Рішення

від 30.10.2019 по справі 242/3748/19

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/3748/19

2/242/1124/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: - головуючого - судді Черкова В.Г.,

- при секретарі Кідрон О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Селидово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідач є її сином і батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухиляється від виконання батьківських обов`язків: не цікавиться її долею та станом здоров`я. Мати дитини померла у 2010 р. Дитина мешкає разом з нею і вона повністю взяла на себе батьківські функції відносно дитини.

Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Процесуальні дії у справі.

04.07.2019 р. ухвалою суду позовна заява була залишена без руху.

05.09.2019 р. було відкрито провадження по справі.

Позивач - ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явилася, про день слухання справи повідомлялася належним чином. Надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу в її відсутності.

Відповідач - ОСОБА_2 - у судове засідання не з`явився. Про день слухання справи повідомлявся належним чином. Заперечень на позовну заяву не надав. Надав заяву, в якій позовні вимоги визнав та просив розглянути справу за його відсутності.

Третя особа - Служба у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області - у судове засідання не з`явилася, про день слухання справи повідомлялася належним чином. Надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу у відсутності представника.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Мати дитини - ОСОБА_5 - померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

Як вбачається з висновку ВЦА м.Авдіївка Донецької області, комісія з питань захисту прав дитини ВЦА м.Авдіївка Донецької області вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-13).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст..3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст..18 Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст..6 ЗУ Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав та обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі ст..8 ЗУ Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Саме батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України і на кожного з них покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно вимог ст..ст.150, 155 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до закону обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, не виявляє щодо неї батьківського піклування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області, код ЄДРПОУ 36318992, розташована за адресою: Донецька область. М.авдіївка, вул..Молодіжна,5, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що, відповідно до статті 169 СК України, мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя