного дня квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така на підставі п. 201.10 ст.201 ПК України вважається своєчасно зареєстрованою, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Аналогічна правова позиція вказана у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 по справі №806/832/17, від 22 листопада 2018 року по справі №813/815/18.

Суд також враховує інформацію з офіційного сайту ДФС (http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/364075.html), де зазначено текст наступного змісту: До уваги шановні платники! 15.01.2019 Прес-служба Державної фіскальної служби України повідомляє, що у зв`язку із перенавантаженням серверу ДФС та необхідністю своєчасного прийому податкових накладних/розрахунків коригування, запити щодо отримання відомостей з ЄРПН обробляються із затримкою в часі. Просимо вибачення за тимчасові незручності. .

Відповідно до Наказу №557 від 06.06.2017 Про затвердження Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами автор електронного документу зобов`язаний надсилати контролюючому органу електронні документи у форматі (стандарті), затвердженому у встановленому порядку, з дотриманням вимог щодо реєстрації ЕЦП, а контролюючий орган зобов`язаний забезпечувати приймання електронних документів автора у строки, визначені законодавством, та їх обробку та забезпечувати відправлення квитанцій на електронну адресу автора.

Таким чином, саме на ДФС покладений обов`язок забезпечувати приймання направлених платником податків накладних.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 по справі №804/5153/17, зазначено, що у разі вчинення платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної всіх необхідних дій, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, то в такому разі відсутні підстави для застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної.

Також, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року по справі №809/1040/17 також вказано, що оскільки позивачем вчасно, у встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України строки здійснені визначені цією статтею та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних дії з реєстрації податкових накладних, однак невчасна їх реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних сталась не з вини позивача, то це не може бути підставою для притягнення його до відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних у вигляді штрафу, передбаченого у статті 120-1 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що у спірному випадку реєстрація податкової накладної також відбулась з порушенням строку не з вини позивача, це не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, а відтак висновок контролюючого органу про застосування штрафних санкцій за вказаний період є неправомірним, адже ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач 15.01.2019 вчинив усі необхідні та залежні від нього дії щодо надсилання на реєстрацію податкової накладної № 4 від 17.12.2018 через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України зазначеної податкової накладної у строк визначений Податковим кодексом України.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії , Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини , Беєлер проти Італії ).

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 1921,00 грн.

Разом з цим, 23.09.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с.77-78). Зазначене клопотання отримано представником відповідача - 23.09.2019, що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні.

У зазначеному клопотанні позивач просить суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

Представник відповідача заперечив проти такого клопотання. На обґрунтування заперечень зазначив, що зазначена справа є малозначною та справою незначної складності, розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та перебільшеним. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні заяви.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатом Хілько Антоном Сергійовичем договір про надання правової допомоги від 20.06.2019 № 61.

За умовами Детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги від 23.09.2019, який є додатком до договору, розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений наступним чином:

- підготовка позовної заяви - 2000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні (підготовче провадження) - 2000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні (розгляд справи по суті) - 2000,00 грн.

- підготовка відповіді на відзив - 1000,00 грн.

Так, позивачу виставлено рахунок-фактуру на оплату послуг № 6101 від 20.06.2019 на суму 7000,00 грн.

Вказані послуги прийняті позивачем за Актом приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2019 та оплачені позивачем, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи.

Суд зазначає, що адміністративний позов від 20.06.2019 підписано безпосередньо представником позивача, послугу щодо підготовки позовної заяви прийнято позивачем за відповідним Актом приймання-здачі послуг та оплачено відповідним платіжним дорученням, а відтак понесення витрат позивачем за вказану послугу підтверджується належним чином та підлягає відшкодуванню.

Щодо понесених судових витрат на представництво позивача у судових засіданнях, суд зазначає, що з огляду на тривалість судових засідань короткий проміжок часу, з урахуванням принципу справедливості суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу щодо участі у судових засіданнях суму у загальному розмірі 1000,00 грн.

Крім того, сума витрат на підготовку відповіді на відзив у розмірі 1000,00 грн. не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг, із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на складність справи, з урахуванням принципу справедливості та рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару, які були затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018 та рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу щодо складання відповіді на відзив - 500,00 грн.

Разом з цим, суд приймає до уваги позицію ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії . Так, ЕСПЛ наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V). .

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004.

Правові позиції щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №821/1594/17 (адміністративне провадження №К/9901/39873/18), від 08.05.2018 у справі №810/2823/17 (адміністративне провадження №К/9901/7937/18) від 05.09.2019 №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19).

Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. підлягають частковому задоволенню в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу загальному розмірі 3500,00 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39380838) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0021664906, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.10.2019.

Суддя Ю.В. Калашник