Постанова

від 29.10.2019 по справі 810/3766/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3766/18 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2018 року №0008531402, №0008551402, №0008441402.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ Баришівказернопродукт за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентами правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит та права на формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягав на законності оскаржуваного рішення та просив залишити скаргу відповідача без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Баришівказернопродукт" з питань податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, за наслідками якої складено Акт від 28 лютого 2018 року №144/10-36-14-02-13/32445705.

Згідно висновків Акту перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.2 ст. 135 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 187 626 грн.,

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. а, б п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст. 194, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 187 325 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2018 року:

- №0008531402, яким до позивача застосовано штрафні санкції та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 204 535 грн., з яких 187 628 грн. за податковими зобов`язаннями, та 46 907 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

- №0008551402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1 821 252 грн.,

- №0008441402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 204 156 грн., з яких 187 325 грн. - за основним зобов`язанням, та 46 831 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Збільшуючи зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, були виписані контрагентами, які мають ознаки фіктивності.

Як встановлено судом першої інстанції, видами діяльності позивача є: Код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (основний); Код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.10 Складське господарство; Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Баришівказернопродукт" (Постачальник) і ПАТ "Ніжинський хліб" (Покупець) укладено Договір поставки від 23 липня 2013 року №6 (т. 1, а.с. 109 - 111).

Згідно даного Договору Постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця продукцію борошномельного виробництва, що поставлятиметься окремими партіями, а Покупець - прийняти та оплатити таку продукцію.

Сторонами Договору складено специфікації, в яких визначено найменування товару, його кількість та ціну (т. 1, а.с. 112 - 114).

Виконання умов даного Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, банківськими виписками, посвідченнями про якість борошна і манних круп, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами (т. 1, а.с. 117 - 193).

Позиція відповідача про фіктивність даних господарських правовідносин ґрунтується на тому, що згідно Єдиного реєстру судових рішень Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000474 від 07 серпня 2015 року за фактами вчинення фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України щодо ПАТ "Ніжинський Хліб" та ряду інших підприємств.

Так, в ході слідства встановлено, що група осіб в період з 01 січня 2014 року до теперішнього часу, діючи за попередньою змовою, організувала незаконну схему, пов`язану з фіктивним підприємництвом, легалізацією грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, створила та придбала ряд суб`єктів підприємницької діяльності, на рахунки яких надходять кошти від суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, але фактично поставки товарів чи надання послуг не здійснюються, а лише надаються документи бухгалтерського та податкового обліку, чим здійснюється формування витрат та податкового кредиту для інших суб`єктів підприємницької діяльності, документальне оформлення безтоварних операцій, приховування не законного походження коштів. Зазначені кошти знімаються готівкою для виведення у тіньовий, неконтрольований державою обіг, та, за домовленістю зі службовими особами підприємств реального сектору економіки, привласнюються.

На підставі матеріалів досудового розслідування за №32015100090000184 від 14 грудня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України встановлено, що згідно показів громадянина, він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності підприємств, на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а саме: ПАТ "Ніжинський хліб" (код за ЄДРПОУ 381054) та ряду інших підприємств (т. 3, а.с. 234 - 235).

Колегія суддів не приймає до уваги дане посилання та зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів. Крім того, чинне законодавство не дає підстав робити висновок щодо не підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин на підставі лише факту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження щодо протиправної діяльності підприємства. Також слід зазначити, що вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі №809/1139/17, від 14 березня 2018 року по справі №804/691/17, від 20 лютого 2018 року по справі №826/6280/13-а.

Між ТОВ "Баришівказернопродукт" (Постачальник) і ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" укладено Договір поставки від 14 жовтня 2014 року №13 (т.1, а.с. 195-196).

Відповідно до умов даного Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати за попередньою заявкою, у власність Покупця партіями висівки пшеничні негранульовані, а Покупець - прийняти та оплатити таку продукцію.

Сторонами Договору складено специфікацію, в якій визначено найменування товару, його кількість та ціну (т. 1, а.с. 197).

Виконання умов даного Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відомостями Журналів реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, рахунками-фактурами, видатковими накладними, банківськими виписками, посвідченнями про якість висівок, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, довіреностями (т. 1, а.с. 219 - т. 2, а.с. 15).

Позиція відповідача про фіктивність даних господарських правовідносин ґрунтується на тому, що згідно листа ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 26 лютого 2018 року №1998/7-03 ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст. 81, 87, 89 ЦК України, ст.ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у квітні 2014 року у невстановленому місці погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб створити приватне підприємство "Євро Агро Дістріб`юшин" (код ЄДРПОУ 39192703), з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, не маючи при цьому наміру фактичного здійснювати підприємницьку діяльність.

ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з 23 квітня 2014 року являвся засновником юридичної особи - ПП "Євро Агро Дістріб`юшин".

При цьому ОСОБА_1 з невстановленими слідством особами домовились про підписання останнім статутних та інших документів по реєстрації на його ім`я ПП "Євро Агро Дістріб`юшин", при цьому, невстановлені особи повідомили ОСОБА_1 про те, що до діяльності вказаного підприємства він не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись власником, директором, контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства будуть здійснювати інші особи.

Після підписання реєстраційних документів ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" ОСОБА_1 передав повний пакет документів зазначеного підприємства невстановленим особам, для реєстрації в Дніпропетровському міському управлінні юстиції.

Підписання ОСОБА_1 , за участі невстановлених осіб, зазначених документів ПП "Євро Агро Дістріб`юшин", дало змогу здійснити реєстрацію підприємства - ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" в Дніпропетровському міському управлінні юстиції 24 квітня 2014 року під №12241020000068852.

Діяння ОСОБА_1 по співучасті у формі пособництва у створенні юридичної особи - ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" здійснювалась в порушення нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме - співучасть в формі пособництва по створенню суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року у справі №201/4704/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень (т. 3, а.с. 146 - 248).

Між тим, при вивченні даного вироку колегією суддів з`ясовано, що судом при його постановленні не досліджувались господарські операції між ТОВ "Баришівказернопродукт" і ПП "Євро Агро Дістріб`юшин", а встановлені ним обставини не мають значення саме для податкового спору, оскільки оцінка діяльності ОСОБА_1 на посаді директора ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" не надавалась.

Натомість, документи, складені за наслідком виконання умов Договору поставки від 14 жовтня 2014 року №13, підписані від імені контрагента позивача саме ОСОБА_1 , а доказів підробки таких підписів матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16 жовтня 2015 року саме ОСОБА_1 зазначений керівником ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" (т. 3, а.с. 61 - 62).

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені названого контрагента, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, матеріали справи не містять.

Аналогічні висновки застосовуються й взаємовідносин ТОВ "Баришівказернопродукт" (Постачальник) з ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" у 2015 році.

Відтак, висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог закону за наслідком господарських взаємовідносин з ПП "Євро Агро Дістріб`юшин" є необґрунтованим.

Також між ТОВ "Баришівказернопродукт" (Покупець) і ТОВ "Левел Трейд" (Постачальник) укладено Договір поставки від 13 березня 2017 року №17/0301.

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (пшеницю), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору.

Виконання умов Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, посвідченнями про якість борошна і манних круп, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами (т. 3, а.с. 142 - 185).

Позиція відповідача про фіктивність даних господарських правовідносин ґрунтується на інформації, наявній в ІС "Податковий блок" щодо TOB "Левел Трейд" (код ЄДРПОУ 40384998), яке зареєстровано в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Згідно розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) за 4 квартал 2016р. - 2 квартал 2017р. кількість працюючих - 2 особи, за 3 квартал 2017р. кількість працюючих 1 особа. Декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року та вересень 2017 року подано, баланси (форма 1) та звіти про фінансові результати (форма 2) за 2016 рік та 1 квартал 2017р., 3 квартал 2017р. подано. Декларації з податку на прибуток за 2016 рік подано, за 2017 рік не подано, основні фонди ТОВ "Левел Трейд" - відсутні.

Крім того, відповідно до БД "Єдиний реєстр податкових накладних" ТОВ "Левел Трейд" (код ЄДРПОУ 40384998) за березень 2017 року та вересень 2017 року сформовано податковий кредит з ПДВ згідно зареєстрованих податкових накладних, та здійснювало придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Фокус-Плюс" (код за ЄДРПОУ 40778143), ТОВ "Лібор Приват" (код за ЄДРПОУ 40746405), ПП "Максіма-Пром" (код за ЄДРПОУ 40545292), ТОВ "Тресвел" (код за ЄДРПОУ 41006632) та інших постачальників.

З наведеного вбачається, що контролюючим органом зроблено висновок про нереальність (безтоварність) господарських операцій між позивачем і ТОВ "Левел Трейд" виключно на підставі інформації про контрагентів останнього.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Відтак, висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог закону за наслідком господарських взаємовідносин з ТОВ "Левел Трейд" також є необґрунтованим.

В світлі вищевикладеного колегія суддів зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Слід зазначити, що надані до перевірки та до матеріалів справи позивачем первинні документи мають такі обов`язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надані позивачем первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статті 44 Податкового кодексу України, ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Натомість, відповідачем в Акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки, що підтверджує факт протиправного визначення порушень, начебто вчинених позивачем.

З огляду на посилання відповідачем на кримінальні провадження колегія суддів зазначає, що самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

При цьому, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Разом з тим, посилання відповідача на обставину відсутності у контрагентів ТОВ Левел Трейд устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності працюючих осіб, зроблені відповідачем на підставі даних про не подання контрагентом податкової звітності до податкового органу. Однак, колегія суддів наголошує на тому, що позивач не має жодного відношення до подачі його контрагентом та контрагентами контрагента податкової звітності. І тим більше не має нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентом такої податкової звітності.

Також необхідно зазначити, що для здійснення підприємницької діяльності суб`єкту господарювання не обов`язково потрібно мати у своїй власності нерухоме майно і транспортні засоби, оскільки їх можна орендувати і це не є перешкодою у веденні підприємницької діяльності.

При цьому, контролюючим органом під час перевірки позивача не досліджувалось, чи мали місце у розглядуваних правовідносинах оренда устаткування, найм працівників тощо. Крім того, податковий орган так і не зазначив, які саме та в якій кількості мали бути наявні виробничі потужності у контрагента позивача, а також не вказав, які ж для дійсного підтвердження реалізації перевіряємих господарських відносин мали бути надані первинні документи, однак відсутні у позивача та, відповідно, в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб`єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, податкова інформація та акти перевірки не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Баришівказернопродукт" і ТОВ "Нафтотрейд Ресурс", ТОВ "ТП Промпобутсервіс".

Так, ТОВ "Баришівказернопродукт" (Покупець) укладено з ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" (Постачальник) Договір від 01 вересня 2016 року №2099/08.

Згідно умов даного Договору Постачальник зобов`язується постачати Покупцю нафтопродукти партіями, а Покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Також ТОВ "Баришівказернопродукт" (Покупець) укладено ТОВ "ТП Промпобутсервіс" (Постачальник) Договір від 17 жовтня 2014 року б/н.

Згідно умов даного Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму згідно рахунків фактур.

Предметом поставки є паливо-мастильні матеріали.

Перелік паливно-мастильних матеріалів, що були списані відповідно до відомості форми №24-НП та подорожних листів без надання фіскальних чеків зазначені в Акті перевірки (т. 1, а.с. 84).

На переконання відповідача підтвердити факт отримання пального у вказаних підприємством обсягах не можливо, оскільки до перевірки не було надано розрахункових документів, що засвідчують проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій. На думку відповідача, документом, що засвідчує фактичне отримання пального є фіскальний чек, а не видаткова накладна.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), в тому числі для реєстрації їх кількості, але не для нарахування податків.

Відповідно до статті 1 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. При цьому встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Згідно Закону №265/95-ВР касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару.

Крім того, реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп`ютерно-касових систем, які включені до Держреєстру та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, затвердженим протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 року №13, і забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Однак, згідно п. 12 статті 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Таким чином, реєстратори розрахункових операцій можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що у позивача відсутній обов`язок підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності шляхом надання відповідних фіскальних касових чеків, оскільки пальне придбавалось у контрагентів шляхом безготівкової передплати оптових партій, що не заперечується контролюючим органом.

Твердження апелянта про порушення позивачем вимог п.44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України шляхом безпідставного заниження значення показника декларації з податку на прибуток Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за рахунок завищення витрат на загальну суму 790 657,00 грн взагалі судом не оцінюється на підставі статті 308 КАС України, оскільки воно жодним чином в апеляційній скарзі не обґрунтовано.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській област - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку