Постанова

від 31.10.2019 по справі 2040/5517/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 р. рокуСправа № 2040/5517/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калитки О. М. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.11.18 року по справі № 2040/5517/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати рішення Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації податкової накладної №44 від 21.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 23.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю БостТеплосервіс уклало Договір підряду №25/05/11 з Товариством з обмеженою відповідальністю Екобудсистем на виконання робіт по влаштуванню систем опалення, теплових завіс, теплопостачання припливних установок. Згідно умов Договору позивач брав на себе зобов`язання виконати роботи з комплектуючими матеріалами, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконану роботу та матеріали. 21.08.2017 року позивач виписав податкову №44 від 21.08.2017р. на суму передплати 107455,00 у тому числі ПДВ 17909,17грн., 15.09.2017 року позивач отримав квитанцію №9189325859 з відмовою в реєстрації податкової накладної, в якій зазначено, що Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН затверджених наказом МФУ від 13.06.2017р. №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 4016, 7307, 8421, 9026. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в рішення п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст.201 ПКУ. 08.05.2018 року позивач надав документи для проведення розблокування податкової накладної, а 11.05.2018 року позивач отримав відмову у реєстрації податкової накладної рішення №695042/34331126. Позивач вважає вказане рішення відповідача незаконним, винесеним неправомірно і з порушенням чинного податкового законодавства, а тому таким, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 2040/5517/18 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано рішення Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним та скасовано його.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації податкової накладвної № 44 від 21.08.2017 року.

09.10.2019 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс", в якій позивач просить ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 3524,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Справа розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання про прийняття додаткового судового рішення по справі щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 07.05.2019 року не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1762,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 405 від 23.06.2018 року (а.с. 4), № 406 від 23.06.2018 року (а.с. 5), та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 5286,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 99 від 27.12.2018р. (а.с. 195).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, беручи до уваги, що у постанові від 07.05.2019 року питання розподілу судових витрат вирішено не було, дішла висновку, що оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь позивача на загальну суму 8810,00 грн.

Щодо доводів заяви позивача про стягнення з відповідача судові витрати з надання правничої допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження заявлених до відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Таким чином, аналізуючи наведене, за умови відсутності договору про надання правової допомоги, документів, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заяви в частині відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019р. питання щодо розподілу судових витрат вирішено не було, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення заяви позивача про прийняття додаткового судового рішення у справі, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" судових витрат зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири)грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ТОВ "Бост-теплосервіс" - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бост-теплосервіс" судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири)грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Мельнікова Л.В.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 31.10.2019 року