Постанова

від 25.10.2019 по справі 520/2700/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 р.Справа № 520/2700/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Ковкіна О.В.

представника відповідача Саблукова Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.06.19 року по справі № 520/2700/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Україна"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Україна" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області , в якому просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "В4" № 00000081412 від 22.01.2019;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" № 00000071412 від 22.01.2019;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "ПН" № 00000101412 від 22.01.2019;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р" № 00000061412 від 22.01.2019;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Н" № 00000191412 від 11.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Сігма Україна" спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Україна" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22.01.2019 № 00000081412, від 22.01.2019 № 00000071412, від 22.01.2019 №00000101412, від 22.01.2019 № 00000061412, від 11.02.2019 № 00000191412.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що по вказаній судовій справі № 2040/6903/18 досліджувались господарські опер між ТОВ Сігма Україна та TOB ХСК Стендпро за травень 2017 року, ТОВ Каліпсо ХФ за травень 2017 року, ТОВ Софі Форт за липень, жовтень 2017 року, ТОВ Центрторг ЮГ за травень 2017 року, ТОВ ЖФ Грінвіч за серпень, вересень 2017 року, ТОВ Ева Траст за вересень 2017 року, ТОВ Групстандарт Агро за червень 2017 року, ТОВ ЖСК Прометей за жовтень листопад 2017 року, ТОВ Крон ЖТФ за липень, серпень 2017 року, тобто досліджувані періоди взаємовідносин з контрагентами на підставі акту перевірки №2323/2040-14-12-14/40872489 від 08.06.2018 співпадають досліджуваними періодами на підставі акту перевірки від 22.12.2018 №5310/20-40-14-12-11/40872489.

На думку відповідача, до суду не були надані докази про здійснення комплексу операцій, як зі сторони позивача, так і контрагентів: ТОВ ХСК СТЕНДПРО , ТОВ "ЦЕНТРТОРГ ЮГ", ТОВ КАЛІПСО ХФ , ТОВ ГРУПСТАНДАРТ АГРО , ТОВ КРОН ЖТФ , ТОВ ЖФ ГРІНВИЧ , ТОВ ЕВА ТРАСТ , ТОВ СОФІ ФОРТ , ТОВ ЖСК ПРОМЕТЕЙ , які забезпечують фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей між учасниками ланцюга поставок з понесениям певних витрат, пов`язаних з обслуговуванням означених поставок, тобто переміщення чітко визначеної кількості і асортименту товару в необхідідну точку, оптимальним маршрутом за необхідний час, проведення вантажно- розвантажувальних робіт, тощо.

Відповідач зазначає, що факт ненадання доказів залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або у іншій не забороненій законом формі у період поставок товарно-матеріальних цінностей, що був охоплений перевіркою є встановленим, та відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню.

На думку відповідача, судом першої інстанції при вирішенні справи та дослідженні взаємовідносин з контрагентами - ТОВ Протек Маркет та ТОВ Групстандарт Агро не було взято до уваги факт ненадання первинних документів на час проведення перевірки, отже відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПКУ, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 47 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Заперечуючи проти доводів та аргументів апеляційної скарги, покладених в обґрунтування її вимог, ТОВ СІГМА УКРАЇНА зазначає, що на підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах вказаних правочинів, позивачем як до перевірки так і до позову надані: договори на поставку товару; належним чином складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за період перевірки; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на перерахування коштів за отриманий товар.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Україна" (далі - ТОВ "Сігма Україна") зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість (т.5 а.с.168).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами господарської діяльності ТОВ "Сігма Україна" є лісопильне та стругальне виробництво, виробництво виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, виробництво інструментів, виробництво сталевих бочок і подібних контейнерів, оптова торгівля верстатами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (т.5 а.с.166-167).

ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Сігма Україна" з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 04.10.2016 по 30.09.2018.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складений акт від 22.12.2018 №5310/20-40-14-12-11/40872489 (т.1 а.с.12-60), у висновках вказаного акту визначено, зокрема, порушення вимог п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135 ПК України , п. 6 Положення (стандарту; бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.999 № 318, у зв`язку з чим занижено суму доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 3 425 949 грн, у т.ч. за 2017 рік на суму 3 041 739 грн, за 1 квартал 2018 року на суму 384 210 грн; п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134.п. 135.1 ст. 135 ПК України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 616 671 грн, у т.ч.: 2017 рік - 547 513 грн, 1 квартал 2018 року - 69158 грн; п.п. а п. 198.1, абз. 1 та 2 пп. 198.3 ст. 198. та п.201.1. п. 201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на ПДВ в період, що перевірявся на загальну суму 730 110 грн, у т.ч. на 69 501 грн, за січень 2018 року, на 167685 грн за лютий 2018 року, на 97 599 грн за березень 2018 року, на 3 782 грн за червень 2018 року та на 391 543 грн за липень 2018 року, що призвело до: заниження суми податку на додану вартість, що піддягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 571 846 грн, у т.ч. за серпень 201 8 року па суму 571846 грн: завищення від`ємного значення у сумі 158 264 гри. гри., у т.ч. у вересні 2018 року у сумі 158264 грн; п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних (розрахунків коригувань) у Єдиному реєстрі податкових накладних за червень 2017 року на загальну суму ПДВ 25 275,33 грн, в т.ч. з перевищенням терміну реєстрації до 15 календарних днів па суму 20 32.3.26 грн, з перевищенням терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів на суму 44952,27 грн; п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних на реалізацію товарів у сумі ПДВ розмірі 83 336,66

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 22.01.2019 №00000081412, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року в розмірі 158264 грн (т.1 а. с.61-62);

- від 22.01.2019 №00000061412, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 770838,75 грн, у т.ч.: за податковим зобов`язанням - 616671 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 154167,75 грн (т.1 а. с.63-64);

- від 22.01.2019 №00000101412, яким нараховано штраф в розмірі 50 % у сумі 41668,33 грн (т.1 а.с.64-65);

- від 22.01.2019 №00000071412, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 714807,50 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - 571846 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 142961,50 грн (т.1 а.с. 66).

- від 11.02.2019 №00000191412, яким нараховано штраф у зв`язку з не реєстрацією податкових накладних в розмірі 50 % у сумі 41668,33 грн (т.3 а.с.199-200).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

У відповідності до приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу)

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (подалі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що Як вбачається з вказаного акту перевірки, податковим органом визначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій із придбання товарно - матеріальних цінностей та послуг позивачем у контрагентів - ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол", а також відсутність факту реалізації ТМЦ на адресу ТОВ "Протек Маркет".

Між ТОВ "Сігма Україна" (покупець) та ТОВ "Сентол" (постачальник), укладено договір поставки від 27.06.2018 №27-6/18 (т.1 а.с.88-90). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.1 а.с.91-135, т.3 а.с.54,59-63,68-72, т.7 а.с.140-187, т.8 а.с.1-69).

Між ТОВ "Сігма Україна" та ТОВ "Торн 2014" (постачальник), укладено договір купівлі - продажу від 16.01.2018 №16-01-1 (т.1 а.с.136-137). Згідно п.п.1.1 вказаного договору купівлі - продажу - постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.1 а.с.138-240, т.2 а.с.1-36, т.3 а.с.57,58, 64-67, т.6 а.с.24-183, т.7 а.с.1-111).

Між ТОВ "Сігма Україна" та ТОВ "Групстандарт Агро" (постачальник), укладено договір поставки від 01.06.2017 №100 (т.4 а.с.26-28). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.29-45, т.11 а.с.82-114).

Між ТОВ "Сігма Україна" та ТОВ "Крон ЖТФ" (постачальник), укладено договір поставки від 06.07.2017 №607 (т.4 а.с.46-48). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.49-108, т.9 а.с.135-217, т.10 а.с.1-49).

Згідно матеріалів справи, між ТОВ "Сігма Україна" (покупець) та ТОВ "Ева Траст" (постачальник), укладено договір купівлі - продажу від 18.09.2017 №18091 (т.4 а.с.109-110). Згідно п.п.1.1 вказаного договору купівлі - продажу - постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.113-114, т.11 а.с.121-131).

Між ТОВ "Сігма Україна" та ТОВ "ЖСК Прометей" (постачальник), укладено договір поставки від 24.10.2017 №24 (т.4 а.с.115-117). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому в замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.118-138, т.11 а.с.149-187, т.12 а.с.1-11).

Між ТОВ "Сігма Україна" (постачальник) та ТОВ "Протек Маркет" (покупець), укладено договір поставки від 03.07.2017 №307 (т.4 а.с.139-141). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується протягом усього терміну дії цього договору поставляти покупцеві на склад визначену цим договором продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію замовнику в обсягах і на умовах, передбачених даним договором. Згідно п. 3.1 вказаного договору поставки, поставка продукції здійснюється партіями на умовах "СРТ- склад Покупця" (згідно правил Інкотермс-2010). Умови постачання за домовленістю сторін можуть змінюватися.

Факт реалізації ТМЦ підтверджується видатковою накладною (т.4 а.с.142). За вказаною подією відповідно до положень ПК України було складено та направлено позивачем на реєстрацію податкову накладну №18 від 31.07.2017, яка була зареєстрована. Зазначене є підтвердженням реальності операцій в силу положень ст.201 ПК України. Наведена господарські операції у повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку ТОВ СІГМА УКРАЇНА по рахункам 361, 631.

Згідно матеріалів справи, між ТОВ "Сігма Україна" (покупець) та ТОВ "ЦЕНТРТОРГ ЮГ" (постачальник), укладено договір поставки від 19.05.2017 №1905 (т.4 а.с.143-145). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.146-162, т.10 а.с.61-96).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сігма Україна" (покупець) та ТОВ "Софі Форт" (постачальник), укладено договір поставки від 23.06.2017 №2308 (т.4 а.с.163а-165). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.166-181, т.12 а.с.26-67).

Між ТОВ "Сігма Україна" (покупець) та ТОВ "ЖФ Грінвич" (постачальник), укладено договір поставки від 21.08.2017 №2108 (т.4 а.с.182-184). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.185-245, т.8 а.с.117-170, т.9 а.с.1-91).

Згідно матеріалів справи, між ТОВ "Сігма Україна" (покупець) та ТОВ "Калипсо ХФ" (постачальник), укладено договір поставки від 28.04.2017 №274 (т.4 а.с.246-248). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.249-250, т.5 а.с.1-25, т.11 а.с. 10-70).

Між ТОВ "Сігма Україна" (покупець) та ТОВ "ХСК Стендпро" (постачальник), укладено договір поставки від 03.05.2017 №105 (т.5 а.с.26-28). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товари (будівельні та електро - інструменти), а покупець прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за ціною, викладеними у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п. 5.1 вказаного договору поставки доставка продукції здійснюється у відповідним чином узгодженому замовленні між постачальником та покупцем. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовленні або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Факт придбання та оплати за придбані ТМЦ підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями (т.5 а.с.29-63, т.10 а.с.116-181).

На підтвердження оприбуткування отриманих позивачем від вказаних контрагентів - покупців ТМЦ, а також оприбуткування реалізованих контрагенту ТОВ "Протек Маркет", позивачем до матеріалів справи надано обротно - сальдові відомості по рахунках 281, 631, 361 (т.5 а.с. 76-85, 163-167, т.7 а.с.116-119, 185-186, т. 8 а.с.163, 168, т.9 а.с.200-201,211,216).

При транспортуванні придбаного товару позивачем використовувалися послуги з перевезення у третіх осіб, про що до матеріалів справи надано договір на експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та міжнародними сполученнями, заявки на транспортні послуги, акти надання послуг тощо (т.5 а.с.122-123,198-256).

Колегія суддів зазначає, що вказані договори купівлі - продажу з ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол" були укладені для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації придбаного товару ряду контрагентів - покупців, що підтверджується наданими первинними документами, а саме, відповідним видатковими, транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, тощо (т.2 а.с.37-240, т.3 а.с.1-53). Узагальнена інформація щодо первинних документів стосовно реалізації ТМЦ, придбаний у ТОВ "Торн 2014" викладена в таблиці (т.5 а.с.188-192). Договір поставки з ТОВ "Протек Маркет" укладено позивачем як постачальником з метою отримання прибутку.

З матеріалів справи встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол" були включені до складу податкового кредиту (по взаємовідносинам з ТОВ "Протек Маркет" до податкового зобов`язання) та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "Сігма Україна" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Щодо ТОВ "Протек Маркет" колегія суддів зазначає, що сума ПДВ за господарською операцією позивачем правомірно віднесено до податкових зобов`язань.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Отже, ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол" - виконали свої зобов`язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "Сігма Україна" прийняло ТМЦ (по взаємовідносинам з ТОВ "Протек Маркет" - ТМЦ прийняв контрагент) за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ "Сігма Україна" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується відповідними договорами оренди приміщень, договорами відповідального зберігання, актами приймання - передачі приміщень, актами приймання передачі ТМЦ на зберігання тощо (т.5 а.с.118-121,169-179), персоналу, що підтверджується штатним розписом (т.5 а.с.124-131), свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду діяльності - неспеціалізованої оптової торгівлі, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Протек Маркет", ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що придбання позивачем ТМЦ у контрагентів ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центроторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол", а також реалізація ТМЦ контрагенту ТОВ "Протек Маркет" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: непеціалізованої оптової торгівлі, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами, податковими, видатковими та товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо.

Зазначена закупівля ТМЦ у контрагентів безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані ТМЦ забезпечують умови для неспеціалізованої оптової торгівлі контрагентам - покупцям, що, в свою чергу, направлена на отримання доходу.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання та реалізація ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ «Сігма Україна» .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол", а також правильно відображені податкові зобов`язання по операції з контрагентом ТОВ "Протек Маркет" позивачем подано декларації з ПДВ та сум бюджетного відшкодування та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Щодо посилання відповідача на податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області від 15.11.2017 №911/20-40-14-11-12/41324725 щодо ТОВ "Протек Маркет" за звітні періоди декларування ПДВ за 01.06.2017 по 14.11.2017, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області від 18.07.2017 №706/20-40-14-21-06 щодо ТОВ "ХСК Стендпро" за звітні періоди декларування ПДВ за лютий - червень 2017 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС у м. Харкові від 11.01.2018 №7/26-15-14-04-04-03 щодо ТОВ "Групстандарт Агро" за звітний період декларування ПДВ за червень - серпень 2017 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС в Житомирській області від 06.09.2017 №269/06-30-14-05/41311559 щодо ТОВ "Крон ЖТФ" за звітний період декларування ПДВ за червень - серпень 2017 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС в Житомирській області від 29.11.2017 №453/06-30-14-05/41228204 щодо ТОВ "Софі Форт" за звітний період декларування ПДВ за травень - листопад 2017 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС в Житомирській області від 19.12.2017 №475/06-30-14-05/41311386 щодо ТОВ "ЖФ Грінвіч" за звітний період декларування ПДВ за липень - жовтень 2017 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС в Миколаївській області від 05.10.2017 №185/14-29-14-08/40540857 щодо ТОВ "Ева Траст" за звітний період декларування ПДВ за вересень 2016 року - вересень 2017 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС в Миколаївській області від 28.03.2018 №249/14-29-14-08/39412199 щодо ТОВ "Торн 2014" за звітний період декларування ПДВ за жовтень - грудень 2017 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг; податкову інформацію ГУ ДФС в Житомирській області від 03.08.2018 №309/06-30-51-12-01 щодо ТОВ "Сентол" за звітний період декларування ПДВ за квітень - червень 2018 року та від 17.10.2018 №554/06-30-51-12-01 за звітний період декларування ПДВ липень 2018 року, відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності та платниками податків, а їх правосуб`єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що згідно баз даних контролюючого органу встановлено наявність ухвал Київського районного суду м. Харкова по справі №640/238/18, відносно ТОВ "Протек Маркет", ухвали Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 по справі №757/43900/17-к щодо наявності досудового розслідування в кримінальному провадженні №420170000000001760 від 31.05.2017 , за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 358 КК України, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2017 по справі №757/68870/17-к щодо наявності досудового розслідування в кримінальному провадженні №42017101060000150 від 20.07.2017, за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2017 по справі №757/43920/17-к щодо наявності досудового розслідування в кримінальному провадженні №420170000000001760 від 31.05.2017 , за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 358 КК України, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2017 по справі №757/8413/18-к щодо наявності досудового розслідування в кримінальному провадженні №32017100060000104 від 17.11.2017, за ознаками злочинів передбачених ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) зазначено, що : " жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необґрунтованим".

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18) зазначено, що : "сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили".

В даному випадку, в ході судового розгляду відповідачем не надано до суду будь - якого вироку суду за результатами вказаних кримінальних проваджень ані щодо контрагентів - продавців позивача, ані щодо їх контрагентів, зокрема, позивача по даній справі.

Колегія суддів зауважує, що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205, ст. 212 КК України відносно вказаних контрагентів позивача не підтверджується документально та не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №808/2360/17, від 05.06.2018 по справі №809/1139/17.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Протек Маркет", ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей", ТОВ "Торн 2014", ТОВ "Сентол" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту (податкових зобов`язань) з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин (т.5 а.с.64-75, 86-113, 182-187).

Щодо прийнятих податкових повідомлені - рішень від 22.01.2019 № 100101412 та від 11.02.2019 № 00000191412, які фактично дублюють один одного розмірами штрафних санкцій, їх сумами та підставами їх прийняття, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом визначено, що ТОВ Сігма Україна у липні 2017 року здійснювало реалізацію товару на адресу ТОВ Протек Маркет на загальну суму 500 019,94 грн., у т.ч. ПДВ 83 336,66 грн. Оскільки податковим органом під час проведення перевірки визначено про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Сігма Україна з контрагентом - покупцем ТОВ Протек Маркет за липень 2017 року, відповідач вважав, що підтвердити правомірність включення до складу податкового зобов`язання сум ПДВ 83 336,66 грн неможливо.

Проте, в ході судового розгляду встановлено реальність здійснення господарської діяльності позивача з вказаним контрагентом, та відповідно реальність включення до складу податкового зобов`язання сум ПДВ 83 336,66 грн.

Стосовно доводів відповідача щодо частини контрагентів ТОВ "ХСК "Стендро", ТОВ "Центрторг Юг", ТОВ "Каліпсо ХФ", ТОВ "Групстандарт Агро", ТОВ "Крон ЖТФ", ТОВ "ЖФ Грінвіч", ТОВ "Ева Траст", ТОВ "Софі Форт", ТОВ "ЖСК "Прометей" щодо необхідності застосування судом положень ч. 4 ст. 78 КАС України, з огляду на наявність постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі №2040/6903/18 від 03.04.2019, колегія суддів зазначає, що у даній справі і у справі №2040/6903/18 різні обставини, а саме оспорювані у справі №2040/6903/18 рішення прийняті на підставі акту перевірки №2323/2040-14-12-14/40872489 від 08.06.2018, а у справі, що є предметом розгляду, на підставі іншого акту перевірки від 22.12.2018 №5310/20-40-14-12-11/40872489.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.01.2019 № 00000081412, від 22.01.2019 № 00000071412, від 22.01.2019 №00000101412, від 22.01.2019 № 00000061412, від 11.02.2019 № 00000191412 Головне управління ДФС у Харківській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі № 520/2700/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі № 520/2700/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 31.10.2019 року