Постанова

від 28.10.2019 по справі 914/1034/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. Справа № 914/1034/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Якімець Г.Г.

суддів Бонк Т.Б.

Хабіб М.І.

За участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: Соколовський І.О.- представник (ордер № TPO58461 від 27.06.19);

від відповідача: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Орлан-Транс'' , вих. №17 від 13.08.19 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2019 (суддя Ділай У.І., повний текст складено 02.08.2019., м.Львів)

у справі №914/1034/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експосервіс'' , м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства ,,Орлан-Транс'' , м.Львів

про стягнення 123 059,81 грн. заборгованості за договором № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.18

В С Т А Н О В И В :

29.05.19 Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Експосервіс'' звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Орлан-Транс'' про стягнення 123 059,81 грн. заборгованості за договором № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.18 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі договірних зобовязань щодо своєчасної сплати вартості наданих йому послуг за договором № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.18.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2019 у справі №914/1034/19 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експосервіс'' до Публічного акціонерного товариства ,,Орлан-Транс'' про стягнення 123 059,81 грн. заборгованості за договором № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.18 задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобовязання щодо надання послуг за договором № 256-Ф від 01.05.18 виконав повністю, що підтверджується копіями актів приймання-передачі виконаних робіт за період з квітня 2017 по грудень 2018, однак, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної сплати вартості наданих послуг не виконав, у звязку із чим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за вищенаведеним договором в розмірі заявлених до стягнення позивачем сум основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Окрім того, до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують представництво інтересів позивача адвокатом, а також документи на підтвердження витрат позивача повязані з оплатою ним послуг адвоката. Враховуючи відсутність обгрунтованих заперечень проти заявленої вимоги про стягнення витрат, повязаних з правничою допомогою від Публічного акціонерного товариства ,,Орлан-Транс'' , суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача 25000,00 грн. витрат, повязаних з правничою допомогою.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство ,,Орлан-Транс'' звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.19 у справі №914/1034/19 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позов про стягнення заборгованості подано до ПАТ ,,Орлан-Транс'' , однак у позовній заяві йдеться про договір, укладений з Львівською філією ТОВ,,Орлан-Транс-Груп'' , яка не залучена судом в якості відповідача чи третьої особи.

Також апелянт, зазначає про незрозумілість йому розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем. Акти звірки взаєморозрахунків не були належним чином направлені відповідачу. Фіскальний чек про оплату та повідомлення про вручення є доказом направлення на адресу відповідача поштового відправлення, а не саме актів звірки взаєморозрахунків.

Апелянт також наголошує, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. не є співрозмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання певних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.

Судом першої інстанції також не враховано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Однак такий детальний опис в матеріалах даної справи відсутній.

Представник позивача в судове засідання 28.10.19 зявився, проти заявленої апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у поданому письмовому відзиві на неї (вих. №01-30/09-2019 від 30.09.19), рішення суду першої інстанції від 25.07.19 вважає законним та обгрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта в судові засідання 16.10.19 та 28.10.19 не з`являвся, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням у відпустці останнього. (вих №23 від 22.10.19).

Розглянувши наведене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки з урахуванням обставин конкретної справи суд може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стаатті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» ).

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, зазначає наступне:

Між ТзОВ Орлан-Транс-Груп (Замовник) та ТОВ Експосервіс (Виконавець) 14 квітня 2017 року було укладено договір № 230-Ф про надання охоронних послуг, відповідно до п. 1.1 якого, замовник довіряє, а виконавець приймає на себе обов`язки по забезпеченню безпеки та схоронності майна Замовника - комплекс будівель та споруд за адресою: 79024, м. Львів, вул. Пластова, 4.

01.05.2018 між ПАТ Орлан - Транс (Новий боржник), ТзОВ Експосервіс (Кредитор) та ТзОВ Орлан Транс - Груп (Первісний боржник) було укладено договір №254-Ф про переведення боргу (заміну боржника).

Відповідно до п.1 договору №254-Ф, первісний боржник переводить на нового боржника весь борг, що виник на момент підписання даного договору на підставі договору охорони № 230-Ф від 14.04.2017, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання. Сторони також погодили, шо оплата інших майбутніх грошових зобов`язань, що можуть виникати між первісним боржником та кредитором за основним договором, а також зобов`язань, які виникли на момент підписання даного договору, може здійснюватись новим боржником на умовах даного договору, а також первісним боржником.

У пункті 2 договору №254-Ф про переведення боргу (заміну боржника) від 01.05.2018 сторони узгодили, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.3 договору №254-Ф про переведення боргу (заміну боржника) від 01.05.2018, новий боржник погодився, що оплата вже наданих кредитором послуг за договором охорони № 230 від 14.04.2017 в сумі 191 278,68 грн. повинна бути здійснена новим боржником, на підставі акту - звірки взаєморозрахунків, який додається до договору, на протязі 3 місяців, починаючи з 01 травня 2018 року.

01 травня 2018 року між ПАТ Орлан - Транс та ТзОВ Експосервіс було укладено Договір № 256-Ф про надання охоронних послуг, відповідно до п.1.1 якого, замовник довіряє, а виконавець приймає на себе обов`язки по забезпеченню безпеки та схоронності майна замовника - комплекс будівель та споруд за адресою: 79024, м. Львів, вул. Пластова, 4, а саме:

а) організацію і забезпечення пропускного режиму;

б) нагляд за територією, що охороняється;

в) організацію технічного, методичного, інформаційного і консультаційного забезпечення безпеки функціонування об`єкту Замовника.

Відповідно до п.6.3 договору № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.2018, сума договору складається із погодженої сторонами щомісячної суми винагороди виконавця, визначеної в розрахунку вартості послуг (Додаток № 2 до Договору).

Згідно із п.6.5 договору № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.2018, оплата послуг проводиться щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

У додатку № 2 до договору № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.2018 зазначено, що вартість трьох постів в місяць з ПДВ становить 60319,67грн.

Відповідно до п.6.6 договору № 256-Ф про надання охоронних послуг від 01.05.2018, в разі наявності заборгованості замовника за даним договором більше двох місяців, виконавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір. Про розірванні даного договору виконавець повідомляє замовника листом.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій актів приймання-передачі виконаних робіт ТзОВ Експосервіс , позивач виконав взяті зобов`язання за спірними договорами. Відповідач частково виконав взяті зобов`язання, однак станом на 31.12.2018 неоплаченими залишилась заборгованість в розмірі 120 639,34грн.

28 грудня 2018 року сторонами розірвано договір № 256-Ф від 01 травня 2018 року. В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено копію акту здачі - прийому майна на об`єкті ПАТ Орлан-Транс , що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Пластова, 4 (транспортні засоби, 3 поста охорони, приміщення ПАТ Орлан - Транс .

09.01.2019 в порядку досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу вимогу про необхідність сплати заборгованості. Проте, ПАТ Орлан - Транс залишило вимогу позивача без відповіді та задоволення.

У звязку із невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості наданих послуг, ТзОВ Експосервіс подало до господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 120639,34 грн.

Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 1815,62 грн інфляційних втрат та 604,85грн 3% річних.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із матеріалів справи укладений між сторонами даного спору правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 ЦК України.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, змовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 204 ЦК України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем факт наявності у останнього заборгованості за надані позивачем послуги охорони на підставі договору №256-Ф від 01.05.18, а також його чинність на момент розгляду спору у даній справі, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача заборгованості по оплаті послуг з охорони в сумі у сумі 120639,34 грн.

Посилання апелянта на незрозумілість йому розрахунку заборгованості, колегією суддів не береться до уваги, як безпідставні та необгрунтовані, оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності цієї заборгованості, а її суму та нарахування відповідач не заперечив та не спростував. Окрім того, підписавши акт звірки взаєморозрахунків, що є належним доказом підтвердження заборгованості суб`єкта господарювання, Відповідач фактично визнав наявність у нього перед Позивачем боргу з оплати охоронних послуг.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи і факт наявності цієї заборгованості визнається відповідачем.

Також позивач просив стягнути інфляційні втрати, нараховані на суму основної заборгованості за періоди прострочення товариством виконання обов`язку з оплати охоронних послуг на загальну суму 1815,62 грн., та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення товариством виконання обов`язку з оплати послуг на загальну суму 604,85 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат від суми заборгованості та 3 % річних, колегія суддів встановила, що вони є арифметично вірними і обґрунтованими у звязку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1815,62 грн. інфляційних втрат та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення товариством виконання обов`язку з оплати послуг на загальну суму 604,85 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 25000,00 грн. витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне:

Як вказує Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Експосервіс'' , у зв`язку з розглядом справи №914/1034/19 у суді першої інстанції, ним були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, на переконання колегії суддів, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу останнім надано: договір про надання правової допомоги №01-11/03-2019 від 11.03.19, додаткову угоду №1 до зазначеного договору, Акт надання послуг №2 від 09.04.19, (найменування робіт, послуг: аналіз матеріалів та підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів у даній справі) на суму 25000,00 грн., ордер серія №071483 про надання правової допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, оригінал платіжного доручення №136 від 11.04.2019 про сплату позивачем адвокату Подільчаку А.М. 25000,00 грн.

Однак, дослідивши поданий позивачем Акт надання послуг №2 від 09.04.19, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг (аналіз матеріалів та підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів у даній справі) та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, суд вважає, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 12500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в його доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваного судового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та замість присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, підлягає до стягнення 12500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 236, 270, 273, 277, 282-284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Орлан-Транс'' задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2019 у цій справі в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, у звязку з чим, викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Орлан-Транс'' (юридична адреса: 79024, Львівська область, місто Львів, вул.Пластова,4,; ідентифікаційний код 05461378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експосервіс'' (юридична адреса: 02217, місто Київ, вул.Т.Драхзера,11/38; ідентифікаційний код 24366102) 120 639,34 грн основного боргу, 1815,62 грн. інфляційних втрат, 604,85 грн. 3% річних, 12500,00 грн.витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 1921,00 грн. судового збору.

3. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2019 у цій справі залишити без змін, а у стягненні 12500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 01 листопада 2019 року

Головуючий суддя Якімець Г.Г.

суддя Бонк Т.Б.

суддя Хабіб М.І.