Рішення

від 24.10.2019 по справі 463/5964/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/5964/19

Провадження № 2/463/1483/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судових засідань - Фурик Л.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Плахунін В.Ф. ,

третя особа ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства 5-та міська клінічна лікарня м. Львова , третя особа: Головний лікар Комунального некомерційного підприємства "5-та міська клінічна лікарня м. Львова" ОСОБА_3 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

22 липня 2019 року позивач звернулась із позовом до відповідача, який в процесі судового розгляду був уточнений, представник позивача відмовилась від вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач просить поновити на посаді лікаря-гематолога у Комунальному некомерційному підприємстві "5-та міська клінічна лікарня м. Львова", стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 02 травня 1992 року працювала в Комунальному некомерційному підприємстві "5-та міська клінічна лікарня м. Львова" на посаді лікаря-гематолога згідно Наказу №46 від 30.04.1992. 25 червня 2019 року їй усно повідомили про звільнення із займаної посади. Зазначає, що заяви про звільнення не писала, згоди на таке не надавала, порядок і час звільнення з керівництвом закладу не узгоджувала. Оскільки при звільненні за згодою сторін основним є волевиявлення сторін, а нею таке не висловлювалось, вважає звільнення протиправним.

Отже, враховуючи те, що звільнення відбулось незаконно, вона підлягає до поновлення на роботі, із стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. А також просить стягнути відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем у зв`язку з порушенням законних прав на працю. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвало судді від 23 липня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20 серпня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач повністю заперечує позов з наступних підстав. 24 червня 2019 року з Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради електронною поштою надійшла до відповідача для розгляду по суті скарга гр. ОСОБА_5 від 22.06.2019 за реєстраційним номером 50392 про те, що під час її відвідування родички в гематологічному відділенні відповідача, черговий лікар-гематолог ОСОБА_4 була в стані алкогольного сп`яніння. Так, як позивачка 24.06.2019 була відсутня на роботі з невідомих причин, про що свідчить доповідна завідувача гематологічним відділенням ОСОБА_9 та акт комісії від 24.06.2019, начальник відділу кадрів ОСОБА_6 . передзвонила позивачці, щоб та негайно подала на ім`я головного лікаря письмове пояснення з приводу скарги та причин відсутності її на роботі 24.06.2019 р.

У другій половині 24.06.2019 у відділ кадрів відповідача з`явився гр. ОСОБА_7 , що є чоловік позивачки і подав підписану нею письмову заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з 25.06.2019, а тому наказом від 25.06.2019 №113-к/тр позивача звільнено з посади лікаря-гематолога гематологічного відділення з 25.06.2019 за угодою сторін.

25.06.2019 позивачці було надано трудову книжку і витяг із наказу по її звільнення, також їй було виплачено зарплату за червень 2019 року у тому числі й належну позивачці при звільненні нараховану суму 3 168,17 грн.

Враховуючи вище наведене просить позовну заяву залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 20 серпня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача головного лікаря Комунального некомерційного підприємства 5-та міська клінічна лікарня м. Львова -ОСОБА_3 .

18 вересня 2019 року надійшли пояснення щодо позовної заяви третьої особи. Зокрема щодо позовної вимоги про поновлення на роботі зазначає, що законодавець не вимагає обов`язкового письмового оформлення документа ініціатором звільнення: працівником - відповідної заяви, роботодавцем - письмового повідомлення щодо звільнення за угодою сторін, тому висловити таку ініціативу можна і в усній формі. Позивач не надала суду належні та допустимі докази порушення відповідачем її трудових прав внаслідок звільнення її з роботи. Тому вона, на думку третьої особи, не підлягає поновленню на роботі, та в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні позивач будучи допитана в якості свідка суду повідомила, що 24 червня 2019 року на роботу не вийшла за станом здоров`я, нікого про причини неявки вона не повідомила. В цей же день близько 11 год. їй зателефонувала начальник відділу кадрів ОСОБА_6 , з приводу скарги по факту чергування 22.06.2019 і з приводу прогулу, та попередила, що її звільнять в зв`язку з прогулом. На що вона не змогла відповісти за станом здоров`я. Однак 25 червня 2019 року з`явилась на робочому місці і їй було повідомлено про звільнення. Також вручили трудову книжку, а витяг з наказу про звільнення не надали. Трудову книжку в присутності медичної сестри ОСОБА_8 вручила начальник відділу кадрів ОСОБА_6 , про отримання розписалась у журналі, причин звільнення не з`ясовувала. Цього ж дня залишила місце праці. 28.06.2019 дізналась від чоловіка, що він написав текст заяви про її звільнення та подав за місцем її праці 24.06.2019 р. Однак, стверджує, що зазначену заява вона не писала, але підпис дійсно її, повідомила, що можливо підписала чистий листок, деталі не пригадує. Згоди на написання чоловіком такої заяви вона не давала та не доручала таку заносити до лікарні. Зазначила, що за місцем праці не повідомляла, про те, що заяву не писала, також у неї особисто ніхто від працедавця не з`ясовував чи вона бажає звільнитись. Крім того, відразу не зверталась із позовом оскільки намагалась знайти іншу роботу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що згідно наказу від 25.06.2019 №113-к/тр, позивачку було звільнено з посади з посади лікаря-гематолога гематологічного відділення з 25.06.2019 за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України).

Вважає, що звільнення відбулось не законно, оскільки позивач жодних дій для звільнення за згодою сторін не здійснювала. Позивач в зв`язку із станом здоров`я 24.06.2019 на роботу не з`явилась. Про її звільнення вона дізналась наступного дня 25.06.2019. Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що заяву на звільнення позивача приніс її чоловік. Третя особа та свідок ОСОБА_6 це підтвердили. Вважає, що така заява не може свідчити про наявність волі позивачки на звільнення за угодою сторін. В зв`язку з чим позивач має бути поновлена на роботі із стягненням компенсації за вимушений прогул в розмірі згідно її розрахунку за 80 робочих днів 39 760 грн. Також вважає, що позивачці завдано моральну, шкоду, оскільки, в зв`язку із незаконним звільненням вона втратила можливість здійснювати лікування своїх пацієнтів та втратила засоби для існування. Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні не підтримує. Додатково зазначила, що відкликає заявлене нею клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заяви на звільнення, оскільки сторонами не оспорюється, що текст такої написано не позивачем а іншою особу. При цьому вважає, що наявність на такій заяві підпису позивача не може безспірну свідчити, що позивач погодилась із змістом вказаного документу.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, вважає, що звільнення позивачки відбулось у відповідності до вимог КЗпП України на підставі її заяви від 24.06.2019 р. Зазначив, що на його думку, не зважаючи на те, що текст заяви на звільнення від 24.06.2019 р. підготував чоловік позивачки, така заява підписала особисто нею, що нею зокрема і не заперечується та за її дорученням, що випливає із показів свідків, а чоловік лише передав вказану заяву відповідачу. Також просить врахувати, що відповідач був вправі звільнити позивачку із власної ініціативи, за порушення трудової дисципліни в зв`язку із систематичним зловживанням алкогольними напоями на робочому місці, але лише в інтересах ОСОБА_4 було прийнято спільне рішення про звільнення за угодою сторін. Окрім того, безпідставно позивач заявляє вимогу про стягнення заробітної плати за вимушений прогул оскільки стягненню, у випадку поновлення на роботі підлягає середній заробіток. Також на думку представника, жодних доказів, які б підтверджували завдання позивачці моральної шкоди з вини відповідача суду не представлено. Враховуючи наведене просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 , будучи допитаний в якості свідка, пояснив, що займає посаду головного лікаря, а позивач останні три роки регулярно зловживає спиртними напоями в тому числі в робочий час. Неодноразово, в зв`язку з перебуванням у стані сп`яніння позивачки та неможливістю виходу на роботу, від її імені зави про відпустку чи повідомлення про перебування на лікуванні, подавав її чоловік ОСОБА_7 Утворилась вже стала практика коли у випадку відсутності на робочому місці позивачки телефонували саме її чоловіку. Також поведінка позивача ставала підставою для неодноразових скарг громадян, черговий раз така мала місце напередодні звільнення. Відвідувач лікарні повідомила про перебування чергового лікаря ОСОБА_4 на робочому місці у нетверезому стані. Повідомив, що 24.06.19р. до нього прийшла начальник відділу кадрів та принесла заяву ОСОБА_4 про звільнення за угодою сторін. Також повідомила, що в телефонному режимі позивач попередньо повідомила, що напише заяву про звільнення, яку принесе її чоловік. У нього немає жодних сумнівів, що така заява була написана та подана з відома та згоди позивачки, оскільки і раніше вона подавала заяви про її звільнення за власним бажанням, без дати (а.с. 41) обіцяючи припинити зловживання алкоголем в робочий час. Також він неодноразово особисто спілкувався з ОСОБА_7 , який приносячи заяви підписані дружиною, намагався допомогти їй уникнути звільнення за порушення трудової дисципліни. При вирішенні даного позову просить врахувати, що позивач в зв`язку із вказаними зловживаннями не здатна здійснювати лікування людей та виконувати обов`язки лікаря. В задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, третьої особи, свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 02 травня 1992 року позивач прийнята на роботу до Комунального некомерційного підприємства 5-та міська клінічна лікарня м. Львова , на посаду лікаря-гематолога гематологічного відділення шляхом переводу, що підтверджується витягом із наказу №46 від 30.04.1992 р. (а.с.19).

Як вбачається із витягу з наказу №119к-/тр від 25.06.2019р. ОСОБА_4 звільнено з роботи з посади лікаря-гематолога гематологічного відділення за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України на підставі поданої нею заяви. (а.с.20).

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Сторона відповідача обґрунтовуючи законність звільнення ОСОБА_4 за угодою сторін на підставі заяви останньої, надала суду копію відповідної заяви про звільнення від 24.06.2019р. за угодою сторін з 25.06.2019р. (а.с. 37) а також копію доповідної від 24.06.2019р. про відсутність позивачки на робочому місці та акт від 24.06.2019р. про факт відсутності працівника ОСОБА_4 на робочому місці.

Свідок ОСОБА_6 , яка являється начальником відділу кадрів відповідача, повідомила, що 24 червня 2019 р. її покликав головний лікар та показав чергову скаргу на позивача з приводу того, що вона під час чергування у вихідний день була у нетверезому стані. В подальшому вона зателефонувала безпосередньому керівнику позивача, який повідомив, що ОСОБА_4 немає на робочому місці. Далі вона особисто зателефонувала позивачу та повідомила про наявність скарги, і ОСОБА_4 відповіла, що напише заяву на звільнення за угодою, яку принесе її чоловік. Цього ж дня заяву від імені позивача приніс ОСОБА_7. Повідомила, що була з ним знайома, оскільки він неодноразово приносив заяви від імені позивача, приблизно 6- 7 раз, щодо відпустки та інші, у тих випадках коли позивач особисто не могла з`явитись на роботу в зв`язку із зловживанням алкогольними напоями, про що було відомо всім працівникам лікарні. Сумнів щодо заяви не було тому, що попередньо позивач повідомила в телефонному режимі, що буде така заява, а також вона впізнала її підпис. Зазначила, що позивач протягом останніх років періодично не з`являлась за місцем праці, і всі намагались їй допомогти.

Крім цього 25.06.2019р. після отриманням позивачем трудової книжки та витягу з наказу, вони по дружньому обговорювали, що позивачу робити далі. Жодних заперечень з приводу поданої від її імені заяви про звільнення вона не висловлювала, крім цього під час розмови обговорювалось, що звільнення відбулось за згодою сторін. Щодо відносин позивача з чоловіком, то їй відомо, що чоловік позивача завжди намагався допомогти останній та у них були добрі відносини.

Свідок ОСОБА_8 , повідомила суду, що в кінці червня 2019 р. була свідком розмови позивача з начальником відділу кадрів. В її присутності ОСОБА_6 роз`яснювала позивачу порядок оформлення на біржі праці, або як знайти інше місце праці. Позивач жодних заперечень не висловлювала, лише дякували, і вона бачила як ОСОБА_6 передала позивачу трудову книжку. ОСОБА_4 розписалась в журналі, жодного обурення чи заперечення зі сторони позивача не було.

ОСОБА_4 отримала трудову книжку 25.06.2019р., що підтверджується її підписом у книзі обліку руху трудових книжок (а.с.23-25). Як вбачається із акту №6 від 25.06.2019р. ОСОБА_4 відмовилась підписати в оригіналі наказу №119-к/тр від 25.06.2019р. про звільнення за угодою сторін (а.с.26).

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, який є обов`язковим для суду першої інстанції при вирішенні аналогічних справ, від 26 жовтня 2016 року, справа №6-1269цс16, одною з підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). В випадку домовленості між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (угода сторін), договір припиняється в строк, який визначено сторонами. Розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу про звільнення, про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП, суди повинні вияснити, чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, чи було вільне волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, в процесі судового розгляду судом не встановлено незаконність звільнення позивача, зокрема позивач не заперечує, що підпис на заяві про звільнення від 24.06.2019р належить саме їй. (а.с. 37). Окрім того суд, критично оцінює покази позивача з приводу того, що таку заяву вона підписала не читаючи та що така складена без її відома, оскільки жодних належних та достатніх доказів про чинення тиску на неї чи інших неправомірних дій для підписання такої заяви не надано, також з даного приводу позивач не зверталась і у правоохоронні органи.

Також враховуючи пояснення свідків та самої позивачки, в судовому засіданні встановлено, що зміст заяви від 24.06.2019 р. повністю підтверджує волю позивачки. Оскільки така підтвердила, що в заяві саме її підпис, а свідки зазначили, що в телефонній розмові позивач завчасно повідомила про подання такої заяви, яку принесе її чоловік. Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_7 неодноразово від імені та в інтересах позивачки готував та передавав заяви відповідачу.

Беручи до уваги вищенаведені обставини суд дійшов висновку, що позивач особисто вирішила звільнитися з займаної посади, що підтверджується підписаною нею власноруч заявою, тому вимоги щодо її поновлення на посаді лікаря-гематолога задоволенню не підлягають у зв`язку із недоведеністю звільнення без законної підстави.

Оскільки решта позовних вимог, являється похідними, такі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273ЦПК України, суд -

ухвалив:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства 5-та міська клінічна лікарня м. Львова , третя особа: Головний лікар Комунального некомерційного підприємства "5-та міська клінічна лікарня м.Львова" ОСОБА_3 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Дата складання повного рішення суду -29 жовтня.2019 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство 5-та міська клінічна лікарня м. Львова , місцезнаходження: м.Львів, вул.Коновальця, 26, ЄДРПОУ 01996668.

Третя особа: головний лікар Комунального некомерційного підприємства "5-та міська клінічна лікарня м. Львова" ОСОБА_3, місцезнаходження: м.Львів, вул. Коновальця, 26.

Суддя: Жовнір Г. Б.