Рішення

від 09.09.2019 по справі 905/1227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2019 Справа №905/1227/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарта , смт.Кегичівка Харківської області

до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 29198,32грн інфляційних втрат, 6559,72грн - 3% річних.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технокарта , смт.Кегичівка Харківської області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 29198,32грн інфляційних втрат, 6559,72грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором поставки №15/550 від 14.07.2016 та рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі №922/1289/18.

Після відкриття провадження у справі відповідач надав суду відзив №17/762-2034 від 09.08.2019 (з додатками, вх.№16074/19 від 12.08.2019, а.с.64-70), в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність підстав для застосування до відповідача приписів ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами існують правовідносини, які виникли не з порушення грошового зобов`язання, взятого на себе відповідачем, а з примусового виконання рішення суду, та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження.

Правом надати контррозрахунок позовних вимог відповідач не скористався.

Після відкриття провадження у справі позивач не надав суду будь-яких документів.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Технокарта (Постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (Покупець, відповідач) був укладений договір поставки №15/550 (далі - Договір, а.с.28-35), за п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.п.2.1., 2.2. Договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. Сторони узгоджують еквівалент ціни продукції в іноземній валюті євро та вказують його в специфікаціях. Загальна сума договору є змінною величиною та складається із суми всіх специфікацій, оформлених до Договору, але не може перевищувати 833333,33грн без ПДВ, ПДВ - 166666,67грн, всього з ПДВ - 1000000,00грн.

Строки та умови поставки товару вказуються в специфікаціях (п.5.1. Договору).

Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцю Постачальником в установленому у специфікаціях місці (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.6.3. Договору датою переходу права власності є дата, проставлена представником Покупця в товарно-транспортній накладній (видатковій накладній), документом, що підтверджує такий перехід, є накладна (видаткова накладна).

За умовою п.9.1. Договору оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України. У разі зміни понад 3% курсу гривні до євро, встановленого НБУ на дату відвантаження, сума, що підлягає оплаті, змінюється пропорційно зміні курсу.

Згідно з п.9.3. Договору Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.9.4. Договору).

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії Договору - до 31.12.2016. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.п.13.1. - 13.3. Договору).

14.07.2016 сторони уклали специфікацію №1 до Договору (а.с.36), у якій погодили поставку товару: пружина тарілчаста ІІ-2-2-90х50х5х2,1 у кількості 950 одиниць за ціною 130,50грн/1 од. без ПДВ, загальною вартістю 148770,00грн з ПДВ.

Відповідно до п.п.1-3 специфікації №1 датою переходу права власності є дата підписання видаткової накладної Покупцем. Документом, що підтверджує перехід права власності, є видаткова накладна. Умови поставки: DDP, м.Краматорськ, склад Покупця, згідно з Інкотермс 2010. Умови оплати: протягом 20 календарних днів за фактом поставки та надання пакету документів на поставку. Строк поставки: 2 тижні з моменту письмової заявки на розміщення замовлення, але не пізніше 29.08.2016.

Договір і специфікація №1 підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі №922/1289/18, у якій брали участь ті самі особи, що й у справі №905/1227/19 (а.с.18-27), встановлені такі обставини:

- Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 148770,00грн, що підтверджується видатковими накладними №154 від 05.08.2016 на суму 46980,00грн та №161 від 10.08.2016 на суму 101790,00грн, які мають посилання на договір №15/550 від 14.07.2016;

- товар за видатковими накладними №154 від 05.08.2016 та №161 від 10.08.2016 поставлений Покупцю 12.08.2016, про що свідчить відмітка останнього на вказаних документах про ввезення товару;

- кінцевий розрахунок за товар, отриманий від Постачальника 12.08.2016, мав бути проведений Покупцем до 31.08.2016 (включно);

- додатковою угодою №1 від 20.10.2016 до Договору сторони внесли зміни до специфікації №1 від 14.07.2016 - погодили ціну за 1 од. товару у розмірі 117,45грн без ПДВ та загальну суму специфікації у розмірі 133893,00грн з ПДВ;

- Покупець свій обов`язок щодо оплати товару виконав частково, в загальному розмірі 70000,00грн відповідно до платіжних доручень №89 від 15.01.2018, №11166 від 12.12.2017, №8619 від 08.09.2017, №357 від 14.06.2017, №6416 від 31.05.2017, №5823 від 15.05.2017, №6106 від 24.04.2017, №2736 від 07.12.2016, №2682 від 02.12.2016;

- між Постачальником як Кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківське виробниче підприємство ГОРН як Поручителем був укладений договір поруки №16/10-17У від 17.10.2017, згідно з п.1.1 якого у редакції додаткової угоди від 18.10.2017 Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором за невиконання Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (Боржник) зобов`язань, що випливають з договору поставки №15/550 від 14.07.2016, в обсязі 10000,00грн; у разі невиконання Боржником своїх зобов`язань перед Кредитором він має право вимагати від Поручителя сплати заборгованості за договором поставки №15/550 від 14.07.2016 без нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язання штрафних санкцій, а також неустойки (п.2.1 договору поруки);

- заборгованість Покупця за договором поставки №15/550 від 14.07.2016 складає 63893,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі №922/1289/18 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарта стягнуто з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь заборгованість в сумі 63893,00грн, судовий збір в сумі 1526,56грн; стягнуто 10000,00грн заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське виробниче підприємство ГОРН як солідарного з Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь боржника.

Згідно з даними програми Діловодство спеціалізованого суду 02.10.2018 вказане рішення набрало законної сили і на його виконання видано два накази:

- про стягнення з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарта заборгованості в сумі 63893,00грн, судового збору в сумі 1526,56грн (далі - наказ-1);

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківське виробниче підприємство ГОРН як солідарного з Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарта 10000,00грн заборгованості.

27.03.2019 на підставі наказу-1 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний А.В. відкрив виконавче провадження №58740513 про стягнення 65419,56грн з боржника Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (а.с.37).

Рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі №922/1289/18 виконане повністю у примусовому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №1140 від 01.04.2019 на суму 32709,78грн та №1171 від 04.04.2019 на суму 32709,78грн (а.с.47-48).

У даній справі на підставі приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6559,72грн та інфляційні втрати у розмірі 29198,32грн, нараховані на заборгованість за Договором за весь період її існування - тобто як на сплачену відповідачем добровільно, але із простроченням, так і на присуджену рішенням суду у справі №922/1289/18 та стягнуту в примусовому порядку.

Статтею 599 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписом ч.4 ст.631 ЦК України, що повністю відтворений у п.13.3. укладеного сторонами Договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Під час розгляду даного спору суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 25.07.2002 у справі Совтрансавто Холдинг проти України , згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.

Суд перевірив розрахунок інфляційних нарахувань за загальний період вересень 2016 року - березень 2019 року (а.с.16-17) та встановив, що він здійснений позивачем із порушенням правил, викладених у п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013, на який позивач посилається в другому абзаці розрахунку ціни позову (а.с.14).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму).

Крім того, позивач в розрахунку інфляційних не врахував оплату в сумі 1000грн, перераховану платіжним дорученням №89 від 15.01.2018 (а.с.46).

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у загальному розмірі 24425,74грн, нараховані на заборгованість за поставлену продукцію наступним чином:

- на борг в сумі 133893,00грн - в розмірі 8748,71грн за період вересень - листопад 2016 року;

- на борг в сумі 126893,00грн - в розмірі 6198,14грн за період грудень 2016 року - березень 2017 року;

- на борг в сумі 116893,00грн - в розмірі 1052,04грн за період квітень 2017 року;

- на борг в сумі 96893,00грн - в розмірі 1259,61грн за період травень 2017 року;

- на борг в сумі 86893,00грн - в розмірі 1478,39грн за період червень - серпень 2017 року;

- на борг в сумі 66893,00грн - в розмірі 2778,08грн за період вересень - листопад 2017 року;

- на борг в сумі 64893,00грн - в розмірі 648,93грн за період грудень 2017 року;

- на борг в сумі 63893,00грн - в розмірі 2261,84грн за період січень 2018 року - березень 2019 року.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок 3% річних в загальному розмірі 6559,72грн за загальний період 01.09.2016 - 03.04.2019 (а.с.17) та встановив, що він не є арифметично вірним через помилкове виключення позивачем з періодів нарахування дат, в які здійснювались часткові оплати боргу. Крім того, позивач в розрахунку річних не врахував оплату в сумі 1000грн, перераховану платіжним дорученням №89 від 15.01.2018 (а.с.46).

За розрахунком суду загальний розмір 3% річних за загальний період 01.09.2016 - 03.04.2019 (з включенням дат, в які здійснювались часткові оплати боргу) складає 6599,61грн.

З огляду на те, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України порядок збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних не дотриманий позивачем, позовна вимога про стягнення з відповідача річних підлягає задоволенню частково з урахуванням первісно визначених в розрахунку позивача періодів та оплати в сумі 1000грн, здійсненої 15.01.2018.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають 3% річних у загальному розмірі 6523,55грн, нараховані за визначені позивачем періоди на заборгованість за поставлену продукцію наступним чином:

- на борг в сумі 133893,00грн - в розмірі 1009,68грн за період 01.09.2016 - 01.12.2016;

- на борг в сумі 131893,00грн - в розмірі 43,24грн за період 03.12.2016 - 06.12.2016;

- на борг в сумі 126893,00грн - в розмірі 1428,17грн за період 08.12.2016 - 23.04.2017;

- на борг в сумі 116893,00грн - в розмірі 192,15грн за період 25.04.2017 - 14.05.2017;

- на борг в сумі 101893,00грн - в розмірі 125,62грн за період 16.05.2017 - 30.05.2017;

- на борг в сумі 96893,00грн - в розмірі 103,53грн за період 01.06.2017 - 13.06.2017;

- на борг в сумі 86893,00грн - в розмірі 607,06грн за період 15.06.2017 - 07.09.2017;

- на борг в сумі 66893,00грн - в розмірі 516,82грн за період 09.09.2017 - 11.12.2017;

- на борг в сумі 64893,00грн - в розмірі 181,34грн за період 13.12.2017 - 15.01.2018;

- на борг в сумі 63893,00грн - в розмірі 2310,65грн за період 16.01.2018 - 31.03.2019;

- на борг в сумі 32183,22грн - в розмірі 5,29грн за період 02.04.2019 - 03.04.2019.

У відзиві №17/762-2034 від 09.08.2019 (вх.№16074/19 від 12.08.2019, а.с.64-66) відповідач заперечив проти задоволення позову, пославшись на таке: оскільки між сторонами існують правовідносини, які виникли не з порушення грошового зобов`язання, взятого на себе відповідачем, а з примусового виконання рішення суду, та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження, підстави для застосування до відповідача приписів ст.625 ЦК України відсутні.

Суд не бере до уваги вказані доводи, виходячи з такого.

Аналіз наведених у даному рішенні приписів ЦК України свідчить, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, доки таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за весь період існування боргу аж до повного, в тому числі й примусового, виконання грошового зобов`язання.

В п.п.44-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц викладено такий висновок про правильне застосування ч.2 ст.625 ЦК України: Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань .

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 1662,63грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 13, 14, 42, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 210, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарта , смт.Кегичівка Харківської області, до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 29198,32грн інфляційних втрат, 6559,72грн - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, ПАТ Енергомашспецсталь ; ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технокарта (64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт.Кегичівка, вул.Набережна, буд.7; ідентифікаційний код 36085047) 24425,74грн інфляційних втрат, 6523,55грн - 3% річних, 1662,63грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.09.2019.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 - до справи, 2 - сторонам