Постанова

від 01.11.2019 по справі 908/1259/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2019 року м. Дніпро Справа № 908/1259/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є., (доповідач)

суддів : Вечірка І.О., Чус О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 (суддя Федорова О.В.) у справі № 908/1259/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант", м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь", м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою та з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" 11 340,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 року у справі №908/1259/19 позов задоволений у повному обсязі: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" 11 340,00 грн. основного боргу, 1 921,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, обумовленого в рахунку-фактурі №СФ-0000041 від 09.10.2019 та оплаченого позивачем платіжним дорученням №842 від 16.10.2018.

Місцевим господарським судом встановлено, що у зв`язку з відсутністю поставки товару, який оплачено позивачем, 22.12.2018 на адресу відповідача була спрямована претензія вих. №17 від 21.12.2018 з вимогою протягом 5 діб з дня отримання даної претензії повернути на рахунок позивача внесену попередню оплату в розмірі 11 340,00 грн.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування позивачем на користь відповідача грошової суми у розмірі 11 340,00 грн., однак доказів поставки товару на користь позивача або повернення отриманої попередньої оплати в добровільному порядку відповідачем матеріали справи не містять, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 у справі №908/1259/19 та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про укладення сторонами договору в спрощеному порядку шляхом опати відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000041 від 09.10.2018, оскільки платіжне доручення містить послання на інший рахунок-фактуру.

Апелянт також не погоджується із висновком місцевого господарського суду про підтвердження позивачем оплати у сумі 11 340,00 грн., оскільки виписка з особового рахунку клієнта не є належним доказом здійснення оплати та не є первинним бухгалтерським документом, тому позовні вимоги є не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Вечірка І.О., Чус О.В., відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 у справі № 908/1259/19, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

19.09.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду просить залишити без змін.

Позивач зазначає, що місцевим господарським судом розглянуто справу повно, всебічно та зроблені правильні висновки про задоволення позову. Натомість доводи апелянта є безпідставними, надуманими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" виписало Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" рахунок-фактуру №СФ-0000041 від 09.10.2018 на загальну суму 11 634,00 грн. для оплати костюму утепленого (куртка, напівкомбінезон) у кількості 7 штук.

16.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" 11 340,00 грн., згідно з платіжним дорученням №842 від 16.10.2018 з призначенням платежу: "оплата за спецодяг згідно рах. №41 від 09.10.2018 в т.ч. ПДВ - 1980 грн." (а.с. 42).

Також до суду надана виписка банку ПАТ "Креді Агріколь Банк", яка підтверджує факт зарахування грошових коштів у розмірі 11 340,00 грн., які сплачені клієнтом - ТОВ "Євробізнес Гарант" на користь ТОВ "ТВП "Універсал-Південь" на підставі рахунку №41 від 09.10.2018 (а.с. 43).

У зв`язку з відсутністю поставки оплаченого товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" 22.12.2018 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" з претензією за вих. №17 від 21.12.2018, в якій вимагало протягом 5 діб з дня отримання даної претензії повернути на рахунок позивачу внесену попередню оплату в розмірі 11 340,00 грн.

Вказана претензія отримана представником відповідача 04.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6909703075720 від 22.12.2018, однак залишена без відповіді та задоволення.

Причиною виникнення спору є не поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" товару, зазначеного у рахунку-фактурі №СФ-0000041 від 09.10.2018 та оплаченого згідно з платіжним дорученням №842 від 16.10.2018.

Предметом спору є стягнення суми 11 340,00 грн., перерахованої згідно з платіжним дорученням №842 від 16.10.2018, у зв`язку із не поставкою товару як оплату за товар, зазначеного у рахунку-фактурі №СФ-0000041 від 09.10.2018.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується факт виникнення між сторонами спору господарських правовідносин, тобто ними вчинено правочин у спрощений спосіб.

Так, сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунку-фактури на оплату №СФ-0000041 від 09.10.2018, де вказані найменування товару, його кількість, ціна, і матеріали справи містять докази сплати позивачем обумовленого в рахунку-фактурі товару, тому суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що правовідносини сторін укладені в простій формі, строк поставки товару сторонами узгоджений не був. Таким чином, приймаючи до уваги наведені вище норми права, обов`язок відповідача поставити товар виникає з моменту пред`явлення вимоги щодо його поставки.

У зв`язку з відсутністю поставки оплаченого товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант" 22.12.2018 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" з претензією за вих. №17 від 21.12.2018, в якій вимагало протягом 5 діб з дня отримання даної претензії повернути на рахунок позивачу внесену попередню оплату в розмірі 11 340,00 грн.

Вказана претензія отримана представником відповідача 04.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6909703075720 від 22.12.2018, однак залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування позивачем на користь відповідача грошової суми у розмірі 11 340,00 грн.; доказів поставки товару на користь позивача або повернення отриманої попередньої оплати в добровільному порядку відповідачем матеріали справи не містять.

Внаслідок невжиття відповідачем дій щодо поставки товару або повернення отриманої попередньої оплати, відсутності письмових пояснень щодо ускладнюючих обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність порушення відповідачем зобов`язань щодо поставки товару та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на недоведеність укладення сторонами договору в спрощеному порядку шляхом опати відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000041 від 09.10.2018 у зв`язку з тим, що платіжне доручення містить послання на інший рахунок-фактуру № 41 від 09.10.2018.

Так, в рахунку-фактурі №СФ-0000041 від 09.10.2018 зазначений товар - костюм утеплений (куртка, напівкомбенізон), в призначенні платежу у платіжному доручення №842 від 16.10.2018 оплата здійснена за спецодяг, тобто матеріалами справи підтверджується виникнення між сторонами зобов`язань з поставки спецодягу - костюмів утеплених.

Апелянт також не погоджується із висновком місцевого господарського суду про підтвердження позивачем оплати у сумі 11 340,00 грн., оскільки виписка з особового рахунку клієнта не є належним доказом здійснення оплати та не є первинним бухгалтерським документом, тому позовні вимоги є не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до пункту 5.6 постанови Правління Національного банку України 18.06.2003 №254 " Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

На підтвердження надання сплати суми у розмірі 11 340,00 грн. позивачем надані копія платіжного доручення №842 від 16.10.2018, завірена належним чином банком, виписка банку, завірена позивачем, бухгалтерська довідка №4 від 11.06.2019 підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Гарант".

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачем оплати товару, який не поставлено відповідачем, наявністю підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 у справі № 908/1259/19 -залишити без задоволення .

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 у справі № 908/1259/19 -залишити без змін .

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Чус