Рішення

від 30.10.2019 по справі 910/11510/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2019Справа № 910/11510/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украналіт" (61017, м. Харків, пров. Сіриківський, 1-А; ідентифікаційний код 41445019)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авалон" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б, офіс 2; ідентифікаційний код 40458488)

про стягнення 121 126, 21 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Украналіт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авалон" про стягнення 121 126, 21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання, що передбачені умовами договору № 14-05УА від 2.05.2019, а саме не здійснив оплати вартості товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авалон" виникла заборгованість на суму 117 414, 00 грн. Також, позивачем на основну суму боргу здійснено нарахування 3% річних в розмірі 550, 08 грн. та пені в розмірі 3 162, 13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 позовну заяву залишено без руху, Товариству з обмеженою відповідальністю "Украналіт" встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання належних доказів (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

27.08.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача на усунення недоліків позовної заяви надійшов опис вкладення в цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 20.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Украналіт" про забезпечення позову, яку позивачем було додано до позовної заяви.

Суд вказує, що ухвала суду від 30.08.2019, якою відповідачу встановлювався п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву направлялася поштовим повідомленням № 0103051633540 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б, офіс 2.

Однак, 06.09.2019 на адресу суду повернувся конверт (поштове повідомлення № 0103051633540) із ухвалою суду від 30.08.2019 із зазначенням причин повернення: "не знаходиться".

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/11510/19 за правилами спрощеного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украналіт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авалон" (покупець) укладено договір № 14-05УА поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступну продукцію, що вказана у специфікаціях додатках до даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару є договірною та відображається у специфікаціях додатків до цього договору, які є його невід`ємною його частиною.

Суд вказує, що згідно специфікації № 1 від 20.05.2019 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар - L-лізин HCL на загальну суму 96 000, 00 грн (ПДВ 20 % - 16 000, 00 грн).

Згідно специфікації № 2 від 20.05.2019 позивач зобов`язався поставити відповідачу товар - L - треонін на загальну суму 21 498, 00 грн. (ПДВ 20 % -3 583, 00 грн).

Пунктом 2.4. договору покупець здійснює оплату у строки, вказані у специфікаціях додатків до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2 специфікації № 1 та специфікації 2 від 20.05.2019 покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості товару в українських гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, відповідно до виставленого рахунку.

Постачальник здійснює поставку кожної партії товару у строки, обумовлені у специфікаціях додатків до цього договору (п. 4.1. договору).

Пунктом 3 специфікації № 1 та специфікації 2 від 20.05.2019 встановлено, що постачальник здійснює поставку товару протягом 2 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

Згідно з п. 4.3. договору передання товару покупцю здійснюється на підставі накладних, підписаних уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки є дата підписання накладних.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони несуть відповідальністю за неналежне виконання своїх обов`язків по цьому договору. За прострочення виконання зобов`язання за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості з моменту невиконання зобов`язань.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їхніми печатками та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків ( п. 9.1. договору).

Позивач в обґрунтування своєї позовної заяви зазначає, що ним на виконання умов договору за усною заявкою відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 117 414, 00 грн (ПДВ - 19 569, 00 грн.) згідно з видатковою накладною № 95 від 21.05.2019.

Рахунок на оплату № 83 від 20.05.2019 на суму 117 414, 00 грн був виставлений постачальником шляхом надсилання на електронну пошту директора відповідача - Ільїну Є. В.

Відтак, позивач зазначає, що до 21.06.2019 відповідач повинен був сплатити вартість товару у повному обсязі, проте такий товар є неоплаченим, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 117 414, 00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору 05.08.2019 ним на адресу відповідача було направлено лист із проханням сплатити суму заборгованості, а 13.08.2019 був направлений лист із проханням підписати надані акти звіряння розрахунків на оплату.

Однак, позивач вказує, що відповідей на зазначені листи від відповідача не надходило.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 14-05УА від 20.05.2019 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме видаткової накладної № 95 від 21.05.2019 позивач на виконання умов договору № 14-05УА від 20.05.2019 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 117 414, 00 грн.

Суд вказує, що зазначена видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена початками товариств, а відтак підтверджує факт здійснення поставки товару позивачем та відповідно виникнення у відповідача зобов`язання здійснити оплату за поставлений йому товар у відповідності до п. 2.4. та п. 2 специфікації № 1 та специфікації 2 від 20.05.2019.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які спростування та/або заперечення щодо виставлення постачальником шляхом надсилання на електронну пошту директора відповідача - Ільїну Є.В. рахунок на оплату № 83 від 20.05.2019 на суму 117 414, 00 грн.

За таких підстав, зважаючи на факт здійснення поставки, тобто, відвантаження товару та наявність в матеріалах справи рахунку на оплату, за відсутності спростувань відповідача щодо його надіслання електронною поштою, суд визнає обставину його надіслання доведеною.

Відтак, з огляду на викладене, враховуючи доводи позивача та докази, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 117 414, 00 грн за поставлений йому товар згідно видаткової накладної № 95 від 21.05.2019.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту п. 2.4. та п. 2 специфікації № 1 та специфікації 2 від 20.05.2019, якими встановлено, що оплата у розмірі 100% вартості товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, суд дійшов висновку, що відповідач, з метою належного виконання умов договору, повинен був здійснити оплату за поставлений йому товару у строк до 20.06.2019, враховуючи дату поставки.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду належних доказів виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме доказів оплати за поставлений товар та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 14-05УА від 20.05.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 117 414, 00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, суд вказує, що позивач,за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, здійснив на існуючу суму заборгованості нарахування 3 % річних - 550, 05 грн та пені - 3 162, 13 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони несуть відповідальністю за неналежне виконання своїх обов`язків по цьому договору. За прострочення виконання зобов`язання за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості з моменту невиконання зобов`язань.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, суд здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунку пені та 3 % річних, дійшов до висновку, що такий розрахунок є обґрунтованими та такими, що не суперечать умовам договору та вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за період з 21.06.2019 по 16.08.2019 пені в розмірі 3 162, 13 та 3 % річних в розмірі 550, 08 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украналіт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Авалон" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б, офіс 2; ідентифікаційний код 40458488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украналіт" (61017, м. Харків, пров. Сіриківський, 1-А,; ідентифікаційний код 41445019) заборгованість з основного боргу в розмірі 117 414 (сто сімнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 00 коп., пеню в розмірі 3 162 (три тисячі сто шістдесят дві) грн 13 коп., 3 % в розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн. 08 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.10.2019

Суддя Д.О. Баранов