Постанова

від 31.10.2019 по справі 918/329/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01 листопада 2019 року Справа № 918/329/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р.

(ухвалене о 16:37 год. у м. Рівному, повний текст складено 01.07.2019 р.)

у справі № 918/329/19 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 81 977,02грн

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить стягнути 81977 грн. 02 коп., з яких: 52336 грн. 40 коп., 2825 грн. 46 коп. 3% річних; 26815 грн. 16 коп. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу від 31.05.2015 року № 2813/15-ТЕ (Т)-28.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19 позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 10467 грн. 28 коп., 3 % річних у розмірі 2825 грн. 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 26815 грн. 16 коп. та судовий збір в сумі 1921 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 41869 грн. 12 коп. пені відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 31.05.2015 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2813/15-ТЕ(Т)-28, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору в період з січня 2015 року по червень 2015 року та з вересня 2015 року по грудень 2015 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 520406 грн. 45 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Місцевий господарський суд констатував, що відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу виконав несвоєчасно.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 525, 530, 536, 610, 611, 612, 625 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 12, п. 2 ч.2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу, взявши до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд прийшов до висновку, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Однак, суд користуючись правом, передбаченим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 10467 грн. 28 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 41869 грн. 12 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Правила застосування господарськими судами положень ст. 233 Господарського кодексу України визначені рядом роз`яснювальних листів з цього питання та практикою суду.

Зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 р. у справі № 902/1568/14 зазначено, що п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

В рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Також судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Окрім того, позивач зазначив, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд попередньої інстанції не вказавши мотивів, а лише послався на своє внутрішнє переконання та важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України.

З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, із рішенням суду першої інстанції не погодився і відповідач, який подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, відповідно до котрої просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19 в частині стягнення пені у сумі 10467 грн. 28 коп., 3 % річних у розмірі 2825 грн. 46 коп., інфляційні втрат у розмірі 26815 грн. 16 коп. та судового збору в сумі 1921 грн., з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з позовом, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що відповідачем порушено обумовлений договором строк оплати поставленого газу, з огляду на що позивач просить стягнути інфляційні витрати, 3% річних, та штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу Покупець зобов`язується надати продавцю підписані та скріплені печатками три примірника актів приймання - передачі газу, а Продавець не пізніше 8-го числа повернути підписаний та скріплений печаткою акт. Акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.

В зв`язку з відсутністю підтверджувальних документів на постачання природного газу за кожен місяць 2015 року до визначеного в договорі терміну відповідач не мав змоги зареєструвати фінансові зобов`язання та провести оплату відповідно до укладеного договору визначені строки не з власної вини, а з вини позивача.

Враховуючи те, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, можна дійти до висновку про відсутність у діях відповідача вини у простроченні платежів за газ, що згідно ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції та здійснювати нараховування матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу та 3% річних.

На момент звернення до суду, вищевказаний договір є виконаним в повному обсязі, і в частині розрахунків, про що свідчить наявність платіжного доручення в матеріалах справи про оплату основного боргу.

Також, звертає увагу суду, на те що відповідно до вимог ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору.

З огляду на вказане зазначає, що до моменту підписання договору, оформлення його у відповідності до вимог чинного законодавства, та реєстрації його в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Рівненській області, у Військової частини НОМЕР_1 взагалі не було правових підстав на здійснення оплати за січень - травень 2015 року. Після підписання та реєстрації договору з червня по грудень оплата здійснювалась по фактично отриманим актам приймання передачі природного газу відповідно до визначених керівних документів.

За таких обставин, Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19 в частині стягнення пені, 3 % річних, інфляційні втрат та судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 р. у справі №918/329/19 було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19. Прийнято апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19.

В зв`язку із викладеним, саме з 18.09.2019 р. судом апеляційної інстанції обраховується передбачений ч. 1 ст. 273 ГПК України 60-денний строк розгляду апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід відмовити, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволити частково та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019 р. у справі № 918/329/19 повністю та ухвалити нове, яким відмовити в позові повністю, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 31.05.2015р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2813/15-ТЕ(Т)-28 (далі - Договір) (а. с. 18-22).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2. Договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1. Договору продавець передає покупцю з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 400 тис. куб. м.

За умовами п. 2.1.1 Договору обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

Згідно із п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим Договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 05.06.2015 р. до Договору сторонами вносилися зміни до умов Договору відносно обсягів та ціни газу, викладаючи п. п. 2.1., 5.2., 5.5. Договору в новій редакції (а. с. 23).

На виконання умов Договору в період з січня 2015 року по червень 2015 року та з вересня 2015 року по грудень 2015 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 520406 грн. 45 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 25-34).

Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.

Із наявної в матеріалах справи довідки "Операції по Підприємству "А2798 ВЧ" з 01.01.2015р. по 31.03.2018 р. вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 12.02.2016 р. (а. с. 36).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу № 2813/15-ТЕ(Т)-28 від 31.05.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 81977 грн. 02 коп., з яких: 52336 грн. 40 коп., 2825 грн. 46 коп. 3% річних; 26815 грн. 16 коп. інфляційних втрат за Договором купівлі-продажу природного газу № 2813/15-ТЕ(Т)-28 від 31.05.2015 р, у зв`язку із порушенням відповідачем строків виконання своїх зобов`язань.

У п. 6.1 Договору сторони погодили строк оплати отриманого природного газу, а саме: до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки.

30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії".

Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно із ст. 2 Закону Україну "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону Україну "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому частина 3 статті 7 Закону окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 р.

З наведеного вбачається, що єдиною умовою для списання на підставі ч.3 ст.7 Закону неустойки, інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані на погашену відповідачем заборгованість, є набрання чинності 30.11.2016 р. Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що у даному випадку є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. 3 даного Закону, оскільки є нормою прямої дії.

Вище, апеляційним господарським судом встановлено, що заборгованість за поставлений природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу № 2813/15-ТЕ(Т)-28 від 31.05.2015р. відповідачем була погашена в повному обсязі 12.02.2016р.

Тобто, розрахунки за Договором проведені до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Враховуючи, що на день набрання чинності Законом відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу № 2813/15-ТЕ(Т)-28 від 31.05.2015р., а також враховуючи, що газ закуплявся для виробництва теплової енергії (п. 1.2. Договору) і на нього поширюється дія Закону та беручи до уваги, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, в тому числі і включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну оплату отриманого природного газу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в подібних правовідносинах, викладена в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 906/576/18.

Апеляційний господарський суд констатує, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який в даному випадку підлягав застосуванню.

За приписами ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у справі не обґрунтовували свої позиції положеннями Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

В той же час, ч. 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та прийшов до хибного висновку про обґрунтованість позову, лише зменшивши розмір пені до 10467 грн. 28 коп., відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення 41869 грн. 12 коп. пені, рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2019р. у справі № 918/329/19 слід скасувати повністю та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Щодо доводів Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" викладених в апеляційній скарзі, то вони не спростовують вищевикладене, а тому не приймаються судом до уваги та відхиляються, у зв`язку із чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишається без задоволення.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення місцевого господарського суду з інших підстав, ніж викладені в апеляційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 , то остання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2019 р. у справі № 918/329/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 6, код 20077720) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) - 2881грн. 50коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 918/329/19 надіслати до Господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "01" листопада 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.