Рішення

від 22.10.2019 по справі 910/8349/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019Справа № 910/8349/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Групп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гаранттрейд

про стягнення 264590,40 грн.

Представники:

від позивача : Бодюк В.А.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лідер-Групп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гаранттрейд про стягнення 264590,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних робіт за договором №БК019 про виконання робіт баштовим краном від 31.07.2017, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 221600,00 грн. та пеню у розмірі 42990,40 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.07.2019.

У підготовче засідання 30.07.2019 представники позивача та відповідача в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 30.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 17.09.2019.

У підготовче засідання 17.09.2019 прибув представник позивача. Представники відповідача в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 17.09.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання 17.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2019.

24.09.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

У судове засідання 22.10.2019 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 22.10.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2017 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір №БК019 про виконання робіт баштовим краном (далі - Договір), відповідно до якого підрядник за завданням замовника виконує роботи баштовим краном на об`єкті будівництва Реконструкція адміністративної будівлі по вул. Якоба Коласа 25-27а у Святошинському районі м. Києва .

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що доставка баштового крану на об`єкт повинна бути здійснена підрядником до 10.09.2017 при умові отримання авансу від замовника у розмірі 200000,00 грн.

Після доставки баштового крану на об`єкт замовник зобов`язується протягом 3 банківських днів сплатити додатково авансовий платіж за 2 місяці роботи баштового крану з урахуванням роботи кранівника, а саме 226200,00 грн.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються сторонами.

Згідно з п. 5.4. Договору не пізніше 8 числа кожного місяця, наступного за звітним, якщо на адресу підрядника не була надана замовником обґрунтована відмова, замовник підписує щомісячні акти та до 13 числа здійснює оплату наданих послуг.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за Договором, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №359 від 30.11.2018 на суму 113100 грн., №409 від 14.12.2018 на суму 87000,00 грн., №410 від 14.12.2018 на суму 21500,00 грн.

Судом встановлено, що 18.09.2019 відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. за Договором, що підтверджується платіжним дорученням №5242 від 18.09.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати виконаних робіт за договором №БК019 про виконання робіт баштовим краном від 31.07.2017, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 221600,00 грн. та пеню у розмірі 42990,40 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. підлягає закриттю з наступних підстав.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються сторонами.

Позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за Договором на загальну суму 221600,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №359 від 30.11.2018 на суму 113100 грн., №409 від 14.12.2018 на суму 87000,00 грн., №410 від 14.12.2018 на суму 21500,00 грн.

Згідно з п. 5.4. Договору не пізніше 8 числа кожного місяця, наступного за звітним, якщо на адресу підрядника не була надана замовником обґрунтована відмова, замовник підписує щомісячні акти та до 13 числа здійснює оплату наданих послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 18.09.2019 відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. за Договором, що підтверджується платіжним дорученням №5242 від 18.09.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих позивачем доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 30000,00 грн. після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 30000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості виконаних робіт за Договором, в тому числі на суму 191600,00 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 191600 грн. (з урахуванням часткової оплати,здійсненої відповідачем після відкриття провадження у справі).

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 42990,40 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 Договору у разі порушення замовником строків оплати за надані послуги за Договором замовник зобов`язаний сплатити підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми вартості робіт від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, тоді-як стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За наведених обставин, здійснивши перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням встановленого Договором строку оплати, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 36056,79 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору в частині вимог, які судом задоволені, та вимог, провадження з розгляду яких закрито, покладаються на відповідача, з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; судові витрати позивача по сплаті судового збору в частині вимог, в задоволенні яких відмовлено, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гаранттрейд (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21; ідентифікаційний код: 38119125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Групп (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, 21 , корпус 5, кімната 3; ідентифікаційний код: 39403383) основний борг у розмірі 191600 (сто дев`яносто одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 36056 (тридцять шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 3864 (три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 85 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.11.2019

Суддя Ю.В. Картавцева