Постанова

від 30.10.2019 по справі 367/976/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/14689/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 367/976/17

30 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2019 року, постановлену під головуванням судді Саранюк Л.П., про призначення експертизи у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Бучанської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень ради, рішення про державну реєстрацію прав та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння ,-

в с т а н о в и в:

15 лютого 2017 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень ради, рішення про державну реєстрацію прав та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Бучанською міською радою 22.10.2015 року прийнято рішення №2563/43-81-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 . Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

На підставі вказаного рішення у власність ОСОБА_2 було передано земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210800000:01:064:0108 та 28.11.2016 року зареєстровано її право власності на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2016 року №2942 , ОСОБА_2 відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

Посилається на те, що рішення Бучанської міської ради від 22.10.2015 року №2563/43-81-VI є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно суперечить вимогам земельного та лісового законодавства України.

Зазначав, що земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3210800000:01:064:0108 відноситься до земель лісового фонду Бучанської лісової дачі Бучанського лісгоспу Київського обласного управління комунального господарства, що підтверджується картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України, а тому, приймаючи рішення від 22.10.2015 року №2563/43-81-VI, Бучанська міська рада вийшла за межі своїх повноважень .

З урахуванням зазначеного, просив суд визнати незаконним і скасувати рішення Бучанської міської ради від 22.10.2015 року №2563/43-81-VI та витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 3210800000:01:064:0108 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

19 червня 2017 року представником відповідача Бучанської міської ради подано до суду клопотання про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи. Обгрунтовуючи вказане клопотання, представник відповідача посилався на те, що доказами належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, на думку позивача, є інформація виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 31.03.2016 року № 243 та картографічні матеріали лісовпорядкування 1988-1989 років. Разом з тим, такі твердження позивача про можливу належність земель в межах міста до лісового фонду, спростовуються, зокрема, рішенням виконкому Київської обласної ради від 28.10.1968 року Про затвердження адміністративних меж міських/селищних/ Рад депутатів трудящих Київської області , яким вирішено, що землі площею 890 га., в тому числі і спірна земельна ділянка, входили до території селища Буча. Згідно матеріалів обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом 1975 року, станом на 01.11.1973 року за селищем Буча рахувалось 970 га. земель., 76 га. з яких - радгосп Рубежівський . Згідно картографічного матеріалу територія умовною площею 890 га. повністю знаходиться в межах селища Буча. Рішенням Київської обласної ради від 22.10.2004 року "Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області" затверджено межі населеного пункту селища Буча та територія 890 га повністю входила до меж селища і відносилась до категорії земель житлової та громадської забудови. Постановою Верховної Ради України від 09.02.2006 року Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення , яка набрала чинності з 01.01.2007 року, смт. Буча віднесено до категорії міст обласного значення в межах існуючої площі без зміни зовнішніх меж. Листом Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства від 03.12.2014 року № 04-22/2187 Щодо надання висновків до містобудівної документації погоджено проект Генерального плану міста Буча та зазначено, що на території Бучанської міської ради в межах населеного пункту розташовані землі лісогосподарського призначення, а саме ліси І і II зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій, загальною площею 42,6 га. у кварталі 87 Клавдіївського лісництва ДП Клавдіївський лісгосп . Разом з тим, згідно інформації Державного агентства лісових ресурсів № 02-19/460-17 від 30.01.2017 року, Держлісагенством не затверджувалися матеріали лісовпорядкування Бучанської лісової дачі 1988-1989 років. У Держлісагенстві відсутня інформація про затвердження цих матеріалів державними органами лісового господарства або іншими державними органами, які існували в період їх виготовлення. Жодних земель лісового фонду, власником яких є держава в особі Кабінету міністрів України, згідно даних ДЗК в межах території колишньої Бучанської лісової дачі, яка на даний час є центральною частиною міста, площею 890 га не існує.

Враховуючи, що існують суперечності між поданими стороною позивачів та відповідачем Бучанською міською радою доказами щодо належності чи не належності спірної земельної ділянки, площею 0,1 га. з кадастровим номером: 3210800000:01:064:0108 до земель лісового фонду, просив суд призначити по справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити КНДІСЕ, на вирішення експертам поставити наступні питання:

1. Чи знаходилася земельна ділянка, кадастровий номер: 3210800000:01:064:0108, площею 0,1 га, що розташована на території міста Буча Київської області, станом на її відведення в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення? Який фактичний порядок її використання?

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2019 року клопотання Бучанської міської ради про призначення земельно-технічної експертизи - задоволено.

Призначено по цивільній справі №367/976/17 судову земельно-технічну експертизу.

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

На вирішення експертів поставлено питання:

1.Чи знаходилась земельна ділянка, кадастровий номер 3210800000:01:064:0108, площею 0,1 та., що розташована на території міста Буча Київської області, станом на момент її відведення в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення? Який фактичний порядок її використання?

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 25 вересня 2019 року прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи є незаконною, постановлена із порушенням норм процесуального права. Зазначив, що судом невірно встановлено обставини справи та зроблено помилковий висновок про наявність підстав для призначення судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі, оскільки будь-яких питань, які потребують спеціальних знань під час розгляду справи не виникло. Судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено ні обставин справи, які мають значення для проведення експертизи, ні підстав для її проведення. Крім того, експертна установа була визначена судом першої інстанції на підставі клопотання одного з відповідачів, а не обиралася за взаємною згодою сторін, як того вимагають норми ч.3 ст. 103 ЦПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні прокурор Буцмак Артем Юрійович підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Кабінету Міністрів України Круль Дарина Олександрівна також підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача Бучанської міської ради, відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Перший заступник прокурора Київської області посилався на незаконність рішення Бучанської міської ради від 22.10.2015 року №2563/43-81-VI Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 з огляду на те, що міська рада передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210800000:01:064:0108, яка відноситься до земель лісового фонду Бучанської лісової дачі Бучанського лісгоспу Київського обласного управління комунального господарства, що підтверджується картографічними матеріалами лісовпорядкування, у свою чергу, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України.

19 червня 2017 року представником відповідача Бучанської міської ради подано клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, яке мотивоване тим, що існують суперечності між поданими стороною позивачів та відповідачем - Бучанською міською радою доказами щодо належності чи не належності спірної земельної ділянки, площею 0,1 га. з кадастровим номером: 3210800000:01:064:0108 до земель лісового фонду, а тому просив суд на вирішення експертів поставити питання Чи знаходилася земельна ділянка, кадастровий номер: 3210800000:01:064:0108, площею 0,1 га, що розташована на території міста Буча Київської області, станом на її відведення в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення? Який фактичний порядок її використання? .

Задовольняючи клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в області земельно-технічних норм.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею першою Закону України Про судову експертизу визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла, тощо, об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У відповідності до ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.5 ст. 103 ЦПК України, учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновок експерта.

У справі, що розглядається, обставинами, які входять до предмета доказування та мають значення для справи, є належність земельної ділянки, кадастровий номер: 3210800000:01:064:0108, площею 0,1 га, що розташована на території міста Буча Київської області, станом на її відведення до земель лісового фонду.

При цьому, ч.1 ст. 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно ч.2 ст. 76 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду має бути підтверджена визначеними засобами доказування, зокрема рішенням органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, як визначено ч.1 ст. 20 ЗК України.

У відповідності до п.6.1. ч.6 розділу 1 Інструкції

про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 року № 53/5, основними завданнями земельно-технічної експертизи є:

визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації;

визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки;

визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування);

визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

У п.6.1.1 ч.6 розділу 1 вказаної інструкції наведено орієнтовний перелік вирішуваних питань:

Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)?

Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?

Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку (встановити порядок її користування) відповідно до часток співвласників (зазначити частки)?

Які варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування) можливі відповідно до часток співвласників (зазначити частки) та вимог нормативно-правових актів?

Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку?

Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

З огляду на зазначене вище, питання: Чи знаходилась спірна земельна ділянка станом на момент її відведення в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення? не відноситься до завдань земельно-технічної експертизи. Вирішення вказаного питання має здійснюватися судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

При цьому докази, подані учасниками справи на підтвердження/спростування належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду будуть предметом оцінки суду при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та зроблено помилковий висновок про наявність підстав для призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, оскільки будь-яких питань, які потребують спеціальних знань не виникло.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність висновку експертів за результатами проведення судової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 16.02.2018 року №16261/17-41, проведеної на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року у справі №910/15963/16, тобто в іншій справі, не впливає на доцільність/недоцільність призначення експертизи у даній цивільній справі, й оцінку вказаному експертному висновку буде надано під час ухвалення рішення суду по суті заявлених позовних вимог.

Також не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги про те, що експертна установа була визначена судом першої інстанції на підставі клопотання одного з відповідачів, а не обиралася за взаємною згодою сторін, як того вимагають норми ч.3 ст. 103 ЦПК України з огляду на наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

У клопотанні про призначення судової земельно-технічної експертизи Бучанська міська рада просила проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Заперечень щодо визначення експертної установи від прокурора Київської області, Кабінету Міністрів України та інших учасників справи в суді першої інстанції заявлено не було, тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ч.3 ст. 103 ЦПК України є безпідставними.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, предмет доказування у даній справі та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для призначення судової земельно-технічної експертизи, не навівши в ухвалі питань, які потребують спеціальних знань експертів, а тому оскаржувана ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379 , 381 -384 ЦПК України , суд , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Київської області задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 вересня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2019 року.

Головуючий: Судді: