Рішення

від 28.10.2019 по справі 910/11379/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2019Справа № 910/11379/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мега-Буд-Центр" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18; ідентифікаційний код 35482634)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, будинок 19-А; ідентифікаційний код 37312682)

про стягнення 69 535, 57 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мега-Буд-Центр" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп", в якому просить суд стягнути з відповідача 69 535, 57 грн., з яких інфляційне відшкодування в розмірі 21 460, 95 грн., 3% річних в розмірі 8 579, 00 грн. та пеню в розмірі 39 495, 62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з огляду на те, що відповідачем на даний час не виконано своїх цивільно-правових зобов`язань та не сплачено передбачені договором підряду № 547 від 26.06.2016 кошти у розмірі 217 008, 89 грн., зокрема, правомірність стягнення яких підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/6002/18. У зв`язку з чим, позивачем на суму непогашеного основного боргу здійснено нарахування інфляційних відшкодувань в розмірі 21 460, 95 грн., 3% річних в розмірі 8 579, 00 грн. та пені в розмірі 39 495, 62 грн., що й послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно поштового повідомленням № 0103051633060, відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/11379/19, проте відзиву на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/11379/19 належним чином та про те, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мега-Буд-Центр" укладено договір № 547 за умовами якого замовник, доручає а підрядник зобов`язався виконати відповідно до проектної документації, будівельних норм України та умов цього Договору комплекс робіт з виготовлення та встановлення металоконструкцій (далі - Роботи) по відкритій багатоповерховій автостоянці на 300 машиномісць (поз. №70 на ген. плані) (далі - Об`єкт) у складі об`єкта будівництва: "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва".

Згідно п. 1.3. договору проектна та дозвільна документація, будь-які інші документи та інформація, які необхідні для виконання робіт, передбачених цим договором, надаються замовником підряднику у день підписання цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору договірна ціна повного комплексу робіт, вказаних в п. 1.2. договору, та з урахуванням додаткової угоди № 1 від 08.08.2016, визначається згідно договірних цін (додатки № 1 і № 2), що є невід`ємними частинами договору та складає 1 303 657,02 грн. (в т.ч. ПДВ), в тому числі: вартість виготовлення, встановлення та ґрунтування елементів огорожі типу 1 в об`ємі 15 т складає 228 000 грн. (в т.ч. ПДВ); вартість виготовлення, встановлення та ґрунтування металевих вертикальних в`язей в об`ємі 26 т складає 312 000 грн. (в т.ч. ПДВ).

За умовами п. 3.1. строки виконання робіт сторони погодили з липня 2016 року по вересень 2016 року, з можливістю зміни строків за згодою сторін із внесенням відповідних змін у договір.

Замовник, при цьому зобов`язаний вести технічний нагляд за виконанням робіт на об`єкті (п. 5.2.6. договору) та протягом 10ти робочих днів з моменту отримання актів (форма КБ-2в) та довідок про вартість (форма КБ-3) виконаних робіт, перевіряти та підписувати їх у частині фактично виконаних робіт та достовірній їх вартості в межах договірної ціни, або направити підряднику мотивовану (обґрунтовану) відмову від прийняття робіт та підписання наданих актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість форми КБ-3 (п. 5.2.3. договору).

За умовами п. 5.3. договору підрядник має право сповістити замовника, про негативний вплив окремих обставин на затримку виконання робіт, та за умовами п. 5.4. договору зобов`язаний виконати роботи на об`єкті у встановлений договором строк, і до 20го числа поточного місяця подавати на розгляд замовнику, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість форми КБ-3 за поточний місяць.

Згідно з п. 10.2. договору підрядник зобов`язаний якісно виконувати роботи, усувати недоліки в роботах, матеріалах, виявленні замовником, технаглядом будівництва, відповідними державними органами, авторським наглядом в строки, визначені актами перевірок, вказівок та приписів, та інформувати замовника.

Підрядник за запитом замовника надає всю необхідну йому інформацію і відповідну виконавчу документацію.

Відповідно до п. 10.3. договору, замовник призначає свого представника для технічного нагляду й здійснення контролю за ходом робіт. Приймання виконаних будівельно-монтажних робіт здійснюється за актом виконаних робіт ф.КБ-2В з оформленням довідки ф. КБ-3 після підтвердження про якісне виконання робіт представниками технічного нагляду замовника. Представник замовника також робить перевірку відповідності використаних підрядником матеріалів, виробів, конструкцій, передбачених проектною документацією й умовами договору. Представник замовника має право безперешкодного доступу до усіх видів робіт у будь-який час, протягом усього періоду будівництва.

Пункти 11.1.-11.3. договору передбачають, що замовник проводить розрахунки за виконані та прийняті роботи, згідно підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, які підрядник зобов`язаний щомісячно надавати замовнику не пізніше 20 числа звітного місяця в двох примірниках.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 18.1. договору).

У зв`язку з порушенням умов договору зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мега-Буд-Центр" було вимушене звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/6002/18 за лишеного без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та Верховного Суду від 12.06.2019 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мега-Буд-Центр" 217 008 (двісті сімнадцять тисяч вісім) грн. 89 коп. заборгованості, а також 3 255 (три тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 14 коп. судового збору.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Як про це вказує позивач відповідачем в порушення п. 11.2. договору від 26.06.2016 № 547 до 10.04.2018 (включно) не підписано та не надано мотивованої (обґрунтованої) відмови у письмовій формі від прийняття робіт та підписання актів наданих позивачем.

Також, відповідачем у порушення п. 11.3 договору до 24.04.2018 (включно) не здійснено оплати виконаних позивачем робіт.

При тому суд вказує, що будь які докази, щоб вказували на протилежне в матеріалах справи відсутні.

Відтак, звертаючись з даним позовом позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що станом на момент звернення до суду відповідач не виконав своїх цивільно-правових зобов`язань та не сплатив передбачені договором підряду від 26.06.2016 № 547 коштів у розмірі 217 008, 89 грн, хоч правомірність стягнення даної суми підтверджено судовим рішенням. У зв`язку з чим, позивачем на суму непогашеного основного боргу здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 21 460, 95 грн, 3% річних у розмірі 8 579, 00 грн та пені у розмірі 39 495, 62 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Положеннями ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже, є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Таким чином, оскільки було встановлено факт того, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності, з огляду на вищенаведене, позивачем було правомірно нараховано за весь час прострочення інфляційні втрати та 3 % річних.

Разом з тим, суд вказує що, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, з врахуванням того, що судовим рішенням у справі № 910/6002/18 пеня з відповідача на користь позивача не стягувалася, оскільки, останнім вона не заявлялася, то за таких підстав суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню 0,1% за кожний день прострочення в період з 25.04.2018 по 24.10.2018 .

Крім того, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.11.2010 № 4/720 викладено наступну правову позицію: "Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника."

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Отже, зобов`язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов`язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат за повні місяці в період з 01.05.2018 по 01.07.2019, дійшов висновку, що обґрунтованою сумою стягнення з відповідача на користь позивача є 18 148, 87 грн інфляційних втрат, а відтак вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим судом перевірено правильність нарахування 3% річних встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 579, 00 грн підлягає задоволенню.

Положеннями п. 14.6. договору сторони погодили, що у випадку порушення погоджених строків оплати робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% порушеної суми оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Так, судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що останні здійснено позивачем всупереч положенням п. 14.6. договору, адже, сума пені виходячи із взятої позивачем за основу для розрахунку 0,1% від порушеної суми оплати перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Таким чином обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в період з 25.04.2018 по 24.10.2018 є 37 896, 29 грн. У зв`язку з чим вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мега-Буд-Центр" - задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Азур Груп" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, будинок 19-А; ідентифікаційний код 37312682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мега-Буд-Центр" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18; ідентифікаційний код 35482634) інфляційні втрати у розмірі 18 148 (вісімнадцять тисяч сто сорок вісім) грн 87 коп., 3% річних у розмірі 8 579 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 37 896 (тридцять сім тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п`ять) грн 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 28.10.2019

Суддя Д.О. Баранов