Рішення

від 31.10.2019 по справі 910/11457/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2019Справа № 910/11457/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Парк"

(04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2; ідентифікаційний код: 36594349)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра-І"

(04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2; ідентифікаційний код: 40803389)

про стягнення 59 842,75 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Парк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра-І" (далі - відповідач) про стягнення 59 842,75 грн, з яких 43 382,93 грн сума основного боргу, 8 486,35 грн пеня, 7 140,45 грн 30 % річних та 833,02 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оперативної оренди № 124/18-О від 01.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 40803389) є: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження від 27.08.2019 у цій справі з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

07.10.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження від 27.08.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 27.08.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. в період з 28.10.2019 по 30.10.2019 у відпустці, суд здійснює розгляд справи в перший робочий день після виходу з відпустки - 31.10.2019.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Парк" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міра-І" (орендар) було укладено Договір оперативної оренди № 124/18-О (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування майно (далі - об`єкт) та сплачує орендну плату за його використання на умовах Договору та в розмірі, встановленому в Додатку № 1 до Договору.

За умовами п. 1.2 Договору орендодавець забезпечує та надає послуги, пов`язані з орендою об`єкта (об`єктів) згідно з Додатком № 2 до Договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.10.2019 (п. 2.1 Договору).

У п. 3.1 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за весь об`єкт визначається в Додатку № 1 до Договору, а розмір витрат по утриманню об`єкту та додаткових послуг орендодавця (змінна частина орендної плати) в Додатку № 2 до Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата за Договором здійснюється наступним чином:

- орендодавець до 5-го числа кожного поточного календарного місяця оренди об`єкту виставляє орендарю рахунок за оренду об`єкту згідно з Додатком № 1 до Договору, та рахунок за оплату змінної частини орендної плати згідно з Додатком № 2 до Договору (підп. 3.4.1 п. 3.4 Договору);

- уповноважена особа орендаря зобов`язана самостійно отримати рахунок у відділі реалізації послуг оренди орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця (підп. 3.4.2 п. 3.4 Договору);

- у випадку відсутності в орендаря рахунків з будь-яких причин, орендар зобов`язаний сплатити орендну плату та змінну частину орендної плати у термін, зазначений в п. 3.4.4 Договору в розмірі орендної плати та розмірі змінної частини орендної плати за попередній місяць, але з урахуванням змін, оформлених за згодою сторін у відповідності до п. 3.4.8 Договору (підп. 3.4.3 п. 3.4 Договору);

- оплата належних орендодавцеві платежів (за користування об`єктом та змінної частини орендної плати за поточний місяць) за другий та наступний місяць користування об`єктом за Договором здійснюється орендарем до 5-го числа кожного поточного місяця шляхом 100% передоплати. Рахунки для оплати змінної частини орендної плати за другий та наступні місяці користування об`єктом за Договором виставляються у розмірі змінної частини орендної плати за попередній місяць (підп. 3.4.4 п. 3.4 Договору);

- по закінченні поточного місяця сторони складають акт виконаних робіт (наданих послуг), який надається орендодавцем не пізніше 2-го числа та підписується орендарем не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. Якщо до 5-го числа поточного місяця орендар не поверне підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) або не надасть мотивованих письмових заперечень, акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним сторонами (підп. 3.4.6 п. 3.4 Договору).

Згідно з підп. 4.2.3 п. 4.2 Договору датою початку використання об`єкту є дата підписання сторонами Акта (Актів) приймання-передачі об`єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підписаних обома сторонами та скріплених печатками сторін Актів № № 1, 2, 3 від 01.11.2018 прийому-передачі об`єкта, що орендується (відповідно до Договору оперативної оренди № 124/18-О від 01.11.2018), орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування складське приміщення, площею 470,14 кв.м., територію загального користування, площею 19,36 кв.м. та рами вертикальні у кількості 94 шт., траверси у кількості 272 шт., що знаходиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2 та розташоване на першому поверсі будівлі (літ. БТІ Р ).

За змістом Додатку № 1 до Договору сторони домовились про вартість оренди об`єкта (об`єктів), що надаються за Договором - 48 024,32 грн разом з ПДВ, завдаток за схоронність об`єкту оренди та майна орендодавця (п. 6.1.1 Договору) складає 48 024,32 грн без ПДВ.

В Додатку № 2 до Договору сторони погодили склад та вартість послуг, що становлять змінну частину орендної плати за Договором.

Матеріалами справи підтверджується виставлення позивачем в порядку підп. 3.4.1 п. 3.4 Договору відповідачу відповідних рахунків на оплату орендної плати та змінної частини орендної плати за Договором за період з 01.11.2018 по 22.07.2019.

В період дії Договору між сторонами було підписано та скріплено печатками наступні акти надання послуг:

- № 6714 від 30.11.2018 на суму 48 024,32 грн;

- № 7205 від 30.11.2018 на суму 6 504,99 грн;

- № 7539 від 31.12.2018 на суму 48 024,32 грн;

- № 7540 від 31.12.2018 на суму 7 614,61 грн;

- № 279 від 31.01.2019 на суму 48 024,32 грн;

- № 281 від 31.01.2019 на суму 6 989,50 грн;

- № 478 від 28.02.2019 на суму 48 024,32 грн;

- № 482 від 28.02.2019 на суму 6 812,97 грн;

- № 1283 від 31.03.2019 на суму 48 024,32 грн;

- № 1291 від 31.03.2019 на суму 12 319,59 грн;

- № 1915 від 30.04.2019 на суму 48 024,32 грн;

- № 1918 від 30.04.2019 на суму 13 043,88 грн;

- № 2403 від 31.05.2019 на суму 48 024,32 грн;

- № 2405 від 31.05.2019 на суму 13 051,02 грн;

- № 2954 від 30.06.2019 на суму 48 024,32 грн;

- № 2955 від 30.06.2019 на суму 12 895,09 грн;

- № 3567 від 22.07.2019 на суму 34 081,78 грн;

- № 3568 від 22.07.2019 на суму 9 301,15 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи виписками по рахунку позивача, відповідачем сплачувалась орендна плата та змінна частина орендної плати за користування об`єктами з порушенням передбачених Договором строків.

За умовами п. 7.1 Договору повернення орендодавцю об`єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін в порядку, визначеному п. 3.8 Додатку № 3 до Договору.

У п. 9.1 Договору сторони домовились, що кожна із сторін вправі в односторонньому порядку розірвати Договір за умови письмового попередження іншої сторони не менш ніж за 3 (три) місяця до визначеної дати припинення дії Договору. В разі якщо розірвання Договору ініціює орендар у строк, менший ніж 3 (три) місяці, завдаток (п. 6.1.1 Договору) орендарю не повертається.

22.07.2019 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання Договору оперативної оренди № 124/18-О від 01.11.2018 з 22.07.2019.

22.07.2019 між сторонами було підписано та скріплено печатками Акти № № 1, 2, 3 повернення орендованого майна, відповідно до яких, у зв`язку з ініціативою орендаря щодо розірвання Договору, орендодавець прийняв з тимчасового користування орендаря складське приміщення, площею 470,14 кв.м., територію загального користування, площею 19,36 кв.м. та рами вертикальні у кількості 94 шт., траверси у кількості 272 шт., що знаходиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2 та розташоване на першому поверсі будівлі (літ. БТІ Р ).

30.07.2019 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив позивача зарахувати сплачений ним завдаток за Договором в рахунок оплати орендної плати за 22 дні оренди об`єктів, у відповідь на який позивач у листі вих. № 148 від 01.08.2019 (надісланий на адресу відповідача 01.08.2019) повідомив відповідача про відсутність передбачених Договором підстав для повернення завдатку за схоронність об`єкту оренди та майна орендодавця в сумі 48 024,32 грн, з огляду на положення п. 9.1 Договору.

З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату орендної плати та змінної частини орендної плати за Договором за період з 01.07.2019 по 22.07.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 43 382,93 грн суми основного боргу, 8 486,35 грн пені, 7 140,45 грн 30 % річних та 833,02 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив, що на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв у тимчасове користування складське приміщення, площею 470,14 кв.м., територію загального користування, площею 19,36 кв.м. та рами вертикальні у кількості 94 шт., траверси у кількості 272 шт., що знаходиться за адресою: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2 та розташоване на першому поверсі будівлі (літ. БТІ Р ), що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками сторін Актів № № 1, 2, 3 від 01.11.2018 прийому-передачі об`єкта, що орендується (відповідно до Договору оперативної оренди № 124/18-О від 01.11.2018).

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, до моменту підписання акту право користування майном не припиняється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 910/22027/16.

Факт користування відповідачем орендованим майном підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актами надання послуг за загальний період з листопада 2018 по липень 2019, що не заперечується відповідачем при розгляді цієї справи.

Суд встановив факт повернення відповідачем орендованого майна, про що сторонами складено, підписано та скріплено печатками відповідні Акти № № 1, 2, 3 повернення орендованого майна від 22.07.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми, у орендаря, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єктів оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та змінної частини орендної плати за весь час користування об`єктами оренди.

За твердженнями позивача, неоплаченими з боку відповідача залишились орендна плата та змінна частина орендної плати за Договором за період користування об`єктами оренди з 01.07.2019 по 22.07.2019.

Судом встановлено, що за вказаний період сторонами без претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) було підписано та скріплено печатками акти надання послуг № 3567 від 22.07.2019 на суму 34 081,78 грн та № 3568 від 22.07.2019 на суму 9 301,15 грн і позивачам в свою чергу було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату вартості орендної плати та змінної частини орендної плати за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення підп. 3.4.4 п. 3.4 Договору, обов`язок відповідача щодо оплати належних позивачу платежів (за користування об`єктом та змінної частини орендної плати за поточний місяць) за другий та наступний місяць користування об`єктом за Договором мав бути виконаний до 5-го числа кожного поточного місяця шляхом 100 % передоплати.

Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов`язання як закінчення строку дії Договору.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Таким чином, припинення строку дії Договору та припинення зобов`язань сторін за Договором не ототожнюються.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 43 382,93 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 486,35 грн пені, 7 140,45 грн 30% річних та 833,02 грн інфляційних втрат.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з підп. 8.2.1 п. 8.2 Договору у випадку прострочення сплати належних орендодавцеві платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд встановив, що він є арифметично правильним, у зв`язку з чим за заявлені позивачем періоди до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 8 486,35 грн пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці нарахування здійснюються незалежно від вини боржника.

У підп. 8.2.1 п. 8.2 Договору сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановили, що за порушення грошового зобов`язання орендар на вимогу орендодавця зобов`язаний сплатити 30 % річних від простроченої суми.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок позивача щодо нарахування 30 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично правильними, у зв`язку з чим за заявлені позивачем періоди до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 7 140,45 грн 30 % річних та 833,02 грн інфляційних втрат.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 43 382,93 грн основного боргу, 8 486,35 грн пені, 7 140,45 грн 30 % річних та 833,02 грн інфляційних втрат.

Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міра-І" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2; ідентифікаційний код: 40803389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Парк" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2; ідентифікаційний код: 36594349) 43 382 (сорок три тисячі триста вісімдесят дві) грн 93 коп. основного боргу, 8 486 (вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 35 коп. пені, 7 140 (сім тисяч сто сорок) грн 45 коп. 30 % річних, 833 (вісімсот тридцять три) грн 02 коп. інфляційних втрат та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.10.2019.

Суддя Нечай О.В.