Рішення

від 29.10.2019 по справі 918/702/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/702/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Груп"

про стягнення в сумі 15 290,49 грн. пені

секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.;

Представники:

Від позивача: Українець М.В,;

Від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Груп" про стягнення 15 290,49 грн. пені.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами договорів про надання послуг, а саме договору на виконання послуг №16 від 03 квітня 2018 року та договору на виконання робіт №17 від 03 квітня 2018 року. Зокрема позивач зазначає, що у зв`язку з невчасним виконання робіт позивач нарахував відповідачу згідно пунктів 7.2. договорів неустойку у вигляді пені, що в сумі становить 15 290,49 грн.

Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї позиції суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/702/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 29 жовтня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

03 квітня 2019 року між, Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-ГРУП" (відповідач, виконавець) укладено договір на виконання послуг №16 (надалі - договір 1), відповідно предметом якого є виготовлення проектної землевпорядної документації щодо інвентаризації земель промислової зони міста Рівного орієнтовною площею 1 106 000 м.кв. в районі магістральних вулиць Князя Володимира.

03 квітня 2019 року між, Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС-ГРУП" (відповідач, виконавець) укладено договір на виконання послуг №17 (надалі - договір 2), відповідно предметом якого є виготовлення проектної землевпорядної документації щодо інвентаризації земель промислової зони міста Рівного орієнтовною площею 1 394 000 м.кв. в районі магістральних вулиць Фабричної, Будівельників.

У названих договорах сторони визначили, що місцем надання зазначених послуг (а отже і місцем виконання договорів) є місто Рівне.

Згідно з умовами пунктів 1.2. договорів, терміном виконання послуг є умови які викладенні у календарному плані (додаток № 1 до договорів).

Відповідно до календарних планів, виконавець зобов`язувався передати замовнику погоджену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини промислової зони міста Рівного в районі магістральних вулиць Князя Володимира та вулиць Фабричної, Будівельників у строк до 01 жовтня 2018 року, що становить не більше 180 днів з моменту укладення договору.

Згідно з положеннями пункту 7.2. договорів сторони погодили, що за порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Як встановив суд з актів № 1 здачі - приймання наданих послуг згідно з договорами №16 та №17, складених 17 грудня 2018 року, виконавець здав, а замовник прийняв надані послуги, що були предметом договорів.

При цьому представники сторін підписуючи акти зазначили, що наданні послуги прийняті та відповідають вимогам договору, технічного завдання та належним чином оформлені.

Разом з тим, у грудні 2018 року позивач направив претензії відповідачу з вимогою оплатити нараховані суми пені по 2 договорах (6 295,80 грн. + 8 994,69 грн.), що в сумі становить 15 290,49 грн.

Суд встановив, що позивач нарахував відповідачу неустойку у вигляді пені у зв`язку з невчасним виконанням робіт, тобто за порушення негрошового зобов`язання.

Проте відповідач вимог претензії не виконав, нараховані штрафні санкції не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються нарахування неустойки за порушення однією із сторін негрошового зобов`язання.

Як визначено нормами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом з`ясовано, що згідно актів № 1 здачі - приймання наданих послуг згідно договорів №16 та №17, складених 17 грудня 2018 року, виконавець здав, а замовник прийняв надані послуги, що були предметом договорів.

При цьому, згідно пунктів 1.2. договорів, терміном виконання послуг є умови які викладенні у календарному плані (додаток № 1 до договору).

Згідно з календарними планами, виконавець зобов`язувався передати замовнику погоджену технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини промислової зони міста Рівного в районі магістральних вулиць Князя Володимира та вулиць Фабричної, Будівельників у строк до 01 жовтня 2018 року, що становить не більше 180 днів з моменту укладення договору.

Тобто суд робить висновок, що сторонами погоджено строк виконання виконавцем своїх зобов`язань з передачі погодженої технічної документацію магістральних вулиць Князя Володимира та вулиць Фабричної, Будівельників до 01 жовтня 2018 року.

Водночас, у пункті 1.3. договорів встановлено, що терміном завершення послуг є надання виконавцем - замовнику проектної землевпорядної документації, погодженої в порядку частини 13 статті 186 Земельного кодексу України.

Згідно з правилами пункту 13 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності).

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, сторони погодили, що "за порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день." (пункти 7.2. договорів).

Керуючись пунктами 7.2. договорів позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 15 290,49 грн.

Аналізуючи вказані положення договорів суд звертає увагу на наступні норми права.

Згідно з полженнями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з нормами частини другої статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Нормами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Положеннями частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України врегульовано, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

А проте Господарський кодекс України не містить визначення поняття пені. Водночас, згідно з правилами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановив суд під час розгляду даного спору, позивач нарахував відповідачу неустойку у вигляді пені за порушення саме негрошового зобов`язання.

А отже положення частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України щодо порядку обчислення пені (у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Також в даному випадку не можуть бути застосовані положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Разом з тим, статтею 231 Господарського кодексу України (частини 3, 4) встановлено, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд звертає увагу позивача, що пункти 7.2. договорів не містять критеріїв визначення величини (наприклад: сума невиконаного зобовязання; вартість етапу робіт чи усіх робіт за договором, ціна договору тощо) від якої необхідно розраховавути розмір санкції, як цевизначає частина 4 статті 231 ГК України.

Так, пункти 7.2. договорів містять положення наступного змісту: "За порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день".

Суд вважає за необхідне зауважити, що дані положення договорів містять визначення лише певного прцентного співвідношення (подвійна облікова ставка НБУ, що є по суті процентним співвідношенням), однак не містять вказівки щодо величини від якої таке процентне співвідношення може бути обраховано.

Відсотком або також процентом (від латинського pro cento - із сотні) називається сота частина. Процент позначається знаком "%" та використовується для визначення частини чого-небудь по відношенню до цілого . Як наприклад: 17 % від 500 грн. значить 17 частин по 5 грн. кожна, тобто 85 грн.

А тому неможливо обрахувати розмір процентів не визначивши в умовах обраунків величину цілого відносно якого обраховується процентне співвідношення.

При цьому, розмір санкцій не встановлений ані: 1) у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання; 2) у певній, визначеній грошовій сумі; 3) у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання; 4) у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вказаний пункт містить лише посилання на строки, які зазначені в календарному плані, при цьому посилань на суму, від якої слід здійснювати нарахування пені пункти 7.2. договору не містять.

А отже сторони належним чином не визначили розмір та порядок нарахування штрафних санкцій.

Принагідно суд критично оцінює пояснення представника позивача, щодо того, що неустойку варто розраховувати від всієї суми боргу, оскільки пункти 7.2. договорів не містять вказаних посилань.

Суд звертає увагу позивача, що за імперативними приписами статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд звертає увагу позивача, що погоджуючи акти здачі-приймання наданих послуг 17 грудня 2018 року згідно з укладеними договорами, сторони (зокрема і позивач) зазначили, що наданні послуги прийняті та відповідають вимогам договору, технічного завдання та належним чином оформлені.

Будь-яких заяв, застережень щодо порушення строків, визначених календарним планом робіт, позивачем при погодженні актів здачі-приймання робіт не заявлено.

При цьому, претензії які датовані 26 грудня 2018 року, на переконання суду, не являються заявами про відступи від умов договору в розумінні статті 853 Цивільного кодексу України з огляду на часову різницю між актами здачі - приймання робіт та претензіями, а також з огляду на зазначення в актах інформації про відповідність наданих послуг умовам договору.

Так, згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Терміни (строки) виконання робіт погоджені сторонами у календарних планах, при цьому підписуючи акти здачі прийнятті позивач погодився, що виконані роботи відповідають вимогам договору, в тому числі умовам щодо погоджених строків.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставин щодо наявності підстав для нарахування неустойки у вигляді пені.

Також суд вважає за необхідне наголосити щодо підсудності справи Господарському суду Рівненської області.

Згідно з приписами частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що місцем надання послуг є місто Рівне. Відтак з огляду на положення пункту 5 статті 29 ГПК України справа підсудна Господарському суду Рівненської області.

Висновки суду

На переконання суду, встановлені обставини, свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки положення договорів не містять значення, від якого слід розраховувати розмір штрафної санкції, а отже сторони належним чином не визначили розмір та порядок нарахування штрафних санкцій.

Разом з тим, позивач підписавши акти здачі-прийняття виконаних робіт визнав, що роботи (в точу числі щодо погоджених строків) виконані відповідно до умов договору, а відтак в силу вимог статті 853 Цивільного кодексу України, замовник який не зробив заяви про відступи виконавця від умов договору, втратив право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати в сумі 1 921,00 грн. судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач: Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне ,вул. Лермонтова 6, код ЄДРПОУ 38012714).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Груп" (30240, Хмельницька область, Білогірський район, с.Сушівці, вул. Центральна 9, код ЄДРПОУ 40082251).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 31 жовтня 2019 року.

Суддя Качур А.М.