Постанова

від 23.10.2019 по справі 277/764/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 277/764/16-ц

провадження № 61-31926св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області,

відповідачі : Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , Реєстраційний сектор Ємільчинської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г .С., Миніч Т. І., та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), ОСОБА_1 , Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

На підставі даного наказу ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку.

Передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 було проведено без агрохімічного паспорту земельної ділянки.

Зазначав, що відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорта земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов`язковим, тому вважав, що надання земельної ділянки без виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки є порушенням закону.

Вказував, що на території Житомирській області, у тому числі в Ємільчинському районі Житомирській області виявлено випадки незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Надання земельних ділянок у власність у зоні незаконного видобування бурштину ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням. Земельним законодавством встановлені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавства пошкодження і знищення родючого шару ґрунту.

На підставі викладеного заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області просив: визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області; скасувати рішення реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_1 від 02 серпня 2014 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області

від 28 лютого 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області

від 26 серпня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Скасовано державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку

ОСОБА_1 від 02 вересня 2014 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2 га до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на користь прокуратури Житомирської області судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Стягнуто з Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації на користь прокуратури Житомирської області судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь прокуратури Житомирської області судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказ

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , не відповідає вимогам чинного законодавства щодо охорони та збереження земель сільськогосподарського призначення при передачі їх у власність.

Так, на земельну ділянку, яка була надана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, не було виготовлено агрохімічний паспорт, тому оспорюваний наказ є недійсним, відповідно, державна реєстрація речових прав на вказану земельну ділянку проведена на підставі недійсного наказу є незаконною.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено.

Рішення суду Ємільчинського районного суду Житомирської області

від 28 лютого 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Стягнуто з Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області на користь ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 4 547,40 грн судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник ОСОБА_4 ., задоволено.

Рішення суду Ємільчинського районного суду Житомирської області

від 28 лютого 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Стягнуто з Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 4 547,40 грн судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовані тим, що до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 були додані всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та статтею 50 Закону України Про землеустрій .

Матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_1 . Не надані позивачем і не встановлені у судовому засіданні докази, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Агрохімічний паспорт поля лише визначає дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Крім того, прокурором не доведено та необґрунтовано у судовому засіданні наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах, поданих у червні та серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року та від 01 серпня 2017 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 у порушення вимог земельного законодавства.

Вважав, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, при прийнятті оспорюваного наказу, не було дотримано вимоги законодавства про наявність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність, чим порушено статтю 16 Закону України Про охорону земель , Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536.

Згідно з пунктом 3.5 вказаного Порядку наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

При передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 необхідною умовою було виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки.

Виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки є обов`язковим при передачі земельної ділянки у власність. За результатами геологічних робіт на території Житомирської області встановлена Барашівська зона розвитку відкладів з вмістом бурштину, що можуть мати промислове значення.

Прокурором обґрунтовано підстави представництва інтересів Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирській області в суді.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2017 року ГУ Держгеокадастру у Житомирські області подало відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року, вказуючи на те, що апеляційний суд правильно дав оцінку дійсним обставинам справи з однаковим застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_1 відповідно до вимог ЗК України звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, як відсутність агрохімічного паспорту поля.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не вправі вимагати документи, що не передбачені ЗК України та статтею 50 Закону України Про землеустрій .

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Приватним підприємством Земля поліського краю відповідно до ліцензії Державного комітету України із земельних ресурсів серії АГ № 583130 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника від 18 січня 2013 року № 001649) розроблено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2 га на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня

2014 року № 6-1279/14-14-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населених пунктів Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населених пунктів Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Зазначено, що до використання земельної ділянки приступити після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 33 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною сьомою статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій .

За змістом частини третьої статті 50 Закону України Про землеустрій

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як встановлено судом, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених законом, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Апеляційним судом також встановлено, що до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради, який був затверджений ГУ Держгеокадастру у Житомирській області наказом від 26 серпня 2014 року, додано всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та статті 50 Закону України Про землеустрій .

При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що при вирішенні питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність підлягають застосуванню законодавчі акти прямої дії, які безпосередньо регулюють вказані правовідносини. Перелік документів для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно зі статтею 50 Закону України Про землеустрій є вичерпним і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки категорично заборонена (статті 118, 186-1 ЗК України).

За змістом частини першої статті 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення (частина четверта статті 37 Закону України Про охорону земель ).

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону України Про охорону земель дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин (частина шоста статті 37 Закону України Про охорону земель ).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України Про охорону земель ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок (частина сьома

статті 54 Закону України Про охорону земель ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які витребовуються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.

Згідно з пунктом 2 Указом Президента України від 02 грудня 1995 року

№ 1118/95 Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення , який є чинним, Українську державну службу моніторингу і якості продукції Міністерства сільського господарства і продовольства України зобов`язано провести у період до 2000 року агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до листа Державної установи Інститут охорони ґрунтів України від 12 грудня 2016 року планове агрохімічне обстеження і відбір ґрунтових зразків на землях сільськогосподарського призначення на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області проводились в 2008 році.

Порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України, Законом України Про землеустрій не встановлює вимоги щодо надання агрохімічного паспорту земельної ділянки, тобто, агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, щореалізує державну політику у сфері земельних відносин.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Законів України Про охорону земель та Про державний контроль за використанням та охороною земель як норми матеріального права прямої дії і не звернув уваги на те, що фактично вказаними законодавчими актами регулюються питання пов`язані з організацією здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (рішення у справі Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року).

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена у структурі

статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу можна позбавити її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності слід дотримуватися справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності

в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

З урахуванням викладеного, покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, суперечить змісту положень статей 116, 118, 186, 186-1 ЗК України, Закону України Про землеустрій та свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції в аспекті реалізації права громадянина на приватизацію земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається також на ту обставину, що на території Ємільчинського району Житомирської області мають місце випадки незаконного видобування бурштину, який є корисною копалиною загальнодержавного значення.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині третій статті 12 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції).

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_1 . Не надані позивачем і не встановлені у судовому засіданні докази того, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що отримання земельної ділянки без належного дослідження її агрохімічного складу може призвести до незаконного видобутку бурштину, поклади якого виявлені на території Житомирської області, оскільки агрохімічний паспорт земельної ділянки відображає показники родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами та не відображає площу залягання корисних копалин.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що за результатами геологічних робіт на території Житомирської області встановлена Барашівська зона розвитку відкладів з вмістом бурштину, що можуть мати промислове значення, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Таким чином, доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська