Рішення

від 22.10.2019 по справі 627/212/19

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/212/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Каліберди В.А.,

при секретарі Ніколайчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, служба у справах дітей Краснокутської районної державної адміністрації Харківської областіпро визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні у Краснокутському районному відділі державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-308/11 від 20.10.2011 року, виданого Краснокутським районним судом Харківської області та судовий наказ №2-н-315/10 від 24.09.2010 року, виданий Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 40 976 грн. 01 коп.

Під час виконавчого провадження було виявлено, що за боржником зареєстровано право

приватної спільної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Краснокутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 28 грудня 2015 року ОСОБА_2 помер.

Відповідно до відповіді з Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 спадкова справа не заводилась.

06.06.2016 року державним виконавцем Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Харківській області були закінчені виконавчі провадження №29685741 з примусового виконання виконавчого листа №2-308/11, виданого Краснокутським районним судом Харківської області та судового наказу №2-н-315/2010, виданого Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових котів.

На прикінці 2018 року, позивач звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори аби отримати свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва.

Враховуючи той факт, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, однак на день смерті ОСОБА_2 , останній свої зобов`язання перед позивачем не виконав, то позивач вважає, що в рахунок погашення грошового зобов`язання можливо визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку про АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та прохали їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, прохав прийняти рішення згідно чинного законодавства. Окрім цього, вказав, що в спірному домоволодінні зареєстрована неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник третьої особи - Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника та при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області в судовому засіданні пояснив, що, на його думку, в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 можуть бути порушені права неповнолітнього ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд встановив, що на примусовому виконанні у Краснокутському районному відділі державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-308/11 від 20.10.2011 року, виданого Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових котів в сумі 17607,75 грн. та судовий наказ №2-н-315/10 від 24.09.2010 року, виданий Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 23368,26 грн.

Під час виконавчого провадження було виявлено, що за боржником зареєстровано право

спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження, а саме Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, виданого Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, то ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06.06.2016 року державним виконавцем Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Харківській області були закінчені виконавчі провадження №29685741 з примусового виконання виконавчого листа №2-308/11, виданого Краснокутським районним судом Харківської області та судового наказу №2-н-315/2010, виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 40 976 грн. 01 коп.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18 та Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц.

Як зазначено в п.п. 2.1 п. 2 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 р. № 296/5, претензії кредитора визначені однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Законодавством прямо не передбачені форма і зміст вимоги кредитора та не покладено на нотаріуса обов`язку перевіряти обґрунтованість вимог (залучати будь-які документи на підтвердження кредиторської заборгованості спадкодавця). Водночас це питання роз`яснено в актах ненормативного характеру. Відповідно до п. 6.1 розд. 3 част. ІІІ Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.09 р., нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Заявлені вимоги нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

Таким чином, стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Тобто кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Судом установлено, що позивачу ще 03.08.2016 року було відомо про відкриття спадщини після померлого ОСОБА_2 та він звертався до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області з запитом щодо виконавчого провадження про стягнення з гр. ОСОБА_2 суми боргу в загальному розмірі 40 976,1 грн. та ним 19.08.2016 року за №1117/02-14 отримано відповідь нотаріальної контори, з якої вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, заяви про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не надходили, свідоцтва про право власності не видавалися.

Однак, матеріали справи не містять звернення позивача ОСОБА_1 до нотаріальної контори з претензією щодо наявності у спадкодавця ОСОБА_2 боргу перед позивачем ОСОБА_1 .

Натомість, матеріали справи містять заяву позивача ОСОБА_1 від 27 грудня 2018 року про надання свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_2 та відповідь Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області від 17.01.2019 №31/02-14 на вказаний лист позивача ОСОБА_1 від 26.12.2018 року щодо отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Також з відповіді Краснокутської державної нотаріальної контори від 27.06.2019 №661/01-14 вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, заяви про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не надходили, свідоцтва про право власності не видавалися.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 мав можливість, в межах строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України , скористатися своїм правом подати вимогу кредитора, однак цим правом не скористався.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 19 Закону України Про міжнародні договори України ,статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі Тейксейра де Кастор проти Португалії від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі Шабельника проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України , до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Зважаючи на вищевикладене та дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, врахувавши обставини справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, оскільки позивачем пропущений строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємця, встановлений ст. 1281 ЦК України , отже підстав для задоволення його позову не має.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, ст. 1281 ЦК України суд ,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, служба у справах дітей Краснокутської районної державної адміністрації Харківської областіпро визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Олексіївська сільська рада Краснокутського району Харківської області (місцезнаходження: с. Олексіївка, вул. Шкільна №15, Краснокутський район, Харківська області, код ЄДРПОУ: 04397483).

Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області (місцезнаходження: вул. Миру №138, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 02893611).

Служба у справах дітей Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 23912844).

Повний текст рішення виготовлений 31.10.2019 року.

Суддя Каліберда В. А.