Постанова

від 01.11.2019 по справі 910/1618/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2019 р. Справа№ 910/1618/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Яковлєва М.Л.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-Солюшнс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2019

у справі №910/1618/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Міністерства оборони України

до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-Солюшнс"

про стягнення 68313, 89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" про стягнення 68313,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-СОЛЮШНС" було поставлено товар за договором №308/18/36 про закупівлю за державні кошти від 11.06.2018, який укладений між останнім та МОУ з пропуском строку поставки, а відтак відповідач, як гарант зазначеного товариства за банківською гарантією №3210-18 від 29.05.2018, зобов`язаний сплатити на користь позивача суму банківської гарантії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-СОЛЮШНС".

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи у відзиві на позов про те, що третьою особою в повному обсязі виконані зобов`язання за договором №308/18/36 про закупівлю за державні кошти від 11.06.2018, в тому числі сплачено пеню за несвоєчасну оплату товару, а відтак позивачеві було обґрунтовано відмовлено у виплаті суми банківської гарантії.

Третя особа у письмових поясненнях на позовну заяву також зазначила про повне виконання зі свого боку зобов`язань за договором № 308/18/36 про закупівлю за державні кошти від 11.06.2018, а також вказувала на те, що до вимоги позивача про сплату банківської гарантії не надано доказів на підтвердження повноважень особи, що її підписала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/1618/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" на користь Міністерства оборони України грошові кошти в сумі 68313,89 грн та 1921,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача щодо своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати суми банківської гарантії порушені відповідачем, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача банківської гарантії в розмірі 68313,89 грн є обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-Солюшнс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі №910/1618/19 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції. При цьому апелянт вказував, що до вимоги позивача про сплату банківської гарантії не надано доказів на підтвердження повноважень особи, що її підписала, а відтак позивачеві було обґрунтовано відмовлено у виплаті суми банківської гарантії.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-Солюшнс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі №910/1618/19. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

11.06.2018 між Міністерством оборони України, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-СОЛЮШНС", як Постачальником, укладено договір про закупівлю за державні кошти №308/18/36 на поставку товару (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Замовникові товари в асортименті, кількості та за цінами зазначеними у Специфікації товарів (далі - Специфікація), що додається до договору і є його невід`ємною частиною (Додаток), а Замовник прийняти і оплатити такі товари.

За умовами п. 5.1 Договору поставка товару повинна здійснитися до 31.10.2018 у кількості відповідно до Специфікації товарів до Договору на загальну суму 2277129,60 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору, за порушення строків поставки Товарів, Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості товарів, стосовно яких допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення.

Згідно п. 11.1 Договору, Постачальник забезпечив виконання зобов`язань за Договором шляхом надання Банківської гарантії № 3210-18 від 30.05.2018 на суму 68313,89 грн акціонерним товариством "Банк Альянс".

За своєю правовою природою укладений між позивачем та третьою особою договір є договором поставки. Сторони за договором досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 31.10.2018 третьою особою було поставлено товар на суму 1366272,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі №2149 від 24.10.2018 та видатковою накладною № 328 від 24.10.2018.

Водночас, із акту приймання-передачі № 2344 від 21.11.2018 та видаткової накладної № 353 від 21.11.2018, вбачається, що товар на суму 910857,60 грн було поставлено третьою особою позивачеві із простроченням строку поставки - 21.11.2018, що також не заперечується сторонами.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 11.1 Договору, а також на виконання укладеного між відповідачем та третьою особою договором гарантії № 3210-18 від 29.05.2018, відповідач забезпечив виконання зобов`язань третьої особи за договором про закупівлю за державні кошти №308/18/36 від 11.06.2018, шляхом надання відповідачем банківської гарантії № 3210-18 від 30.05.2018 на суму 68313,89 грн., бенефіціаром за даною гарантією зазначено МОУ та при цьому у даній гарантії містяться наступні умови: "Наш клієнт, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-СОЛЮШПС" (далі у тексті - "Принципал"), місцезнаходження якого: Україна, 01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2А, Код за ЄДРПОУ 38239436, проінформував нас, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК АЛЬЯНС" ідентифікаційний код юридичної особи 14360506, код банку 300119 (далі у тексті - "Гарант"), створене відповідно до законодавства України, і зареєстрований офіс якого знаходиться за адресою: Україна, м. Київ. вул. Січових Стрільців, буд. 50. про те, що між Вами, Міністерство оборони України, Ідентифікаційний код юридичної особи: 00034022 (надалі - "Бепефіціар"), та Принципалом буде укладено Договір на закупівлю: локальних мереж (32410000-0) (маршрутизатори) (надалі - "Договір"), згідно з Витягу з протоколу розгляду тендерної пропозиції учасника відкритих торгів, визначення переможця та наміру укладання договору на закупівлю локальних мереж (32410000-0) (маршрутизатори) № 75/277/2 від 25.05.2018 (ідентифікатор закупівлі UА-2018-05-04-002158-а), та що умовами Договору вимагається видача Гарантії. Враховуючи це, Гарант бере на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити Вам будь-яку суму в межах загальної суми цієї Гарантії, та складає 68 313,89 грн, (шістдесят вісім тисяч триста (тринадцять гривень 89 копійок), протягом п`яти банківських днів після дня отримання від Вас оригіналу Вашої належно оформленої письмової вимоги (далі у тексті - "Вимога"), яка буде містити Ваше твердження, що Принципал частково або повністю не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо постачання товару стосовно якості, кількості, асортименту та строків за Договором. Ваша письмова вимога повинна бути відправлена на поштову адресу Гаранта: Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50. Сума цієї гарантії буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені Вам Гарантом за цією гарантією Зобов`язання Гаранта за цією Гарантією припиняються на підставі:

1) сплати Бенефіціару суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку, на який видана Гарантія;

3) відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією. Ця гарантія є чинною з дати її складання. Термін дії цієї гарантії минає "01" лютого 2019 року включно. Будь-яка Вимога за цією гарантією повинна бути отримана Гарантом не пізніше зазначеної дати. Передання прав за цією гарантією можливе тільки за попередньою письмовою згодою Гаранта. Внесення змін до умов Гарантії (у разі потреби) можливе лише за умови письмового погодженням із Бенефіціаром тау порядку, передбаченому законодавством України. Ця гарантія підпорядковується законодавству України, Усі спори і розбіжності, що випливають з цієї гарантії, розглядаються в господарському суді відповідно до підсудності встановленої законодавством України.".

09.01.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою №308/9/279, в якій повідомив Банк про порушення Принципалом (ТОВ "АЙТІ-Солюшнс") зобов`язань за договором поставки та просив виплатити належну йому гарантію у сумі 68313,89 грн.

У відповідь на дану вимогу позивача, відповідач у листі від 23.01.2019 №05/04-211 відмовився виконувати свої зобов`язання за гарантією.

У своїх запереченнях проти позову, відповідач та третя особа вказували на те, що у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару за Договором, позивач листом від 26.11.2018 пред`явив третій особі вимогу про сплату пені за прострочку поставки товару та 26.12.2018 третя особа добровільно та добросовісно сплатила на користь позивача 76347,32 грн в рахунок оплати пені за прострочку поставки товару, що підтверджується платіжним дорученням №3732 від 26.11.2018, а відтак, станом на 26.11.2018 третя особа повністю виконала свої зобов`язання за Договором, а саме - поставила товар та сплатила неустойку за порушення строків його поставки. Разом з тим, як вбачається із умов банківської гарантії №3210-18 від 30.05.2018, умовою виплати суми гарантії позивачеві є, зокрема, часткове або повне невиконання третьою особою зобов`язань щодо постачання товару за Договором стосовно строків.

Частиною 1 статті 200 ГК України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поряд із тим, частиною ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Способи забезпечення зобов`язань - це встановлені законом чи договором забезпечувальні засоби майнового характеру, що існують, як правило, у вигляді акцесорних зобов`язань, які спрямовані на стимулювання боржника до здійснення виконання та/або іншим чином гарантують захист майнового інтересу кредитора у разі неспроможності боржника.

Тобто, неустойка та гарантія за своєю правовою природою є різними видами забезпечення виконання зобов`язання та при цьому, законодавством не передбачено обмежень щодо застосування різних способів забезпечення одного і того ж зобов`язання.

Викладені обставини спростовують посилання відповідача на намагання позивача отримати подвійну вигоду - від виконаного (хоча і з порушенням умов) зобов`язання за договором та від отриманих коштів за гарантією.

За змістом положень статей 546, 560, 561, 566 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Таким чином у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням №639, відповідно до пункту 2 якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктом 5 розділу 1 Положення №639 банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора встановлено статтею 565 ЦК України, згідно з частиною 1 якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Частинами 2, 3, 4 статті 563 ЦК України передбачено, що вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Таким чином в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Водночас Положення №639 не визначає обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Наведеним повністю спростовуються твердження скаржника про те, що вимога про сплату гарантійної суми має бути підписана особою з належними повноваженнями, а відтак до вимоги мають бути додані відповідні документи на підтвердження таких повноважень.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

В силу статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи те, що за змістом гарантії Банк взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання щодо виплати позивачу суми гарантії у разі невиконання (неналежного виконання) ТОВ "АЙТІ-Солюшнс" умов договору про закупівлю за державні кошти №308/18/36 на поставку товару, а в розумінні статей 610, 612 ЦК України прострочення виконання Постачальником договірного зобов`язання, наявність якого (прострочення) достеменно встановлено судом та не спростовано скаржником, є неналежним виконанням зобов`язання, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "БАНК АЛЬЯНС" про стягнення банківської гарантії в розмірі 68313,89 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ-Солюшнс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 910/1618/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1618/19 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Г. Чорногуз

М.Л. Яковлєв