Рішення

від 25.10.2019 по справі 264/1093/17

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/1093/17

2/264/742/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участю секретаря судового засідання Солонській Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Кредитної спілки Південно Східна кредитна компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, у якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором, а також сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі заяви члена кредитної спілки про надання кредиту від 12 вересня 2012 року між кредитною спілкою Південно Східна кредитна компанія та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 106-Д від 12 вересня 2012 року про надання кредиту в розмірі 60000 грн. на споживчі потреби строком до 12 вересня 2016 року. Того ж дня позивач уклав договір поруки з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до якого вони несуть солідарну відповідальність перед кредитором у разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №106-Д. Позивачем 12 вересня 2012 року було видано 60000 грн. згідно заяви відповідача, що підтверджується відповідним видатковим касовим ордером. Кредитна спілка виконала свої зобов`язання по кредитному договору у повному обсязі. Згідно п. 1.3 кредитного договору кредит видається на умовах щомісячної сплати 60% річних за строковою позикою та 180 % річних за простроченою позикою від фактичною суми заборгованості. Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, станом на 13 лютого 2017 року загальна заборгованість становить 146343,58 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50054,62 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 96288,96 грн.

На підставі викладеного, просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі, а також судові витрати по справі у розмірі 2195,15 грн.

Рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 07.07.2017 року стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 146343,58 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2195,15 грн.

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 11.02.2019 року рішення суду від 07.07.2017 року скасовано та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що уточнює позовні вимоги та просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 50054,62 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 61888,96 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів в розмірі 7997,12 грн., 3% річних від простроченого кредиту в розмірі 3003,28 грн., суму інфляційних витрат за кредитом в розмірі 23490,80 грн., суму інфляційних витрат за процентами в розмірі 41288,65 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 2195,15 грн., та суму додатково сплаченого судового збору в розмірі 620,70 грн., а всього - 190539,28 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності, адвокат Самохвалов С.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в обґрунтування своїх заперечень надав відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що строк дії кредитного договору встановлено до 12.09.2016 року. Після спливу строку кредитування з боку позивача правомірно застосовувати нарахування лише 3% річних, тоді як до 12.09.2016 року позивач вправі застосовувати лише передбачені договором 180% річних. При цьому, 3% та 180% річних не може бути застосовано одночасно. Після 12.09.2016 року позивачем неправомірно нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 42900 грн. Із розрахунку 3% річних та індексу інфляції слідує, що позивачем неправомірно нараховано до 12.09.2016 р. 3% річних за користування відсотками у розмірі 2235,65 грн. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у частині 42900 грн. та стягнення заборгованості 3% річних за користування відсотками у частині стягнення 2235,65 грн. не підлягають задоволенню. Заявив клопотання про застосування строку позовної давності у частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції. Як вбачається із розрахунку суми інфляційних витрат, суми розраховані за період з 13.04.2014 року по 13.01.2019 року. Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення інфляційних витрат лише 05.03.2019 року. Відповідно до ст.257 ЦК України, інфляційні витрати можуть бути стягнуті за останні 3 роки перед зверненням до суду з відповідними позовними вимогами, тобто з 05.03.2016 року. Таким чином, інфляційні витрати, нараховані позивачем до 05.03.2016 року у розмірі 20022,93 грн. стягненню також не підлягають. На підставі викладеного, просив застосувати строк позовної давності у частині позовних вимог про стягнення інфляційних витрат за період з 13.04.2014 року по 05.03.2016 року у розмірі 20022,93 грн., у зв`язку із чим, просив відмовити у їх задоволенні тат у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після 12.09.2016 року в сумі 42900 грн. та 3% річних за користування відсотками в розмірі 2235,65 грн., нарахованих за період до 12.09.2016 року.

Відповідачі у судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що на підставі заяви члена кредитної спілки про надання кредиту від 12 вересня 2012 року між кредитною спілкою Південно Східна кредитна компанія та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 106-Д від 12 вересня 2012 року про надання кредиту в розмірі 60000 грн. на споживчі потреби строком до 12 вересня 2016 року.

Того ж дня позивач уклав договір поруки з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до якого вони несуть солідарну відповідальність перед кредитором у разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №106-Д.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору спілка надає позичальникові позичку у розмірі 50000 грн. для використання на споживчі потреби на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути його спілці на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно п. 1.3 кредитного договору кредит видається на умовах щомісячної сплати 60 % річних за строковою позикою та 180 % річних за простроченою позикою від фактичною суми заборгованості.

Строк дії кредитного договору до 12 вересня 2016 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 01.03.2019 року у відповідачки ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 50054,62 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 61888,96 грн., 3 % річних від суми прострочених процентів в розмірі 7997,12 грн., 3% річних від простроченого кредиту в розмірі 3003,28 грн., суми інфляційних витрат за кредитом в розмірі 23490,80 грн., суми інфляційних витрат за процентами в розмірі 41288,65 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідачки ОСОБА_1 , відповідачкою у рахунок погашення заборгованості було сплачено 117570 грн., останній платіж було сплачено 19.11.2018 року в розмірі 2500 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язання щодо щомісячного погашення кредиту не виконує.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не належним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором, позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Позивач звернувся до суду 10.03.2017 року.

Як видно із розрахунку, представленого позивачем, останнє погашення заборгованості по кредитному договору відбулося 19.11.2018 року.

Вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 50054,62 грн., заявлені позивачем, не заперечуються відповідачкою ОСОБА_1 , у зв`язку із чим підлягають стягненню.

В той же час, сторона відповідача просили застосувати строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Щодо перебігу позовної давності за вимогою про стягнення процентів за кредитом суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором № 106-Д від 12.09.2012 року, укладеного між Кредитною спілкою Південно Східна кредитна компанія до ОСОБА_1 , встановлено обов`язок відповідача в межах строку кредитування повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними платежами).

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (п. 92 постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12).

За умовам кредитного договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 12 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (до останнього дня дії кредитного договору - 12.09.2016 року), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12\ провадження № 14-10 цс 18, після закінчення строку дії договору у банка відсутні підстави для отримання процентів, в інший спосіб, ніж встановлено ст.625 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 10.03.2017 року, тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти починаючи з 10.03.2014 року по 12.09.2016 (строк дії карти).

Матеріалами справи встановлено, що сторони договору № 106-Д від 12.09.2012 року під час його укладення погодили, що банк надав відповідачу кредит зі сплатою 60 % річних на суму заборгованості за кредитом, та 180 % річних за простроченим кредитом від фактичної суми заборгованості.

Суд, дослідивши надані сторонами докази по справі, дійшов висновку, що банк дотримався порядку встановлення відсоткової ставки за кредитом.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором, слід використовувати встановлену в договорі процентну ставку, що складає 180% річних.

Відповідно до п. 2.2.2 за користування кредитом КС нараховує проценти із розрахунку 360 календарних днів у році.

Розраховуючи заборгованість по процентам за користування кредитом, суд погоджується з думкою представника відповідача, та приходить до висновку про неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 42 900,00 грн., а тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відтак, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 18988,96 грн.

Вказана сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та суми інфляційних витрат за кредитом.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, суд не може погодитися з наданим позивачем розрахунком сум.

Щодо застосування строків позовної давності, суд відзначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що після спливу дії договору право кредитодавця на стягнення процентів за кредитом і пені припиняється, а тому вимоги про їх стягнення у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, задоволенню не підлягають. В таких правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат і річних відсотків за період понад три роки, заявлені представником відповідача вимоги про застосування строків позовної давності є обґрунтованими.

Втім, враховуючи, що уточнені позовні вимоги КС Південно-Східна кредитна компанія про стягнення 3 річних та інфляційних витрат надійшли до суду 12.03.2019 року, в якій позивач просить за період з 13.04.2014 року по 01.03.2019 року, стягнення 3% річних і інфляційних витрат підлягає стягненню за період з 12.03.2016 року по 01.03.2019 року.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає за можливе стягнути:

- 3 % річних від суми прострочених процентів у розмірі 6561,85 грн.;

- 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 3003,28 грн;

- Суму інфляційних витрат за кредитом у розмірі 17337,13 грн.;

- Суму інфляційних витрат по процентам у розмірі 27419,39 грн.

Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 2815,85 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 123365,23 грн. *100% / 187723,43 грн. ціни позову = 65,72%), тобто 65,72% від суми сплаченого судового збору (65,72% * 2815,85 грн./100% =1850,58 гривень) складає 1850,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 310, 509, 526, 527, 530, 553, 554, 559, 598, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Кредитної спілки Південно Східна кредитна компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Кредитної спілки Південно Східна кредитна компанія (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, буд. 56 приміщення 5, п/р НОМЕР_1 у ПАТ Акцент-Банк , МФО 307770, код ЗКПО 26020164) суму заборгованості за кредитним договором № 106-Д від 12 вересня 2012 року в розмірі 123365,23 грн., а також витрати по сплаті судового збору в рівних частках з кожного по 370,12 грн., що загалом складає 1850,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. М. Іванченко