Постанова

від 22.10.2019 по справі 921/12/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. Справа №921/12/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради «Тернопільміськтеплокомуненерго» , за вих. №2008/18 від 21.06.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2640/19 від 15.07.2019)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 (суддя Чопко Ю.О., повний текст складено 05.06.2019)

у справі №921/12/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (надалі ПрАТ «Тернопільміськгаз» ), м. Тернопіль

до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради «Тернопільміськтеплокомуненерго» (надалі КП ТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ), м. Тернопіль

про стягнення 3 219 446,92 грн

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Тернопільміськгаз" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до КП ТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" про стягнення боргу в загальній сумі 13 017 329,73 грн., із яких: 9 797 882,81 грн, 298 018,66 грн 3% річних, 802 097,37 грн інфляційних нарахувань та 2 119 330,89 грн пені.

Ухвалою суду від 15.05.2019 провадження у справі №921/12/19 в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 797 882,81 грн закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 у справі № 921/12/19 позовну заяву задоволено. Стягнуто з КПТМ Тернопільської міської ради «Тернопільміськтеплокомуненерго» на користь ПАТ «Тернопільміськгаз» 298 018,66 грн 3% річних, 802 097,37 грн інфляційних втрат, 1 059 665,44 грн пені і 237 320,77 грн судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно договору №250 від 31.12.2015 розподілу природного газу, дійшов висновку, що нарахування сум 298 018,66 грн 3% річних, 802 097,37 грн інфляційних втрат та 2 119 330,89 грн пені є правомірним та таким, що підлягає до задоволення. Разом з тим, суд, проаналізувавши обставини щодо виникнення спірної заборгованості, поведінку боржника щодо оплати суми основного боргу в процесі розгляду справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання та стягнення 50 % розміру заявленої до стягнення пені, а саме 1 059 665,44 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, КП ТМ "Тернопільміськ-теплокомуненерго" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його змінити, а позовні вимоги задоволити частково. Зокрема, скаржник вважає неправомірними дії позивача щодо самостійного зарахування сплаченої відповідачем суми 2 466 635,19 грн за отримані послуги по договору №250 в рахунок погашення штрафних санкцій, які присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі №921/ 589/17-г/5. Такий підхід позивача до зарахування коштів, на думку апелянта, суперечить умовам діючого договору № 250, яким врегульовано порядок оплати вартості послуги з розподілу природного газу, а не штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг з розподілу природного газу. Відтак просить суд стягнути на користь позивача 259 118,17 грн 3% річних, 443 877,73 грн інфляційних втрат та 830 056,22 грн пені (з врахуванням наявності підстав для зменшення пені на 50 %).

Скаржник явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. 13.09.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №3433/18 від 11.09.2019 про розгляд даної справи без його участі (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/5702/19).

Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечив (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5134/19 від 14.08.2019), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.12.2015 між ПАТ "Тернопільміськгаз" (оператор ГРМ) та КП ТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" (споживач) укладено договір розподілу природного газу №250, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (а.с. 12-15 том І).

Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 Типового договору розподілу природного газу).

Умови Типового договору розподілу природного газу однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (затвердженого Постановою від 30.09.2015 №2494) (п.1.2.).

Пунктом 2.3 договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися керуватись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.

Згідно п. 3.2 договору за наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

Пунктами 5.2, 5.4 договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 сторони погодили, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог цього договору.

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1 договору).

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п.6.3 договору).

Згідно з п. 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

У разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за цим договором (п. 6.5 договору).

Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6 договору).

Відповідно до пп. 1 п. 7.2 договору оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором.

Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пп. 1 п. 7.4 договору).

На виконання умов договору у період січень 2018 року - листопад 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг з розподілу природного газу, які підписані представниками сторін та завіреними їх печатками (а.с. 16-26 том І), а саме:

- у січні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 705,037 куб.м. газу на суму 4 997 582,61 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.01.2018);

- у лютому 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 387,697 куб.м. газу на суму 4 862 091,11 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 28.02.2018р.);

- у березні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 115,489 куб.м. газу на суму 4 745 869,20 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.03.2018);

- у квітні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 2 114,385 куб.м. газу на суму 902 757,81 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.04.2018);

- у травні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 1 062,912 куб.м. газу на суму 453 820,90 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.05.2018);

- у червні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 762,037 куб.м. газу на суму 325 359,31 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.06.2018);

- у липні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 345,241 куб.м. газу на суму 147 404,10 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.07.2018);

- у серпні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 309,029 куб.м. газу на суму 131 943,02 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.08.2019);

- у вересні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 1 116,260 куб.м. газу на суму 476 598,37 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.09.2018);

- у жовтні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 2 568,014 куб.м. газу на суму 1 096 439,27 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.10.2018);

- у листопаді 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 8 705,591 куб.м. газу на суму 3 715 658,24 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.11.2018).

Факт отримання протягом січня - листопада 2018 послуг з розподілу природного газу в наведених вище обсягах відповідачем не заперечується.

Проте, відповідач, свої зобов`язання щодо вчасної оплати отриманих послуг та в розмірі передбачених договором виконав неналежним чином, в результаті чого в останнього виник борг.

В зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13 017 329,73 грн заборгованості, з яких: 9 797 882,81 грн основного боргу, 298 018,66 грн 3% річних, 802 097,37 грн інфляційних нарахувань та 2 119 330,89 грн пені.

В свою чергу відповідач факт наявності заборгованості в сумі 9 797 882,81 грн за надані позивачем протягом січня-листопада 2018 року (включно) послуги з розподілу природного газу станом на день звернення позивачем за даним позовом до суду заперечив, визнавши заборгованість в сумі 7 275 523,68 грн.

Вказана розбіжність, як стверджує відповідач, виникла у зв`язку з невірним зарахуванням позивачем сплачених коштів, зокрема без врахування призначення платежу. Так позивачем безпідставно, на думку відповідача, кошти спрямовані на погашення заборгованості спрямовувалися на погашення штрафних санкцій по рішенню суду від 14.12.2017 у справі №921/589/17-г/5 (а.с. 74-79 том І) і як наслідок невірно нараховані суми штрафних санкцій. Такий підхід позивача, на думку підприємства, є таким що суперечить умовам укладеного між сторонами договору №250 та чинному законодавству. Просить суд також врахувати, що згідно ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. Кошти що надходять на зазначений рахунок розподіляються згідно розрахованих нормативів. Тобто кошти які надходять на цей рахунок можуть бути зараховані виключно як оплата за послугу з розподілу природного газу.

Поряд з цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції 15.05.2019 ухвалою суду було закрито провадження у справі №921/12/19 в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 797 882,81 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в зв`язку з оплатою відповідачем вказаної суми (а.с. 251-253 том ІІ).

Також відповідачем було подано клопотання про зменшення суми заявленої до стягнення пені до 10% (а.с. 169-174 том ІІ).

Позивач проти доводів відповідача заперечив та пояснив, що 14.12.2017 Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/589/17-г/5, яким стягнуто з відповідача на користь ПАТ "Тернопільміськгаз" 8 652 989,08 грн основного боргу, 371 426,41 грн. 3% річних, 1 279 522,66 грн інфляційних втрат, 1 315 686,16 грн пені. Дана заборгованість виникла за послуги розподілу газу з березня по вересень 2017 року включно на виконання умов договору № 250 від 31.12.2015. Оскільки сторони не оформляли графіка погашення заборгованості у відповідному порядку та враховуючи, що вказана сума заборгованості відповідачем не погашена, ПАТ "Тернопільміськгаз" на підставі п.6.5 договору та ст.534 ЦК України усі кошти, які перераховувались відповідачем, спрямовувало на погашення заборгованості за попередній період та нарахованих штрафних санкцій. У зв`язку з чим вважає твердження відповідача, що товариством невірно трактуються умови договору такими, що не відповідають дійсності. Також заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у даній справі є договір розподілу природного газу №250 від 31.12.2015.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт виконання позивачем своїх обов`язків за вказаним договором підтверджуються наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання наданих послуг з розподілу природного газу за період з січня по листопад 2018 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками (а.с. 16-26 том І).

Згідно з ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, свої зобов`язання щодо вчасної оплати, а також оплати в повній мірі відповідач виконав неналежним чином, в результаті чого у відповідача, станом на момент подання позову, виник борг на суму 9 797 882,81 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовних вимог вбачається, що підставою позову є заборгованість, яка виникла в зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати послуги по договору №250 від 31.12.2015.

Як зазначалося вище, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було оплачено суму основного боргу в розмірі 9 797 882,81 грн, в результаті чого, ухвалою суду від 15.05.2019 провадження в цій частині позову було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Разом з тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором, позивачем згідно поданого розрахунку, заявлено до стягнення 298 018,66 грн - 3% річних нарахованих за період з 10.02.2018 по 27.12.2018, втрат від інфляції на суму 802 097,37 грн нарахованих за період лютий - листопад 2018 та 2 119 330,89 грн пені нарахованої за період з 01.07.2018 по 27.12.2018 (а.с.27-37 том І), які є предметом даного розгляду.

Доказів повного розрахунку по вказаному договору відповідачем суду не надано.

Водночас, ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно договору №250 від 31.12.2018 розподілу природного газу, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду місцевого господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення 298 018,66 грн 3% річних та 802 097,37 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені у відповідності до вимог законодавства та умов договору, з урахуванням норм щодо перебігу строків, моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання та заявленого позивачем періоду, беручи до уваги факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно договору №250 від 31.12.2015 розподілу природного газу, суд вважає, що нарахування пені в розмірі 2 119 330,89 грн є правомірним.

В суді першої інстанції відповідач було заявлено клопотанням про зменшення заявленої до стягнення пені до 10% (а.с. 169-189 том ІІ). Дане клопотання обґрунтоване тим, що причини несвоєчасного розрахунку за послуги розподілу природного газу є об`єктивними та незалежними від комунального підприємства. Тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для КП "ТМТКЕ" затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Однак, затверджені тарифи не відповідають економічно обґрунтованим витратам на виробництво цих послуг та встановлюються несвоєчасно. За таких обставин витрати підприємства на виробництво послуг централізованого опалення та постачання гарячої води значно перевищують доходи, які підприємство отримує від своїх споживачів як оплату за ці послуги, тобто має місце різниця в тарифах. В зв`язку з цим у підприємства не вистачає коштів для своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. Факт виникнення різниці в тарифах та її обсяги підтверджується Протоколом №7 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялись, транспортувались та постачались населенню, комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради від 19.10.2017. Вважає, що існують виняткові обставини, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, а саме, невідповідність тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води фактичним витратам на їх виробництво, несвоєчасне відшкодування підприємству різниці в тарифах; несвоєчасне відшкодування з бюджету пільг та субсидій; майновий стан боржника - збитковість діяльності підприємства; ступінь виконання зобов`язання - поступово погашається; загроза припинення надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції, розглянувши доводи заяви відповідача та заперечення позивача, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору №250 від 31.12.2015 в частині своєчасної оплати за здійснення розподілу природного газу, ступінь загального виконання зобов`язання та особливості бюджетного фінансування, беручи до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань та з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, та зважаючи на вимоги ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшов висновку, про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50%, та стягнув пеню у розмірі 1 059 665,44 грн (50% від 2 119 330,89 грн).

Слід зазначити, що зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Оцінивши всі доводи сторін по даній справі щодо зменшення розміру пені, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на 50% на підставі ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України.

Щодо доводів скаржника про неправомірні дії позивача які полягали в самостійному зарахуванню сплаченої відповідачем суми 2 466 635,19 грн за отримані послуги по договору №250 в рахунок погашення штрафних санкцій, які присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі №921/ 589/17-г/5 і такий підхід позивача до зарахування коштів, на думку апелянта, суперечить умовам діючого договору № 250, яким врегульовано порядок оплати вартості послуги з розподілу природного газу, а не штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну оплату послуг з розподілу природного газу, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі №921/ 589/17-г/5, яке набрало законної сили, предметом розгляду спору було стягнення заборгованості за неналежне виконання КП ТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» своїх зобов`язань щодо оплати послуг наданих ПАТ Тернопільміськгаз з розподілу природного газу по договору №250 від 31.12.2015 за період з березень - вересень 2017 року (а.с. 74-78 том І). Задовольняючи частково позовні вимоги суд зазначив, що підписавши Спільні протокольні рішення, сторони тим самим з моменту підписання спільних протокольних рішень змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором №250 від 31.12.2015. Отже, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями . За таких обставин, враховуючи вартість послуги з розподілу природного газу, визначеного позивачем періоду нарахувань, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків, здійснені відповідачем проплати та з врахуванням укладених між сторонами Спільних протокольних рішень, суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 371 426,41 грн за період з 01.04.2016 по 10.10.2017, інфляційних нарахувань в сумі 1 279 522,66 грн за період з квітня 2016 по серпень 2017 та пені в сумі 1 315 686,16 грн за період з 16.04.2017 по 10.10.2017, і відповідно позов в цій частині задоволено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Пунктом 6.5 договору №250 від 31.12.2015 сторони погодили, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення . Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за цим договором.

Доказів укладення між сторонами графіка погашення заборгованості в матеріалах справи відсутній, сторонами такий доказ суду не представлений.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", то суд апеляційної інстанції зазначає, що даний Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за договором від 31.12.2015 №250 на розподіл природного газу. Так само не впливає та жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами Алгоритм розподілу коштів.

Тобто зазначений Порядок не є підставою, яка звільняє відповідача від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати вартості послуг, оскільки порядок не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, а лише визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та обов`язок з оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу відповідно до умов договору покладено саме на відповідача як на замовника послуг.

Крім того, ані зазначеним порядком, ані іншим законодавством та договором не виключається та не забороняється проведення розрахунків за надані послуги з використанням звичайних поточних рахунків.

Оскільки з умов договору не вбачається чіткого волевиявлення сторін щодо однозначного погодження порядку зарахування грошових коштів, враховуючи відсутність погодженого між сторонами графіку погашення заборгованості та наявність заборгованості за попередній періоди, то апеляційна інстанції вважає, що дії позивача щодо зарахування платежів згідно з хронологічним порядком виникнення зобов`язань (в рахунок погашення заборгованості строк виконання зобов`язання щодо якої настав раніше), не суперечить умовам п.6.5 договору та ст. 534 ЦК України.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належним чином підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 у справі № 921/12/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.Л. Мирутенко

Б.Д. Плотніцький