Рішення

від 31.10.2019 по справі 910/10982/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2019Справа № 910/10982/19 За позовом Державного науково-дослідного інституту спеціального зв`язку та захисту інформації

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр сервісного забезпечення

про стягнення 3 282, 77 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний науково-дослідний інститут спеціального зв`язку та захисту інформації звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр сервісного забезпечення про стягнення 3 382, 77 грн, з яких 2 515, 11 грн пені, 658, 07 грн інфляційних втрат та 209, 59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №Ф/ЦН-155/18/100/18Н від 06.08.2018 на виготовлення та поставку спеціальної продукції, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

27.08.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10982/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала суду вручена представнику відповідача 05.09.2019 за юридичною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052030823 та 06.09.2019 за фактичною адресою місцезнаходження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052030815, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/10982/19.

25.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 25.09.2019 ціна позову не змінилася та відповідачем не було здійснено сплати суми позову.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №Ф/ЦН-155/18/100/18Н (далі - договір), предметом якого згідно до п. 1.1. є виготовлення та постачання виконавцем продукції спеціального призначення відповідно до специфікації спеціальної продукції (додаток 1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 (п.9.1 договору).

Загальна вартість спеціальної продукції за договором та згідно з специфікацією і протоколом погодження договірної ціни спеціальної продукції становить 231 821, 68 грн (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 виконавець зобов`язаний виготовити та поставити спеціальну продукцію, а замовник зобов`язаний оплатити поставлену спеціальну продукцію протягом 10 днів від дати підписання акту прийому-передачі спеціальної продукції на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Згідно із п.3.1. після підписання договору виконавець виготовляє та постачає спеціальну продукцію протягом 120 днів від дати підписання договору сторонами.

На виконання умов договору, позивачем виготовлено та поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято спеціальну продукцію, що підтверджується актом прийому-передачі №60 від 29.11.2018 на суму 231 821, 68 грн, завіреного підписами представників сторін, а саме зі сторони позивача - виконуючим обов`язків начальника Державного науково-дослідного інституту спеціального зв`язку та захисту інформації ОСОБА_1 та зі сторони відповідача - директором філії Центр сервісного забезпечення ПАТ Українська залізниця ОСОБА_2 і заступником директора ОСОБА_3

03.12.2018 позивачем виставлено рахунок №26 на оплату вище вказаної продукції, який було оплачено відповідачем 22.12.2018.

Таким чином, позивач виконав свої обов`язки за договором у повному обсязі та поставив відповідачу спеціальну продукцію на загальну суму 231 821, 68 грн.

Відповідач свої обов`язки за договором в частині оплати виконав, однак з порушенням строків визначених п.2.2. договору, а саме по строку оплати до 10.12.2018, здійснив її лише 22.12.2018 на суму 231 821, 68 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача за 22.12.2018.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за поставлену позивачем продукцію, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 515, 11 грн пені, 209, 59 грн 3% річних та 658, 07 грн інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару (спеціальної продукції), а у відповідача - прийняти його в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач виготовив та поставив, а відповідач прийняв товар на суму 231 821, 68 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі спеціальної продукції до договору №Ф/ЦН-155/18/100/18Н від 29.11.2018.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п. 2.2 договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний оплатити поставлену спеціальну продукцію протягом 10 днів від дати підписання акту прийому-передачі спеціальної продукції на підставі виставленого виконавцем рахунку

З урахуванням вказаного пункту договору, оплата мала бути здійснена до 10.12.2018.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив несвоєчасно, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.3 договору, відповідно до якого за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного п.2.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за період з 11.12.2018 по 21.12.2018 суд встановив, що він є арифметично вірними, розрахованим згідно вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим вимоги про стягнення пені в сумі 2 515, 11 грн є обґрунтованими.

Також, позивачем здійснено розрахунок 3% річних за вказаний вище період у розмірі 209, 59 грн, судом перевірено вказаний розрахунок і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми 3 % річних також підлягає задоволенню.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за грудень 2018 року виникло б по закінченню грудня 2018 року. Однак, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача відсутня сума заборгованості, яка б не була сплачена протягом строку більше ніж 1 місяць, прострочення становить лише 11 днів.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги Державного науково-дослідного інституту спеціального зв`язку та захисту інформації підлягають задоволенню частково, а саме 2 515, 11 грн пені та 209, 59 грн 3% річних.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр сервісного забезпечення (03638, місто Київ, вулиця Тверська, будинок, 5, ідентифікаційний код 40150237) на користь Державного науково-дослідного інституту спеціального зв`язку та захисту інформації (03142, місто Київ, вулиця Максима Залізняка, будинок 6, ідентифікаційний код 34732331) 2 515 (дві тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 11 коп. пені та 209 (двісті дев`ять) грн 59 коп. 3% річних та 1 547 (одну тисячу п`ятсот сорок сім) грн 30 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань