Рішення

від 28.10.2019 по справі 910/11396/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2019Справа № 910/11396/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Аса" (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А; ідентифікаційний код 39340952)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрін ТВ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 10; ідентифікаційний код 35574824)

про стягнення 20 256, 29 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Аса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрін ТВ" про стягнення заборгованості в розмірі 20 256, 29 грн., яка складається з основного боргу - 17 063, 13 грн., пені - 2 384, 19 грн., 3 % річних - 206, 00 грн., інфляційні витрати - 603,27 грн., яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 0224/18 від 01.11.2018 в частині здійснення оплати за поставлений йому товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

18.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вказує, що ухвала суду від 27.08.2019, якою відповідачу встановлювався п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву направлялася поштовим повідомленням № 0103051633087 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 10.

Однак, 07.10.2019 на адресу суду повернувся конверт (поштове повідомлення № 0103051633087) із ухвалою суду від 27.08.2019 із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну .

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/11396/19 за правилами спрощеного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Аса"(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скрін ТВ" (покупець) укладено договір поставки № 0224/18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність товар, а покупець прийняти та сплатити за товар, у кількості, асортименті та за цінами відповідно до видаткових накладних на основі замовлення покупця на купівлю товару.

Відповідно до п. 3.2. договору ціни та кількість товару за даним договором зазначається у видаткових накладних .

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки із постачальником за отриманий товар здійснюються покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника через установи банківської системи України.

Оплата за товар проводиться покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару на основі видаткової накладної (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність, згідно чинного законодавства України та умов даного договору.

За несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 10.1. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року.

Позивач у своєму позові зазначає, що ним на виконання умов договору в період з 03.01.2019 по 04.05.2019 було передано відповідачеві товар загальною вартістю 76 080, 85 грн згідно наступних видаткових накладних: № 44 від 03.01.2019 на суму 382, 69 грн; № 124 від 05.01.2019 на суму 670, 74 грн; № 211 від 09.01.2019 на суму 594 грн; № 2125 від 16.03.2019 на суму 191,72 грн; № 2333 від 23.03.2019 на суму 7105,41 грн; № 2433 від 26.03.2019 на суму 2975, 59 грн; № 2552 від 29.03.2019 на суму 130, 68 грн; № 2605 від 30.03.2019 на суму 4536,81 грн; № 2661 від 02.04.2019 на суму 4 255,46 грн; № 2761 від 04.04.2019 на суму 8025,54 грн; № 2836 від 06.04.2019 на суму 2662,52; № 2892 від 09.04.2019 на суму 537,50 грн; № 2975 від 11.04.2019 на суму 3 722, 12 грн; № 3040 від 13.12.2019 на суму 2 998, 49 грн; №3106 від 16.04.2019 на суму 4353,48 грн; № 3222 від 20.04.2019 на суму 6 087, 90 грн; № 3306 від 20.04.2019 на суму 6 087,90 грн; № 3360 від 23.04.2019 на суму 3280, 95 грн; №3438 від 25.04.2019 на суму 2724,32 грн; № 3486 від 26.04.2019 на суму 3592,73 грн; № 3527 від 27.04.2019 на суму 3 978,63 грн; № 3612 від 02.05.2019 на суму 5155,47 грн; № 3670 від 04.05.2019 на суму 4 336, 30 грн.

Станом на 09.08.2019 відповідачем було сплачено за поставлений товар частково, а саме на суму 57 775, 75 грн згідно з платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що на початок січня 2019 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 5 153, 27 грн.

В свою чергу відповідачем платежами з 04.01.2019 по 04.02.2019 було сплачено суму в розмірі 6 395, 24 грн на погашення вказаної заборгованості за договором за 2018 рік.

Відтак, враховуючи те, що відповідач здійснив переплату більшу на 1 241, 97 грн, позивачем було здійснення зарахування вказаних коштів для погашення заборгованості за накладними № 44 від 03.01.2019 на суму 382, 69 грн; № 124 від 05.01.2019 на суму 670, 74 грн; № 211 від 09.01.2019 на суму 594 грн - в частині суми 188, 54 грн.

Вказані вище обставини відображені в акті звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 - липень 2019, який міститься в матеріалах справи.

Отже, з урахування викладеного позивач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений товар становить 17 063, 13 грн (76 080, 85 грн - 57 775, 75 грн - 1 241,97 грн).

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 0224/18 від 01.11.2018 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 76 080, 85 грн згідно наступних видаткових накладних: № 44 від 03.01.2019 на суму 382, 69 грн; № 124 від 05.01.2019 на суму 670, 74 грн; № 211 від 09.01.2019 на суму 594 грн; № 2125 від 16.03.2019 на суму 191,72 грн; № 2333 від 23.03.2019 на суму 7105,41 грн; № 2433 від 26.03.2019 на суму 2975, 59 грн; № 2552 від 29.03.2019 на суму 130, 68 грн; № 2605 від 30.03.2019 на суму 4536,81 грн; № 2661 від 02.04.2019 на суму 4 255,46 грн; № 2761 від 04.04.2019 на суму 8025,54 грн; № 2836 від 06.04.2019 на суму 2662,52; № 2892 від 09.04.2019 на суму 537,50 грн; № 2975 від 11.04.2019 на суму 3 722, 12 грн; № 3040 від 13.12.2019 на суму 2 998, 49 грн; №3106 від 16.04.2019 на суму 4353,48 грн; № 3222 від 20.04.2019 на суму 6 087, 90 грн; № 3306 від 20.04.2019 на суму 6 087,90 грн; № 3360 від 23.04.2019 на суму 3280, 95 грн; №3438 від 25.04.2019 на суму 2724,32 грн; № 3486 від 26.04.2019 на суму 3592,73 грн; № 3527 від 27.04.2019 на суму 3 978,63 грн; № 3612 від 02.05.2019 на суму 5155,47 грн; № 3670 від 04.05.2019 на суму 4 336, 30 грн.

Суд вказує, що вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін, а відтак підтверджують факт приймання товару відповідачем та виникнення у нього зобов`язання здійснити оплату за поставлений товар у відповідності до п. 4.3. договору.

Згідно наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідачем на виконання умов договору було сплачено за поставлений позивачем товар суму коштів в розмірі 57 775, 75 грн.

Крім того, згідно доводів позивача та згідно наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 по липень 2019, судом також встановлено, що станом на початок січня 2019 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 5 153, 27 грн, яку відповідач платежами з 04.01.2019 по 04.02.2019 погасив та відповідно сплатив 6 395, 24 грн.

Суд вказує, що акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2019 по липень 2019 підписаний представниками сторін та скріплений печатками, що свідчив про визнання відповідачем існуючої заборгованості у нього перед позивачем за договором поставки № 0224/18 від 01.11.2018.

В свою чергу позивач, враховуючи, що відповідачем було сплачено коштів на 1 241, 97 грн більше, здійсним зарахування останніх в рахунок погашення заборгованості за видатковими накладними № 44 від 03.01.2019 на суму 382, 69 грн; № 124 від 05.01.2019 на суму 670, 74 грн; № 211 від 09.01.2019 на суму 594 грн - в частині суми 188, 54 грн.

Відтак, підсумовуючи викладене, враховуючи видаткові накладні та платіжні доручення, якими відповідачем здійснювалося оплата за договором, судом встановлено, що станом на дату звернення позивачем до суду з позовною заявою у відповідача існувала заборгованість з основного боргу в розмірі 17 063, 13 грн за наступними видатковими накладними: № 3486 від 26.04.2019 на суму 3592,73 грн; № 3527 від 27.04.2019 на суму 3 978,63 грн; № 3612 від 02.05.2019 на суму 5155,47 грн; № 3670 від 04.05.2019 на суму 4 336, 30 грн.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи п. 4.3. договору, яким встановлено, що оплата за товар проводиться покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару на основі видаткової накладної, то відповідно зобов`язання відповідача щодо здійснення оплати за поставлений йому товар відповідно настало: за видатковою накладною № 3486 від 26.04.2019 на суму 3592,73 грн - 04.05.2019; № 3527 від 27.04.2019 на суму 3 978,63 грн - 05.05.2019; № 3612 від 02.05.2019 на суму 5155,47 грн - 10.05.2019; № 3670 від 04.05.2019 на суму 4 336, 30 грн - 12.05.2019.

Разом з тим, суд вказує, що як вбачається із доданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, позивачем невірно визначено початок виникнення у відповідача заборгованості, оскільки позивачем не враховано, що датою початку нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем договірного зобов`язання повинна бути наступна календарна дата після останнього (кінцевого) дня коли відповідач повинен був здійснити оплату, тобто починаючи з восьмого дня з дати поставки товару на підставі видаткової накладної.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду належних доказів виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме доказів оплати за поставлений товар вчасно та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 0224/18 від 01.11.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 17 063, 13 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору здійснено нарахування пені в розмірі 2 384,19 грн, 3 % річних в розмірі 206, 00 грн та інфляційні втрати в розмірі 603, 27 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 6.2. договору).

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, враховуючи дати поставки товару, дати здійснення відповідачем оплат, те, що позивачем невірно було зазначено період нарахування пені та 3 % річних, судом здійснено перерахунок, з урахуванням вимог відповідно до яких суд не може виходити за межі позовних вимог, і встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2 302, 50 грн та 3 % річних в розмірі 197,20 грн наступним чином:

- за видатковою накладною № 211 від 09.01.2019 на суму 594,00 грн за період з 17.01.2019 по 10.02.2019 пеня в розмірі 14, 65 грн, 3 % річних в розмірі 1, 00 грн;

- за видатковою накладною № 2333 від 23.03.2019 на суму 7 105, 41 грн за період з 31.03.2019 по 01.04.2019 пеня в розмірі 14, 02 грн, 3 % річних в розмірі 1,17 грн;

- за видатковою накладною № 2433 від 26.03.19 на суму 2 975, 59 грн. за період з 03.04.2019 по 03.04.2019 пеня в розмірі 2, 93 грн; 3 % річних в розмірі 0 ,00 грн;

- за видатковою накладною № 2552 від 29.03.2019 на суму 130, 68 грн за період з 06.04.2019 по 07.04.2019 пеня в розмірі 0,26 грн; 3 % річних в розмірі 0 ,00 грн;

- за видатковою накладною № 2605 від 30.03.2019 на суму 4 536, 81 грн за період з 07.04.2019-07.04.2019 пеня в розмірі 4, 47 грн, 3 % річних в розмірі 0, 37 грн;

- за видатковою накладною № 2661 від 02.04.2019 на суму 4 255, 46 грн за період з 10.04.2019 по 14.04.2019 пеня в розмірі 20, 99 грн; 3 % річних в розмірі 1, 75 грн;

- за видатковою накладною № 2761 на суму 8 025, 54 грн за період з 12.04.2019 по 17.04.2019 пеня в розмірі 47, 49 грн; 3 % річних в розмірі 3, 96 грн;

- за видатковою накладною № 2832 від 06.04.2019 на суму 2 662, 52 грн за період з 14.04.2019 по 18.04.2019 пеня в розмірі 13, 13 грн; 3 % річних в розмірі 1, 00 грн;

- за видатковою накладною № 2892 від 09.04.2019 на суму 537,50 за період з 17.04.2019 по 18.04 2019 пеня в розмірі 1, 06 грн; 3 % річних в розмірі 0, 00 грн;

- за видатковою накладною № 2975 від 11.04.2019 на суму 3 722, 12 грн за період з 19.04.2019 по 22.04.2019 пеня в розмірі 14, 68 грн; 3 % річних в розмірі 1, 22 грн;

- за видатковою накладною № 3040 від 13.04.2019 на суму 2 998, 49 грн за період з 21.04.2019 по 06.05.2019 пеня в розмірі 46,41 грн; 3 % річних в розмірі 3, 94 грн;

- за видатковою накладною № 3106 від 16.04.2019 на суму 4 353, 48 грн за період з 24.04.2019 по 16.05.2019 пеня в розмірі 96,25 грн; 3 % річних в розмірі 8, 23 грн;

- за видатковою накладною № 3222 від 18.04.2019 на суму 3781, 80 грн за період з 26.04.2019 по 20.05.2019 пеня в розмірі 90, 66 грн; 3 % річних в розмірі 7, 78 грн;

- за видатковою накладною № 3306 від 20.04.2019 на суму 6 087, 90 грн за період з 28.04.2019 по 23.05.2019 пеня в розмірі 151, 78 грн; 3 % річних в розмірі 13, 01 грн;

- за видатковою накладною № 3360 від 23.04.2019 на суму 3280, 95 грн за період з 01.05.2019 по 26.05.2019 пеня в розмірі 81,80 грн: 3 % річних в розмірі 7 ,00 грн; на суму 3 000,00 грн за період з 27.05.2019 по 02.06.2019 пені в розмірі 20,14 грн; 3 % річних в розмірі 1, 73 грн;

- за видатковою накладною № 3438 від 25.04.2019 на суму 2 724, 32 грн за період з 03.05.2019 по 17.06.2019 пеня в розмірі 120, 17 грн; 3 % річних в розмірі 10, 30 грн; на суму 2000, 00 грн за період з 18.06.2019 по 04.07.2019 пеня в розмірі 32, 60 грн; 3 % річних в розмірі 2, 79 грн; на суму 1000, 00 грн за період з 05.07.2019 по 07.07.2019 пені в розмірі 2, 88 грн; 3 % річних в розмірі 0, 00 грн;

- за видатковою накладною № 3486 від 26.04.2019 на суму 3592,73 за період з 04.05.2019 по 09.08.2019 пеня в розмірі 335, 45 грн; 3 % річних в розмірі 28, 94 грн;

- за видатковою накладною № 3527 від 27.04.2019 на суму 3 978, 63 грн за період з 05.05.2019 по 09.08.2019 пеня в розмірі 367, 67 грн; 3 % річних в розмірі 31,72;

- за видатковою накладною № 3612 від 02.05.2019 на суму 5 155, 47 грн за період з 10.05.2019 по 09.08.2019 пеня в розмірі 451,70 грн; 3 % річних в розмірі 38,98 грн;

- за видатковою накладною № 3670від 04.05.2019 на суму 4 336, 30 грн за період з 12.05.2019 по 09.08.2019 пеня в розмірі 371, 61 грн; 3 % річних в розмірі 32, 08 грн.

Відтак, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 384, 19 грн та 3 % річних в розмірі 206, 00 грн підлягає частковому задоволення, а саме в частині 2 302, 50 грн - пені та 197, 20 грн - 3 % річних.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відтак, враховуючи викладене, суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат саме за повні місяці існуючої заборгованості відповідача, а саме за період червень - липень за видатковою накладною № 3486 від 26.04.2019, за видатковою накладною № 3527 від 27.04.2019, за видатковою накладною № 3612 від 02.05.2019, за видатковою накладною № 3670 від 04.05.2019, дійшов висновку, що вимога позивача в цій частині підлягає відмові, оскільки інфляційні втрати за вказаний період становлять дефіцит.

Разом з тим, суд вказує, що позивача своєю позовною заявою просить суд стягнути з відповідача 7 000, 00 грн витрат понесених ним на професійну правничу допомогу.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Суд вказує, що матеріали справи містять: ордер серії КВ № 765632 від 09.08.2019, копія свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000391 від 17.12.2018, копія договору про надання правової допомоги № 07191 від 19.07.2019, копія тарифів вартості послуг від до договору про надання правової допомоги № 07191 від 19.07.2019, акт наданих послуг від 09.08.2019 до договору про надання правової допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.08.2019.

Крім того, суд вказує, що додатково 18.09.2019 адвокатом позивача до суду було надано оригінал платіжного доручення № 1356 від 14.08.2019 на суму 7 000 ,00 грн, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Аса" перерахувало на розрахунковий рахунок адвоката Чубарова Д.В. 7000, 00 грн за надані ним адвокатські послуги.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи категорію справи та розмір таким витрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 0000, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Аса" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрін ТВ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 10; ідентифікаційний код 35574824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Аса" (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А; ідентифікаційний код 39340952) заборгованість в розмірі 17 063 (сімнадцять тисяч шістдесят три) грн. 13 коп, пеню в розмірі 2 302 (дві тисячі триста дві) грн. 50 коп., 3 % річних в розмірі 197 (сто дев`яносто сім) грн. 20 коп, судовий збір в розмірі 1 855 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 24 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 28.10.2019

Суддя Д.О. Баранов