Рішення

від 25.10.2019 по справі 924/847/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2019 р. Справа № 924/847/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., за участю секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Білий тигр", Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

до Мушко Василя Олександровича , Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

про стягнення 232493,00 грн., з яких: 181570,00 грн. - сума попередньої оплати; 43505,99 грн. - проценти на суму попередньої оплати; 7417,01 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивач: Мельник В.В. - адвокат за довіреністю від 14.08.2019р.

відповідач: не з`явився

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

14.08.2019р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Білий тигр", Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський до Мушко Василя Олександровича , Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський про стягнення 232493,00 грн., з яких: 181570,00 грн. - сума попередньої оплати; 43505,99 грн. - проценти на суму попередньої оплати; 7417,01 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 16.08.2019р. витребувано у відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України в Хмельницькій області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - Мушко Василя Олександровича , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

27.08.2019р. на адресу суду надійшла довідка адресно-довідкового відділу Управління ДМС України в Хмельницькій області про реєстрацію місця проживання (перебування) фізичної особи - Мушко Василя Олександровича , а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.08.2019р. відкрито провадження у справі №924/8947/19, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.10.2019р. закрито підготовче провадження у справі №924/847/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.10.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 232493,00 грн., з яких: 181570,00 грн. - сума попередньої оплати; 43505,99 грн. - проценти на суму попередньої оплати; 7417,01 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідач не виконав обов`язок з поставки цегли на суму 184570,00 грн. за договором купівлі-продажу від 01.12.2017р., у зв`язку з чим позивач у претензії від 23.05.2019р. вимагав впродовж семи календарних днів здійснити повернення на рахунок позивача кошти попередньої оплати. Враховуючи неповернення відповідачем грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати в розмірі 181570,00 грн., позивачем також заявлено до стягнення 43505,99 грн. процентів на суму попередньої оплати та 7417,01 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи правову позицію про стягнення процентів на суму попередньої оплати та 3% річних позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2018р. у справі №914/120/17 та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду від 15.10.2019р., яка надсилалася відповідачу повернута до суду із довідкою відділення Укрпошти про причину повернення: „відсутність адресата". Судом враховується, що ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка вказана у довідці адресно-довідкового відділу Управління ДМС України в Хмельницькій області від 21.08.2019р. про реєстрацію місця проживання (перебування) фізичної особи - Мушко Василя Олександровича , а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (Аналогічна правовий висновок викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

05.05.2016р. до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Мушко Василя Олександровича , а 22.05.2018р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявним в матеріалах справи.

01.12.2017р. між фізичною особою-підприємцем Мушко Василем Олександровичем (продавець) та обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Білий тигр" (покупець) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (цегла рядова), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору товар повинен бути повністю поставлений покупцю протягом 5 днів з моменту замовлення.

Ціна за одиницю товару: 2,40 грн. / 1 шт. (п. 6.1. договору).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що попередня оплата в розмірі 100% від ціни замовлення має бути перерахована (оплачена готівкою) продавцю протягом 5 доби з моменту замовлення.

Перехід права власності на товар відбувається в момент розвантаження (п. 8.1. договору).

В п. 11.1. договору визначено пункт відвантаження: с. Юр`ямпіль, Борщівський район, а в п. 11.2. - вид транспорту: транспорт продавця.

Згідно положень п.п. 14.1.-14.3. договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, в тому числі не отриманий прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством. Покупець несе відповідальність: за несвоєчасність постачання - штрафна неустойка в розмірі 1% від суми замовлення. Продавець несе відповідальність: за несвоєчасність проведення розрахунків - штрафна неустойка в розмірі 1% від суми замовлення.

У п. 15.2. сторони визначили, що всі можливі претензії за договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 3 діб з моменту отримання претензії.

Відповідно до п. 13.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту остаточного виконання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач в період з 28.12.2017р по 29.03.2018р. перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 470000,00грн., а саме: 28.12.2017р. - 50000,00 грн.; 09.01.2018р. - 150000,00 грн.; 12.01.2018р. - 182000,00 грн.; 15.01.2018р. - 10000,00 грн.; 14.02.2018р. - 20000,00 грн.; 19.02.2018р. - 35000,00 грн.; 27.02.2018р. - 10000,00 грн.; 12.03.2018р. - 10000,00 грн.; 29.03.2018р. - 3000,00 грн. Здійснення платежів підтверджується заключними виписками АТ КБ „Приватбанк" від 22.07.2019р. №220719VU10233718 та від 22.07.2019р. №220719VU10255690.

У претензії від 31.05.2018р. позивач посилаючись на те, що відповідач здійснив поставку цегли лише на суму 50000,00 грн., вимагав впродовж семи календарних днів з дати отримання претензії здійснити поставку цегли в кількості 210000 штук та оплатити 4200,00 штрафу. Також у претензії позивач попередив відповідача, що у випадку відмови у задоволенні даної претензії обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Білий тигр" буде змушений відмовитися від договору купівлі-продажу та вимагати в судовому порядку повернення на рахунок 420000,00 грн.

Відповідач у відповіді на претензію від 11.06.2018р. звернув увагу, що він поставив ЖБК „Білий тигр" 145800 шт. цегли. Зазначає, що згідно бухгалтерського обліку фізичної особи-підприємця Мушко В.О., ЖБК „Білий тигр" недопоставлено 27425 шт. цегли за ціною 2,40 грн. за штуку та 46300 шт. цегли по 2,50 грн. за штуку. З огляду на зазначене, відповідач вказав, що його загальна заборгованість становить 181570,00 грн.

Докази часткової поставки товару в матеріалах справи відсутні.

У претензії від 23.05.2019р. позивач посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки цегли, повідомив фізичну особу-підприємця Мушко В.О. про відмову від договору купівлі-продажу від 01.12.2017р. на підставі п. 1 ст. 665 ЦК України та згідно п. 1 ст. 670 ЦК України вимагав впродовж семи календарних днів з дати отримання даної претензії здійснити повернення на рахунок ОК „Білий тигр" 420000,00 грн.

Вказана претензія була направлена фізичній особі-підприємцю Мушко В.О. 03.06.2019р. рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 03.06.2019р. Згідно витягу з сайту Укрпошти, відстеженого судом, поштове відправлення від 03.06.2019р. не вручене під час доставки/інші причини - 05.06.2019р.

Згідно довідки адресно-довідкового відділу Управління ДМС України в Хмельницькій області про реєстрацію місця проживання / перебування особи від 21.08.2019р. місцем проживання Мушко Василя Олександровича є: АДРЕСА_1 .

Позивач посилаючись на те, що відповідач не повернув грошові кошти, сплачені позивачем за договором купівлі-продажу від 01.12.2017р., на суму яких не здійснено поставку товару, звернувся з позовом про стягнення 181570,00 грн. суми попередньої оплати, а також 43505,99 грн. процентів на суму попередньої оплати та 7417,01 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо юрисдикції господарського суду.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно положень ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем умов господарського договору (купівлі-продажу), що стало підставою для звернення позивача з претензією до відповідача про повернення сплачених грошових коштів та звернення з даним позовом до суду.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу від 01.12.2017р. Мушко Василь Олександрович мав статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявним в матеріалах справи.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18.

Щодо позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2017р. між фізичною особою-підприємцем Мушко Василем Олександровичем (продавець) та обслуговуючим кооперативом „Житлово-будівельний кооператив „Білий тигр" (покупець) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (цегла рядова), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити на умовах даного договору (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 7.1. укладеного між сторонами договору передбачено обов`язок покупця здійснити попередню оплату продавцю в розмірі 100% від ціни замовлення протягом 5 діб з моменту замовлення.

На виконання умов договору позивач в період з 28.12.2017р по 29.03.2018р. перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 470000,00грн., а саме: 28.12.2017р. - 50000,00 грн.; 09.01.2018р. - 150000,00 грн.; 12.01.2018р. - 182000,00 грн.; 15.01.2018р. - 10000,00 грн.; 14.02.2018р. - 20000,00 грн.; 19.02.2018р. - 35000,00 грн.; 27.02.2018р. - 10000,00 грн.; 12.03.2018р. - 10000,00 грн.; 29.03.2018р. - 3000,00 грн. Здійснення платежів підтверджується заключними виписками АТ КБ „Приватбанк" від 22.07.2019р. №220719VU10233718 та від 22.07.2019р. №220719VU10255690.

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями п. п. 5.1., 11.2. договору визначено, що товар повинен бути повністю поставлений покупцю транспортом продавця протягом 5 днів з моменту замовлення.

Враховуючи, що останній платіж (попередня оплата) був здійснений позивачем 29.03.2018р., відповідач повинен був поставити товар до 04.04.2019р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач за результатами розгляду претензії позивача від 31.05.2018р. у відповіді на претензію від 11.06.2018р. повідомив про здійснення ним поставки позивачу в розмірі 145800 шт. цегли. При цьому, зазначив, що загальна заборгованість відповідача становить 181570,00 грн.

Таким чином, відповідач у відповіді на претензію від 11.06.2018р. визнав свій обов`язок із поставки цегли на суму 181570,00 грн.

Однак, докази поставки товару (цегли) на суму 181570,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 1 ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).

Згідно з п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач не поставив товар у встановлений договором термін, позивач звернувся з претензією від 23.05.2019р., в якій повідомив відповідача про відмову від договору купівлі-продажу від 01.12.2017р. та вимагав впродовж семи календарних днів з дати отримання даної претензії здійснити повернення грошових коштів.

Вказана претензія була направлена на адресу місця проживання фізичної особи-підприємця Мушко В.О. (32302 АДРЕСА_1 ) 03.06.2019р. рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 03.06.2019р. Згідно витягу з сайту Укрпошти, відстеженого судом, поштове відправлення від 03.06.2019р. не вручене під час доставки/інші причини - 05.06.2019р.

Судом враховується правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17, відповідно до якого у разі повернення підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що претензія про повернення суми попередньої оплати від 23.05.2019р. була направлена позивачем на адресу місця проживання відповідача, днем вручення вказаної претензії є 05.06.2019р.

Оскільки позивач у претензії вимагав здійснити повернення грошових коштів впродовж семи календарних днів з дати отримання даної претензії, відповідач повинен був повернути суму попередньої оплати в розмірі 181570,00 грн. (яка визнана відповідачем) у строк до 13.06.2019р.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 181570,00 грн. є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на норми ст. 1212 ЦК України, оскільки в даному випадку підставою набуття відповідачем грошових коштів позивача був договір купівлі-продажу від 01.12.2017р., укладений між сторонами.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних за прострочення саме грошового зобов`язання.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням. Відповідно за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

Оскільки стягнення з продавця (постачальника) суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу (поставки), не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача 3% річних є помилковим. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.09.2019р. у справі №922/1151/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач у позові посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 відповідно до якого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Однак, в даному випадку позивачем заявлено до стягнення суму попередньої оплати, яка була сплачена відповідачу відповідно до умов договору купівлі-продажу від 01.12.2017р. Тобто, набуття відповідачем грошових коштів відбулося у зв`язку з існуванням між сторонами договірних зобов`язань. Як було зазначено вище норми ст. 1212 ЦК України під час вирішення даного спору не підлягають застосуванню. Враховуючи, що фактичні обставини та підстави позову у справі №924/847/19 та у справі №910/10156/17 є різні, судом не може бути врахований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 під час вирішення даного спору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивач скористався своїм правом визначеним ст. ст. 665, 670, 693 ЦК України та 03.06.2019р. звернувся із претензією до відповідача, в якій повідомив про відмову від договору купівлі-продажу від 01.12.2017р. та вимагав впродовж семи календарних днів з дати отримання даної претензії здійснити повернення грошових коштів на рахунок ОК „Білий тигр".

Згідно положень ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення сплачених грошових коштів, які були сплачені в якості попередньої оплати, з огляду на положення ст. ст. 530, 670, 693 ЦК України, у відповідача після спливу 7-денного строку з дати отримання даної претензії (строк вказаний у претензії) відповідно до вищевказаних норм цивільного законодавства, виникло грошове зобов`язання щодо повернення грошових коштів, на суму яких не було здійснено поставку товару.

Як було встановлено судом, днем вручення вказаної претензії є 05.06.2019р. Тому, правомірним є нарахування 3% річних на суму заборгованості 181570,00 грн. за період з 13.06.2019р., а не з 03.04.2018р., як визначено позивачем.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою ІПС „Законодавство", суд встановив, що за період з 13.06.2019р. по 12.08.2019р. із суми заборгованості 181570,00 грн., підлягає стягненню 3% в розмірі 910,34 грн.

Таким чином, у стягненні 3% річних в розмірі 6506,67 грн. (7417,01 - 910,34 = 6506,67) за період з 03.04.2018р. по 12.06.2019р. суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю їх нарахування.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів на суму попередньої оплати.

Згідно положень ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу від 01.12.2017р., сторонами не було передбачено обов`язку продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, як і не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 43505,99 грн. процентів на суму попередньої оплати відсутні. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.09.2019р. у справі №922/1151/18, який враховується судом при вирішенні даного спору.

У позові позивач посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2018р. у справі №914/120/17, в якій зазначено, що за загальним правилом, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Таким чином, Верховний Суд у постанові від 05.07.2018р. у справі №914/120/17 зазначив яким чином має бути розраховано розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, у випадку, коли договором не встановлений їх розмір.

Однак, під час дослідження матеріалів даної справи, судом було встановлено, що в договорі купівлі-продажу від 01.12.2017р., сторонами взагалі не було передбачено обов`язку продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати. Тому під час вирішення даного спору в частині стягнення процентів на суму попередньої оплати судом не може бути врахований правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2018р. у справі №914/120/17.

Відтак, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.09.2019р. у справі №922/1151/18, яка крім того за датою прийняття є пізнішою, від постанови, на яку посилається позивач, у задоволенні позову про стягнення 43505,99 грн. процентів на суму попередньої оплати суд відмовляє.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 182480,34 грн., з яких: 181570,00 грн. - сума попередньої оплати, 910,34 грн. - 3% річних.

В решті позову щодо стягнення 3% річних в розмірі 6506,67 грн. та 43505,99 грн. процентів на суму попередньої оплати необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Мушко Василя Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Білий тигр" (32302, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 25, ідентифікаційний код 41174715) 181570,00 грн. (сто вісімдесят одну тисячу п`ятсот сімдесят гривень 00 коп.) суму попередньої оплати, 910,34 грн. (дев`ятсот десять гривень 34 коп.) 3% річних, 2737,21 грн. (дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 21 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.11.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Білий тигр"(32302, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул.Князів Коріатовичів, 25 );

3- відповідач, Мушко Василь Олександрович ( АДРЕСА_2 ).

Всім рекомендованим з повідомленням.