Постанова

від 31.10.2019 по справі 815/5949/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/5949/14

адміністративне провадження №К/9901/8240/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Анікс-Плюс на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Федусик А.Г., суддів Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є. від 17 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анікс-Плюс до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного Управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Анікс-Плюс (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2014 року за №0003682203 та №0003692203.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року позов Товариства задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2014 року за №0003682203 та №0003692203.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визначення позивачу грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток підприємства, посилаючись на такі обставини: наказ про призначення перевірки Товариства прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки, й, до того ж, в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України вручено позивачу у день початку проведення перевірки, що позбавило платника податків можливості повною мірою захистити свої права та інтереси під час проведення перевірки; залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ Грант Тайм у лютому, квітні 2013 року та із ТОВ Торенія у лютому 2013 року, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій. За наведеного суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, передбачені законодавством.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що операції між позивачем та його контрагентами здійснювались без наміру створення відповідних правових наслідків та лише з метою отримання податкової вигоди, оскільки надана позивачем документація не дає можливості встановити реальність таких операцій. Відтак, за висновком цього суду, у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду.

У доводах касаційної скарги посилається на розгляд справи за відсутності представника позивача, незважаючи на подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття до суду з поважних причин - відсутністю квитків на потяг сполученням м. Кіровоград - м. Одеса. Внаслідок цього вважає, що судом апеляційної інстанції не створено належних умов для розгляду справи, чим порушено положення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS №005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція).

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню з таких підстав.

Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, узявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І).

Пунктом 1 статті 6 розділу І Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Одним з елементів закріпленого в цій статті права на справедливий суд є належне відправлення правосуддя.

Статтею 7 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду цієї справи апеляційним судом, передбачено здійснення правосуддя в адміністративних судах за принципом рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав і обов`язків, до яких, крім іншого, належить право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (стаття 49 КАС України у згаданій редакції).

Відповідно до частини першої статті 190 КАС України в зазначеній редакції суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копією апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов`язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу; вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції.

За правилами частини другої цієї статті усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до адміністративного суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку (частина перша статті 191 КАС України).

У пункті 8 розділу III рішення від 6 грудня 2018 року у справі Ісаєв та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення від 23 червня 1993 року в справі Руїз-Матеос проти Іспанії (Ruiz-Mateos v. Spain), пункт 63), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (рішення від 04 березня 2014 року в справі Діліпак та Каракайя проти Туреччини (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви №7942/05 та №24838/05, пункт 77). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення від 6 лютого 2001 року в справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року закінчено підготовку даної справи до апеляційного розгляду й призначено останній у відкритому судовому засіданні на 17 червня 2015 року. В судове засідання викликано представників осіб, які беруть участь у справі. Копія ухвали суду надіслана на адресу позивача засобами поштового зв`язку 07 травня 2015 року та вручена представнику Товариства 19 травня 2015 року.

За день до призначеної дати судового засідання, тобто 16 червня 2015 року, до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника Товариства, у якому останній просив визнати поважною причину відсутності представника позивача в судовому засіданні 17 червня 2015 року, відкласти апеляційний розгляд справи та провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Ленінському районному суду м. Кіровограда або Кіровоградському окружному адміністративному суду. Клопотання обґрунтовано неможливістю забезпечення явки представника позивача у судове засідання з підстав відсутності квитків на потяг сполученням м. Кіровоград - м. Одеса.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Інспекції, як вже зазначалось вище, Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства, у якій, однак, не навів обставин розгляду в судовому засіданні апеляційного суду поданого представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, а також мотивів, за яких дійшов висновку про його необґрунтованість та можливість розгляду справи за відсутності особи, яка здійснює від імені Товариства його процесуальні права та обов`язки.

Із рішення апеляційного суду не вбачається й те, що останній розглядав причини для відкладення розгляду справи як зловживання процесуальними правами. Натомість матеріали справи свідчать, що це було перше клопотання, подане представником позивача. У той же час представник протилежної сторони, тобто особи, яка подала апеляційну скаргу, був присутній у судовому засіданні та надавав відповідні пояснення по суті спору.

Враховуючи наведене та відсутність в матеріалах справи письмових заперечень позивача на апеляційну скаргу контролюючого органу, Верховний Суд вважає, що право позивача на ефективну участь у розгляді справи, на рівність у засобах захисту своїх інтересів, а також на висловлення своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги було обмежене, а тому оскаржувану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року не можна визнати прийнятою з дотриманням положень адміністративного процесуального законодавства, зокрема принципу рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Окрім того суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, своє рішення обґрунтував виключно відсутністю встановлених ПК України підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям із контрагентами, залишивши поза увагою та не надавши правової оцінки доводам суду першої інстанції щодо призначення та проведення перевірки Товариства із порушенням вимог податкового законодавства.

Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення апеляційного суду на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього суду на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Анікс-Плюс задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду